ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"30" березня 2026 р. Справа № 924/198/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Мамченко Ю.А.
судді Хабарова М.В.
судді Петухов М.Г.
при секретарі судового засідання Кульчин Д.А.
за участю представників сторін:
прокурора: Гіліс І.В.,
позивача: Кудла І.А.,
відповідача: не з'явився,
апелянта: Багінський А.О., Джало Я.А.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2022 року, повне рішення складено 08.07.2022 року, у справі №924/198/22 (суддя Яроцький А.М.)
за позовом керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янець-Подільської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Гучека Миколи Миколайовича
про стягнення 1908109,48 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2022 року у справі №924/198/22 задоволено позов керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янець-Подільської міської ради до фізичної особи-підприємця Гучека Миколи Миколайовича про стягнення 1908109,48 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2022 року у справі №924/198/22 виконано в примусовому порядку, що підтверджується постановами у виконавчих провадженнях: ВП №75549774 про стягнення з Гучека М.М. безпідставно збережених коштів у розмірі 1908109,48 грн на користь Кам'янець-Подільської міської ради. Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 25.10.2024 , виконавчий документ виконано повністю, а залишок нестягненої суми становить 0 грн; ВП №75723114 про стягнення з Гучека М.М. судового збору у розмірі 28621,64 грн на користь Хмельницької обласної прокуратури. Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.10.2024 року, виконавчий документ виконано, залишок боргу - 0 грн.
Не погоджуючись із рішенням Джало Яна Анатоліївна подала скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 07.07.2022 року у справі №924/198/22 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт також просить суд допустити поворот виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2022 року у справі №924/198/22.
Обґрунтовуючи наявність свого порушеного права Джало Я.А. зауважує, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.11.2025 року відкрито провадження у справі №924/1030/25 про неплатоспроможність ОСОБА_2 . ОСОБА_1 є кредитором у зазначеній справі про неплатоспроможність, кредиторські вимоги якої є визнаними. Також ухвалою від 28.01.2026 року визнано грошові вимоги Кам'янець-Подільської міської ради до ОСОБА_2 ..
Апелянт, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі №910/9535/18, згідно якої кредитор у справі має право оскаржити судове рішення у справі, в якій він не є учасником, у разі впливу цього рішення на наповнення конкурсної маси боржника, розподілення її між кредиторами та формування вимог кредиторів, вважає, що результати розгляду позову у даній справі №924/198/22 мають безпосередній вплив на права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки прийняте рішення у цій справі призводить до збільшення боргових зобов'язань боржника та, як наслідок, зменшення його конкурсної маси, а отже, і розміру задоволення вимог кредиторів. Відтак вважає, що підстави для закриття апеляційного провадження у справі в такому випадку відсутні.
Оскаржуване рішення від 07.07.2022 року у справі № 924/198/22 про стягнення з боржника понад 1,9 млн грн призводить до штучного збільшення боргових зобов'язань ОСОБА_2 , що безпосередньо впливає на зменшення конкурсної маси та порушує майнові інтереси ОСОБА_1 щодо повного та пропорційного задоволення кредиторських вимог. Апелянт вважає, що зазначена обставина наділяє її беззаперечним процесуальним правом на оскарження вказаного рішення з метою повернення незаконно стягнутих коштів у власність боржника для наповнення ліквідаційної маси.
Оскаржуючи рішення суд першої інстанції по суті, апелянт наголошує, що позивач обґрунтовував свій позов кондикційними зобов'язаннями, а насправді між сторонами були орендні відносини (а ці обставини є взаємовиключними), суд не вправі вдатись до самостійної кваліфікації правовідносин і стягувати з ОСОБА_2 кошти за оренду, адже цього позивач у позові не просив і сам заперечував факт існування договору оренди. А відтак наслідком цього має бути лише відмова в позові.
Скаржник просить поновити пропущений строк на оскарження рішення, оскільки Джало Я.А. набула права на оскарження рішення лише з дня, коли Кам'янець-Подільська міська рада набула статусу кредитора у справі №924/1030/25 і суд ухвалою від 28.01.2026 року у справі №924/1030/25 визнав кредиторські вимоги Кам'янець-Подільської міської ради та встановив факт, що між ОСОБА_2 та Кам'янець-Подільською міською радою існували орендні відносини земельної ділянки, а не кондикційні зобов'язання, як стверджувала Кам'янець-Подільська міська рада.
Про наявність цього рішення та його вплив на майнові права як кредитора ОСОБА_1 дізналася лише під час процедури неплатоспроможності ОСОБА_2 (справа №924/1030/25), після визнання кредиторських вимог Кам'янець-Подільської міської ради та прийняття ухвали за результатами попереднього судового засідання та ознайомлення з матеріалами і запереченнями керуючого реструктуризацією боргів арбітражного керуючого Іваницького А.М..
Відтак, апелянт вважає, що строк на оскарження пропущено з поважних причин, що не залежали від волі Джало Я.А., та просить поновити строк на оскарження на підставі ст.119 та ст.256 ГПК України.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Петухов М.Г., суддя Хабарова М.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 року поновлено строк на оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2022 року у справі №924/198/22, відкрито апеляційне провадження за скаргою Джало Яни Анатоліївни, розгляд справи призначено на 30.03.2026 року.
09.03.2026 року від прокурора надійшов відзив, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги по суті прокурор наголошує, що у зв'язку з користуванням ФОП Гучеком М.М. нежитловою будівлею площею 4830,2 кв.м. презюмується його користування спірною земельною ділянкою. Доказів вжиття ФОП Гучеком М.М. заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою меншого розміру, відмови від земельної ділянки, переходу прав на розташовану на земельній ділянці будівлю до інших осіб чи будь-яких інших доказів невикористання ФОП Гучеком М.М. земельної ділянки чи її використання в меншому розмірі суду не надано. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки фізична особа-підприємець Гучек Микола Миколайович не є власником або постійним користувачем земельної ділянки, він не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата, яка повинна сплачуватись до місцевого бюджету.
19.03.2026 від апелянта надійшли заперечення на відзив, у яких він додатково підтримує апеляційну скаргу. Апелянт наголошує, що між сторонами у даній справі існували саме орендні відносини, а тому посилання прокурора на обґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 30.03.2026 року скаржник та представник скаржника підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили скасувати рішення суду першої інстанції. Представник позивача та прокурор заперечили проти апеляційної скарги, просили суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розпочав розгляд питання щодо порушення прав апелянта, заслухав пояснення/заперечення представників сторін щодо цього.
Дослідивши обставини, матеріали справи Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Джало Яни Анатоліївни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2022 року у справі №924/198/22 підлягає закриттю з огляду на наступне.
Судова колегія зазначає, що за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, інтересів та (або) обов'язків, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує скаржник, було реальним, стосувалося індивідуально виражених прав або інтересів.
Вирішення судом питання про права, інтереси та (або) обов'язки, особи, не залученої до участі у справі, буде мати місце, якщо такі права, інтереси та (або) обов'язки, особи виникають саме із оскарженого судового рішення, а не із інших юридичних фактів, з яких виходив суд, приймаючи своє рішення.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі №916/2179/17.
Відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону у статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі «Беллє проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ у рішенні від 04.12.1995 року зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява №3236/03).
Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Тобто частиною 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема, розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи із предмета та підстав позову.
Також вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 року та від 23.11.2020 року у справі №914/1643/19, від 05.11.2020 року у справі №912/837/19, від 20.09.2021 року у справі №910/6681/20, від 19.01.2023 року та від 18.09.2023 року у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 року у справі №910/1005/23, від 16.10.2023 року у справі №914/794/21, від 12.03.2024 року у справі №910/6180/20, від 17.05.2024 року у справі №910/5094/23, від 22.05.2024 року у справі №910/4552/23.
Отже, наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене за результатами розгляду спору про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним.
Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто, суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є заявник, або у такому рішенні мають міститися судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.
У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, незалучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 року у справі №908/1141/15-г, від 17.10.2022 року у справі №904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 року у справі №916/4093/21 (пункт 108).
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між заявником скарги і сторонами у справі, а отже, немає і суб'єкта апеляційного оскарження.
Так, пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Подібний за змістом правовий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі №62/112, від 16.01.2020 року у справі №925/1600/16, від 06.10.2020 року у справі №910/21451/16 та від 03.12.2020 року у справі №908/3338/19, від 05.11.2020 року у справі №912/837/19, від 17.05.2024 року у справі №910/5094/23, від 22.05.2024 року у справі № 910/4552/23.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки заявника скарги, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права, інтереси та (або) обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі №910/22354/15, від 19.06.2018 року у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 року у справі № 911/2635/17, від 06.12.2018 року у справі №910/22354/15.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення спір між сторонами виник з підстав неоформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно відповідача.
Предметом даного спору були вимоги керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янець-Подільської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1908109,48 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності.
Оскаржуваним рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.07.2022 року у справі №924/198/22 задоволено позов, оскільки суд дійшов висновку щодо обґрунтованості і доведеності позовних вимог.
Джало Я.А. у своїй апеляційній скарзі вказує, що позивач обґрунтовував свій позов кондикційними зобов'язаннями, а насправді між сторонами були орендні відносини, що зумовлює необхідність скасування рішення суду першої інстанції та відмову у позові.
Джало Я.А. обґрунтовує право на апеляційне оскарження рішення у справі №924/198/22 статусом визнаного кредитора у справі про неплатоспроможність боржника, на майнові інтереси якого впливає незаконне стягнення коштів. За твердженням апелянта, оскаржуване судове рішення призвело до штучного збільшення кредиторської заборгованості, що нівелює принципи пропорційного задоволення вимог та перешкоджає належному наповненню ліквідаційної маси.
А тому скаржник просить суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 07.07.2022 року у справі №924/198/22, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові та здійснити поворот виконання рішення на підставі статті 333 ГПК України.
Перевіривши вказані доводи, Північно-західний апеляційний господарський суд встановив, що Джало Я.А. не згадується у тексті оспорюваного рішення у даній справі №924/198/22, позовні вимоги стосуються стягненню коштів за період з 06.03.2019 року по 30.09.2021 року (т.1, а.с.61).
При цьому, у справі №924/1030/25 про неплатоспроможність ОСОБА_2 вимоги Кам'янець-Подільської міської ради як кредитора стосуються періодів з 01.10.2021 року по 31.07.2022 року та з 01.08.2022 року по 03.11.2024 року (при цьому враховано, що у період з 12.08.2022 по 24.10.2024 відповідно до договору дарування від 12.08.2022 власником нерухомого майна був ОСОБА_3 ).
Тобто, у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 вимоги Кам'янець-Подільської міської ради стосуються періодів, які настали після тих, які охоплені рішенням у даній справі.
Крім того, згідно тексту ухвали Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2025 року у справі №924/1030/25 про неплатоспроможність ОСОБА_2 вимоги ОСОБА_1 як кредитора підтверджені рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.07.2025 року у справі №676/4123/25 про стягнення боргу за договором позики від 01.06.2024 року в сумі 1000000 грн, 4750 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору, 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вказане рішення загального суду набрало законної сили 14.08.2025 року.
Таким чином, правовідносини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором позики від 01.06.2024 року виникли після правовідносин, які є предметом дослідження у даній справі №924/198/22 і, водночас, оскаржуване рішення не стосується прав та інтересів апелянта.
Як зазначалось вище, згідно правових позицій Верховного Суду рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.
Колегія суддів наголошує, що зв'язок між оскаржуваним судовим рішенням та правами, інтересами та/або обов'язками скаржника має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.
Однак, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції ні у мотивувальній, ні у резолютивній частинах рішення не робив висновків про права, інтереси або обов'язки ОСОБА_1 ..
За таких обставин скаржником не доведено, що саме оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов'язки, а тому апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
З огляду на закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з наведених вище підстав, клопотання про поворот виконання рішення у даній справі №924/198/22 залишається без розгляду.
Керуючись ст.17, 34, 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2022 року у справі №924/198/22.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
3. Матеріали справи №924/198/22 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Повна ухвала складена "01" квітня 2026 року
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Хабарова М.В.
Суддя Петухов М.Г.