Рішення від 02.04.2026 по справі 907/81/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/81/26

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Райніш М.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», код ЄДРПОУ - 42399676, місцезнаходження - 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1,

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 41769166, місцезнаходження - 90300, Закарпатська область, Берегівський район, місто Виноградів, вулиця Лікарняна, будинок 13,

про стягнення заборгованості за поставлений природний газ, пені, 3% річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - позивач, товариство) звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області (далі - відповідач) 62698,71 грн з яких: основний борг - 49366,40 грн, пеня у розмірі 11442,64 грн, 1196,62 грн - 3 % річних та 693,05 грн - інфляційні втрати.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисин С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026.

Процесуальні дії по справі

Згідно з ухвалою від 02.02.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У постанові від 07.06.2024 у справі №904/1273/23 Об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно відповідей №30628873, №30628901 від 30.01.2026 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, отриманих на запит суду із автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ - 42399676) та відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 41769166) мають зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Враховуючи приписи ст. ст. 6 і 242 ГПК України, копія ухвали Господарського суду Закарпатської області від 02.02.2026 про відкриття провадження у справі була скерована позивачу та відповідачу в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету учасників справи.

З довідок про доставку електронного листа, які отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що документ в електронному вигляді «Ст. 176 ГПК Відкриття провадження у справі (спрощене провадження) (з призначенням дати)» від 02.02.2026 у справі № 907/81/26 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам - позивачу, представнику позивача, та відповідачу в їх Електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 02.02.2026 о 19:39.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

05.02.2026 через систему «Елктронний суд ЄСІТС» від Комунального некомерційного підприємства «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області надійшов відзив на позовну заяву від 05.02.2026 (зареєстрований за вх.№02.3.1-02/1040/26), згідно з яким відповідач просить позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в частині стягнення пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних задовольнити частко - у розмірі 50 % від заявлених сум, та в іншій частині позовні вимоги задовольнити повністю.

11.02.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшла відповідь на відзив від 10.02.2026 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/1223/26).

Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з приписами ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суть спору за позицією позивача, викладеною у позовній заяві

На підтвердження своїх позовних вимог позивач покликається на укладений 06.12.2024 між ним та відповідачем договір № 06-8008/24-БО-Т постачання природного газу (далі - договір).

Позивач звертає увагу на п. 2.4 договору, за змістом якого обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу та переданим у власність споживачу. Згідно з п. 4.1 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 18.02.2025), ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 17052,60 грн.

З посиланням на акти приймання-передачі природного газу від 12.02.2025, від 11.03.2025, від 11.04.2025 та від 12.05.2025 позивач стверджує, що відповідачу протягом січня - квітня 2025 року поставлено природний газ на загальну суму 943276,31 грн.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 893909,91 грн, чим порушив умови п. 5.1 договору, який регламентує порядок оплати за природний газ. Таким чином, згідно тверджень позивача, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 49366,40 грн.

Згідно п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим через невиконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з позовом, згідно з яким просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області на свою користь 62698,71 грн, з яких: 49366,40 грн - основний борг, 11442,64 грн - пеня, 1196,62 грн - 3% річних та 693,05 грн - інфляційні втрати за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позову заяву від 05.02.2026 визнає позовні вимоги частково, зокрема в частині основного боргу - повністю, проте заперечує проти задоволення вимог щодо стягнення штрафних санкцій (пені) та інфляційних втрат і 3% річних у повному обсязі.

Свою позицію відповідач мотивує тим, що здійснити повну оплата вартості поставленого газу понад обсяг, що був передбачений договором, тобто у кількості 2894,96 куб.м було неможливим через обмеження, встановлені п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022. З посиланням на такі Особливості, за твердженням відповідача, збільшення обсягів закупівлі у первісному договорі могло бути розцінене контролюючими органами як порушення законодавства про публічні закупівлі.

Відповідач наголошує, що у зв'язку з наведеними обставинами позивач був завчасно письмово проінформований відповідачем про неможливість добровільної оплати боргу за договором згідно з листом №235/01-15 від 05.08.2025, у якому пропонувалося звернутися до суду за захистом порушених прав. Однак позивач реалізував право на судовий захист лише 29.01.2026. Таку тривалу бездіяльність позивача відповідач вважає свідомою лінією поведінки, спрямованою на штучне збільшення періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період по грудень 2025 року включно.

З посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України, тут і далі - в редакції станом на час виникнення спірних правових відносин), практику Верховного Суду щодо можливості зменшення не лише неустойки, а й 3% річних, відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги в частині пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних лише у розмірі 50% від заявлених сум.

Обґрунтовуючи необхідність зменшення на 50% пені, інфляційних витрат та трьох відсотків, відповідач також посилається на засади добросовісності, розумності та справедливості, закріплені у ст.3 ЦК України та зазначає, що неустойка має компенсаційний, а не каральний характер і не повинна бути джерелом отримання невиправданих прибутків для кредитора. Окремо відповідач акцентує увагу на його статусі як неприбуткового комунального закладу охорони здоров'я та відсутності доказів понесення позивачем реальних збитків.

Доводи викладені в інших заявах по суті спору

У відповіді на відзив від 10.02.2026, позивач надає свої аргументи на заперечення відповідача про звільнення його від обов'язку повної та своєчасної оплати за поставлений газ з урахуванням поставки газу в обсягах, що перевищують передбачені умовами договору, а також позивач зазначає про необґрунтовані доводи відповідача про наявність підстав для зменшення на 50% розміру пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Так, щодо постачання природного газу в обсягах, що перевищують договірні, позивач зазначає, що згідно з п. 2.4 договору обов'язок самостійно контролювати споживання та своєчасно ініціювати коригування лімітів шляхом укладення додаткових угод покладено виключно на споживача (позивача у справі). Оскільки відповідач не обмежив використання ресурсу, фактично спожитий обсяг, зафіксований у підписаних сторонами актах приймання-передачі, є правовою підставою для здійснення повної оплати.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач наголошує на правовій природі інфляційних втрат та 3% річних як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за ст. 625 ЦК України, що не є штрафними санкціями. Посилаючись на актуальну практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема у справі №903/602/24 від 02.07.2025, позивач вказує, що інфляційні нарахування не підлягають зменшенню судом за жодних обставин, а розмір 3% річних є законодавчо встановленим мінімумом, який не може бути знижений, оскільки він є гарантією захисту майнових прав кредитора від знецінення коштів.

Стосовно доводів відповідача про зменшення на 50% пені, позивач акцентує увагу на відсутності з боку відповідача будь-яких доказів на підтвердження його скрутного майнового стану чи наявності виняткових обставин для застосування ст. 551 ЦК України. Натомість позивач зазначає про власний критичний фінансовий стан, що підтверджується чистим збитком за 2024 рік у розмірі 3850759 тис.грн. Позивач наголошує на своєму стратегічному значенні для економіки держави в умовах воєнного стану та вказує, що несвоєчасна оплата з боку споживачів перешкоджає виконанню обов'язків із забезпечення населення газом.

З огляду на викладене, позивач вважає всі заявлені ним позовні вимоги документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Фактичні обставини справи встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

06.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (у договорі - постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області (у договорі - споживач) був укладений договір №06-8008/24-БО-Т постачання природного газу.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.

Відповідно до п. 1.4. договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної системи та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної системи). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

Згідно з п. 1.5. договору, у разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільної системи, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) ГРМ, а саме: ГрМУ Закарпатська філія, з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу з 01 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 54,00000 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: за січень 2025 року - 20,00000 тис. куб. м., за лютий 2025 року - 17,00000 тис. куб. м., за березень 2025 року - 12,00000 тис. куб. м., за квітень 2025 року - 5,00000. Всього з січня по квітень 2025 - 54,00000 тис. куб. м.

Згідно з п. 2.1.1. договору, загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в пункті 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.

Згідно з п. 2.3. договору, підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Відповідно до п. 2.4. договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов?язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Пунктом 3.5 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або операторами ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1. договору).

Відповідно до п. 3.5.2. договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3. договору).

Згідно з п. 3.5.4. договору, у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до пп. 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Відповідно до п. 3.6. договору, звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно із даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Розділом 4 договору узгоджено ціну та вартість природного газу.

Згідно з п. 4.1 договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%; ціна природного газу за 1000 куб. м з ПІДВ - 16390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ; коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць; всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору, у разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Згідно з п. 4.3. договору, загальна вартість цього договору на дату укладання становить 744925,05 грн, крім того ПДВ - 148985,01 грн, разом з ПДВ - 893910,06 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно з п. 5.2. договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.3. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Згідно з п. 5.4. договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов?язані з одержанням виконання;

2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов'язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу.

Відповідно до п. 5.5. договору, звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом 10 (десяти) днів з моменту письмової вимоги однієї зі сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.

Згідно з п. 6.2. договору, споживач зобов'язаний: самостійно контролювати власне використання природного газу за цим Договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом внесення змін до договору (підписанням додаткової угоди); самостійно припиняти (обмежити) використання природного газу, зокрема, у випадку перевищення обсягів використання газу, зазначених у п.2.1. договору без їх коригування додатковою угодою; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України і цим договором.

Згідно з п. 7.2. договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 7.5. договору, споживач зобов'язаний компенсувати постачальнику будь-які штрафні санкції, які виникли у постачальника у разі несвоєчасного повідомлення постачальника споживачем про випадки, визначені в пунктах 13.5 та 13.6 цього договору.

Згідно з п. 7.6. договору, збитки, завдані одній зі сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 11.1. договору, у разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов'язуються розв'язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка зі сторін має право ініціювати їх проведення.

Згідно з п. 11.2. договору, у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) розв'язуються у судовому порядку.

Відповідно до п. 11.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить 5 (п'ять) років.

Згідно з п. 13.1. договору, даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу з « 01» січня 2025 року до « 30» квітня 2025 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Сторони, підписуючи Договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись Сторонами під час дії цього Договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації КЕП/УЕП та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв?язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, але не виключно, системи обміну електронним документами «М.Е. Doc», «ВЧАСНО». Перелік документів, які Сторони можуть укладати в електронній формі, в тому числі, але не виключно:

а) цей Договір, додаткові угоди, що укладаються в період дії Договору і передбачають внесення будь-яких змін до його умов, додатки до Договору додаткових угод;

б) акти приймання-передачі природного газу;

в) рахунки-фактури (рахунки) на оплату;

г) листи, повідомлення, заяви та інші документи, які мають або можуть подаватися Сгоронами з метою виконання цього Договору.

Відповідно до п. 13.3. договору, сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у п. 13.4. та 13.5. цього договору.

Сторони зобов'язуються повідомляти одна одну рекомендованим листом з повідомленням про зміни власних платіжних реквізитів, ЕІС-коду, адреси, номерів телефонів, факсів у п'ятиденний строк з дня виникнення відповідних змін (п. 13.4 договору).

У разі будь-яких змін у статусі платника податків сторони зобов'язані повідомити одна одну протягом 3 робочих днів з дати таких змін рекомендованим листом з повідомленням (п.13.5 договору).

У розділі 14 договору зазначені адреси та реквізити сторін, зокрема, вказані електронна пошта (e-mail) постачальника - ngt@naftogaztrading.com.ua та електронна пошта (e-mail) споживача - mega-vin.centr@ukr.net.

18.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Комунальним некомерційним підприємством «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області була підписана додаткова угода №1 договору №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 постачання природного газу, відповідно до якої сторони ураховуючи положення пп. 7 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, та набрання чинності з 01.01.2025 постановою НКРЕКП від 30.12.2024 №2387 «Про встановлення тарифів для ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2025-2029 років», уклали дану додаткову угоду про наступне:

1. Викласти п. 2.1 розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» в наступній редакції: постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений

споживачем обсяг (об?єм) природного газу з січня 2025 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 52,42074 тис. куб. метрів (п'ятдесят дві тисячі чотириста двадцять, 74 куб. м), в тому числі по місяцях: за січень 2025 року 19,56764 тис.куб.м., за лютий 2025 року - 17,43236 тис.куб.м., за березень 2025 року - 12,00000 тис.куб.м., за квітень 2025 року 3,42074 тис.куб.м. Всього з січня по квітень 2025 року - 52,42074 тис.куб.м.

2. Викласти п. 4.1 розділу 4 «Ціна та вартість природного газу» договору в наступній редакції: Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000 тис.куб.м. газу без ПДВ - 13658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%; ціна природного газу за 1000 куб.м з ПДВ - 16390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, - на рівні 1,10 умовних одиниць; всього з коефіцієнтом - 552,167 грн, крім того ПДВ 20% - 110,433 грн, всього з ПДВ - 662,60 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу. наперед, становить 17052,60 грн.»

3. Викласти п. 4.3 розділу 4 «Ціна та вартість природного газу» договору в наступній редакції: «Загальна вартість цього договору на дату укладення становить 744924,92 грн, крім тото ПДВ - 148984,99 грн, разом з ПДВ - 893909,91 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 постачання природного газу з урахуванням укладеної додаткової угоди №1 від 18.02.2025 у період з січня 2025 року по квітень 2025 року позивач передав у власність відповідача природний газ обсягом 55,31569 тис.м.куб на загальну суму 943276,31 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 12.02.2025, обсяг переданого газу за січень 2025 року - 19,56764 тис.м.куб, вартістю 333679,07 грн;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 11.03.2025, обсяг переданого газу за лютий 2025 року - 17,07722 тис.м.куб, вартістю 291210,95 грн;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 11.04.2025, обсяг переданого газу за березень 2025 року - 14,64245 тис.м.куб, вартістю 249691,79 грн;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 12.05.2025, обсяг переданого газу за квітень 2025 року - 4,02839 тис.м.куб, вартістю 68694,50 грн.

Позивачем разом з позовною заявою до суду було подано розрахунок суми основного боргу Комунального некомерційного підприємства «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області за договором постачання природного газу від 06.12.2024 №06-8008/24-БО-Т. У даному розрахунку зазначено, що загальна вартість переданого Товариством Установі газу за договором становить 943276,31 грн; фактично сплачено - 893909,91 грн; сума основного боргу за договором - 49366,40 грн.

У вказаному розрахунку зазначено про здійснені відповідачем оплати за договором в таких сумах: 20.02.2025 - 137624,66 грн, 21.02.2025 - 53827,02 грн, 05.03.2025 - 83875,14 грн, 13.03.2025 -50368,03 грн, 18.03.2025 - 7984,22 грн (основний борг за зобов'язаннями за січень 2025 року); 18.03.2025 - 211755,37 грн, 29.04.2025 - 79455,58 грн (основний борг за зобов'язаннями за лютий 2025 року), 29.04.2025 - 45150,72 грн, 16.05.2025 - 45593,02 грн, 22.05.2025 - 51303,10 грн, 29.05.2025 - 47517,47 грн, 24.06.2025 - 60127,48 грн (основний борг за зобов'язаннями за березень 2025 року); 24.06.2025 - 19328,10 грн (основний борг за зобов'язаннями за квітень 2025 року).

З урахуванням здійснених відповідачем оплат за поставлений газ у розрахунку вказано про суми боргу відповідача на час подачі позову за договором: за січень 2025 року - 0,00 грн, за лютий 2025 року - 0,00 грн, за березень 2025 року - 0,00 грн, за квітень 2025 року - 49366,40 грн.

На підтвердження здійснення відповідачем оплат за договором №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 у наведених вище сумах, з яких встановлено надходження від відповідача на користь позивача у період з лютого по червень 2025 року коштів у загальному розмірі 893909,91 грн за поставлений впродовж січня 2025 року - квітня 2025 року природний газ, до позовної заяви долучено відомості (реєстр документів по руху коштів з АТ «Ощадбанк») про перерахунок коштів КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради на рахунок ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 06.12.2024 по 12.01.2026, у яких вказано про перерахунок коштів в означених вище сумах із призначенням платежів: за кожною оплатою вказано що оплата здійснена за природний газ за договором, за конкретний місяць, з посиланням на акт приймання-передачі газу.

Отже, на час звернення до суду з позовною заявою відповідач виконав зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ згідно з актами приймання-передачі від 12.02.2025, 11.03.2025, 11.04.2025 та 12.05.2025 лише частково, здійснивши платежі на загальну суму 893909,91 грн. Таким чином, у відповідача залишилась непогашена заборгованість у розмірі 49366,40 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору в частині повної та своєчасної оплати отриманого газу.

Крім цього, з урахуванням таких здійснених відповідачем оплат та відомостей про розрахунок суми основного боргу за договором; з урахуванням реєстру документів по руху коштів з АТ «Ощадбанк» між КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради і ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 06.12.2024 по 12.01.2026; з урахуванням умов п. 5.1 договору, згідно з яким остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем (відповідачем у справі) до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період, судом встановлено прострочення відповідачем оплат за поставлений йому позивачем природний газ, про що також зазначено у розрахунку неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області за договором №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 (станом на 07.01.2026).

Так, судом встановлено таке прострочення відповідачем оплати за поставлений газ:

- на 13 днів оплати за актом від 11.03.2025 приймання-передачі газу за лютий 2025 року, період прострочення: з 16.04.2025 по 28.04.2025, сума прострочення - 79455,58 грн, враховуючи сплату 29.04.2025 коштів у сумі 79455,58 грн (повне погашення боргу за актом приймання передачі газу за лютий 2025 року);

- на 6 днів оплати за актом від 11.04.2025 приймання-передачі газу за березень 2025 року, сума прострочення - 158948,05 грн, період прострочення - з 16.05.2025 по 21.05.2025, враховуючи сплату 22.05.2025 коштів у сумі 51303,10 грн;

- на 7 днів оплати за актом від 11.04.2025 приймання-передачі газу за березень 2025 року, сума прострочення - 107644,95 грн, період прострочення - з 22.05.2025 по 28.05.2025, враховуючи сплату 29.05.2025 коштів у сумі 47517,47 грн;

- на 26 днів оплати за актом від 11.04.2025 приймання-передачі газу за березень 2025 року, сума прострочення - 60127,48 грн, період прострочення - з 29.05.2025 по 23.06.2025, враховуючи сплату 24.06.2025 коштів у сумі 60127,48 грн (повне погашення боргу за актом приймання передачі газу за березень 2025 року);

- на 7 днів оплати за актом від 12.05.2025 приймання-передачі газу за квітень 2025 року, сума прострочення - 68694,50 грн, період прострочення - з 17.06.2025 по 23.06.2025, враховуючи сплату 24.06.2025 коштів у сумі 19328,10 грн;

- на 198 днів оплати за актом від 12.05.2025 приймання-передачі газу за квітень 2025 року, сума прострочення - 49366,40 грн, період прострочення - з 24.06.2025 по 07.01.2026, враховуючи подачу позовної заяви у справі 29.01.2026.

З урахуванням наведених вище здійснених відповідачем оплат за поставлений згідно договору природний газ та прострочення відповідачем оплат за поставлений газ, одночасно із позовними вимогами про стягнення основного боргу в розмірі 49366,40 грн, позивач також просить суд стягнути з відповідача 11442,64 грн пені, 1196,62 грн 3% річних та 693,05 грн інфляційних втрат, нарахованих ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до стягнення з КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради на підставі умов договору та статті 625 ЦК України, враховуючи періоди прострочення та суми прострочення платежів за актами приймання-передачі газу від 11.03.2025 - за лютий 2025 року, від 11.04.2025 - за березень 2025 року та від 12.05.2025 - за квітень 2025 року.

Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Правове обґрунтування та оцінка суду

Пунктом 1 ч. 2 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом з огляду на правила ЦК України та ГК України.

Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

За положеннями ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 2, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу»).

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Пунктом 1 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила постачання природного газу), визначено, що ці Правила розроблені на виконання п. 17 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Дія цих правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС (абз. 1 п. 2 Правил постачання природного газу).

Відповідно до п. 5 гл. 1 розд. 1 Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

За змістом п. 1 гл. 3 розд. IV Кодексу ГТС, для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення. Програмне забезпечення інформаційної платформи має відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та нормативних документів щодо системи технічного та програмного захисту інформації. Цілісність, доступність, конфіденційність та захист від несанкціонованого доступу до інформації реалізуються на інформаційній платформі відповідно до вимог законодавства України та цього Кодексу.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу. Інформаційна платформа має бути доступною для інших користувачів виключно для перегляду публічної інформації без права вчинення інших дій. Користувачам, які мають повноваження на вчинення певних дій, передбачених цим Кодексом, право доступу надається після реєстрації оператором газотранспортної системи заяви про набуття статусу користувача системи за процедурою, визначеною оператором газотранспортної системи на власному вебсайті, та електронної реєстрації уповноважених осіб користувача платформи за поданням оператору газотранспортної системи повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною у додатку 1 до цього Кодексу, до якого мають бути додані у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу. Оператор газотранспортної системи забезпечує допомогу учасникам ринку природного газу в роботі з інформаційною платформою. Контактна інформація та години роботи служби підтримки інформаційної платформи оприлюднюються на вебсайті оператора газотранспортної системи (п. 2 гл. 3 розд. IV Кодексу ГТС).

Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: 1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; 2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; 3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; 4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи; 5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; 6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); 9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; 10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; 11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово); 12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов'язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу»; 13) належність споживача до категорії побутових; 14) належність споживача до категорії виробників теплової енергії; 15) належність споживача до категорії бюджетних установ та організацій; 16) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії»; 17) строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства (не менше ніж за десять діб для бюджетних установ та організацій; не менше ніж за п'ять діб для підприємств металургійної та хімічної промисловості; не менше ніж за три доби до дати, на яку воно заплановано, для інших споживачів) (п. 2 гл. 4 розд. IV Кодексу ГТС).

З аналізу вищенаведеного випливає, що постачання природного газу здійснюється виключно через та за допомогою інформаційної платформи Оператора ГТС. Інформаційна платформа є доступною для постачальника природного газу та містить, зокрема, інформацію про період закріплення в Реєстрі постачальника того чи іншого споживача, а також про фактичне добове споживання природного газу та інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця.

Відповідно до аб. 3 п. 4 гл. 2 розд. IV Кодексу ГТС, оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності).

Пунктом 1 розд. II Правил постачання природного газу визначено, що підставою для постачання природного газу споживачу є: - наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; - наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; - наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; - включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.

Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (аб. 1 п. 2 розд. II Правил постачання природного газу).

Водночас за приписами п. 1 гл. 1 розд. IX Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБМ, Оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

Періодом, за який по об'єкту споживача визначається загальний фактичний об'єм (обсяг) споживання (розподілу) природного газу, є календарний місяць. При цьому відповідно до вимог Кодексу ГТС Оператор ГРМ на щоденній основі забезпечує передачу Оператору ГТС через його інформаційну платформу інформації про прогноз відборів/споживання природного газу по споживачу на кожну наступну газову добу протягом газової доби (оновлені прогнози), а також надає дані про фактичний (попередній) обсяг природного газу, спожитий за кожну попередню газову добу (аб. 1 п. 3 гл. 3 розділу IX Кодексу ГРМ).

За змістом аб. 1 п. 6 гл. 3 розд. IX Кодексу ГРМ, визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

Відповідно до п. 5 гл. 1 розд. I Кодексу ГТС, алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників. У точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М). У точках виходу до газорозподільної системи оператор газотранспортної системи здійснює остаточну алокацію щодобових відборів замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням інформації про прогнозовані та фактичні обсяги споживання по кожному окремому споживачу замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням вимог цієї глави (п.п. 2, 3 гл. 7 розд. ХІІ Кодексу ГТС).

Як вбачається із преамбули договору № 06-8008/24-БО-Т постачання природного газу від 06.12.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» виступає постачальником за вказаним правочином, а КНП «Виноградівський ЦПМСД» - споживачем.

Інформація про обсяг фактично поставленого позивачем відповідачу природного газу згідно з умовами договору в період з січня по квітень 2025 року відображена у підписаних сторонами актах приймання-передачі.

Зокрема, згідно акту приймання-передачі природного газу від 12.02.2025, обсяг переданого газу за січень 2025 року - 19,56764 тис.м.куб, вартістю 333679,07 грн; згідно акту приймання-передачі природного газу від 11.03.2025, обсяг переданого газу за лютий 2025 року - 17,07722 тис.м.куб, вартістю 291210,95 грн; згідно акту приймання-передачі природного газу від 11.04.2025, обсяг переданого газу за березень 2025 року - 14,64245 тис.м.куб, вартістю 249691,79 грн; згідно акту приймання-передачі природного газу від 12.05.2025, обсяг переданого газу за квітень 2025 року - 4,02839 тис.м.куб, вартістю 68694,50 грн.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу природного газу обсягом 55,31569 тис.м.куб на загальну суму 943276,31 грн та його належне прийняття відповідачем підтверджується актами приймання-передачі від 12.02.2025, 11.03.2025, 11.04.2025 та 12.05.2025.

У пунктах 93 - 95 постанови від 18.12.2024 № 916/379/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що залежно від установлених судами обставин конкретної справи документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як його змісту, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок із цього приводу в разі його необхідності для вирішення справи повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

Таким чином, суд досліджує акт у кожному конкретному випадку та надає йому оцінку залежно від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи створює він юридичні наслідки.

Зазначені первинні документи (акти приймання-передачі) підписані представниками сторін та засвідчені відтисками їх печаток. Наявність на актах відтиску печатки юридичної особи є доказом правомірності підпису та підтверджує волевиявлення сторони на здійснення господарської операції. Оскільки ці документи містять усі необхідні реквізити та підписані без зауважень щодо обсягу та вартості поставленого природного газу, то з наведеного вбачається, що відповідач фактично погодився із викладеними у них відомостями.

З досліджених судом доказів встановлено, що відповідач за поставлений йому позивачем впродовж січня 2025 року - квітня 2025 року природний газ за договором №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 сплатив кошти у загальному розмірі 893909,91 грн. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що він не заперечує отримання природного газу за договором №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 обсягом 55,31569 тис.м.куб на загальну суму 943276,31 грн та здійснення ним часткової оплати за поставлений газ у сумі 893909,91 грн.

Отже, на день ухвалення рішення відповідач документальних доказів на підтвердження виконання ним у повному обсязі своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений йому за договором природній газ суду не надав.

Таким чином, суд дійшов встановив, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором становить 49366,40 грн, що не спростовано відповідачем.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 49366,40 грн заборгованості за поставлений природний газ суд визнає документально доведеними та обґрунтованими, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність законних та обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача 49366,40 грн заборгованості за договором №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 постачання природного газу.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат

Позивач, покликаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 1196,62 грн 3% річних та 693,05 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ у передбачений договором порядок і строк, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Нарахуванням позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язанні, що в даному випадку допущено відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати коштів за поставлений газ за договором за договором №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 постачання природного газу за актами приймання-передачі газу від 11.03.2025 - за лютий 2025 року, від 11.04.2025 - за березень 2025 року та від 12.05.2025 - за квітень 2025 року.

Так, з урахуванням здійснених відповідачем у період з лютого по червень 2025 року перерахунків коштів у загальному розмірі 893909,91 грн за поставлений впродовж січня 2025 року - квітня 2025 року природний газ, що встановлено із відомостей про розрахунок суми основного боргу за договором та реєстру документів по руху коштів з АТ «Ощадбанк» між КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради і ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 06.12.2024 по 12.01.2026; з урахуванням умов п. 5.1 договору, згідно з яким остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем (відповідачем у справі) до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період, судом встановлено таке прострочення відповідачем оплат за поставлений йому позивачем природний газ, що було підставою нарахування 3% річних:

- на 6 днів оплати за актом від 11.04.2025 приймання-передачі газу за березень 2025 року, сума прострочення - 158948,05 грн, період прострочення - з 16.05.2025 по 21.05.2025 (враховуючи сплату 22.05.2025 коштів у сумі 51303,10 грн), за що нараховано 3% річних у сумі 78,39 грн;

- на 7 днів оплати за актом від 11.04.2025 приймання-передачі газу за березень 2025 року, сума прострочення - 107644,95 грн, період прострочення - з 22.05.2025 по 28.05.2025 (враховуючи сплату 29.05.2025 коштів у сумі 47517,47 грн), за що нараховано 3% річних у сумі 61,93 грн;

- на 7 днів оплати за актом від 12.05.2025 приймання-передачі газу за квітень 2025 року, сума прострочення - 68694,50 грн, період прострочення - з 17.06.2025 по 23.06.2025 (враховуючи сплату 24.06.2025 коштів у сумі 19328,10 грн), за що нараховано 3% річних у сумі 39,52 грн;

- на 198 днів оплати за актом від 12.05.2025 приймання-передачі газу за квітень 2025 року, сума прострочення - 49366,40 грн, період прострочення - з 24.06.2025 по 07.01.2026 (враховуючи подачу позовної заяви у справі 29.01.2026), за що нараховано 3% річних у сумі 803,39 грн.

Враховуючи такі обставини порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати коштів за поставлений газ за договором за договором №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 постачання природного газу за актами приймання-передачі газу від 11.03.2025 - за лютий 2025 року, від 11.04.2025 - за березень 2025 року та від 12.05.2025 - за квітень 2025 року, позивачем складено розрахунок неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області за договором №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 (станом на 07.01.2026).

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до означеного розрахунку неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань (станом на 07.01.2026) та умов п.п. 5.1 і 7.2 договору, положень ст.625 ЦК України; з урахуванням здійснених відповідачем оплат із призначенням платежу за поставлений згідно договору природний газ, за актами приймання-передачі газу від 11.03.2025 - за лютий 2025 року, від 11.04.2025 - за березень 2025 року та від 12.05.2025 - за квітень 2025 року позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1196,62 грн 3% річних та 693,05 грн інфляційних втрат.

При цьому інфляційні нарахування у сумі 693,05 грн позивачем нараховано за період з 01.07.2025 по 31.12.2025 за порушення відповідачем зобов'язань за поставлений газ лише за актом приймання-передачі газу від 12.05.2025 - за квітень 2025 року.

З урахуванням умов п. 5.1 договору та здійснених відповідачем у період з лютого по червень 2025 року перерахунків коштів у загальному розмірі 893909,91 грн за поставлений впродовж січня 2025 року - квітня 2025 року природний газ, суд відповідно до розрахунку суми основного боргу за договором та реєстру документів по руху коштів з АТ «Ощадбанк» між КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради і ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 06.12.2024 по 12.01.2026 перевірив правильність складання позивачем розрахунку неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області за договором №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 (станом на 07.01.2026) в частині визначення періодів прострочення та сум прострочення для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за актами приймання-передачі газу від 11.03.2025 - за лютий 2025 року, від 11.04.2025 - за березень 2025 року та від 12.05.2025 - за квітень 2025 року.

Водночас відповідач не надав свого контррозрахунку складеного позивачем розрахунку неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області за договором №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 (станом на 07.01.2026).

З урахуванням встановлених обставин справи суд виснує про правильність та обгрунтованість складеного ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» означеного розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань за договором №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 щодо визначення періодів прострочення та сум прострочення за кожним актом приймання-передачі газу: від 11.03.2025 - за лютий 2025 року, від 11.04.2025 - за березень 2025 року та від 12.05.2025 - за квітень 2025 року.

Здійснивши перевірку за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» розрахунку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань, які нараховані позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання за несплату коштів за поставлений природний газ у визначені договором терміни у межах зазначених вище боргових періодів за актами приймання-передачі газу від 11.03.2025 - за лютий 2025 року, від 11.04.2025 - за березень 2025 року та від 12.05.2025 - за квітень 2025 року, судом встановлено, що такий розрахунок позивачем проведено правильно, з урахуванням сум заборгованості по договору за кожним актом приймання-передачі газу та відповідно до методики нарахування.

Відтак суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1196,62 грн 3% річних та 693,05 грн інфляційних втрат є документально доведеними та обґрунтованими.

Щодо нарахування пені

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання зі сплати заборгованості за спожитий природний газ позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 11442,64 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частина 1 ст. 548 ЦК України, передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

За змістом ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи №910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17.

Як було вказано вище, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати коштів за поставлений газ за договором за договором №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 постачання природного газу за актами приймання-передачі газу від 11.03.2025 - за лютий 2025 року, від 11.04.2025 - за березень 2025 року та від 12.05.2025 - за квітень 2025 року, а саме: судом встановлено таке прострочення відповідачем оплат за поставлений йому позивачем природний газ, що було на підставою нарахування пені у наступних розмірах:

- на 6 днів оплати за актом від 11.04.2025 приймання-передачі газу за березень 2025 року, сума прострочення - 158948,05 грн, період прострочення - з 16.05.2025 по 21.05.2025 (враховуючи сплату 22.05.2025 коштів у сумі 51303,10 грн), що було підставою нарахування пені в розмірі 809,98 грн;

- на 7 днів оплати за актом від 11.04.2025 приймання-передачі газу за березень 2025 року, сума прострочення - 107644,95 грн, період прострочення - з 22.05.2025 по 28.05.2025, (враховуючи сплату 29.05.2025 коштів у сумі 47517,47 грн), що було підставою нарахування пені в розмірі 639,97 грн;

- на 7 днів оплати за актом від 12.05.2025 приймання-передачі газу за квітень 2025 року, сума прострочення - 68694,50 грн, період прострочення - з 17.06.2025 по 23.06.2025 (враховуючи сплату 24.06.2025 коштів у сумі 19328,10 грн), що було підставою нарахування пені в розмірі 408,40 грн

- на 176 днів оплати за актом від 12.05.2025 приймання-передачі газу за квітень 2025 року, сума прострочення - 49366,40 грн, період прострочення - з 24.06.2025 по 16.12.2025, що було підставою нарахування пені в розмірі 7379,26 грн.

З урахуванням умов п. 5.1 договору та здійснених відповідачем у період з лютого по червень 2025 року перерахунків коштів у загальному розмірі 893909,91 грн за поставлений впродовж січня 2025 року - квітня 2025 року природний газ, суд відповідно до розрахунку суми основного боргу за договором та реєстру документів по руху коштів з АТ «Ощадбанк» між КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради і ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 06.12.2024 по 12.01.2026 перевірив правильність складання позивачем розрахунку неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області за договором №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 (станом на 07.01.2026) в частині визначення періодів прострочення та сум прострочення для нарахування пені за актами приймання-передачі газу від 11.03.2025 - за лютий 2025 року, від 11.04.2025 - за березень 2025 року та від 12.05.2025 - за квітень 2025 року.

З урахуванням встановлених обставин справи суд виснує про правильність та обгрунтованість складеного ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» означеного розрахунку пені (в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня і яка розрахована від сум прострочених платежів за кожний день прострочення) за договором №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 за кожним актом приймання-передачі газу, а саме: від 11.03.2025 - за лютий 2025 року, від 11.04.2025 - за березень 2025 року та від 12.05.2025 - за квітень 2025 року.

Здійснивши перевірку за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» розрахунку заявлених до стягнення сум пені, яка нарахована позивачем за порушення зобов'язання щодо оплати коштів за поставлений природний газ у визначені договором терміни у межах зазначених вище боргових періодів за актами приймання-передачі газу від 11.03.2025 - за лютий 2025 року, від 11.04.2025 - за березень 2025 року та від 12.05.2025 - за квітень 2025 року, судом встановлено, що такий розрахунок позивачем проведено правильно, з урахуванням сум заборгованості по договору, за кожним актом приймання-передачі газу та відповідно до методики нарахування.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені, що розрахована позивачем в означені ним періоди за кожним актом приймання-передачі газу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у загальній сумі 11442,64 грн, а тому позов у цій частині є таким, що підлягає до задоволення судом.

Щодо клопотання відповідача про зменшення на 50% розміру 3% річних та інфляційних втрат як штрафних санкцій, наведене у відзиві на позовну заяву від 05.02.2026, не погоджуючись із такими аргументами відповідача, суд зазначає таке.

Зі змісту ст. 625 ЦК України вбачається, що право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат має кредитор саме у випадку порушення боржником зобов'язання за договором, зокрема, грошового зобов'язання.

У постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.

Разом з цим, у постановах від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (пункт 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, абзац 5 пункту 5.2.4 постанови Верховного Суду від 30.04.2020 по справі № 914/1001/19, абзац 3 пункту 8.7 постанови Верховного Суду від 03.04.2020 р. по справі № 920/653/19).

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому суд не погоджується з доводами відповідача про те, що три відсотки річних та інфляційні втрати носять характер штрафних санкцій, оскільки наслідком несплати відповідачем коштів за договором є застосування приписів ч.2 ст. 625 ЦК України, яка є способом захисту порушених майнових прав та інтересів кредитора (у даному випадку позивача) у виді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо права суду, за наявності підстав, зменшити розмір трьох відсотків річних, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 922/444/24 наголошено, що у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).

У той же час у пункті 135 постанови від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду для забезпечення передбачуваності правозастосовчої практики конкретизувала правовий висновок, викладений в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Згідно здійснених позивачем розрахунків заборгованості відповідача станом на 07.01.2026, вбачається, що такі розрахунки річних за порушення грошового зобов'язання по сплаті коштів за договором за актами приймання-передачі газу від 11.03.2025 - за лютий 2025 року, від 11.04.2025 - за березень 2025 року та від 12.05.2025 - за квітень 2025 року, здійснені ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з урахуванням мінімально визначених трьох процентів річних, що виключає можливість зменшення нарахованих позивачем 3% річних за порушення грошового зобов'язання за договором.

Крім цього, суд зазначає, що положення цивільного та господарського законодавства, постанови Верховного Суду на зазначають про можливість суду навіть за певних умов (за наявності виняткових обставин) зменшити розмір інфляційних втрат, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З наведених підстав суд відхиляє доводи відповідача про можливість зменшення нарахованих позивачем інфляційних втрат і 3% річних.

Щодо клопотання відповідача про зменшення на 50% розміру неустойки, наведене у відзиві на позовну заяву від 05.02.2026, не погоджуючись із аргументами відповідача про наявність підстав для зменшення пені, суд зазначає таке.

