31 березня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/11522/19
Провадження № 22-ц/4815/446/26
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Ковальов І.М.
Ухвалу суду першої інстанції
(скорочений текст) проголошено:
о 15 год. 10 хв. 26 листопада 2025 року
у м. Рівне Рівненської області
Повний текст ухвали складено: дати не зазначено
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
за участі: представника Рівненської міської ради Рівненської області - Андрєєва Родіона Володимировича і представника ОСОБА_1 - адвоката Шаховського Володимира Олеговича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Рівненської міської ради Рівненської області на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Рівненська міська рада Рівненської області, ОСОБА_2 , Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,
У грудні 2024 року в суд звернулася ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Рівненська міська рада Рівненської області, ОСОБА_2 , Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ ДВС у м. Рівне); із заявою про визнання виконавчого листа №569/11522/19, виданого Рівненським міським судом 17 січня 2024 року, таким, що не підлягає виконанню.
Мотивуючи заяву, ОСОБА_1 вказувалося, що постановою Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у справі №569/11522/19 позов Рівненської міської ради задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич І.Є. від 05.12.2018, індексний номер 44410944, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію змін до відомостей про об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення першого поверху на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта 1602740756101, а саме: загальну площу об'єкта 59, 3 м2 змінено на 77, 2 м2, а також включено до складу цього об'єкта навіс - літ. "а".
Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно прибудованого приміщення, що відображене у технічному паспорті, виготовленому Товариством з обмеженою відповідальністю "БП Експерт" від 27.11.2018 №БП1745/2018, як навіс - літ. "а".
На підставі цього судового рішення Рівненським міським судом 17 січня 2024 року видано виконавчий лист №569/11522/19 про зобов'язання ОСОБА_1 вчинити певні дії.
Не погоджуючись із виконавчим листом, Зелінська зазначала про те, що земельна ділянка під нежитловим приміщенням з навісом - літ. "а" по АДРЕСА_1 не сформована і їй не присвоєно кадастровий номер; власником земельної ділянки за цією адресою з кадастровим номером: 5610100000:01:026:0279 площею 0, 0095 га є ОСОБА_3 , який не є учасником справи №569/11522/19; законодавство не наділяє її правом вчиняти будь-які дії на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером: 5610100000:01:026:0279 площею 0, 0095 га.
Тому вчинення нею будь-яких дій з виконання виконавчого документа на вказаній земельній ділянці свідчитиме про очевидне порушення прав її власника.
Ухвалою Рівненського міського суду від 26 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виданий 17 січня 2024 року виконавчий лист Рівненського міського суду у справі №569/11522/19 за позовом Рівненської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про скасування рішення щодо державної реєстрації прав, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.
У поданій апеляційній скарзі Рівненська міська рада, вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною і необґрунтованою, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи та порушенні норм процесуального права, просить її скасувати і відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом норми ст. 432 ЦПК України, висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22, оскільки відповідно до глави 50 розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу.
При цьому зауважувалося, що сутність процедури визнання виконавчого листа таким, який не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа (постанови Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі №2-118/2001).
Тому вважає, що законодавство не передбачає можливості визнання виконавчого листа таким, який не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом, є належним виконавчим документом, а обов'язок боржника не є відсутнім чи припиненим.
Покликається на взаємовиключність підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, на які вказує ОСОБА_1 , адже земельна ділянка, яка не сформована і їй не присвоєно кадастрового номера, та земельна ділянка з кадастровим номером: 5610100000:01:026:0279, що належить на праві власності іншій особі, є різними об'єктами права. При цьому відсутність присвоєного кадастрового номера земельній ділянці по АДРЕСА_1 , що перебуває у комунальній власності, не спростовує факту самовільного зайняття цієї земельної ділянки і не є перешкодою для знесення самочинно побудованого на ній об'єкта. Натомість перебування земельної ділянки з кадастровим номером: 5610100000:01:026:0279 у власності особи, яка не є учасником справи, жодним чином не впливає на виконання виконавчого листа, оскільки ця ділянка не знаходиться під об'єктом, який підлягає знесенню.
Звертає увагу на хибність тверджень суду щодо того, що ОСОБА_1 не є зареєстрованим власником навісу - літ. "а", адже на момент проголошення оскаржуваної ухвали і підготовки апеляційної скарги до розгляду в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про перебування навісу у складі нежитлового приміщення першого поверху по АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .
Щодо порушення норм процесуального права, то посилається на тривалість судового провадження у справі, оскільки її розгляд усупереч ч. 3 ст. 432 ЦПК України продовжувався майже один рік. Помилковим є і долучення судом додаткових доказів до матеріалів справи на підставі клопотання, заявленого ОСОБА_1 у червні 2025 року. Ця обставина призвела до фактичної зміни підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
У поданому відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Шаховський В.О., вважаючи оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як з'ясовано судом, постановою Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у справі №569/11522/19 частково задоволено позов Рівненської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.
Скасовано рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич І.Є. від 05.12.2018, індексний № 44410944, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію змін до відомостей про об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення першого поверху на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта 1602740756101, а саме: загальну площу об'єкта 59,3 м2 змінено на 77,2 м2, а також включено до складу цього об'єкта навіс - літ. "а".
Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку у АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно прибудованого приміщення, що відображене в технічному паспорті, виготовленому Товариством з обмеженою відповідальністю "БП Експерт" від 27.11.2018 №БП1745/2018, як навіс - літ. "а".
Постановою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року - без змін.
На виконання постанови Рівненського апеляційного суду 17 січня 2024 року Рівненським міським судом видано виконавчий лист, яким зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку у АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно прибудованого приміщення, що відображене в технічному паспорті, виготовленому Товариством з обмеженою відповідальністю "БП Експерт" від 27.11.2018 №БП1745/2018, як навіс - літ. "а".
Даний виконавчий лист направлено стягувачем на примусове виконання до Відділу ДВС у м. Рівне і на його підставі відкрито виконавче провадження №76212944.
Приходячи до переконання про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, колегія суддів бере до уваги таке.
Відповідно до ст.791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально. Земельні ділянки можуть бути об'єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об'єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Згідно зі ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
З відомостей Державного земельного кадастру вбачається, що по АДРЕСА_1 розташована земельна ділянка площею 0,0095 га, цільове призначення: "03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку"; кадастровий номер: 5610100000:01:026:0279, форма власності - приватна. Власником цієї земельної ділянки є ОСОБА_3 , дата державної реєстрації права: 02.09.2020.
Разом з тим під нежитловим приміщенням першого поверху, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 77,2 м2, до складу якого належить навіс - літера "а", земельна ділянка ніколи не формувалася і кадастровий номер їй не присвоювався.
Норми частин першої, сьомої ст. 376 ЦК України передбачають, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Тобто приміщення навісу - літ. "а" не розміщене на сформованій земельній ділянці, якій присвоєно кадастровий номер, площа і розміри ділянки не є визначені, а земельна ділянка, що розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5610100000:01:026:0279, площею 0,0095 га належить не Рівненській міській раді, а фізичній особі - ОСОБА_3 , який не був учасником справи №569/11522/19.
Крім того, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2025 року у справі №569/1518/25 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,: Відділ ДВС у м. Рівне, Рівненська міська рада; про визнання недійсним договору.
Визнано недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу, посвідчений 05 березня 2020 року Бештинарським О.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області, зареєстрований в реєстрі за №256, укладений 05 березня 2020 року між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем в частині продажу продавцем та купівлею покупцем навісу-літ. "а", який входить до складу нежитлового приміщення першого поверху літера "А" у будинку АДРЕСА_1 .
Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 травня 2025 року апеляційну скаргу Рівненської міської ради залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду від 28 березня 2025 року - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2025 року касаційну скаргу Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду від 28 березня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 травня 2025 року визнано неподаною і повернуто особі, яка її подала.
Отже, відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, то суд попередньої інстанції правильно врахував те, що згідно із ч.ч.1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково, або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Наведені у статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Матеріально-правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Однак перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Такий висновок зробив Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001.
Верховний Суд у своїй постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 593/841/14 зазначав, що відповідно до ч.ч. 2, 4 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Тобто законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ч.1 ст.183, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Правильно судом ураховано те, що ОСОБА_1 не має будь-якої об'єктивної та встановленої вимогами закону можливості вчиняти жодних дій на сформованій земельній ділянці у АДРЕСА_1 , власником якої є інша фізична особа - ОСОБА_3 . При цьому земельна ділянка, на якій розміщений спірний навіс - літ. «а» станом на сьогоднішній день не сформована і їй не присвоєно кадастровий номер. Тобто земельна ділянка як об'єкт нерухомості, який ОСОБА_1 зобов'язана звільнити на підставі постанови Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року, відсутній.
Поготів, ОСОБА_1 не є власником навісу - літ. "а", який входить до складу нежитлового приміщення першого поверху літера "А" у будинку АДРЕСА_1 , адже відповідно до рішення Рівненського міського суду від 28 березня 2025 року, що набрало законної сили, договір купівлі-продажу від 05 березня 2020 року в частині придбання приміщення визнаний недійсним з моменту його укладення.
Отже, виконавчий лист, виданий 17 січня 2024 року Рівненським міським судом, яким зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку у АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно прибудованого приміщення, що відображене в технічному паспорті, виготовленому Товариством з обмеженою відповідальністю "БП Експерт" від 27.11.2018 №БП1745/2018, як навіс - літ. "а", не може бути виконаний боржником з об'єктивних причин, оскільки земельна ділянка під нежитловим приміщенням із навісом - літ. «а» у АДРЕСА_1 , не є об'єктом нерухомості, її не сформовано та не присвоєно кадастрового номера; власником земельної ділянки у АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5610100000:01:026:0279, площею 0,0095 га є ОСОБА_3 , який не є учасником справи №569/11522/19; закон не наділяє ОСОБА_1 правом вчиняти будь-які дії на сформованій земельній ділянці у АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5610100000:01:026:0279, площею 0,0095 га, яка належить на праві приватної власності іншій особі; ОСОБА_1 не є зареєстрованим (титульним) власником навісу-літ. «а», який входить до складу нежитлового приміщення першого поверху літера «А» у будинку АДРЕСА_1 .
Оскільки суб'єктивних цивільних прав і обов'язків, а також жодного матеріально-правового зв'язку із навісом - літ. "а", що входить до складу нежитлового приміщення першого поверху будинку АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою, що розташована під цим приміщенням, ОСОБА_1 не набуто, про що свідчить рішення Рівненського міського суду від 28 березня 2025 року, яке набрало законної сили, тому вона фактично не є і не може бути боржником за виконавчим листом, виданим Рівненським міським судом 17 січня 2024 року у справі №569/11522/19. Тому її матеріальні зобов'язання за цим виконавчим документом виникли помилково, тобто з огляду на зазначене судове рішення є відсутніми, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні процесуального питання до застосування підлягають норми матеріального та процесуального права, на застосуванні яких наполягала ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив її заяву, визнавши виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що законодавство не передбачає можливості визнання виконавчого листа таким, який не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом, є належним виконавчим документом, а обов'язок боржника не є відсутнім чи припиненим, то за обставинами справи з ними не можна погодитися через їх необґрунтованість з наведених міркувань.
Не заслуговують на увагу аргументи Рівненської міської ради про те, що на момент проголошення оскаржуваної ухвали і підготовки апеляційної скарги до розгляду в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилися записи про перебування навісу у складі нежитлового приміщення першого поверху по АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .
Так, як правильно покликається на це представник ОСОБА_1 - адвокат Шаховський В.О., у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі №911/3594/17 зазначено, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації. Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право.
Тому апеляційний суд зауважує, що рішенням Рівненського міського суду від 28 березня 2025 року у справі №569/1518 /25 встановлено те, що ОСОБА_1 не набувала у власність навіс - літ. "а", який входив до складу нежитлового приміщення першого поверху у АДРЕСА_1 . Отже, сама по собі наявність запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не свідчить про існування у неї права власності на зазначене майно.
Не погоджується колегія суддів і покликаннями про недодержання судом норм процесуального права.
Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове вирішення процесуального питання, Рівненська міська рада не надала, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.
При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов'язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Спростовуються правильністю висновків суду і посилання про хибне застосування норм матеріального права, а також хибну оцінку обставин справи.
В іншій частині доводи автора апеляційної скарги про помилковість оскаржуваної ухвали колегією суддів також відхиляються як необґрунтовані.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при її ухваленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Рівненської міської ради Рівненської області залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 31 березня 2026 року.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.О.Гордійчук
С.С.Шимків