61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
16.03.2026 Справа №905/437/25
за позовом: Фізичної особи-підприємця Поповіченко Ганни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до відповідача: Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м.Москва, вул.Велика Дмитрівка, буд.15А, к.1, МСП-3)
про стягнення 108059400 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Білогубова В.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Гамей В.В. - адв.
від відповідача: не з'явився
Згідно із ст.216 ГПК України
в засіданні суду оголошувались
перерви з 04.09.2025 до 22.09.2025,
з 22.09.2025 до 30.10.2025.
Позивач, Фізична особа-підприємець Поповіченко Ганна Олександрівна, м.Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом (з урахування змісту заяви б/н від 14.01.2026 про збільшення розміру позовних вимог) до відповідача, Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва про стягнення з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації збитків у вигляді упущеної вигоди, що виникли внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України, в розмірі 2608746 доларів США, що є еквівалентом 108059400 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, незаконною окупацією м.Бахмут та військовими діями на території Бахмутського району Донецької області, Фізична особа-підприємець Поповіченко Ганна Олександрівна, втратила контроль над своїм майном, що перебувало на вказаній території, не може ним користуватись в господарських, комерційних та інших цілях та частково це майно є знищеним або пошкодженим.
Ухвалою суду від 05.05.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/437/25, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Разом з тим, суд зазначає, що предметом позову у цій справі є відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди (збитків) є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 по справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Вказані висновки наведено у постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.
Окрім того, аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Разом з цим, судом враховано, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.
У зв'язку з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану Акціонерне товариство «Укрпошта» з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
Міністерство юстиції України листом №91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст.8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист №71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.
Поряд з цим, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» у розділі «Повідомлення для учасників судового процесу» публікувались оголошення про розгляд справи №905/437/25.
Господарським судом також здійснювалось повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом направлення ухвал Господарського суду Донецької області на поштову адресу посольства Російської Федерації у Республіці Молдова.
У цьому випадку судом також враховано, що згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на дату ухвалення рішення відповідач відзиву не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив.
Приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації ним своїх прав на судовий захист, в т.ч. шляхом надання відповідних заяв по суті справи, спір вирішено за наявними матеріалами в порядку норм ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
11.02.2026 ухвалою суду у протокольній формі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2026.
Проте, вказане судове засідання не відбулось через тривалість повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 05.03.2026 судове засідання з розгляду справи по суті було призначено на 16.03.2026.
У судовому засіданні 16.03.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача у судове засідання не з'явився, пояснень по суті спору не надав.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Поряд з цим, норми ст.43 вказаного кодексу зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 05:30 24.02.2022 на території України введено воєнний стан строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжувалась і триває на теперішній час.
У відповідності до спільного розпорядження голови та керівника апарату суду №6-р від 25.05.2023, з урахуванням рішення №1 від 13.06.2022 зборів суддів Господарського суду Донецької області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду (дистанційно або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), тимчасове обмеження доступу до приміщення суду.
Приймаючи до уваги наведене, а також безпекову ситуацію у м.Харкові, спір вирішено з об'єктивних причин з перевищенням строків, визначених ч.3 ст.177, ч.ч.1, 2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець Поповіченко Ганна Олександрівна зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Основним видом діяльності відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є надання в оренду й експлуатацію власного та орендованого нерухомого майна (КВЕД: 68.20). Додатковими є виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування, виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у., виробництво машин і устаткування для металургії, виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва, виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у., оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, надання в оренду будівельних машин і устаткування, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.
У власності позивача перебувало нежитлове приміщення виробничого характеру, що розташоване за адресою: Донецька обл., м.Бахмут, вул.Героїв Праці, буд.19, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2361250714103. Підстава виникнення - договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» та Фізичною особою-підприємцем Поповіченко Ганною Олександрівною, на підставі договору укладено акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 30.07.2021. Договірна ціна - 12450000 грн з ПДВ. Відомості про право власності внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, дата та час державної реєстрації - 30.07.2021 15:50:20.
Крім того, у власності позивача перебували транспортні засоби. Згідно з відповіддю №31/1109АЗ-14842-2023 від 10.07.2023 Головного сервісного центру МВС, станом на 07.07.2023 за Фізичною особою-підприємцем Поповіченко Ганною Олександрівною були зареєстровані:
- БАЗ А079.13, 5675 куб. см., 2012 р. в., № куз. НОМЕР_2 - перереєстрація ТЗ на нов. власн. по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 1442). Договір купівлі-продажу, укладений в ТСЦ, №1442/2021/2911634 від 11.11.2021;
- КАМАЗ 65117-62, 11762 куб. см., 2013 р. в., № шасі НОМЕР_3 - перереєстрація ТЗ на нов. власн. по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 1442). Договір купівлі-продажу, укладений в ТСЦ, №1442/2021/2801943 від 16.09.2021;
- КАМАЗ 6540, 10850 куб. см., 2008 р. в., № шасі НОМЕР_4 - перереєстрація ТЗ на нов. власн. по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 1442), Договір купівлі-продажу, укладений в ТСЦ, №1442/2021/2801885 від 16.09.2021;
- ГАЗ 33021-212, 2890 куб. см., 2002 р. в., № шасі НОМЕР_5 , № куз. НОМЕР_6 - перереєстрація ТЗ на нов. власн. по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 1442). Договір купівлі-продажу, укладений в ТСЦ, №1442/2021/2785811 від 09.09.2021;
- ГАЗ 32213-420, 2464 куб. см., 2006 р. в., № куз. 32210060249587315 - перереєстрація ТЗ на нов. власн. по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 1442). Договір купівлі-продажу, укладений в ТСЦ, №1442/2021/2786045 від 09.09.2021;
- БАЗ А079.23, 5675 куб. см., 2007 р. в., № куз. Y7FA0792380005023315 - перереєстрація ТЗ на нов. власн. по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 1442). Договір купівлі-продажу, укладений в ТСЦ, №1442/2021/2786008 від 09.09.2021;
- I-VAN A07A1-60, 5675 куб. см., 2011 р. в., № куз. Y6DA07A10C0001880315 - перереєстрація ТЗ на нов. власн. по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 1442). Договір купівлі-продажу, укладений в ТСЦ, №1442/2021/2785905 від 09.09.2021;
- МАЗ 643008-060-010, 14860 куб. см., 2011 р. в., № шасі НОМЕР_7 - перереєстрація ТЗ на нов. власн. по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 1442). Договір купівлі-продажу, укладений в ТСЦ, №1442/2021/2783683 від 08.09.2021;
- МАЗ 630303, 11150 куб. см., 2011 р. в., № шасі НОМЕР_8 - перереєстрація ТЗ на нов. власн. по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 1442). Договір купівлі-продажу, укладений в ТСЦ, №1442/2021/2783928 від 08.09.2021;
- МАЗ 9397Ж, 1990 р. в., № шасі НОМЕР_9 - перереєстрація ТЗ на нов. власн. по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 1442). Договір купівлі-продажу, укладений в ТСЦ, №1442/2021/2783984 від 08.09.2021;
- БАЗ Т713.12, 5675 куб. см., 2011 р. в., № шасі НОМЕР_10 - перереєстрація ТЗ на нов. власн. по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 1442). Договір купівлі-продажу, укладений в ТСЦ, №1442/2021/2784295 від 08.09.2021;
- МАЗ 938660-044, 2011 р. в., № шасі НОМЕР_11 - перереєстрація ТЗ на нов. власн. по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 1442). Договір купівлі-продажу, укладений в СЦ, №1442/2021/2783869 від 08.09.2021;
- МАЗ 642205-220, 14860 куб. см., 2011 р. в., № шасі НОМЕР_12 - перереєстрація ТЗ на нов. власн. по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 1442). Договір купівлі-продажу, укладений в ТСЦ, №1442/2021/2783813 від 08.09.2021;
- FIAT DUCATO, 2287 куб. см., 2017 р. в., № куз. НОМЕР_13 - реєстрація ТЗ, привезеного з-за кордону по посвідченню митниці (ТСЦ 8045) ВМД №305200/18/038767 від 15.12.2018.
Як вказує позивач, між Фізичною особою-підприємцем Поповіченко Ганною Олександрівною (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт Україна» (орендар) в період з серпня 2021 року по січень 2022 року укладались договори оренди виробничого комплексу, а саме:
1) договір №02/08/21-1 від 02.08.2021, згідно з п.1.1 якого орендодавець зобов'язався передати орендареві у строкове платне користування виробничий комплекс, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування виробничий комплекс, що визначений у цьому договорі (далі - «комплекс»), та зобов'язався сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Адреса комплексу, що орендується: Україна, м.Бахмут, вул.Героїв Праці, буд.19. Загальна площа комплексу, що орендується: 24008,7 кв. м (п.п.1.2, 1.3 договору №02/08/21-1 від 02.08.2021).
Відповідно до п.п.4.1-4.3 вказаного договору розмір місячної орендної плати складає 5100000 грн, в т.ч ПДВ 850000 грн. Орендна плата сплачується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 6 місяців з дати підписання акту виконаних робіт. Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк у розмірі, що визначається на момент оплати.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Строк цього договору починає свій перебіг з 01.08.2021 та закінчується 31.08.2021 (п.п.9.2, 9.3 договору №02/08/21-1 від 02.08.2021).
02.08.2021 сторони підписали акт приймання-передачі до зазначеного договору оренди виробничого комплексу.
31.08.2021 орендар і орендодавець підписали акт №1 здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо послуг оренди виробничого комплексу за договором №02/08/21-1 від 02.08.2021 на суму 5100000 грн.
На виконання цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт Україна» перерахувало на користь позивача загалом 5100000 грн: 25.08.2021 - 90000 грн, 27.08.2021 - 800000 грн, 31.08.2021 - 100000 грн, 30.09.2021 - 350000 грн, 04.10.2021 - 100000 грн, 21.10.2021 - 150000 грн, 12.11.2021 - 100000 грн, 19.11.2021 - 200000 грн, 30.11.2021 - 284000 грн, 29.11.2021 - 7116 грн, 23.11.2021 - 57000 грн, 19.11.2021 - 17000 грн, 31000 грн та 408000 грн, 08.11.2021 - 60000 грн, 01.11.2021 - 106000 грн, 23.10.2021 - 310000 грн, 06.10.2021 - 66000 грн, 04.10.2021 - 100000 грн, 30.09.2021 - 1800 грн та 350000 грн, 27.09.2021 - 75000 грн, 24.09.2021 - 217000 грн, 13.09.2021 - 100000 грн, 01.09.2021 - 106000 грн, 30.11.2021 - 364084 грн, 26.11.2021 - 550000 грн.
2) договір №01/09/21-1 від 01.09.2021, згідно з п.1.1 якого орендодавець зобов'язався передати орендареві у строкове платне користування виробничий комплекс, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування виробничий комплекс, що визначений у цьому договорі (далі - «комплекс»), та зобов'язався сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Адреса комплексу, що орендується: Україна, м.Бахмут, вул.Героїв Праці, буд.19. Загальна площа комплексу, що орендується: 24008,7 кв. м (п.п.1.2, 1.3 договору №01/09/21-1 від 01.09.2021).
Відповідно до п.п.4.1-4.3 вказаного договору розмір місячної орендної плати складає 2020000 грн, в т.ч. ПДВ 336666,67 грн. Орендна плата сплачується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 6 місяців з дати підписання акту виконаних робіт. Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк у розмірі, що визначається на момент оплати.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Строк цього договору починає свій перебіг з 01.09.2021 та закінчується 30.09.2021 (п.п.9.2, 9.3 договору №01/09/21-1 від 01.09.2021).
01.09.2021 сторони підписали акт приймання-передачі до зазначеного договору оренди виробничого комплексу.
30.09.2021 орендар і орендодавець підписали акт №2 здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо послуг оренди виробничого комплексу за договором №01/09/21-1 від 01.09.2021 на суму 2020000 грн.
На виконання цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт Україна» перерахувало на користь позивача загалом 2020000 грн: 03.12.2021 - 380000 грн, 06.12.2021 - 380000 грн, 10.12.2021 - 380000 грн, 14.12.2021 - 380000 грн, 20.12.2021 - 250000 грн, 30.11.2021 - 15916 грн, 21.12.2021 - 28084 грн, 14.12.2021 - 103000 грн, 13.12.2021 - 103000 грн.