З приводу права суду, за наявності підстав, зменшити розмір пені суд зазначає, що відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем штрафу та пені, суд, з урахуванням доводів відповідача про наявність підстав для зменшення їх розміру, враховує наступне.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст.ст. 549 - 552 ЦК України.

З врахуванням змісту ст. 549 ЦК України з приводу поняття неустойки та підстав її стягнення, суд зазначає, що неустойка (штраф, пеня) - це є спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

За змістом ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайного добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).

Водночас, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам.

Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

У постанові від 19.03.2025 у справі №922/444/24 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21 тощо)".

У пункті 7.31. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - ст. 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду».

У пунктах 7.42-7.43 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначено таке: "7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (п.7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пп.7.25-7.30).

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

7.43. Таким чином, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст. 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).У п.п. 7.42-7.43 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначено таке: "7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (п.7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (п.п.7.25-7.30)».

У зв'язку з викладеним у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 Верховний Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".

Стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст. 236 ГПК України).

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, суд зазначає, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.

Як встановлено судом, у клопотанні про зменшення розміру неустойки наведеному у відзиві на позовну заяву від 05.02.2026, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог у частині нарахування пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних в повному обсязі та стверджуючи про наявність підстав для зменшення до нарахування означених виплат на 50%, з метою обгрунтування таких доводів посилається на неможливість самостійного здійснення повної оплати вартості поставленого природного газу за договором через особливості нормативного регулювання публічних закупівель. Свою позицію відповідач мотивує тим, що повна оплата вартості поставленого газу в сумі 49366,40 грн понад обсяг, що був передбачений договором, тобто у кількості 2894,96 куб.м, була неможливою через обмеження, встановлені п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022. З посиланням на положення таких Особливостей відповідач зазначає про відсутність можливості збільшення обсягів закупівлі, визначених договором, що виключало можливість своєчасної і повної оплати за договором. На обгрунтування таких своїх аргументів відповідач також посилається на лист №235/01-15 від 05.08.2025, у якому КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області з посиланням на згадані приписи законодавства просило ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відкласти розгляд питання про оплату коштів за договором до початку наступного опалювального сезону, а в іншому випадку у разі звернення товариства до суду за захистом порушених прав повідомило, що наявність заборгованості позивачем буде підтверджено.

Крім цього, обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру пені на 50%, відповідач також наголошує на своєму статусі неприбуткового комунального закладу охорони здоров'я, відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків та на тривалому зволіканні постачальника за договором (позивача у справі) щодо звернення до суду задля вирішення спору, що призвело до штучного збільшення суми боргу, враховуючи, що у листі №235/01-15 від 05.08.2025 КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області визнало перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» наявність основного боргу за договором.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та доводів клопотання про зменшення розміру неустойки, наведених у відзиві на позовну заяву від 05.02.2026, суд зазначає, що відповідач у клопотанні не навів жодних виняткових обставин, інших обставин, які мають істотне значення та які можуть/повинні враховуватися судом при вирішенні питання про зменшення пені.

Так, усі доводи клопотання відповідача зводяться в основному до його заперечень проти стягнення пені в повному обсязі із посиланням на лист КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області №235/01-15 від 05.08.2025 на адресу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та п. 19 зазначених Особливостей, якими передбачено підстави зміни істотних умов договору про закупівлю, та з посиланням на неможливість відповідача здійснити оплату за договором, так як сума отриманого за договором газу перевищує обсяги газу, визначених п. 2.1 договору (з урахуванням укладеної додаткової угоди).

Щодо таких доводів клопотання відповідача суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач у межах строку дії договору отримав від позивача згідно умов договору постачання природного газу №06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 природній газ в загальному обсязі 55,31569 тис.м.куб на загальну суму 943276,31 грн, що перевищує обумовлений в п. 2.1. обсяг поставки газу.

Однак, вказана обставина, на переконання суду, не може бути підставою зменшення пені за договором, так як відповідач у межах дії договору спожив отриманий від позивача природній газ, який - з урахуванням положень ст. 629 ЦК України - повинен бути оплачений споживачем (відповідачем у справі), оскільки п.2.4 договору передбачає, що у будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформлений відповідно до п. 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в гл. 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Суд враховує, що договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

А тому суд не враховує покликання відповідача на п. 19 Особливостей та лист КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області №235/01-15 від 05.08.2025 на адресу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», та звертає увагу на положення п.п. 2.4, 6.2. договору, згідно з якими передбачений обов'язок споживача контролювати власне споживання природного газу за договором, своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом внесення змін до договору (підписання додаткової угоди), передбачено, що споживач зобов'язується своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.

Отже, обов'язок по здійсненню контролю за обсягом використання газу за договором та відповідно право ініціювання укладення додаткової угоди покладено саме на відповідача (споживача за договором). При цьому, відповідно до умов п. 6.2. договору споживач зобов'язаний самостійно припиняти (обмежити) використання природного газу у випадку перевищення обсягів використання газу, зазначених у п.2.1. договору.

Також не відповідають обставинам справи доводи відповідача про те, що звертаючись з позовними вимогами про сплату пені, позивач проявляє заінтересованість у порушенні зобов'язання відповідачем і такі дії позивача свідчать про джерело отримання ним у цьому випадку невиправданих додаткових прибутків. З цього приводу відповідач у клопотанні вказує, що позивач міг раніше після отримання листа №235/01-15 від 05.08.2025, відразу звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення боргу та у цьому випадку розмір пені був би менший.

Не погоджуючись з такими доводами відповідача, суд зазначає, що право позивача на отримання пені передбачені нормами статей 548, 549, 550 ЦК України, статей 230 і 231 ГК України, умовами підписаного відповідачем пункту 7.2 договору і такі аргументи відповідача не відповідають приписам цивільного та господарського законодавства, з врахуванням також, що саме дії відповідача, у тому числі щодо не дотримання згаданих положень п.п. 2.4, 6.2. договору призвели до порушень зобов'язань за договором. Не погоджуючись з такими доводами відповідача про заінтересованість позивача у порушенні зобов'язання відповідачем з метою отримання у цьому випадку невиправданих додаткових прибутків (як підстава, на думку відповідача, для зменшення пені), суд зазначає, що у листі №235/01-15 від 05.08.2025 КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області просило ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відкласти розгляд питання про оплату коштів за договором до початку наступного опалювального сезону, а в іншому випадку у разі звернення товариства до суду за захистом порушених прав повідомило, що наявність заборгованості позивачем буде підтверджено. Отже, у згаданому листі КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області не зазначило про необхідність звернення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» із позовом до нього про стягнення боргу за договором, а запропонувало відкласти розгляд питання про оплату коштів за договором до початку наступного опалювального сезону.

Більше цього, з урахуванням змісту ст. 651 ЦК України зміна умов договору шляхом укладення додаткової угоди до нього може мати місце лише в межах строку дії договору. А тому доводи відповідача з покликанням на лист КНП «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області №235/01-15 від 05.08.2025 на адресу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не є спроможними і не мають правового значення, так як такий лист був направлений позивачем відповідачу після закінчення дії договору постачання природного газу від 06.12.2024, - тобто 30 квітня 2024 року, а тому в сторін станом на день складання позивачем означеного листа вже була відсутня можливість укласти додаткову угоду до цього договору.

У пункті 7.19 та 7.20 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципів розумності, добросовісності та справедливості, які передбачені положеннями статті 3 ЦК України та зазначено, що добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Суд також враховує, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

А тому є необгрунтованими і не відповідають принципам розумності, справедливості та добросовісності дії відповідача, який не вживши заходів до укладення додаткової угоди; не вживши заходів відповідно до п.п. 2.4 і 6.2. договору щодо виконання своїх зобов'язань за договором щодо контролю власного споживання природного газу, коригування замовлених обсягів, щодо самостійного припинення (обмеження) використання природного газу у випадку перевищення обсягів використання газу, зазначених у п.2.1. договору; направивши позивачу лист №235/01-15 від 05.08.2025 із пропозицією відкласти розгляд питання про оплату коштів за договором до початку наступного опалювального сезону; отримавши газ від позивача у межах строку дії договору, у той же час, не вжив заходів до повного погашення боргу за договором та одночасно зазначає про наявність підстав для зменшення на 50% нарахування до стягнення пені.

Суд наголошує, що статус відповідача як бюджетної установи Виноградівської міської ради Закарпатської області не звільняє його від обов'язку розрахуватися за фактично отриманий від позивача газ у межах строку дії договору та на його підставі. А тому з урахуванням висновків суду вбачається, що відсутність реєстрації зобов'язань з оплати коштів за договором в органах казначейства, тобто покликання відповідача на п. 19 Особливостей та лист №235/01-15 від 05.08.2025 у даному випадку є виключно наслідком бездіяльності самого відповідача, який не вжив заходів до укладення додаткової угоди в межах дії договору та/чи не вжив заходів до контролю власного споживання природного газу за договором та самостійного припинення (обмеження) використання природного газу у випадку перевищення обсягів використання газу, зазначених у п.2.1. договору.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

З цього приводу суд враховує, що загальний розмір пені, яку позивач просить стягнути з відповідача 11442,64 грн у порівнянні з основною сумою боргу в розмірі 49366,40 грн не є надмірним і несправедливо непомірним тягарем для відповідача, оскільки її розмір становить 23,18% від основної суми боргу.

Щодо цього, суд також враховує заперечення проти клопотання відповідача про зменшення пені у відповіді на відзив від 10.02.2026, у якому позивач звернув увагу на власний критичний фінансовий стан, що підтверджується чистим збитком за 2024 рік у розмірі 3850759 тис.грн та вказав, що у системному аналізі фактичних обставин функціонування природного газу та його нормативного регулювання, єдиним джерелом понесених постачальником газу (позивачем у справі) втрат є стягнення з контрагентів усіх можливих штрафних санкцій, що передбачено законодавством і умовами договору.

Суд враховує, що станом на день ухвалення рішення відповідач не сплатив суму основного боргу, про стягнення якої позивач звернувся в суд з позовною заявою.

Окремо суд звертає увагу на тривале невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо сплати основного боргу (в тому числі окремими платежами і з певною періодичністю) та на відсутність доказів ініціювання відповідачем перед засновником - Виноградівською міською радою Закарпатської області необхідності повного погашення боргу за поставлений йому позивачем природній газ.

Суд зазначає про стратегічне значення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» для економіки держави в умовах воєнного стану та вказує, що несвоєчасна оплата з боку споживачів перешкоджає виконанню обов'язків із забезпечення населення і юридичних осіб природнім газом.

Окремо суд зазначає, що за відсутності обставин справи, які би свідчили про наявність підстав для зменшення розміру пені, у випадку їх безпідставного зменшення - це призведе до порушення принципу рівності сторін, порушення балансу інтересів сторін та буде способом уникнення відповідальності відповідача за порушення ним зобов'язань за договором.

Отже, суд не вбачає підстав для зменшення нарахованої пені у сумі 11442,64 грн, зокрема на підставі клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, наведеному у відзиві на позовну заяву від 05.02.2026.

Щодо обґрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно платіжної інструкції №0000030458 від 23.01.2026 при подачі позову через систему «Електронний суд» про стягнення заборгованості за поставлений природний газ, пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 62698,71 грн, позивачем сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328,00 грн.

Відповідно до підп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, оскільки позовні вимоги задоволено повністю, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Виноградівської міської ради Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 41769166, місцезнаходження - 90300, Закарпатська область, Берегівський район, місто Виноградів, вулиця Лікарняна, будинок 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ - 42399676, місцезнаходження - 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1) 62698,71 грн (шістдесят дві тисячі шістсот дев'яносто вісім гривень 71 копійок), з яких: основний борг за договором постачання природного газу № 06-8008/24-БО-Т від 06.12.2024 в розмірі 49366,40 грн (сорок дев'ять тисяч триста шістдесят шість гривень 40 копійок), інфляційні втрати у розмірі 693,05 грн (шістсот дев'яносто три гривні 05 копійок), 3% річних у розмірі 1196,62 грн (одна тисяча сто дев'яносто шість гривень 62 копійки) та пеня у розмірі 11442,64 грн (одинадцять тисяч чотириста сорок дві гривні 64 копійок), а також стягнути 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя С.В. Сисин

Попередній документ

135348776

Наступний документ

135348778

Інформація про рішення:

№ рішення:	135348777
№ справи:	907/81/26
Дата рішення:	02.04.2026
Дата публікації:	03.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Закарпатської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (02.04.2026)
Дата надходження:	29.01.2026
Предмет позову:	стягнення

Учасники справи:

суддя-доповідач:

СИСИН С В

відповідач (боржник):

Комунальне некомерційне підприємство "Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Виноградівської міської ради

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

представник позивача:

Семенко Олександр Васильович