Житомирський апеляційний суд
Справа №295/18739/25 Головуючий у 1-й інст. Чорній Р. О.
Номер провадження №33/4805/784/26
Категорія ст.185 КУпАП Доповідач Турак О. В.
31 березня 2026 року місто Житомир
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Турак О.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Ткачука Володимира Васильовича на постанову судді Богунського районного суду міста Житомира від 09 березня 2026 року,
Постановою судді Богунського районного суду міста Житомира від 09 березня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень.
Згідно з постановою судді, 22 грудня 2025 року близько 18 години 00 хвилин в м. Житомирі по вул. Покровська, 159, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейського Бризньова І.Д. під час виконання останнім службових обов'язків, а саме, не припинив нецензурно лаятись, образливо чіплятись, погрожувати застосувати фізичне насильство стосовно інспектора поліції ОСОБА_2 , що не завдало останньому фізичного болю та не спричинило тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись із постановою судді, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвокат Ткачук В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд, на його думку, безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про об'єднання справ відносно ОСОБА_1 , та залишив без розгляду клопотання про виклик та допит поліцейських і свідків для встановлення того, чи дійсно вимоги поліцейського були законними.
Вважає, що накладене судом стягнення у виді штрафу є занадто суворим, оскільки дії ОСОБА_1 не завдали поліцейському фізичного болю та не спричинили тілесних ушкоджень.
Зазначає, що низька ступінь суспільної небезпеки вчиненого є підставою для розгляду питання про малозначність правопорушення, тобто, застосування в даному випадку статті 22 КУпАП.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисник Ткачук В.В. до суду не прибули, про причини неявки суд не повідомляли, клопотань не подавали.
ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи апеляційним судом відповідно до довідки від 24 березня 2026 року, з якої видно, що судова повістка - повідомлення про судове засідання на 12 годину 31 березня 2026 року йому доставлена у додаток «Viber» о 13:34 годині 23 березня 2026 року (а.с. 60).
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвокат Ткачук В.В. також був вчасно і належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Так, згідно з довідкою про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «судова повістка - повідомлення про судове засідання» надіслано йому на його електронну адресу о 16:32 годині 24 березня 2026 року (а.с. 61).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Відповідно до статті 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до такого висновку.
Відповідно до приписів частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено у статті 251 КУпАП.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №123999 видно, що 22 грудня 2025 року близько 18 години 00 хвилин в м. Житомирі по вул. Покровська, 159, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейського Бризньова І.Д. під час виконання останнім службових обов'язків, а саме, не припинив нецензурно лаятись, образливо чіплятись, погрожувати застосувати фізичне насильство стосовно інспектора поліції ОСОБА_2 , що не завдало останньому фізичного болю та не спричинило тілесних ушкоджень (а. с. 1).
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція статті 185 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки. Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов'язків, тобто виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням та ін.
Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення підтверджується належним чином дослідженими та оціненими судом доказами, яким надана правильна юридична оцінка, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серія ГП №123999 від 22 грудня 2025 року, протоколу про адміністративне затримання серія АП318 №013677 від 22 грудня 2025 року, рапортом поліцейського, відеозаписом.
При цьому, суд правильно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про об'єднання справ відносно ОСОБА_1 , вказавши, що справи №295/6/26 та №295/7/26 перебувають у провадженні Богунського районного суду м. Житомира в іншому складі суду, справа №295/18739/25 надійшла до суду першою та на момент завершення її розгляду справи №295/6/26, №295/7/26 для вирішення питання щодо їх об'єднання до головуючого не надходили.
Клопотання про виклик та допит поліцейських і свідків суд залишив без розгляду за заявою захисника.
Крім того, матеріали справи, окрім визнання ОСОБА_1 своєї вини, містять докази, які підтверджують вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.
Таким чином, вищенаведені та усі інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та наведені стороною захисту в ході апеляційного розгляду справи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права.
А тому, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив усі обставини справи в їх сукупності та постановив законне судове рішення про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.
Накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу повністю відповідає вимогам статей 23, 33 КУпАП.
Так, відповідно до статті 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом частини другої статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до вимог статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Зазначені вимоги закону судом, першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 185 КУпАП були дотримані у повній мірі.
Щодо вимог апеляційної скарги захисника про закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, то апеляційний суд виходить з такого.
Так, відповідно до пункту 7 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю внаслідок закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
За змістом частини другої статті 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Як видно із матеріалів справи, адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП, ОСОБА_1 вчинив 22 грудня 2025 року.
Отже, саме з цього дня розпочався перебіг трьохмісячного строку накладення адміністративного стягнення, який на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення - 09 березня 2026 року не закінчився.
Тобто, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності в межах строку накладення адміністративного стягнення, визначеного частиною другою статті 38 КУпАП.
Апеляційний суд наділений повноваженням лише перегляду постанови суду першої інстанції в частині її законності та обґрунтованості, яка у даному конкретному випадку відповідає вказаним критеріям.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування постанови судді місцевого суду та закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП, відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу адвоката Ткачука Володимира Васильовича - залишити без задоволення.
Постанову судді Богунського районного суду міста Житомира від 09 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя :