вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
02.04.2026 Справа № 904/210/26
за позовом Акціонерного товариства "УКРСИББАНК", м. Київ
до Приватного підприємства “АРТ-ОФІС», Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Сурсько-Литовське(пн)
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства “АРТ-ОФІС» про стягнення заборгованості за генеральним договором про кредитування № 11529001000 від 28.12.2021 у розмірі 333 582, 99 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 251 212, 08 грн, проценти за користування простроченим кредитом за період з 01.07.2023 по 31.12.2025 у розмірі 82 370, 91 грн.
Ухвалою суду від 26.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання даної ухвали.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.
23.02.2026 від Приватного підприємства “АРТ-ОФІС» надійшла заява про зупинення провадження у справі та прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді.
01.04.2026 від Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" надійшла заява про вступ його представника у справу із заявою, що мітить додаткові пояснення у справі.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8, 5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача, викладена у позовній заяві та додаткових поясненнях
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за генеральним договором про кредитування № 11529001000 від 28.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги банку згідно з тарифами.
Позивач зазначає, що ним отримана заява від ПП «АРТ-ОФІС» щодо проведення реструктуризації кредитної заборгованості, яка не містить підпису директора - Ільєнко А.А. та печатки (за наявності) юридичної особи. Позивач листом № 29-1-01/9669 від 24.03.2026 повідомив відповідача, що подана заява не може бути розглянута через невідповідність заяви вимогам законодавства.
Позивач вказує на те, що реструктуризація кредитної заборгованості неможлива через закінчення строку дії кредитної угоди та відсутність підтверджених доходів приватного підприємства. Позивач просить суд розглянути позовну заяву та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
28.12.2021 між Акціонерним товариством "УКРСИББАНК" (кредитор) та Приватним підприємством “АРТ-ОФІС» укладено генеральний договір про кредитування № 11529001000.
Відповідно до умов договору:
1.1.1. Банк надає клієнту кредит у вигляді кредитної лінії в межах ліміту кредитної лінії, а клієнт зобов?язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату за користування ним у порядку та умовах, визначених у даному договорі.
Клієнт має право отримати кредит у вигляді одного або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати ліміт кредитної лінії, що становить 655 480 гривень.
Транші після їх повернення банку поновлюють ліміт кредитної лінії.
1.1.2. Кредит надається шляхом:
- зарахування банком коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Клієнта № НОМЕР_1 у кредитора, або на поточний рахунок клієнта, зазначений в заяві на видачу траншу (за формою додаток 3), для подальшого використання за цільовим призначенням.
1.2.1. Надання кредиту здійснюється у термін, зазначений в заяві на видачу траншу, але не раніше "28" грудня 2021 року.
1.2.2. Клієнт зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше "27" грудня 2022 року, якщо тільки відповідно до умов договору не застосовується інший термін повернення заборгованості за кредитом.
Клієнт зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі відповідно до умов договору на рахунок № UA813510050000003739911529001 у кредитора, а якщо реквізити для погашення траншу зазначені в заяві на видачу траншу, то погашення здійснюється на зазначений рахунок.
1.3.1. Для строкової суми кредиту встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 12,9% процентів річних.
1.3.2. Для простроченої суми кредиту встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту на дату виникнення такого прострочення.
1.3.3. Проценти нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому Правилами.
1.3.4. Клієнт сплачує банку комісії згідно з додатком № 1 до договору у порядку, визначеному Правилами.
1.4. Цільове призначення (мета) кредиту: поповнення обігових коштів.
Проценти нараховуються та сплачуються в порядку, передбаченому Правилами (договірні умови) обслуговування суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що провадять незалежну професійну діяльність, представництв - клієнтів АТ "Укрсиббанк". Пунктом 8.3 Правил передбачено порядок нарахування та сплати процентів, а саме:
8.3. Плата за користування кредитом.
За користування кредитом/траншем клієнт сплачує проценти. Процентна ставка для строкової суми кредиту/траншу встановлюється відповідно до договору кредитування.
8.3.1. Нарахування процентів за Строковою сумою Кредиту/Траншу, а також комісії за управління лімітом кредитування (за невикористаний ліміт), якщо вона передбачена договором кредитування, здійснюється в останній календарний день кожного місяця та в день повного погашення кредиту/траншу за методом “факт/360» (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) на суму кредитних коштів, що надані клієнту і які ще не повернуті останнім у власність банку, за період з дня фактичного надання кредиту/траншу, а в подальшому - з першого календарного дня поточного місяця, до останнього календарного дня поточного місяця або до дати повного погашення кредиту/траншу, якщо таке погашення здійснюється у поточному місяці. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту/траншу вважається одним днем. Клієнт зобов'язується сплачувати нараховані проценти у строк з 1 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані, та в день повернення кредиту/траншу, якщо інше не передбачено договором кредитування.
Якщо останній день строку/термін сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
8.6. Прострочена заборгованість.
За користування кредитом понад встановлений договором кредитування строк/ термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту/траншу на дату виникнення такого прострочення або ставка у розмірі визначеному відповідним договором. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми кредиту/траншу.
Нарахування подвійної процентної ставки на прострочену суму кредиту/траншу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу, встановленого договором кредитування, до дати повного погашення такої заборгованості.
На умовах кредитного договору та на підставі заяв клієнта №1 від 28.12.2021 про надання траншу у розмірі 300 000 грн та №1 від 27.01.2022 про надання траншу у розмірі 250 000 грн, банком надано клієнту кредит (грошові кошти) у загальному розмірі 550 000 грн в межах ліміту кредитної лінії шляхом перерахування коштів на поточний рахунок боржника № НОМЕР_1 , що підтверджується випискою по кредитному договору (рахунку) за період з 28.12.2021 по 07.01.2026.
Як зазначає позивач, в порушення умов кредитного договору, відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту у строк, передбачений кредитним договором, а саме до 27.12.2022.
Станом на 07.01.2026 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 333 582,99 грн, з яких:
251 212, 08 грн - прострочена заборгованість за кредитом,
82 370, 91 грн - проценти за користування кредитом у розмірі 12.9% річних за користування простроченим кредитом за період з 01.07.2023 по 31.12.2025.
На час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.
Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частинами першою і другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З огляду на наявний в матеріалах справи договори та обставини справи, між сторони виникли кредитні правовідносини.
Щодо стягнення за генеральним договором про кредитування
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (статті 1049 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1055 ЦК України).
Частиною другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За користування кредитними коштами встановлена плата за кредит, а саме: процентна ставка для строкової суми кредиту у розмірі 12,9 % річних, для простроченої суми кредиту - у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту на дату такого прострочення ( підпункт 1.3.1 - 1.3.2 договору).
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.
Отже, у період дії в Україні воєнного стану подвійна процентна ставка не нараховується банком, а за користування простроченим кредитом застосовується розмір процентної ставки 12.9 %, що встановлена для строкової суми кредиту.
Проценти нараховуються та сплачуються в порядку, передбаченому Правилами.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 655 480 грн підтверджується банківською випискою за генеральним договором про кредитування № 11529001000 від 28.12.2021 за період з 28.12.2021 по 07.01.2026.
Суд враховує правову позицію, наведену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Таким чином, факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується вищевказаною банківською випискою.
Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за генеральним договором про кредитування № 11529001000 від 28.12.2021 складає у розмірі 333 582, 99 грн, з яких: 251 212, 08 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 82 370, 91 грн - проценти за користування кредитом у розмірі 12.9% річних за користування простроченим кредитом за період з 01.07.2023 по 31.12.2025.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 251 212, 08 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 82 370, 91 грн.
Щодо заяви Приватного підприємства “АРТ-ОФІС» про зупинення провадження у справі та прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді.
Приписами глави 4 ГПК України передбачено врегулювання спору за участю судді.
Відповідно до частини 1 статті 186 Господарського процесуального кодексу України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.
Про проведення процедури врегулювання спору за участю судді суд постановляє ухвалу, якою одночасно зупиняє провадження у справі. У випадку недосягнення сторонами мирного врегулювання спору за наслідками проведення врегулювання спору повторне проведення врегулювання спору за участю судді не допускається (стаття 187 ГПК України).
Врегулювання спору за участю судді є системою процесуальних дій, що об'єднана такою процесуальною метою, як припинення спору про право, щодо вирішення якого відкрито провадження у справі.
Таким чином, під врегулюванням спору за участю судді слід розуміти - вирішення спору за згодою сторін до початку розгляду справи по суті за участю судді.
Отже, проведення врегулювання спору за участю судді не допускається, якщо одна зі сторін заперечує проти такого порядку розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 190 ГПК України, врегулювання спору за участю судді проводиться протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про його проведення.
Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" не надано згоду на врегулювання спору за участю судді.
В той же час представником позивача подано заяву згідно з якою, позивач повідомляє про неможливість реструктуризація кредитної заборгованості через закінчення строку дії кредитної угоди та відсутність підтверджених доходів приватного підприємства, а також просить суд розглянути позовну заяву та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене та те, що позивач заперечує проти врегулювання спору за участю судді, у той час, як ч. 1 ст. 186 ГПК України передбачено відповідну процесуальну дію лише за наявності згоди сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про врегулювання спору за участю судді.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 003 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства “АРТ-ОФІС» (52064, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Сурсько-Литовське(пн), вул. Білоруська, буд. 94, код ЄДРПОУ 36574260) на користь Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (код 09807750, місцезнаходження - 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) заборгованість за кредитом у розмірі 251 212, 08 грн, проценти за користування простроченим кредитом у розмірі 82 370, 91 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 003 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко