25 березня 2026 року м. Харків Справа № 917/1430/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Мартюхіна Н.О.
за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД-СЕРВІС ДНЕПР" (вх.№ 239 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2026 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Киричук О.А., повне рішення складено 28.01.2026) у справі №917/1430/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД-СЕРВІС ДНЕПР", м.Дніпро,
до Фізичної особи-підприємця Чопенка Володимира Валерійовича, м.Полтава,
про стягнення 639869,37 грн,
В липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕД-СЕРВІС ДНЕПР" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Чопенка Володимира Валерійовича безпідставно отриманих останнім грошових коштів в сумі 639 869,37 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.01.2026 у справі №917/1430/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач перерахував відповідачеві спірну суму 290 000,31 грн 25.12.2024 із посиланням у платіжному документі на реквізити договору 10/24 МС від 08.07.2024, а також на рахунок №153 від 25.12.2024 за листопад 2024 року, виставлений відповідачем позивачеві за цим договором, а також суму 349 868,76 грн 27.01.2025 із посиланням у платіжному документі на реквізити договору 10/24 МС від 08.07.2024, а також на рахунок №7 від 24.01.2025 за грудень 2024 року, виставлений відповідачем позивачеві за цим договором. Тобто, сам позивач у платіжних документах прямо підтвердив, що сплачує кошти саме виконуючи зобов'язання за договором на підставі конкретного рахунку, а не з інших підстав чи помилково. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №153 від 25.12.2024 на суму 290 000,31 грн із зазначенням "Маркетингові послуги за листопад 2024р. зг.Договору №10/24МС від 08.07.2024р." та рахунок на оплату №7 від 24.01.2025 на суму 349 868,76 грн із зазначенням "Маркетингові послуги за грудень 2024р. зг.Договору №10/24МС від 08.07.2024р.". Рахунок на оплату №153 від 25.12.2024 на суму 290 000,31 грн було сплачено позивачем 25.12.2024, а рахунок на оплату №7 від 24.01.2025 на суму 349 868,76 грн сплачено позивачем 27.01.2025. Така оплата була проведена без будь-яких зауважень чи заперечень з боку позивача, що свідчить про прийняття ним результатів виконання договору. Як зазначено в рішенні, позивач, обґрунтовуючи позов, мав довести відсутність факту надання послуг, проте жодних належних доказів цього суду не надано. Натомість позивач обмежився припущеннями про ненадання послуг, не підтвердженими ані актами перевірок, ані службовими записками чи іншими документами, які могли б свідчити про відсутність фактичного виконання договору. Суд відхилив аргументи позивача про те, що в листопаді 2024 року та грудні 2024 року він не здійснював замовлень послуг у відповідача за договором, що підтверджується відсутністю заявки від нього, оформленої у вигляді додаткової угоди між сторонами до договору, а також відсутністю звіту відповідача, складення та направлення якого, також передбачено умовами договору, оскільки при досліджені судом матеріалів справи суд встановив, що такі документи як заявки у вигляді додаткових угод до договору та звіти, в процесі реалізації між сторонами взаємовідносин за договором, не складалися. На переконання суду, такі докази як платіжна інструкція №339496 від 25.12.2024 про сплату 290 000,31 грн та платіжна інструкція №361164 від 27.01.2025 про сплату 349 868,76 грн за договором з більшою вірогідністю свідчить про визнання позивачем (як замовником) факту дотримання вищевказаних умов договору відповідачем (як виконавцем), ніж про допущену позивачем помилку, оскільки умовою для здійснення оплати сторони визначили, зокрема, надання виконавцем замовникові звіту. Вказані платіжні інструкції містять реквізити рахунків за листопад 2024 року та грудень 2004 року по договору 10/24МС від 08.07.2024. При цьому позивач не надав до матеріалів справи доказів, що свідчили б про отримання ним зазначених рахунків від відповідача в будь-який інший спосіб, ніж електронними листами на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4, в яких, за твердженням відповідача, містилися також і акти надання послуг №159 від 25.12.2024, а з рахунком на оплату №7 від 24.01.2025 та №7 від 24.01.2025 (позивачем не повернуті та не підписані).
Щодо відсутності підписаних з боку позивача актів до договору за листопад 2024 року та грудень 2024 року, суд зауважив, що поряд з непідписанням зазначених актів позивачем, обставини відмови позивача від його підписання чи виявлення недоліків зазначеного акту, що сторони узгодили у п. 4.4. договору, судом не встановлено. Також не встановлено судом обставин порушення відповідачем умов надання послуг, встановлених договором, вартість яких не сплачується позивачем відповідно до умов п. 3.3. договору. Отже обставини складення зазначених актів, виставлення відповідачем рахунків на оплату наданих послуг, відсутність відмови позивача від підписання цього акту та вчинення фактично конклюдентних дій позивача - фактичної оплати наданих послуг позивачем, свідчать для прийняття позивачем наданих послуг за договором. Також суд звернув увагу, що досить тривалий проміжок часу між здійсненням платежу та вимогою щодо його повернення свідчить про сумнівність ознаки помилковості у перерахуванні платежу. Окрім того, позивач, стверджуючи, що 25.12.2024 та 27.01.2025 платіжними інструкціями №339496, №361164 помилково перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 639 869,37 грн, не наводить пояснень, які саме обставини призвели до вказаної помилки, а саме, до перерахування коштів за послуги, які, за твердженням позивача, не були ним замовлені та не були фактично надані відповідачем. Також позивачем не наведено пояснень коли та за яких обставин ним було виявлено відповідну помилку і чому лист з проханням повернути кошти позивач направив відповідачеві через значний проміжок часу після дати перерахування сум. Суд додатково зазначив, що зі змісту листів №9012 та №9013 від 11.04.2025 не вбачається наявності пояснень щодо причин, з яких позивач заперечує факт надання відповідачем послуг на спірну суму, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕД-СЕРВІС ДНЕПР" з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2026 у справі №917/1430/25 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги позивача до відповідача задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані останнім грошові кошти в сумі 639 869,37 грн; судові витрати покласти на відповідача.
Також на виконання вимог ст.124 Господарського процесуального кодексу України повідомлено, що при розгляді справи у суді апеляційної інстанції апелянт планує понести додаткові судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн. Документи, які підтверджують склад та фактичний розмір вказаних витрат, будуть надані позивачем до апеляційного суду у встановлені строки після розгляду ним справи по суті.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
- з умов договору слідує, що останній є рамковим, тобто не містить усіх суттєвих вимог, необхідних для надання послуг. Усі такі вимоги погоджуються сторонами шляхом підписання відповідних додаткових угод до договору. Заявка на надання послуг за договором у листопаді-грудні 2024р. відповідачем позивачу не надавалась, відповідні додаткові угоди, які б свідчили про надання позивачем таких заявок сторонами до договору не оформлювалася та в матеріалах справи відсутні. Факт не підписання вказаних документів також не заперечується відповідачем;
- жодного звіту, який би підтверджував надання послуг у листопаді -грудні 2024р. відповідач позивачу не надавав, акти за листопад-грудень 2024р. у встановлені п.5.1 договору строки на адресу позивача відповідачем також не направлялись. Відсутність підготовлених та направлених відповідачем звітів, які повинні містити інформацію, отриману останнім у разі надання послуг, поряд з відсутністю підписаних сторонами актів, також свідчить про ненадання відповідачем у листопаді-грудні 2024р. позивачу послуг за договором;
- жодного документу, який би підтверджував факт направлення відповідачем позивачу акту наданих послуг №159 від 25.12.2024 на суму 290 000,61 грн матеріали справи не містять. Разом з цим, в матеріалах справи наявна роздруківка з поштової програми, зі змісту якої вбачається, що 24.01.2025 з адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 на електронні пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено 8 файлів в форматі ПДФ (в описовій частині роздруківки зазначено, що це рахунки на оплату, які по фізичним особам-підприємцям взагалі не містять їх підписів). Які саме рахунки відправлялись за цим відправленням та як відправлення таких рахунків може підтверджувати факт направлення відповідачем позивачу акту наданих послуг №7 від 24.01.2025 встановити неможливо.
05.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2662), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що з наданих позивачем платіжних інструкцій №339496 від 25.12.2025 та №361164 від 27.01.2025 вбачається, що оплата здійснена саме за виставленими рахунками №153 від 25.12.2024 (маркетингові послуги за листопад 2024) та №7 від 24.01.2025 (маркетингові послуги за грудень 2024). Відповідач зазначає, що в інший спосіб, ніж направлення рахунків на оплату та актів надання послуг від 25.12.2024 та від 24.01.2025 (першочергово) на електронну пошту timoshenko.olga.@med-service.com.ua не направлялось, тому проведення оплати за вказаними рахунками свідчить про отримання не тільки рахунків, але й актів надання послуг №159 від 25.12.2024 та №7 від 24.01.2025, які позивач свідомо не підписав. Жодної відмови щодо прийняття наданих послуг від замовника (позивача у справі) у визначені договором строки на адресу відповідача не надходило. Відносини, що склались між ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» та ФОП Чопенко В.В. є договірними та оплата здійснювалась позивачем у справі згідно до наданих послуг, обумовлених договором, тому перераховані грошові кошти в розмірі 639 869, 37 грн, відповідно до платіжної інструкції №339496 від 25.12.2024 та платіжної інструкції №361164 від 27.01.2025, є саме оплатою за надані послуги (на правовій підставі) та аж ніяк не можуть бути «безпідставно набутими грошовими коштами». Також відповідач просить судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції стягнути з позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД-СЕРВІС ДНЕПР" (ЄДРПОУ 41606497) на користь відповідача - Фізичної особи підприємця Чопенко Володимира Валерійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ), які будуть заявлені в порядку ч.8 ст.129 ГПК України. Вказує, що на даний час орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 10 000 (десять тисяч) грн та очікує понести витрати в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн за участь представника в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, надання додаткових консультацій, складанні додаткових документів, про що повідомляє суд апеляційної інстанції відповідно до п.9 ч.3 ст. 162 ГПК України.
18.03.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№3140), в яких останній зазначає, що у договорі (розділ 12. Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін) зазначена електронна пошта позивача ms-office@med-service.com.ua. Крім цього, сторони у договорі встановили порядок підписання первинних та інших документів з використанням програмного засобу «Вчасно». Отже, надсилання відповідачем на власний розсуд документів на електронну адресу, не передбачену договором, не може свідчити про належне його виконання і вручення позивачу документів. В свою чергу, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відносно іншого спірного акту наданих послуг №159 від 25.12.2024 на суму 290 000,61 грн будь-які докази щодо його направлення відповідачем на адресу позивача взагалі відсутні.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи №922/3027/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхвна Н.О.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕД-СЕРВІС ДНЕПР" (замовником) та Фізичною особою -підприємцем Чопенком Володимиром Валерійовичем (виконавцем) було укладено договір №10/24МС, відповідно до умов якого предметом цього договору є надання виконавцем за завданням замовника маркетингових та інформаційно-консультативних послуг, які вказані в пункті 1.2 цього договору, стосовно лікарських засобів, косметики та інших товарів (далі - товар), а замовник зобов'язується їх прийняти та оплатити.
Згідно з пунктом 1.2. договору до комплексу маркетингових та інформаційно-консультативних послуг, що надаються виконавцем за даним договором (надалі - послуги), відносяться:
1.2.1. Вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту на товар;
1.2.2. Розповсюдження серед потенційних покупців інформації про товар у формі та в обсязі, визначених самостійно виконавцем;
1.2.3. Самостійне дослідження та аналіз виконавцем особливостей попиту на окремі види товару;
1.2.4. Забезпечення розміщення на полицях аптечних закладів однієї погодженої викладки товару, визначеної замовником протягом звітного періоду;
1.2.5. Оформлення вікон (вітрин), торгових залів, меблів і рекламних стендів у аптеках;
1.2.6. Проведення періодичних акцій щодо товару, вказаного замовником, на умовах, узгоджених замовником;
1.2.7. Надання інформації щодо якісних характеристик товару кінцевому споживачу;
1.2.8. Інші послуги, передбачені додатковими угодами до договору.
У пункті 1.3 договору визначено, що послуги, що вказані в пункті 1.2. договору, надаються виконавцем протягом строку дії цього договору стосовно визначених сторонами видів (категорій, асортименту) товару. Підставою для надання послуг, що вказані в пункті 1.2. договору, є заявка замовника, оформлена додатковою угодою.
Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором встановлюється у відповідних додаткових угодах до цього договору, яка є його невід'ємною частиною. Ціна послуг за цим договором включає відшкодування витрат виконавця та плату за надані послуги.
За змістом пункту 3.3. договору оплата послуг, наданих за цим договором, має здійснюватися замовником у строк не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним за умови надання виконавцем замовнику звіту та підписання сторонами акту здачі - приймання наданих послуг. У разі порушення виконавцем умов надання послуг, встановлених договором, їх вартість замовником не сплачується.
У пункті 4.1 договору встановлено, що приймання - передача результату виконаних послуг у вигляді звіту оформляється актом здачі-прийняття наданих послуг, підписаним обома сторонами та скріпленим печатками сторін. Підписання акту здачі - прийняття наданих послуг, що визначає завершення надання послуг, здійснюється замовником після перевірки стану надання послуг його відповідальними працівниками. Акт здачі-приймання наданих послуг направляється виконавцем на адресу замовника у строки, передбачені пунктом 5.1 цього договору.
Замовник зобов'язаний прийняти послуги, надані виконавцем, не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання від виконавця акту здачі-прийняття наданих послуг зі звітом (пункт 4.2 договору).
Відповідно до пункту 4.3 договору протягом цих 14 календарних днів з моменту отримання акту здачі-прийняття наданих послуг, замовник перевіряє якість та повноту надання послуг і підписує акт та повертає його виконавцю.
У пункті 4.4 договору передбачено, що у випадку мотивованої відмови замовника прийняти надані послуги, останній у терміни не пізніше 5 календарних днів, направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання акту з зазначенням недоліків послуг. У разі отримання виконавцем відмови від підписання акту здачі-приймання наданих послуг, він зобов'язується протягом 10 календарних днів, якщо інший строк не погоджений між сторонами, виправити виявлені недоліки. Акт здачі-прийняття наданих послуг підписується замовником лише після повного усунення виконавцем всіх недоліків.
Відповідно до пункту 5.1. договору за результатами надання послуг виконавець не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику акт здачі-прийняття наданих послуг та звіт, який повинен містити інформацію, отриману виконавцем в процесі та/або в результаті надання послуг за цим договором.
Згідно з пунктом 5.2 договору форма звіту визначається у додатку № 2 до договору та може бути письмовою, у електронному вигляді. Замовник має право вимагати від виконавця уточнення окремих пунктів звіту, за умови, що таке уточнення не вимагає проведення дій чи досліджень, що не входять до переліку послуг.
У пункті 6.1. договору передбачено, що цей договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє упродовж 6 місяців, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.
За змістом пункту 10.8 договору сторони повинні письмово повідомляти одна одну у строк не пізніше трьох календарних днів про зміну поштової, юридичної адреси або банківських реквізитів, а у разі не повідомлення - самостійно несуть ризик настання несприятливих наслідків, пов'язаних із ним.
В пункті 11.1 договору сторони домовились про те, що починаючи з дати підписання цієї угоди, при виконанні умов договору мають право здійснювати підписання будь-яких первинних та інших документів, що будуть створюватись у порядку виконання договору, в формі електронних документів для підтвердження описаних в них операцій (у т. ч. господарських) з використанням наступного програмного засобу: Вчасно.
Кожна сторонам зобов'язана щоденно слідкувати за надходженням Е-документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку підписання з використанням КЕП та повернення іншій стороні. Сторона, яка здійснює надсилання Е-документа вважається стороною-відправником, а сторона, яка здійснює отримання Е-документа вважається стороною-одержувачем (пункт 11.2 договору).
У пункті 11.10 договору, зокрема, передбачено, що Е-документи, які відправлені, завірені КЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носієві.
У розділі 12 договору «Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін» зазначена, зокрема електронна пошта позивача ms-office@med-service.com.ua.
Позивач зазначає, що до листопада 2024р. в порядку, передбаченому п.1.4 договору, він замовляв у відповідача послуги, а останній належним чином їх надавав. Однак з листопада 2024р. позивач припинив замовляти у відповідача послуги за договором. Незважаючи на це 25.12.2024 та 27.01.2025 платіжними інструкціями №339496, №361164 він помилково перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 639 869,37 грн.
15.04.2025 позивач направив відповідачу листи №9012 та №9013 від 11.04.2025, в яких просив в семиденний термін повернути помилково перераховані кошти в сумі 349 868,76 грн, які були перераховані за платіжним дорученням №362167 від 27.01.2025 та 290 000,61 грн, які були перераховані за платіжним дорученням №339496 від 25.12.2024, на підтвердження чого до матеріалів справи додано фіскальний чек Укрпошти, накладну №4900000497385 та опис вкладення від 15.04.2025. Однак, зазначені листи не були отримані відповідачем та повернуті позивачі підприємством поштового зв'язку 30.04.2025 за закінченням встановленого терміну зберігання.
Як зазначає позивач, приймаючи до уваги те, що вищевказані листи були направлені позивачем на адресу відповідача, зазначену у розділі 12 договору, яка співпадає з адресою його місцезнаходження, та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вони вважаються отриманими відповідачем, в зв'язку з чим у останнього, відповідно до ст.530 ЦК України, виник обов'язок повернути у семиденний строк позивачу безпідставно отримані грошові кошти.
Посилаючись на те, що зазначені відповідачем кошти повернуті не були, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 639 869,37 грн безпідставно отриманих коштів на підставі ст.1212 ЦК України.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що послуги ФОП Чопенко В.В. за вказаним вище договором надавались якісно та у встановлені терміни. Оплата послуг з боку позивача здійснювалась вчасно та згідно до виставлених до оплати рахунків та актів надання послуг. Зазначає, що після надання маркетингових послуг, обумовлених сторонами у договорі №10/24МС про надання маркетингових послуг від 08.07.2024, ТОВ «МЕД СЕРВІС ДНЕПР» було виставлено рахунок на оплату №153 від 25.12.2024 на суму 290 000,31 грн із зазначенням «Маркетингові послуги за листопад 2024р. зг.Договору №10/24МС від 08.07.2024р.» та в наступному місяці - рахунок на оплату №7 від 24.01.2025 на суму 349 868, 76 грн із зазначенням «Маркетингові послуги за грудень 2024р. зг.Договору №10/24МС від 08.07.2024р.». Рахунок на оплату №153 від 25.12.2024 на суму 290 000,31 грн було сплачено позивачем у справі того ж дня, 25.12.2024, а рахунок на оплату №7 від 24.01.2025 на суму 349 868,76 грн сплачено позивачем 27.01.2025. Вказані факти підтверджуються рахунком 361 з контрагентом ТОВ «МЕД-СЕРВІС ДНЕПР». Одночасно із рахунком на оплату №153 від 25.12.2024 позивачу було направлено й акт надання послуг №159 від 25.12.2024, а з рахунком на оплату №7 від 24.01.2025 позивачу направлено й акт надання послуг №7 від 24.01.2025. Вказані документи позивачем не повернуті та не підписані. З наданої позивачем платіжної інструкції №339496 від 25.12.2024 вбачається, що оплата здійснена саме за рахунком №153 від 25.12.2024 і з платіжної інструкції №361164 від 27.01.2025 вбачається, що оплата здійснена саме за рахунком №7 від 24.01.2025 та саме за договором №10/24МС від 08.07.2024, проте в позовній заяві позивач не наводить жодних відомостей щодо дострокового припинення договірних взаємовідносин, як і не надав остаточного акту взаємозвірки за договором. Відповідач зазначає, що в інший спосіб, ніж направлення рахунку на оплату та акту надання послуг від 25.12.2024 та від 24.01.2025 на електронну пошту timoshenko.olga.@med-service.com.ua не направлялось, тому проведення оплати за вказаними рахунками свідчить про отримання не тільки рахунків, але й актів надання послуг №159 від 25.12.2024 та №7 від 24.01.2025, які позивач свідомо не підписав. Додатково звертає увагу суду на той факт, що відповідач направив рахунки та акти надання послуг на електронну пошту, погоджену з позивачем timoshenko.olga.@med-service.com.ua, яка є поштою Генерального директора ТОВ «МЕД-СЕРВІС ГРУПП» та саме на її пошту направляли інші консолідовані юридичні особи рахунки та акти, що підтверджується скріншотами відправлень.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що дані правовідносини виникли між сторонами у справі у зв'язку із тим, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти за договором, однак, у подальшому посилається на те, що відповідні послуги (за листопад та грудень 2024 року) ним не замовлялись і відповідачем надані не були, відтак, грошові кошти в сумі 639 869,37 грн утримуються відповідачем безпідставно.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Передбачений статтею 1212 Цивільного кодексу України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав.
Отже, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
У даному випадку, предметом спору є стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених позивачем в межах дії укладеного між сторонами договору, який передбачає надання відповідачем маркетингових та інформаційно-консультативних послуг, а тому такі відносини мають договірний характер.
У пункті 6.1 договору сторони узгодили, що він вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє упродовж 6 місяців, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.
Отже, строк дії договору закінчився 08.01.2025, що не заперечується сторонами.
Оплата коштів згідно з платіжною інструкцією №349496 від 25.11.2024 на суму 290 000,61 грн була здійснена позивачем під час дії вказаного договору. Зі змісту платіжної інструкції вбачається, що позивачем в призначенні платежу вказано «За маркетингові послуги згідно рахунку №153 від 25.12.2024 за листопад 2024 по договору 10/24МС від 08.07.2024».
Згідно з платіжною інструкцією №361164 від 27.01.2025 на суму 349 868,76 грн позивачем грошові кошти було перераховано за «Маркетингові послуги згідно рахунку №7 від 24.01.2025 за грудень 2024 по договору 10/24МС від 08.07.2024».
Тобто, грошові кошти були перераховані позивачем згідно виставленого відповідачем рахунку відповідно до договору.
Таким чином, сам позивач в платіжних інструкціях підтвердив, що сплачує кошти саме виконуючи зобов'язання за договором, а не з інших підстав чи помилково. Така поведінка свідчить про усвідомлене виконання договірного обов'язку, що виключає кваліфікацію цих дій як безпідставне набуття.
Відтак, положення статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, положення статті 1212 Цивільного кодексу України мають субсидіарний характер і не застосовуються до правовідносин, які виникли на підставі чинного договору, навіть якщо сторона заперечує факт належного виконання зобов'язань за ним (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/13071/19 та від 01.02.2022 у справі №910/16958/20)
Отже, наявність між сторонами діючого договору, який визначає предмет, умови, обсяг та порядок оплати послуг, виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Позивач, посилаючись на безпідставність набуття коштів, фактично заперечує належне виконання договору, проте такі доводи повинні оцінюватися саме у площині належного чи неналежного виконання договірного зобов'язання, а не позадоговірної відповідальності.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про договірний характер правовідносин між сторонами є обґрунтованим, а застосування статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин - неправомірним.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов'язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).
Відтак, суду слід дослідити обґрунтованість утримання відповідачем грошових коштів позивача в сумі 639 869,37 грн, перерахованих у зв'язку із наданням відповідачем послуг за договором.
Відповідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У пункті 1.3. договору сторонами погоджено, що підставою для надання послуг є заявка замовника, оформлена додатковою угодою.
Однак, матеріали справи не містять заявок замовника, оформлених додатковою угодою, на надання послуг у листопаді та грудні 2024 року.
Крім того, за умовами укладеного сторонами у справі договору (п.3.3 договору), оплата послуг має здійснюватися замовником за умови надання виконавцем замовнику звіту та підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг У разі порушення виконавцем умов надання послуг, встановлених договором, їх вартість замовником не сплачується.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору за результатами надання послуг виконавець не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику акт здачі-прийняття наданих послуг та звіт, який повинен містити інформацію, отриману виконавцем в процесі та/або в результаті надання послуг за цим договором. Форма звіту визначається у додатку №2 до договору.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні підписані сторонами акти здачі-прийняття наданих послуг за листопад -грудень 2024 року. При цьому, надані до матеріалів справи акти надання послуг №7 від 24.01.2025 та №159 від 25.12.2024 підписані в односторонньому порядку та містять загальні посилання «маркетингові послуги», тобто, враховуючи заперечення позивача на надання відповідачем послуг у листопаді-грудні 2024 року, з них неможливо встановити які саме послуги були надані відповідачем.
Також, в матеріалах справи відсутні звіти за надані у листопаді -грудні 2024 року послуги згідно переліку визначеного п.1.2 договору, які повинні містити інформацію, отриману виконавцем в процесі та/або в результаті надання послуг за цим договором.
Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що ним на електронну пошту позивача, погоджену з останнім - timoshenko.olga.@med-service.com.ua (яка є поштою Генерального директора ТОВ «МЕД-СЕРВІС ГРУПП») одночасно із рахунком на оплату №153 від 25.12.2024 було направлено й акт надання послуг №159 від 25.12.2024, а з рахунком на оплату №7 від 24.01.2025 - акт надання послуг №7 від 24.01.2025, що підтверджується скріншотами відправлень, та які позивачем не повернуті та не підписані, з огляду на наступне.
У пункті 11.1 договору сторони домовились про те, що, починаючи з дати підписання цієї угоди, при виконанні умов договору мають право здійснювати підписання будь-яких первинних та інших документів, що будуть створюватись у порядку виконання договору, в формі електронних документів для підтвердження описаних в них операцій (у т.ч. господарських) з використанням наступного програмного засобу: Вчасно.
У зв'язку з відсутністю в тексті договору конкретних адрес, на які повинні направлятися вищевказані документи, їх надсилання здійснюється за адресами місцезнаходження сторін, зазначеними у розділі 12 договору або через вказаний програмний засіб.
У розділі 12 договору «Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін» зазначена електронна пошта позивача ms-office@med-service.com.ua.
Тобто, сторони у договорі встановили порядок підписання первинних та інших документів з використанням програмного засобу Вчасно. І надсилання відповідачем на власний розсуд документів на електронну адресу, не передбачену договором, не може свідчити про належне його виконання і вручення позивачу документів, що є підставою для здійснення оплати.
Крім того, з даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, офіційною адресою електронної пошти позивача є ms-office@med-service.com.ua.
Із наданого відповідачем скріншоту з веб-сторінки електронної пошти взагалі не вбачається, які саме документи були надіслані на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_4.
Тому доводи відповідача про те, що здійснюючи оплату за рахунками №153 від 25.12.2024 та №7 від 24.01.2025 позивач отримав і акти здачі-прийняття наданих за листопад-грудень 2024 року послуг, є його припущенням, не підтвердженим належними та допустимими доказами.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до пункту 3.3. договору у разі порушення виконавцем умов надання послуг, встановлених договором, їх вартість замовником не сплачується.
Колегія суддів зазначає, що сторонами у договорі чітко визначено підстави для здійснення оплати, і якими документами мають бути підтверджені надані за листопад -грудень 2024 року послуги, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується надання відповідачем послуг за листопад - грудень 2024 року, оскільки відповідачем не надано суду жодних документів, передбачених умовами договору, і їх надсилання позивачу у порядку, визначеному договором.
Відтак, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів надання відповідачем послуг позивачу у листопаді-грудні 2024 року, відсутні правові підстави для утримання відповідачем у себе грошових коштів у розмірі 639 869,37 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, тому рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2026 у справі №917/1430/25 слід скасувати, як таке, що прийнято при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідно до п.п.б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.3 ч.1 статті 275, п.1 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД-СЕРВІС ДНЕПР" задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2026 у справі №917/1430/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чопенка Володимира Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД-СЕРВІС ДНЕПР" (Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, 4, 49000, ЄДРПОУ 41606497) 639 869,37 грн коштів, 7678,43 грн судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чопенка Володимира Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД-СЕРВІС ДНЕПР" (Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, 4, 49000, ЄДРПОУ 41606497) 11 517,65 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 01.04.2026.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна