Справа №760/16179/25
2/760/6411/26
31 березня 2026 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді -Букіної О.М.,
при секретарі - Рєзанцева Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та стягнення аліментів,-
Позивач, звернувся до суду з даним позовом.
Позовні вимоги мотивує тим, що він та відповідач, ОСОБА_2 , перебували у шлюбі, який був розірваний за рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05.05.2023.
Від подружнього життя мають спільну доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.09.2024 з позивача було вирішено стягувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.12.2023 та до досягнення дитиною повноліття.
Проте, постановою Київського апеляційного суду від 03.02.2025 розмір аліментів було зменшено до частини з усіх видів заробітку (доходу) позивача.
Позивач зазначає, що зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , від шлюбу у них народилась донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, позивач звертає увагу на те, що у нього змінився сімейний стан та на даний час на його утриманні перебувають ще одна малолітня дитина та дружина, а тому витрати на утримання нової сім'ї збільшилися.
Також позивач зазначає, що його матеріальний стан суттєво змінився, тому сплата аліментів у присудженому розмірі ставить його у тяжке матеріальне становище. Натомість, на думку позивача, відповідач офіційно працевлаштована, заробляє достатньо коштів, щоб частково утримувати дитину. Сама дитина не має проблем зі здоров'ям та розвитком, відвідує державну школу, та не потребує додаткових витрат.
Тому, зважаючи на викладене, позивач просить суд змінити розмір та спосіб стягненя аліментів, встановивши аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000 грн щомісячно, що буде достатньо для забезпечення необхідного рівня життя, всебічного розвитку та навчання дитини, ОСОБА_3 . І тому просить суд задовольнити позов.
13.06.2025 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано до провадження судді Букіної О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось, та особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, приходить до наступного.
Частиною 1 статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами 1, 2 статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Таким чином вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).
Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у шлюбі, зареєстрованому у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області від 11.06.2011.
На підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05.05.2023 шлюб між сторонами було розірвано.
З копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є її батьками.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12.09.2024 у справі №760/30024/23 задоволено позов ОСОБА_2 та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.12.2023 і до повноліття дитини.
Постановою Київського апеляційного суду від 03.02.2025 зазначене рішення Солом'янського районного суду м. Києва було змінено в чвстині визначення розміру аліментів, а саме, з 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно на частки заробітку (доходу) щомісячно.
30.10.2024 між позивачем, ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, актовий запис № 2167, що підтверджується копію свідоцтва про шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача та його дружини народилась донька - ОСОБА_3 .
Дружина позивача, ОСОБА_4 , перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з 03.07.2025 по25.04.2028 включно.
З довідки про доходи встановлено, що позивач є військовослужбовець, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , за період з грудня 2024 по травень 2025 отримав загальну суму доходу у розмірі 417 314,52 грн, зокрема, 52 926,90 грн щомісячно.
На підставі аналізу наведених вище доказів суд враховує таке.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Розмір аліментів у разі спору у всіх випадках встановлюється судом, при цьому статтею 182 Сімейного кодексу України передбачений перелік найбільш вагомих обставин, які мають братися до уваги при визначенні розміру аліментів на дитину.
При цьому, суд наголошує, що здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини (ст. 155 СК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народилась донька від іншого шлюбу з ОСОБА_4 .
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів позивач зазначив, що розмір аліментів, який стягується, призводить його в скрутне матеріальне становище у зв'язку з необхідністю утримання малолітнього сина та дружини.
Між тим, позивачем не надано доказів, що з дати ухвалення Київським апеляційним судом постанови від 03.02.2025 у справі №760/30024/23 про стягнення з нього аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у нього змінився матеріальний стан.
Як докази погіршення матеріального стану позивачем надані суду лише копії свідоцтв про одруження та про народження дитини, а також витягу з електронного реєстру листків непрацездатності та копії наказу про надання ОСОБА_4 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Проаналізувавши та оцінивши надані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази, суд враховує, що зміна сімейного стану позивача, а саме одруження та народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Такий висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16.09.2020, справа № 565/2071/19.
Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу.
Встановлений Постановою Київського апеляційного суду від 03.02.2025 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме її інтересам.
Також суду не надано доказів того, що у позивача змінився стан його здоров'я.
Позивач є особою працездатного віку та ним не надано медичної документації, згідно з якою він має захворювання або перебуває на лікуванні, останній також працевлаштований та має достатній рівень доходу.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до частини другої ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд при розгляді вимог позивача про зменшення розміру аліментів враховує те, що позивач у порушення вимог ст.81 ЦПК України, не надав належних доказів, які б підтверджували, що його матеріальне становище дійсно погіршилось, чи погіршився стан його здоров'я.
Тобто, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про зміну обставин, які потягли за собою неможливість сплачувати позивачем аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у раніше визначеному судом розмірі.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 3, 155, 180-184, 192 СК України, ст. 2-13, 76-83, 133, 178, 258, 259, 263-265, 273,274, 354, 355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та стягнення аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 31.03.2026.
Суддя: О.М. Букіна