02.04.2026 Справа № 914/1875/16(914/130/26)
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Судді Зварич О.В.,
Скрипчук О.С.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 б/н від 30.03.2026 (вх. №01-05/2711/26 від 01.04.2026) про відвід судді Панової І.Ю.
у справі №914/1875/16 (914/130/26)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Гетьман»
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 6 848 100,00 грн
в межах справи № 914/1875/16
про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Гетьман»
12.01.2026 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 132 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 6848100 грн. 00 коп. вартості безпідставно набутого нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.01.2026 у справі №914/1875/16 (914/130/26) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Гетьман» про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову у справі № 914/1875/16(914/130/26) шляхом:
Накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення ухвали про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах ціни позову у розмірі 6848100,00 грн.
Накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 в межах ціни позову у розмірі 6848100,00 грн.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Гетьман»
Боржник: ОСОБА_1
Не погоджуючись із вказаним судовим рішеннями, ОСОБА_1 оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 20.01.2026. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 914/1875/16 (914/130/26) про вжиття заходів забезпечення позову та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.01.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 б/н від 20.01.2026 (вх. №01-05/193/26 від 20.01.2026) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.01.2025 про забезпечення позову у справі №914/1875/16 (914/130/26).
Ухвалою суду від 26.02.2026 призначити розгляд справи на 07.04.2026.
01.04.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 30.03.2026 (вх. №01-05/2711/26) про відвід. Заява обґрунтована тим, що у межах цієї ж справи про банкрутство (№ 914/1875/16) Верховний Суд у справах № 914/347/24 та № 914/348/24 вже скасовував рішення апеляційного суду під головуванням судді Панової І.Ю., визнавши за ОСОБА_1 право на процесуальний інтерес та участь у провадженні. Попри це, під час розгляду справ № 914/343/24 та № 914/345/24 у жовтні 2025 року, суддя Панова І.Ю. повторно відмовила заявнику у доступі до правосуддя, фактично проігнорувавши обов'язкові правові позиції суду касаційної інстанції (порушення ч. 4 ст. 236 ГПК України).
На думку заявника, прийняття діаметрально протилежних рішень у тотожних правовідношеннях щодо одного і того ж учасника в межах однієї справи про банкрутство свідчить про відсутність безсторонності. Заявник наголошує, що така поведінка виходить за межі судової дискреції та свідчить про сформовану «фіксовану позицію» судді, що суперечить принципу правової визначеності та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обґрунтовуючи відвід, заявник посилається на практику ЄСПЛ (рішення у справах «Piersack v. Belgium», «De Cubber v. Belgium»), вказуючи, що за об'єктивним критерієм вирішальним є не лише фактична неупередженість, а й наявність обставин, які створюють у сторони обґрунтоване враження про упереджений підхід суду. Оскільки поточний спір стосується накладення арешту на майно заявника, він вбачає реальний ризик повторення суддею попереднього негативного підходу.
У зв'язку із чим просить відвести суддю Панова І.Ю. від розгляду справи № 914/1875/16 (914/130/26).
При розгляді заяви про відвід суд враховує таке.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до приписів ст. 39 ГПК України:
1. Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
2. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
3. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
7. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
8. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
9. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
10. Питання про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача вирішується складом суду, що розглядає справу. Суд, який розглядає заяву про відвід, заслуховує особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає надати пояснення, а також думку учасників справи. Неявка особи, якій заявлено відвід, у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
11. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що питання про відвід судді вирішується невідкладно та відсутність обов'язку суду вирішувати питання про відвід судді у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, суд вважає за можливе розглянути питання про відвід суддів без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Панової І.Ю. у справі № 914/1875/16 (914/130/26), суд вважає її необґрунтованою виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява № 7577/02) від 03 травня 2007 року встановлено, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Частиною 2 статті 38 ГПК України унормовано, що з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з ст. 36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі; суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення; суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції; суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції; суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі; суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у необ'єктивності судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Однак, підставою відводу судді може бути реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, та суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.
Згідно із ч.3 ст. 33 ГПК України перегляд в апеляційному порядку судових рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 198 ГПК України головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку з дотриманням прав учасників судового процесу.
Колегія суддів вважає безпідставними, необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами, доводи заявника про неналежний розгляд справи та упередженість судді Панової І.Ю.
Як вбачається із заяви про відвід судді Панової І.Ю., мотиви останньої зводяться до незгоди з процесуальними діями суддів, зокрема, незгоди заявника із ухваленям колегією під головуванням судді Панової І.Ю. ухвал про закриття провадження у справах №914/1875/16(914/343/24) та №914/1875/16(914/345/24), що стосуються ОСОБА_1 .
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справах №914/1875/16(914/343/24) та №914/1875/16(914/345/24) про закриття провадження у справі були залишені без змін постановами Верховного Суду від 28.01.2026 у справах №914/1875/16(914/343/24) та №914/1875/16(914/345/24).
Наведені заявниками мотиви в розумінні ч.5 ст. 35 ГПК України не є підставою для відводу судді.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи заявника про наявність обставин, які можуть вплинути на неупередженість та викликати особисте неприязне ставлення, а доказів, які б підтвердили вказаний факт, заявником не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №908/2349/14 вказано, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами. Щодо суб'єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного, а заявник таких доказів не наводить. Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані.
Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Апеляційний господарський суд у прийнятті даної ухвали керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що заявнику надано відповіді на усі істотні доводи сторін, які мають значення при прийнятті судового рішення у цій справі.
Заявником не доведено, що обставини, які наведені ними в заяві про відвід, можуть вплинути на неупередженість або об'єктивність судді Панової І.Ю. під час розгляду справи.
Обставини для відводу, вказані у п.п. 1-5 ч.1 ст. 35 ГПК України, ст. 36 цього кодексу, в даному випадку, судом не встановлені.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заяви про такий відвід надійшли до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись ч. 3 ст. 39, ст. ст. 35, 36, 38, 39, 234, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Передати матеріали справи № 914/1875/16 (914/130/26) на автоматизований розподіл для визначення складу суду по розгляду заяви ОСОБА_1 б/н від 30.03.2026 (вх. №01-05/2711/26 від 01.04.2026) про відвід судді Панової І.Ю. у справі №914/1875/16 (914/130/26).
2. Ухвалу надіслати учасникам справи в порядку, визначеному ст.ст. 242, 285 ГПК України.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Судді Зварич О.В.,
Скрипчук О.С.