3) договір №01/10/21 від 01.10.2021, згідно з п.1.1 якого орендодавець зобов'язався передати орендареві у строкове платне користування виробничий комплекс, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування виробничий комплекс, що визначений у цьому договорі (далі - «комплекс»), та зобов'язався сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Адреса комплексу, що орендується: Україна, м.Бахмут, вул.Героїв Праці, буд.19. Загальна площа комплексу, що орендується: 24008,7 кв. м (п.п.1.2, 1.3 договору №01/10/21 від 01.10.2021).
Відповідно до п.п.4.1-4.3 вказаного договору розмір місячної орендної плати складає 1700000 грн, в т.ч. ПДВ 283333,33 грн. Орендна плата сплачується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 6 місяців з дати підписання акту виконаних робіт. Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк у розмірі, що визначається на момент оплати.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Строк цього договору починає свій перебіг з 01.10.2021 та закінчується 31.10.2021 (п.п.9.2, 9.3 договору №01/10/21 від 01.10.2021).
01.10.2021 сторони підписали акт приймання-передачі до зазначеного договору оренди виробничого комплексу.
29.10.2021 орендар і орендодавець підписали акт №5 здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо послуг оренди виробничого комплексу за договором №01/10/21 від 01.10.2021 на суму 1700000 грн.
На виконання цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт Україна» перерахувало на користь позивача загалом 1700000 грн: 11.02.2022 - 87000 грн, 03.10.2022 - 380000 грн та 308000 грн, 05.10.2022 - 130000 грн та 130000 грн, 24.01.2022 - 646000 грн, 13.10.2022 - 19000 грн.
4) договір №01/11/21 від 01.11.2021, згідно з п.1.1 якого орендодавець зобов'язався передати орендареві у строкове платне користування виробничий комплекс, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування виробничий комплекс, що визначений у цьому договорі (далі - «комплекс»), та зобов'язався сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Адреса комплексу, що орендується: Україна, м.Бахмут, вул.Героїв Праці, буд.19. Загальна площа комплексу, що орендується: 24008,7 кв. м (п.п.1.2, 1.3 договору №01/11/21 від 01.11.2021).
Відповідно до п.п.4.1-4.3 вказаного договору розмір місячної орендної плати складає 1900000 грн, в т.ч. ПДВ 316666,67 грн. Орендна плата сплачується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 6 місяців з дати підписання акту виконаних робіт. Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк у розмірі, що визначається на момент оплати.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Строк цього договору починає свій перебіг з 01.11.2021 та закінчується 30.11.2021 (п.п.9.2, 9.3 договору №01/11/21 від 01.11.2021).
01.11.2021 сторони підписали акт приймання-передачі до зазначеного договору оренди виробничого комплексу.
30.11.2021 орендар і орендодавець підписали акт №7 здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо послуг оренди виробничого комплексу за договором №01/11/21 від 01.11.2021 на суму 1900000 грн.
На виконання цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт Україна» перерахувало на користь позивача загалом 1900000 грн: 22.12.2021 - 350000 грн, 04.01.2022 - 2000 грн, 21.02.2022 - 380000 грн, 24.01.2022 - 354000 грн, 21.12.2021 - 352000 грн, 20.12.2021 - 408000 грн, 21.12.2021 - 54000 грн.
5) договір №01/12/21 від 01.12.2021, згідно з п.1.1 якого орендодавець зобов'язався передати орендареві у строкове платне користування виробничий комплекс, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування виробничий комплекс, що визначений у цьому договорі (далі - «комплекс»), та зобов'язався сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Адреса комплексу, що орендується: Україна, м.Бахмут, вул.Героїв Праці, буд.19. Загальна площа комплексу, що орендується: 24008,7 кв. м (п.п.1.2, 1.3 договору №01/12/21 від 01.12.2021).
Відповідно до п.п.4.1-4.3 вказаного договору розмір місячної орендної плати складає 2200000 грн, в т.ч. ПДВ 366666,67 грн. Орендна плата сплачується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 6 місяців з дати підписання акту виконаних робіт. Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк у розмірі, що визначається на момент оплати.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Строк цього договору починає свій перебіг з 01.12.2021 та закінчується 31.12.2021 (п.п.9.2, 9.3 договору №01/12/21 від 01.12.2021).
01.12.2021 сторони підписали акт приймання-передачі до зазначеного договору оренди виробничого комплексу.
31.12.2021 орендар і орендодавець підписали акт №9 здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо послуг оренди виробничого комплексу за договором №01/12/21 від 01.12.2021 на суму 2200000 грн.
На виконання цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт Україна» перерахувало на користь позивача загалом 2200000 грн: 18.01.2022 - 402000 грн, 24.01.2022 - 207000 грн, 14.02.2022 - 408000 грн, 17.02.2022 - 207000 грн, 21.02.2022 - 207000 грн, 13.10.202 - 181000 грн та 150000 грн, 15.03.2023 - 35000 грн, 19.01.2022 - 403000 грн.
6) договір №03/01/22 від 03.01.2022, згідно з п.1.1 якого орендодавець зобов'язався передати орендареві у строкове платне користування виробничий комплекс, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування виробничий комплекс, що визначений у цьому договорі (далі - «комплекс»), та зобов'язався сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Адреса комплексу, що орендується: Україна, м.Бахмут, вул.Героїв Праці, буд.19. Загальна площа комплексу, що орендується: 24008,7 кв. м (п.п.1.2, 1.3 договору №03/01/22 від 03.01.2022).
Відповідно до п.п.4.1-4.3 вказаного договору розмір місячної орендної плати складає 2200000 грн, в т.ч. ПДВ 366666,67 грн. Орендна плата сплачується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 6 місяців з дати підписання акту виконаних робіт. Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк у розмірі, що визначається на момент оплати.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Строк цього договору починає свій перебіг з 01.01.2022 та закінчується 31.12.2027 (п.п.9.2, 9.3 договору №03/01/22 від 03.01.2022).
03.01.2022 сторони підписали акт приймання-передачі до зазначеного договору оренди виробничого комплексу.
31.01.2022 орендар і орендодавець підписали акт №1 здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо послуг оренди виробничого комплексу за договором №03/01/22 від 03.01.2022 на суму 2000000 грн.
На виконання цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт Україна» перерахувало на користь позивача загалом 268930 грн: 19.12.2023 - 268930 грн.
Крім того, 16.09.2021 між Фізичною особою-підприємцем Поповіченко Ганною Олександрівною (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт Україна» (орендар) був укладений договір №16/09/21 оренди автотранспорту (з урахуванням додаткової угоди б/н від 12.11.2021), згідно з п.1.1 якого орендодавець передав в тимчасове користування орендареві приналежний орендодавцеві на праві приватної власності автомобільний транспорт (згідно з переліком, наведеним у цьому пункті договору).
Відповідно до п.п.3.1-3.3 вказаного договору розмір місячної орендної плати складає 100000 грн, в т.ч. ПДВ 16666,67 грн. Орендна плата сплачується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 6 місяців з дати підписання акту виконаних робіт. Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк у розмірі, що визначається на момент оплати.
Договір укладений на строк з 16.09.2021 по 31.12.2022 і може бути продовжений сторонами за взаємною згодою (п.4.1 договору №16/09/21 від 16.09.2021).
16.09.2021 та 12.11.2021 сторони підписали відповідні акти приймання-передачі до зазначеного договору оренди автотранспорту.
Орендар і орендодавець підписали наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №3 від 30.09.2021 на суму 100000 грн, №4 від 29.10.2021 на суму 100000 грн, №6 від 30.11.2021 на суму 100000 грн, №8 від 31.12.2021 на суму 100000 грн, №2 від 31.01.2022 на суму 100000 грн.
На виконання цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт Україна» перерахувало на користь позивача загалом 500000 грн: 26.11.2021 - 100000 грн, 19.01.2022 - 220000 грн, 21.01.2022 - 80000 грн, 15.03.2023 - 15000 грн, 17.10.2023 - 4250 грн, 20.12.2023 - 80750 грн.
24.02.2022 президент Російської Федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні. У подальшому, цього ж дня, збройними силами Російської Федерації, які діяли за наказом керівництва Російської Федерації і збройних сил Російської Федерації, здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам Збройних Сил України та цивільним об'єктам, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
З 24.02.2022 підрозділи збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. Вогневі удари здійснюються, в тому числі, по об'єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі та поранення десятків тисяч цивільних осіб, знищення та пошкодження сотень цивільних об'єктів.
Місто Бахмут розташовано у Донецькій області. Адміністративний центр Бахмутського району і Бахмутської міської громади.
Як вказує позивач, 22.05.2023 о 06:20 год. військами Російської Федерації було здійснено авіа удар, внаслідок чого було пошкоджено належне позивачу на праві власності майно. Авіа удари також мали місце 11.06.2023 та 21.07.2023. Починаючи з 22.05.2022 і дотепер позивач втратила контроль над своїм майном та фактично не може ним користуватись в господарських, комерційних та інших цілях у зв'язку з окупацією територій, на яких це майно перебувало. Частина майна є знищеною чи пошкодженою.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023050000003032 внесено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, зокрема: 19.07.2023 за ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України з викладом обставин: внаслідок обстрілу з боку російських окупаційних військ пошкоджено наступне майно Фізичної особи-підприємця Поповіченко Ганни Олександрівни: нежитлові приміщення виробничого характеру, що розташовані за адресою: Донецька обл., м.Бахмут, вул.Героїв Праці, 19, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2361250714103; будівлі, споруди, що розташовані за адресою: Донецька обл., м.Бахмут, пров.Першотравневий, 165, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 58163714103; обладнання, яким ФОП Поповіченко Г.О. володіла на підставі договору від 31.08.2021; транспортні засоби: вантажний сідловий тягач Е МАЗ-642205-220, НОМЕР_14 ; напівпричіп н/пр.-бортовий Е МАЗ-938660-044, НОМЕР_15 ; вантажний сідловий тягач Е МАЗ-643008-60, НОМЕР_16 ; напівпричіп п/пр. бортовий Е МАЗ-9397Ж, НОМЕР_17 ; автобус мікроавтобус D ГАЗ-32213-420, НОМЕР_18 ; автобус D I-VAN А07А1-60, НОМЕР_19 ; автобус D БАЗ-А079.13, НОМЕР_20 ; автобус D БАЗ-А079.23, НОМЕР_21 ; вантажний бортовий БАЗ-Т713.12, НОМЕР_22 ; вантажний бортовий малотоннажний В ГАЗ-33021-212, НОМЕР_23 ; вантажний бортовий КАМАЗ-65117-62, НОМЕР_24 ; спец вантажний фургон Fiat Ducato, НОМЕР_25 ; вантажний автокран більш 20т-С МАЗ-630303, НОМЕР_26 ; вантажний спеціальний автопідйомник КАМАЗ-6540, НОМЕР_27 .
Фізична особа-підприємець Поповіченко Ганна Олександрівна звернулась до суду із позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків, пов'язаних із знищенням і втратою майна.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.03.2025 у справі №910/10512/24 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, стягнуто з Російської Федерації на користь Фізичної особи-підприємця Поповіченко Ганни Олександрівни збитки у розмірі 9188730,07 доларів США, що еквівалентно на дату ухвалення рішення 382169391,21 грн.
Разом з тим, Фізична особа-підприємець Поповіченко Ганна Олександрівна вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача їй було заподіяно збитки у вигляді упущеної вигоди, внаслідок чого звернулась до суду із розглядуваним позовом.
За вимогами ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.
За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.
Збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень ст.22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За ст.73 вказаного кодексу доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.86 вказаного нормативно-правового акту суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 74, 73, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема, протиправність поведінки відповідача; наявність заподіяних діями відповідача збитків; причинний зв'язок між ними. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався.
14.04.2022 Верховною Радою України прийнято постанову про схвалення Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», в якій Верховна Рада України визнає дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022, геноцидом Українського народу.
22.05.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України №2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну».
Так, згідно зі ст.2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також, Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію Росії проти України, вимагала від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засудила всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагала безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом №376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку громад та територій, м.Бахмут Бахмутської міської територіальної громади з 24.02.2022 по 12.12.2023 було віднесено до територій активних бойових дій, з 13.12.2023 було тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
Відповідно до ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом і не потребує доведення у судовому порядку.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Належне позивачу майно було пошкоджено саме внаслідок протиправних дій військових формувань Російської Федерації та в результаті військової агресії останньої. Протилежного суду не доведено.
Разом з тим, постановою №326 від 20.03.2022 Кабінету Міністрів України затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19.02.2014.
Згідно з п.2 вказаної постанови Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
За змістом пп.18 п.2 Порядку, визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
Відповідно до п.5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови №326 від 20.03.2022 Кабінету Міністрів України, далі - Загальні засади) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Проведення судової експертизи, що пов'язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов'язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов'язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності (п.5 Загальних засад).
Спільним наказом №3904/1223 від 18.10.2022 Міністерства економіки України та Фонду державного майна України затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика).
З урахуванням змісту вищенаведених нормативно-правових актів, а також враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, Фізична особа-підприємець Поповіченко Ганна Олександрівна на підтвердження наявності збитків у заявленому розмірі надала до матеріалів справи звіт про оцінку майна №2892/24 від 23.07.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето» (з урахуванням його доопрацьованої копії і листа №415 від 08.01.2026 експертного товариства).
Метою вказаного висновку встановлено визначення розміру упущеної вигоди Фізичної особи-підприємця Поповіченко Ганни Олександрівни від здачі в оренду майна, яке було знищене внаслідок збройної агресії російської федерації, а саме нерухомого майна, що знаходилося за адресою: Донецька область, м.Бахмут, вул.Героїв праці, 19 та колісних транспортних засобів для цілей подання позовів до судових інстанцій.
Згідно з висновком експерта, вартість упущеної вигоди Фізичної особи-підприємця Поповіченко Ганни Олександрівни від знищення майна, яке знаходилось за адресою: Донецька область, м.Бахмут, вул.Героїв праці, 19, та було знищене внаслідок збройної агресії російської федерації, склала (округлено) 2608746 доларів США або 108059400 грн по курсу Національного банку України на дату оцінки.
Дослідивши наданий до матеріалів справи висновок експерта, суд знаходить його таким, що в цілому не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.
Наразі, як вбачається зі змісту висновку №2892/24 від 23.07.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето», експерт підтвердив обізнаність про кримінальну відповідальність відповідно до ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок.
Заперечення відповідача проти результатів оцінки збитків позивача в матеріалах справи відсутні.
З огляду на таке, в цілому суд приймає поданий позивачем висновок експерта як належний доказ.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги на загальну суму 2608746 доларів США, що є еквівалентом 108059476,81 грн за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки - 19.07.2024.
Поряд з цим, як визначено у ст.524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст.533 вказаного кодексу грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні.
Разом з тим, відповідно до п.9 розділу І «Основні положення» Методики під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.
Отже, з огляду на те, що умовною одиницею згідно з Методикою є долар США, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума упущеної вигоди у розмірі 2608746 доларів США, що є еквівалентом 108059476,81 грн за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки - 19.07.2024 (41,422 грн за 1 долар США).
Господарським судом враховано, що у експертному висновку наведений гривневий еквівалент суми збитків, який розрахунково не відповідає доларовому значенню, а отже судом визначається вірна сума 108059476,81 грн замість помилкової - 108059400 грн.
Щодо вини як складового елемента цивільного правопорушення суд зазначає, що законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що на національному рівні гарантуються ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
З урахуванням наведеного ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування. Судом встановлено, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та проведення активних бойових дій, позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у вигляді упущеної вигоди.
Крім того, суд враховує, що при зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до ч.2 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
За змістом ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028 грн.
Відтак, беручи до уваги висновок суду про задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача до Державного бюджету України підлягає судовий збір у сумі 847840 грн, враховуючи граничний розмір судового збору, а також з урахуванням коефіцієнту пониження 0,8 за подання позову в електронній формі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м.Москва, вул.Велика Дмитрівка, буд.15А, к.1, МСП-3) на користь Фізичної особи-підприємця Поповіченко Ганни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) збитки у вигляді упущеної вигоди, що виникли внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України, в розмірі 2608746 доларів США, що є еквівалентом 108059476,81 грн.
Стягнути з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м.Москва, вул.Велика Дмитрівка, буд.15А, к.1, МСП-3) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 847840 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 16.03.2026.
Повний текст рішення складено 26.03.2026.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця