вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" квітня 2026 р. Cправа № 902/102/26
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)
до: Зарічненської гімназії Тульчинської міської ради Вінницької області (вул. Бондарчука, буд. 1 с. Зарічне, Тульчинський район, Вінницька область, 23624)
про стягнення 52 404,59 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 29.01.2026 (вх. № 116/26 від 29.01.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з вимогами до Зарічненської гімназії Тульчинської міської ради Вінницької області про стягнення 52 404,59 грн, з яких: 43 787,65 грн - основний борг; 6 866,63 грн - пеня; 818,19 грн - 3% річних; 932,12 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором постачання природного газу № 01-8530/24-БО-Т від 09.12.2024 в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
Судом за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/102/26 за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалів (без проведення судового засідання), про що 02.02.2026 була постановлена відповідна ухвала. Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Вказана ухвала була вручена представнику відповідача 10.02.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором R67093102786.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" бере до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
09.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (позивач, за Договором - Постачальник) та Зарічненською гімназією Тульчинської міської ради Вінницької області (відповідач, за Договором - Споживач) укладено Договір постачання природного газу № 01-8530/24-БО-Т, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб.
У пункті 1.3 Договору визначено, що може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Відповідно до пункту 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу з 01 січня 2025 року по 15 квітня 2025 року (включно) у загальній кількості 6,00000 тис. куб. м (шість тисяч кубічних метрів), у тому числі за розрахунковими періодами (місяцями): січень 2025 року - 1,50000 тис. куб. м; лютий 2025 року - 2,50000 тис. куб. м; березень 2025 року - 1,50000 тис. куб. м; квітень 2025 року - 0,50000 тис. куб. м. Загальний обсяг постачання становить 6,00000 тис. куб. м.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Умовами пункту 3.1 Договору визначено, що право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 Договору).
Підпунктом 3.5.1 Договору визначено, що Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий розрахунковий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника (пп. 3.5.2 Договору).
Відповідно до пп. 3.5.3 Договору Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Згідно із пп. 3.5.4 Договору у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними Споживача та даними остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться Сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Згідно із умовами пункту 4.3 Договору загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 82 769,45 грн, крім того ПДВ - 16 553,89 грн, разом з ПДВ - 99 323,34 грн.
Окрім того, пунктом 5.1 Договору погоджено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
На підставі пункту 5.3 Договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.
Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (п. 7.1 Договору).
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 13.1 Договору передбачено, що даний Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині постачання газу з "01" січня 2025 року до "15" квітня 2025 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Згідно із даним Договором, EIC-код відповідача-споживача - 56XS0000LK35H00S.
На виконання умов Договору позивач у період з січня по квітень 2025 року передав, а відповідач прийняв природний газ загальним обсягом 8 016,17 м3 на загальну суму 136 696,51 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: актом від 12.02.2025 за січень 2025 року на суму 28 747,10 грн; актом від 11.03.2025 за лютий 2025 року на суму 59 499,41 грн; актом від 11.04.2025 за березень 2025 року на суму 43 787,65 грн; актом від 12.05.2025 за квітень 2025 року на суму 4 662,35 грн.
Як убачається з відповіді ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" № ТОВВИХ-25-20959 від 24.12.2025, наданої на адвокатський запит ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" № 125/5/1-48651 від 23.12.2025, обсяг спожитого природного газу споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000LK35H00S за період з 01.01.2025 по 15.04.2025 внесено до алокації постачальника ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС-код 56X930000010610X) та становить: за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 - 1 685,79 м3; з 01.02.2025 по 28.02.2025 - 3 489,17 м3; з 01.03.2025 по 31.03.2025 - 2 567,80 м3; з 01.04.2025 по 15.04.2025 - 273,41 м3.
Також повідомлено, що споживач з ЕІС-кодом 56XS00018NLL600W у період з 16.04.2025 по 30.04.2025 не був зареєстрований у Реєстрі споживачів за ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
Позивач зазначає, що відповідач частково виконав грошові зобов'язання, здійснивши оплату за поставлений природний газ у розмірі 92 908,86 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою.
Отже, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача становить 43 787,65 грн.
Крім того, у зв'язку з порушенням строків виконання грошового зобов'язання, відповідно до умов Договору та вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано 6 866,63 грн пені, 818,19 грн 3 % річних та 932,12 грн інфляційних втрат.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором постачання природного газу № 01-8530/24-БО-Т від 09.12.2024, зокрема в частині повного та своєчасного проведення розрахунків за поставлений позивачем природний газ.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже суб'єкти ринку природного газу (у даному випадку позивач та відповідач як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Таким чином, позивач як суб'єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Судом установлено, що відповідно до відповіді ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" № ТОВВИХ-25-20959 від 24.12.2025, наданої на адвокатський запит ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" № 125/5/1-48651 від 23.12.2025, обсяг природного газу, спожитого споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000LK35H00S за період з 01.01.2025 по 15.04.2025, віднесено до алокації постачальника ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС-код 56X930000010610X) та становить загалом 8 016,17 м3, зокрема: за січень 2025 року - 1 685,79 м3; за лютий 2025 року - 3 489,17 м3; за березень 2025 року - 2 567,80 м3; за період з 01.04.2025 по 15.04.2025 - 273,41 м3.
Суд враховує, що наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу за січень - квітень 2025 року підписані лише представником постачальника та не містять підпису уповноваженого представника споживача.
Водночас суд бере до уваги, що факт отримання відповідачем природного газу в обсязі 8 016,17 м3 на загальну суму 136 696,51 грн протягом зазначеного періоду підтверджується відомостями з інформаційної платформи ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та повністю відповідає умовам укладеного між сторонами Договору.
Судова практика Верховного Суду (постанови від 04.07.2024 у справі № 925/938/23, від 03.11.2023 у справі № 918/686/21, від 18.04.2024 у справі № 910/5645/23, від 21.02.2024 у справі № 904/7327/21) послідовно виходить з того, що остаточні алокації, сформовані та відображені на Інформаційній платформі Оператора ГТС, є належним і достатнім доказом обсягів подач/відборів природного газу. Вони формуються на підставі даних замовників та операторів ГРМ і мають презумпцію достовірності до моменту можливого коригування. Відтак, дані Інформаційної платформи Оператора ГТС підлягають використанню для підтвердження факту та обсягів споживання газу у спірному періоді.
Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що використані позивачем відомості, розміщені Оператором газотранспортної системи на інформаційній платформі, щодо остаточної алокації обсягів відібраного відповідачем природного газу за спірний період 2025 року, є неповними, недостовірними або такими, що відрізняються від даних самого споживача чи Оператора газорозподільної мережі.
Відсутність підписаного або надісланого акта приймання-передачі не може розглядатися як підстава для уникнення виконання грошового зобов'язання. Верховний Суд у низці рішень (постанови від 26.06.2019 у справі № 922/1018/18, від 17.07.2018 у справі № 910/20165/17, від 14.05.2020 у справі № 916/2058/19) зазначив, що обов'язок сплатити за поставлений товар виникає з факту його отримання та використання, а акт приймання-передачі лише фіксує господарську операцію, яка вже відбулася.
Таким чином, наявність чи відсутність акта не змінює самої природи зобов'язання відповідача оплатити фактично спожитий газ.
Суд враховує, що за умовами п. 6.2 Договору та п. 11 розділу ІІ Правил обов'язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача. Сама по собі обставина не отримання, не підписання споживачем актів прийому-передачі не звільняє останнього від оплати спожитого природного газу.
З урахуванням часткових розрахунків, здійснених відповідачем та підтверджених наявною в матеріалах справи банківською випискою, заборгованість відповідача за спожитий природний газ за період з 01.01.2025 по 15.04.2025 становить 43 787,65 грн.
Положеннями частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Згідно із підпунктом 5.1 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проте, як зазначено позивачем та встановлено судом, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за Договором постачання природного газу № 01-8530/24-БО-Т від 09.12.2024 щодо повної оплати вартості природного газу, спожитого за період з 01.01.2025 по 15.04.2025, оскільки здійснив лише частковий розрахунок, внаслідок чого заборгованість у сумі 43 787,65 грн залишилась несплаченою.
Поряд з цим суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений газ належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача за Договором у частині сплати заборгованості в розмірі 43 787,65 грн залишаються невиконаними, а станом на день розгляду справи матеріали не містять жодних доказів повного розрахунку відповідача за поставлений позивачем та фактично спожитий у період з 01.01.2025 по 15.04.2025 природний газ на зазначену суму.
У зв'язку з цим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 43 787,65 грн обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, і такими, що підлягають задоволенню.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 6 866,63 грн - пені; 818,19 грн - 3% річних; 932,12 грн - інфляційних втрат.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 6 866,63 грн пені, суд зважає на таке.
Приписами статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно із статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями пункту 7.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.
За результатами перевірки правильності нарахування пені, здійсненої без виходу за межі визначеного позивачем періоду та відповідно до сум заборгованості з використанням сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", судом установлено, що фактичний розмір пені становить 8 399,15 грн, що перевищує суму, заявлену позивачем (розрахунок додається).
Водночас, з урахуванням приписів частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає розгляд справи в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення даної вимоги в межах заявленої позивачем суми - 6 866,63 грн.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 818,19 грн - 3% річних та 932,12 грн - інфляційних втрат, суд зважає на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
При перевірці правильності нарахування 3% річних без виходу за межі заявленого позивачем періоду та відповідно до сум заборгованості із застосуванням сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", суд установив, що розмір, який підлягає стягненню з відповідача, становить 812,82 грн (розрахунок додається).
Відтак, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у зазначеному розмірі.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем у сумі 932,12 грн, суд установив, що зазначені нарахування є арифметично правильними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази на підставі внутрішнього переконання, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, а також враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги є належним чином обґрунтованими та такими, що мають правові підстави, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню з наведених вище мотивів.
З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,13 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Зарічненської гімназії Тульчинської міської ради Вінницької області (вул. Бондарчука, буд. 1 с. Зарічне, Тульчинський район, Вінницька область, 23624; код ЄДРПОУ 21723197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 42399676) 43 787 грн 65 коп - основного боргу; 6 866 грн 63 коп - пені; 812 грн 82 коп - 3% річних; 932 грн 12 коп - інфляційних втрат та 2 662 грн 13 коп - витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Примірник рішення надіслати позивачу до електронного кабінету в ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 02 квітня 2026 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Бондарчука, буд. 1 с. Зарічне, Тульчинський район, Вінницька область, 23624)