61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
04.03.2026 Справа №905/1124/25
Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Скаковській Л.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго», м.Київ
до відповідача: Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі», м. Краматорськ, Донецька область
про стягнення 10 142 538,92грн.
за участю представників сторін:
від позивача: участь не приймав;
від відповідача: участь не приймав;
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго», м.Київ звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі», м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 10142538,92грн, з яких: 2887121,69грн - 3% річних, 7255417,23грн - інфляційні втрати (враховуючи заяву позивача б/н від 12.12.2025 про збільшення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 по справі №905/959/24, що стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за період з 07.02.2025 по 25.11.2025. (враховуючи заяву позивача б/н від 12.12.2025 про збільшення позовних вимог).
Ухвалою від 27.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1124/25; суд визначив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; встановив сторонам строк на подання заяв по суті спору, заперечень та доказів.
17.11.2025 через систему “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, сформований в системі 14.11.2025, в якому заперечив проти позовних вимог. Позиція обґрунтована тим, що позивачем неправомірно нараховані 3% річних та інфляція без урахування відстрочення виконання рішення у справі №905/959/24, у зв'язку з чим відповідач вважає, що нарахування за період дії відстрочки виконання рішення з 25.02.2025 по 25.08.2025 є неправомірним. Крім того, відповідач звертає увагу на невірне зазначення у розрахунку позивача суми основного боргу за квітень 2024.
12.12.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшли пояснення по справі, в яких посилаючись на порушення відповідачем встановленого судом строку на подання відзиву на позовну просить залишити його без розгляду. Також позивач зазначив, що дійсно в розрахунку помилково вказано невірну суму боргу за квітень 2024.
Також 12.12.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача загальну суму боргу у розмірі 10142538,92грн, з яких: 2887121,69грн - 3 % річних, 7255417,23грн - інфляція. Заява обґрунтована збільшенням періоду нарахування 3% річних та інфляційних з 30.09.2025 по 25.11.2025. Крім того, у розрахунку виправлена допущена позивачем у первісному розрахунку помилка щодо суми боргу за квітень 2024. Судом прийнятий до розгляду поданий розрахунок як остаточний.
Ухвалою суду від 24.12.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі.
В ухвалі суду від 27.01.2026 розглянуто заяву позивача про залишення відзиву без розгляду, за результатами її розгляду суд встановив, що відзив на позовну заяву поданий у встановленому судом строк, відтак останній прийнятий судом до розгляду.
Також ухвалою від 27.01.2026 прийнято до розгляду заяву позивача б/н від 12.12.2025 про збільшення позовних вимог, вирішено подальший розгляд справи здійснювати з її урахуванням; закрито підготовче провадження у справі №905/1124/25 та призначено розгляд справи по суті на 04.03.2026.
У судовому засіданні 04.03.2026 представники сторін участь не приймали, про місце, дату та час розгляду справи по суті учасники справи були повідомлені шляхом направлення ухвали від 24.12.2025 до їх електронних кабінетів у порядку ч.11 ст.242 ГПК України.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Згідно з частиною 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи та наявність в матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 по справі №905/959/24, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення 126834390,90грн, з яких 120300736,69грн - основний борг, 4905808,87грн - інфляційні втрати, 1627845,34грн - 3% річних, задоволено частково; присуджено до стягнення з Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» 126828736,40грн, з яких 120300736,69грн - основний борг, 1623887,98грн - 3% річних, 4904111,73грн - інфляційні втрати, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 847802,20грн, відстрочивши виконання на 6 місяців (до 25.08.2025, з урахуванням ухвали про виправлення описки); в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 29.07.2025 постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 та рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 у справі №905/959/24 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» про стягнення з Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі» 3% річних у розмірі 3957,36грн. В цій частини справу №905/959/24 передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області. В іншій частині попередні судові рішення було залишено без змін.
Отже, рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 у справі №905/959/24 в частині стягнення, зокрема, основного боргу у розмірі 120300736,69грн є таким, що набрало законної сили 28.04.2025.
Судом у справі №905/959/24 було встановлено, що у відповідача перед позивачем за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД від 01.01.2024 виникла заборгованість в загальному розмірі 120300736,69грн за період з січня по вересень 2024 року за наступними актами надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління:
- від 31.01.2024 за січень 2024 року на фактичний обсяг 169553,466 МВт*год на суму 21 276 247,13грн;
- від 29.02.2024 за лютий 2024 року на фактичний обсяг 150474,592 МВт*год на суму 18 882 153,71грн;
- від 31.03.2024 за березень 2024 року на фактичний обсяг 147287,147 МВт*год на суму 18 482 180,35грн;
- від 30.04.2024 за квітень 2024 року на фактичний обсяг 92104,988 МВт*год на суму 11 557 702,32грн;
- від 31.05.2024 за травень 2024 року на фактичний обсяг 91717,163 МВт*год на суму 11 509 036,48грн;
- від 30.06.2024 за червень 2024 року на фактичний обсяг 80801,161 МВт*год на суму 10 139 252,89грн;
- від 31.07.2024 за липень 2024 року на фактичний обсяг 87482,970 МВт*год на суму 10 977 713,00грн;
- від 31.08.2024 за серпень 2024 року на фактичний обсяг 77555,084 МВт*год на суму 9 731 922,16грн;
- від 30.09.2024 за вересень 2024 року на фактичний обсяг 62100,216 МВт*год на суму 7 792 583,51грн.
Також до вказаних актів надання послуг позивачем складені наступні акти коригування:
- від 30.05.2024 до акта надання послуги від 31.01.2024 за період січня 2024 року на суму коригування 51 481,07грн, що становить за актом у загальному розмірі 21 327 728,20грн;
- від 13.06.2024 до акта надання послуги від 29.02.2024 за період лютого 2024 року на суму коригування 77 142,55грн, що становить за актом у загальному розмірі 18 805 011,16грн;
- від 25.06.2024 до акта надання послуги від 31.03.2024 за період березня 2024 року на суму коригування 5346,12грн, що становить за актом у загальному розмірі 18 476 834,23грн;
- від 04.07.2024 до акта надання послуги від 30.04.2024 за період квітня 2024 року на суму коригування 25 678,93грн, що становить за актом у загальному розмірі 11 532 023,39грн;
- від 09.07.2024 до акта надання послуги від 31.05.2024 за період травня 2024 року на суму коригування 8631,67грн, що становить за актом у загальному розмірі 11 517 668,15грн.
У справі №905/959/24 крім основного боргу у розмірі 120300736,69грн предметом розгляду також було нарахування 3% річних за період до 16.10.2024 включно та інфляційних втрат за період до 30.09.2024 включно.
Як вже зазначалося, рішення у справі №905/959/24 набрало законної сили 28.04.2025.
У подальшому у зв'язку з невиконанням рішення у справі №905/959/24 Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» знову звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за наступний період, нарахувавши 3% річних за період з 17.10.2024 по 06.02.2025 та інфляційні втрати за період з 17.10.2024 по 31.12.2024.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.08.2025 по справі №905/130/25 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 1115260,50грн та індекс інфляції за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 4001924,31грн, а також судовий збір у розмірі 61406,22грн.
На виконання рішення по справі №905/130/25, яке набрало чинності 17.09.2025, був виданий наказ від 15.10.2025.
З огляду на те, що відповідачем станом на дату подання даного позову рішення по справі №905/959/24 не виконано, заборгованість на користь позивача не сплачена, позивачем здійснено нарахування в порядку ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат за наступний період з 07.02.2025 по 25.11.2025.
Відповідно до розрахунку позовних вимог, нарахування 3% річних та інфляційних втрат у даній справі здійснюється позивачем на заборгованість, яка утворилась за актами надання послуг та актами коригування, які були дослідженні у справі №905/959/24.
Разом з цим, сторонами вже після винесення рішень по справі №905/959/24 та №905/130/25 були складенні акти корегування за якими зменшену суму заборгованості за квітень 2024 та червень 2024, а саме:
- від 06.03.2025 акт коригування №ДУА_К-003064 до Акту надання Послуги №ДУА-0006278 від 30 квітня 2024 згідно з Договором від 01.01.2024 № 0518-03041-ПД (з урахуванням акту коригування №ДУА_К-000231 від 04.07.2024), відповідно до якого у зв'язку з корегуванням у бік зменшення вартість наданих послуг за квітень 2024 становить 11530597,27грн. (менше на 1426,12грн);
- від 19.03.25 акт коригування №ДУА_К-0003619 до Акту надання Послуги №ДУА-0007786 від 30 червня 2024 згідно з Договором від 01.01.2024 №0518-03041-ПД, відповідно до якого у зв'язку з корегуванням у бік зменшення вартість наданих послуг за червень 2024 становить 10136118,17грн. (менше на 3134,72грн).
Зазначені акти корегування були приєднані до позову, враховані позивачем при нарахуванні заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві на позов вважає нарахування 3% річних та інфляційних за період з 25.02.2025 по 25.08.2025 неправомірним, адже таке нарахування здійснюється під час дії відстрочення виконання рішення суду по справі №905/959/24.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат внаслідок невиконання відповідачем рішення суду по справі №905/959/24.
Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом того самого питання між тими самими сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють дотриманню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з погляду процесуальної економії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №922/2391/16.
У зв'язку з наведеним, господарський суд при вирішенні даного спору вважає обставини, що встановлені при розгляді справи №905/959/24 (у частині, що залишена без змін), такими, що не підлягають повторному доказуванню.
Таким чином, рішення Господарського суду Донецькій області від 25.02.2025 по справі №905/959/24 в частині наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД від 01.01.2024 у розмірі 120300736,69грн має преюдиційний характер для цієї справи, з огляду на що такі факти не повинні доводитися знову у відповідності зі статтею 75 ГПК України.
Отже, наявність судового рішення, яке набрало законної сили, впливає на обґрунтованість вимог позивача, а тому враховується при розгляді спірних позовних вимог у даній справі.
Суд відзначає, що рішення суду за своєю правовою природою є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Отже, за встановлених обставин рішення господарського суду по справі №905/959/24 не є підставою виникнення нового грошового зобов'язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення відповідачем грошового зобов'язання, яке виникло перед позивачем до ухвалення судового рішення на підставі договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД від 01.01.2024, що встановлено судовим рішенням.
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із положеннями статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 524, 533 - 535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 02.07.2025 року у справі №903/602/24.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі №905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 року у справі №657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №910/3855/17, 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 15.11.2019 у справі №905/1753/18.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Як вже встановлено судом, рішенням Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 по справі №905/959/24 стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 120300736,69грн, яка виникла за актами надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з січня по вересень 2024 року (враховуючи акти корегування), а також стягнуто 3% річних за період до 16.10.2024 включно та інфляційні втрати за період до 30.09.2024 включно.
Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання зі сплати основного боргу у розмірі 120300736,69грн, присудженого до стягнення рішенням суду у справі №905/959/24, позивач набув права на нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за увесь час прострочення.
Так, відповідно до рішення Господарського суду Донецької області від 05.08.2025 по справі №905/130/25, позивачем на суму боргу 120300736,69грн були нараховані 3% річних та інфляція за період з 17.10.2024 по 31.12.2024, які задоволені судом.
Доказів здійснення оплат в рахунок погашення суми основної заборгованості матеріали даної справи не містять, що призвело до звернення з позовом, що розглядається.
Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що сторонами вже після винесення рішень по справам №905/959/24 та №905/130/25 були складені:
- акт корегування від 06.03.2025, відповідно до якого у зв'язку з корегуванням у бік зменшення вартість наданих послуг за квітень 2024 становить 11530597,27грн;
- акт корегування від 19.03.25 відповідно до якого у зв'язку з корегуванням у бік зменшення вартість наданих послуг за червень 2024 становить 10136118,17грн.
Зазначені акти корегування були враховані позивачем при нарахуванні заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а саме позивачем здійснено їх нарахування наступним чином:
- на суму боргу 21327728,20грн за період з 07.02.2025 по 25.11.2025;
- на суму боргу 18805011,16грн за період з 07.02.2025 по 25.11.2025;
- на суму боргу 18476834,23грн за період з 07.02.2025 по 25.11.2025;
- на суму боргу 11532023,39грн за період з 07.02.2025 по 05.03.2025;
- на суму боргу 11530597,27грн за період з 06.03.2025 по 25.11.2025;
- на суму боргу 11517558,15грн за період з 07.02.2025 по 25.11.2025;
- на суму боргу 10139252,89грн за період з 07.02.2025 по 18.03.2025;
- на суму боргу 10136118,17грн за період з 19.03.2025 по 25.11.2025;
- на суму боргу 10977713,00грн за період з 07.02.2025 по 25.11.2025;
- на суму боргу 9731922,16грн за період з 07.02.2025 по 25.11.2025;
- на суму боргу 7792583,51грн за період з 07.02.2025 по 25.11.2025.
При розрахунку інфляційних втрат позивачем правомірно застосовані індекси інфляції з лютого 2025 по жовтень 2025.
Суд вважає обґрунтованими вимоги ПАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго» щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих у зв'язку з невиконанням у період прострочення боржника грошового зобов'язання зі сплати основного боргу за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Судом відхиляються доводи відповідача щодо неправомірності здійснення позивачем нарахувань в порядку статті 625 ЦК України за період дії відстрочки виконання рішення у справі №905/959/24 на 6 місяців (до 25.08.2025), враховуючи наступне.
Господарський суд Донецької області у рішенні від 25.02.2025 по справі №905/959/24 відстрочив його виконання на 6 місяців (до 25.08.2025, з урахуванням ухвали про виправлення описки).
Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 604 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Згідно з частиною 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов'язання відповідача, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов'язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Такого висновку щодо застосування норм права дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 року у справі №903/602/24 вказала, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, що виступає способом захисту майнового права кредитора. Вони нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від зупинення виконавчого провадження чи виконання судових рішень: достатнім є сам факт прострочення.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Це забезпечує єдність судової практики та принцип верховенства права.
Отже, у даному випадку відстрочення виконання зобов'язань не припиняє зобов'язань, а тому положення статті 625 ЦК України застосовуються до моменту фактичного виконання.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наявність у відповідача заборгованості за період січень - вересень 2024, позивач має право здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат за наступний заявлений позивачем період з 07.02.2025 по 25.11.2025.
Суд здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" встановив, що він є правомірним, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у визначеному законодавством розмірі відповідно до статті 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись статями 12, 46, 73, 74-79, 86, 91, 129, 236-238 ГПК України, господарський суд,
Позовні вимоги - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Комерційна, 8, код ЄДРПОУ 00131268) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) за несвоєчасне виконання зобов'язання 3% річних у розмірі 2887121,69грн та інфляційні втрати у розмірі 7255417,23грн, а також судовий збір у розмірі 121710,46грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2026.
Суддя Ю.В. Макарова