ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23760/25
провадження № 2/753/1032/26
19 березня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сирбул О. Ф.
за участю секретаря Парубець А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (далі по тексту-позивач, ТОВ "Коллект Центр") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту-відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що 21.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір № 3967401, відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн.
28.12.2021 було укладено договір № 28-12/2021-72 відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3967401.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3967401.
Відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за вищевказаним договором № 3967401, внаслідок чого перед позивачем у нього існує заборгованість в загальному розмірі 73450,00 грн, через що позивач вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19.12.2025 позовну заяву залишено без руху, та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання копії вказаної ухвали, для усунення зазначених недоліків.
Позивач належним чином та у встановлений судом строк усунув вказані недоліки.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14.01.2026 провадження по справі відкрито, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Одночасно витребувано із АТ КБ "Приватбанк" інформацію.
18.02.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач не визнає позовні вимоги, вважає позовну заяву безпідставною та необґрунтованою. Відзив мотивований тим, що відповідач не заключав заявлений позивачем кредитний договір з останнім, екземпляр такого до суду поданий без підпису відповідача, жоден наданий позивачем доказ не є належним, додаткових угод на продовження строку дії договору сторони не укладали; крім того, позивачем не надано доказів переходу права вимоги за договорами факторингу; також матеріали справи не містять доказів перерахування кредиту на рахунок відповідача. Разом з тим, просив покласти судові витрати на позивача.
20.02.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній наполягав на задоволенні позовної заяви.
02.03.2026 від АТ КБ "Приватбанк" до суду надійшла відповідь на виконання ухвали про витребування доказів від 14.01.2026.
17.03.2026 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, за змістом яких останній наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив про розгляд справи у відсутність представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані у справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 21 вересня 2021 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створив та заповнив анкету-заяву на кредит № 3967401, в якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, рік народження, номер мобільного телефона та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту та щомісячний дохід.
Анкета-заява на кредит № 3967401 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви № 3967401. Крім того, анкета-заява на кредит № 3967401 містить погоджені умови кредитування, а саме: замовлена сума - 10 200,00 грн; замовлений строк - 23 днів; погоджена сума - 10 000,00 грн; погоджений строк - 23 днів; комісія за надання - 10,00 %; ставка процентів 1,50 % за кожен день користування.
З договору про споживчий кредит від 21 вересня 2021 року № 3967401, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , вбачається, що сторони уклали кредитний договір, на таких умовах.
Кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (пункт 1.1 Договору).
Договором визначені такі умови кредитування: сума кредиту становить 10 000,00 грн (пункт 1.2); кредит надається строком на 23 днів з 21 вересня 2021 року (пункт 1.3); згідно пункту 1.4 Договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в дату платежу - 14 жовтня 2021 року; орієнтовна загальна вартість кредиту, що складається із суми загального розміру кредиту та загальних витрат за кредитом складає 4 450,00 грн (пункт 1.5 Договору); комісія за надання кредиту - 1 000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1); проценти за користування кредитом - 3 450,00 грн (за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за день); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки - фіксована.
Особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2, 2.3 цього договору (пункти 1.6, 1.7 Договору).
Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в пунктах 1.5.1 - 1.5.3 договору в термін (дату), вказаний у пункті 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в пункті 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в пункті 1.5.2 або проценти за базовою процентною ставкою, визначеною пунктом 1.6 Договору, в сумі та на умовах, визначених в пунктом 2.3 договору (пункт 2.2.1).
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 2.2.3 договору (пункт 2.2.2).
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначені у пункті 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного пунктом 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену пунктом 1.6 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) процентної ставки не може бути збільшено товариством без письмової згоди позичальника (пункт 2.2.3 договору).
Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3 Договору. Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2 договору (пункт 2.3.1.1).
Пунктом 2.3.1.2 визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 (у даному випадку 14 жовтня 2021 року), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
Відповідно до пункту 2.4.2 у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно пункту 1.3 та пункту 2.3 цього Договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 Договору.
Відповідно до пункту 4.2 Кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України.
Відповідно до пункту 5.1 договору позичальник підтвердив, що до укладення договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі паспорт споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною цього договору, з інформацією, передбаченою частиною другою, третьою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору, умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану.
Відповідно до додатків № 1 та № 2 до договору про споживчий кредит від 21 вересня 2021 року № 3967401 (графік платежів, паспорт споживчого кредиту) встановлено дату платежу 14 жовтня 2021 року, до сплати: кредит в сумі 10 000,00 грн, комісія за надання кредиту в сумі 1 000,00 грн, проценти в сумі 3 450,00 грн, разом 14 450,00 грн.
До позовної заяви також долучено Правила надання фінансових кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (в редакції від 13 липня 2021 року).
Згідно з довідкою про ідентифікацію виданою ТОВ «Мілоан», підтверджується, що ОСОБА_1 ідентифікований 21 вересня 2021 року шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, який відправлено на номер телефону: НОМЕР_1 .
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан», станом на 13 грудня 2021 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 вересня 2021 року № 3967401 становить 44 450,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту- 10 000,00 грн, та заборгованості за відсотками - 34 450,00 грн.
Також позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором від 21 вересня 2021 року № 3967401, складений ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до якого станом на 10 січня 2023 року загальна сума заборгованості складає 73 450,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - тіло кредиту, 34 450,00 грн - нараховані відсотки на дату відступлення права вимоги, та 29 000,00 грн - нараховані відсотки після отримання права вимоги.
Як встановлено судом, кредитний договір від 21 вересня 2021 року № 3967401, укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідачем не спростовано факту укладення кредитного договору від 21 вересня 2021 року№ 3967401, власних контррозрахунків заборгованості за договором не надано.
Суд враховує, що кредитний договір від 21 вересня 2021 року № 3967401 у встановленому законом порядку не укладеними або недійсними не визнавались, доказів протилежно суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З матеріалів справи судом встановлено таке.
28 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 28-12/2021-72, відповідно до умов якого клієнт - Первісний кредитор, зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 72 029 930 грн 55 коп., а фактор зобов'язується здійснити фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає Новим кредитором за договорами позики, укладеними між клієнтом і боржниками.
Згідно пункту 6.1.2 договору факторингу, реєстр боржників в електронному вигляді (додаток № 1) передається фактору за актом приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 2) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь клієнта.
Згідно пункту 6.1.4 договору факторингу, право вимоги переходить до фактора після здійснення повного фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників (додаток № 4), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.
Відповідно до витягів з Реєстру боржників від 28 грудня 2021 року до Договору факторингу від 28 грудня 2021 року № 28-12/2021-72 ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 вересня 2021 року № 3967401 у розмірі 44 450,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 34 450,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
До матеріалів справи також долучено реєстр боржників до договору 28 грудня 2021 року № 28-12/2021-72, Акт приймання-передавання Реєстру боржників за Договором 28 грудня 2021 року № 28-12/2021-72, а також платіжне доручення від 30 грудня 2021 року № 0316880000 на суму 3 255 566,76 грн про оплату лоту згідно договору факторингу від 28 грудня 2021 року № 28-12/2021-72.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконувати обов'язки боржників, за договорами позики, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 5.2 договору відступлення прав вимоги, права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4).
Відповідно до витягів з Реєстру боржників від 10 січня 2023 року до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 вересня 2021 року № 3967401 у розмірі 73 450,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 63 450,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Разом із тим, матеріали справи не містять повідомлення боржника ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 21 вересня 2021 року № 3967401, передачу персональних даних боржника та надання йому інформації про фактора, що обумовлено частиною першою статті 18 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд також враховує, що у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів ТОВ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 та укладення з ТОВ «Мілоан» кредитного договору від 21 вересня 2021 року № 3967401, позивач надав копію квитанції від 21.09.2021 року, з якої вбачається, що ТОВ «Мілоан» були перераховані на банківську картку № НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн.
З АТ КБ "Приватбанк" надійшла інформація на виконання вимог ухвали суду від 14.01.2026, з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_3 . В результаті аналізу операцій, здійснених по вказаній карті за період з 21.09.2021 по 30.09.2021 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 10 000,00 грн.
Відтак, відповідачем факту отримання коштів за кредитним договором від 21 вересня 2021 року № 3967401 не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Разом з тим, відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за кредитним договором від 21 вересня 2021 року № 3967401 за тілом кредиту у розмірі 10 000,00 грн.
З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачені в договорі строки, кошти не повернув, внаслідок чого за кредитним договором від 21 вересня 2021 року № 3967401 виникла заборгованість за основним зобов'язанням у розмірі 10 000,00 грн, що підлягають стягненню з відповідача.
Стосовно стягнення відсотків за користування кредитними коштами суд зазначає таке.
У статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ця правова позиція в подальшому застосована Верховним Судом при вирішені інших судових справ, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно з умовами кредитного договору від 21 вересня 2021 року № 3967401, сторонами погоджена сума кредиту - 10 000,00 грн, строком на 23 дні з 21 вересня 2021 року, термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 14 жовтня 2021 року.
Відповідно до пункту 1.5.2 договору, проценти за коритування кредитом нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредиту.
Згідно Додатка № 1 до кредитного договору від 21 вересня 2021 року № 3967401, вбачається, що графіком платежів за кредитним договором за період з 21 вересня 2021 року по 14 жовтня 2021 року затверджено проценти за користування кредитом у загальному розмірі 3 450,00 грн.
З детального розрахунку заборгованості за договором № 3967401 від 21 вересня 2021 року, вбачається, що станом на 04 вересня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за нарахованими відсотками становить 63 150,00 грн. Розрахунок відсотків здійснено за період з 21 вересня 2021 року по 04 вересня 2025 року.
Сторонами було погоджено строк дії договору 23 дні- до 14 жовтня 2021 року.
Разом з тим, як вбачається з наданих позивачем розрахунків, проценти нараховувались поза межами строку дії договору, а саме по 04 вересня 2025 року.
Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за межами 23 днів кредитування, що визначено договором, позивач вказував на пролонгацію договору.
В той же час, докази волевиявлення відповідача ОСОБА_1 на продовження строку дії кредитного договору в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи, що кредитним договором визначений строк його дії, який становить 23 дні, саме протягом даного строку ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» мали право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.
Виходячи із суми позики у розмірі 10 000,00 грн, узгодженої сторонами процентної ставки та строку кредитування (строку договору) тривалістю 23 дні, заборгованість відповідача по відсоткам за кредитним договором від 21 вересня 2021 року № 3967401 за період з 21 вересня 2021 року по 14 жовтня 2021 року становить 3 450,00 грн, що також відповідає погодженому сторонами графіку платежів.
Нараховані кредитодавцем проценти за період після 14 жовтня 2021 року не відповідають вимогам законодавства, а відтак у їх задоволенні слід відмовити.
Таким чином, з відповідача на користь ТОВ «Коллект центр» за кредитним договором від 21 вересня 2021 року № 3967401 підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у сумі 3450,00 грн.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли часткове підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Звертаючись до суду з позовом представник позивача просив покласти судові витрати, пов'язані з отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 25 000,00 грн на відповідача.
Понесення позивачем витрат на правову допомогу підтверджується: договором від 01 липня 2024 року № 01-07/2024 про надання правової допомоги, укладеним з ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» з Прайс-листом, затвердженим Рішенням Загальних зборів від 01 листопада 2023 року № 01-11/2023, заявкою на надання юридичної допомоги від 01 серпня 2025 року № 908, а також витягом з Акту від 31 серпня 2025 року № 13 про надання юридичної допомоги на суму 25 000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
Визначаючи час на надання вищенаведених послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим надання правничої допомоги у даній справі не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, позовна заява не є складною за своєю суттю.
Вивчивши надані документи, перевіривши обсяг наданих послуг та враховуючи незначну складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову, суд вважає, що заявлений стороною розмір витрат на правничу допомогу є невиправдано завищеним.
У зв'язку з наведеним суд стягує з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 19 вересня 2025 року № 0557080316 позивачем сплачено судовий збір у сумі - 2 422,40 грн.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача, а саме 18,31 %, слід стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 443,54 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" заборгованість за договором № 3967401 від 21.09.2021 у розмірі 13 450,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" витрати по сплаті судового збору у розмірі 443,54 грнта витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306.
Відповідач: ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: