Справа № 708/69/26
Провадження № 2/708/192/26
01 квітня 2026 року м. Чигирин
Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А. О. розглянув у приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та
ТОВ "Українські фінансові операції" через свого представника - адвоката Дідуха Є. О. із використанням системи "Електронний суд" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 23 784,50 грн.
В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що 24.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 4760678 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
На умовах, установлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язувалося надати клієнту грошові кошти у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
За взаємною згодою сторони погодили такі істотні умови договору, зокрема відповідно до п. 1.2. договору тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 4 300,00 грн. Згідно з п. 1.3 договору строк кредиту - 360 днів: з 24.06.2024 до 19.06.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.
Відповідно до умов договору за користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,5 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, та знижена процентна ставка становить 1,5 % і застосовується за умов, визначених договором.
На підставі погоджених умов, викладених у п. 2.1. договору, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , реквізити якої відповідачкою указані особисто під час укладання договору.
Відповідно до зазначених вище умов договору ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 4 300,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк».
Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі за допомогою ITC товариства, доступ до якої забезпечується через вебсайт або мобільний застосунок «Credit7».
Відповідачка акцептувала публічну пропозицію шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «16227». Приймаючи публічну пропозицію клієнт підтверджує використання з боку товариства електронного підпису уповноваженої особи, як аналога власноручного підпису уповноваженої особи, та використання з боку клієнта електронного підпису одноразовим ідентифікатором як аналога власноручного підпису клієнта з метою підписання кредитних договорів, паспорту споживчого кредиту у випадках, передбачених Законом України «Про споживче кредитування», інших документів які адресуються товариству через ITC товариства та/або адресуються клієнту у будь-який спосіб.
31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» був укладений договір факторингу № 31-1/03/25, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 4249576 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.12.2023 перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції».
Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ні на рахунки первісного кредитора.
Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4760678 від 24.06.2024, загальний розмір якої становить 23 784,50 грн та складається із суми заборгованості зі сплати тіла кредиту в сумі 4 300,005 грн, нарахованих процентів первісним кредитором у сумі 14 324,50 грн, нарахованих процентів ТОВ «Українські фінансові операції» за 80 календарних днів у сумі 5 160,00 грн, що стало підставою для звернення до суду.
Тому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 4760678 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.06.2024 у розмірі 23 784,50 грн, а також відшкодувати понесені судові витрат зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 02.02.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, постановлено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Установлено відповідачці строк для подання відзиву на позов. Задоволено клопотання про витребування доказів.
Витребувані докази надані суду своєчасно та долучені до матеріалів справи.
Під час підготовки справи до розгляду по суті судом установлено, що відповідачка ОСОБА_1 правом подання відзиви на позовну заяву не скористалася. Жодних заяв або клопотань суду не надала.
За таких обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом установлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Між сторонами виникли кредитні правовідносини, відповідно їх правове регулювання відбувається нормами Глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України.
За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України регламентовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Тобто, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина дванадцята статті11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статей 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно п. 15 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно статті 1054 ЦК України з а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
На підставі ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
22.11.2023 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-ІХ), яким внесені зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
У свою чергу згідно до п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
На підставі статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом установлено, що24.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 4760678 про надання коштів на умовах споживчого кредиту з додатками (а.с. 39-59). До укладення договору відповідачці наданий паспорт споживчого кредиту (а.с. 34-38), які підписані останньою за допомогою одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п. 1.1 договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІКС товариства.
Згідно умов цього договору товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 4 300,00 грн (п. 1.2 кредитного договору).
Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 (п. 2.1 кредитного договору).
Строк кредиту складає 360 днів (п. 1.3 кредитного договору).
За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,50 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього договору.
Відповідно до п. 9.9 договору відповідачка підтверджує, що: перед укладенням цього договору була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а)про фінансову послугу та її надавача та розміщена на вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; вона ознайомлена з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», актуальними на дату укладання договору редакція яких розміщена на вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися; дані, що стосуються її особи (дані паспорту, РОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього договору є актуальними, правильними.
Відповідачка відповідно до умов кредитного договору, п. 6.1. правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, в особистому кабінеті в ІТС прийняла пропозицію укласти кредитний договір та підписала його 24.06.2024 о 09:05:12 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 16227, надісланий на номер телефону, що був наданий відповідачкою.
Кредитні кошти у сумі 4 300,00 грн були перераховані ОСОБА_1 24.06.2024 на платіжну картку № НОМЕР_3 , емітовану АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується випискою з банківського рахунку, наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 220-222).
Однак, станом на 31.03.2025 заборгованість відповідачкою не погашена. Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» за договором № 4760678 від 24.06.2024 про надання споживчого кредиту, наявна заборгованість ОСОБА_1 та з урахуванням сплачених сум становить 15 843,03 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 4 300,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 14 324,50 грн, штраф у сумі 2 150,00 грн (а.с. 91-99). Такі дії з боку ОСОБА_1 є порушенням умов укладеного договору.
Як передбачено ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ "Українські фінансові операції" був укладений договір факторингу № 31-1/03/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, тим самим ТОВ «Українські фінансові операції» стає новим кредитором (а.с. 151-169).
Як визначено договором факторингу, реєстр боржників - це інформація, що стосується боржників, оформлена за формою, встановленою в додатку № 1 (форма реєстру боржників в паперовому вигляді) і в додатку № 5 (форма реєстру боржників в електронному вигляді).
На підтвердження передачі права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 від первісного кредитора до ТОВ «Українські фінансові операції» позивачем наданий акт прийому-передачі реєстру боржників від 31.03.2025 (а.с. 100), натомість реєстр боржників (чи витяг з нього), який би слугував підтвердженням передачі позивачеві права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 до матеріалів позову не долучено, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити, чи мала місце передача боргових зобов'язань ОСОБА_1 за договором № 4760678 від 24.06.2024 про надання споживчого кредиту від 24.06.2024 та суму такої заборгованості.
Суд зауважує, що за своєю правовою природою відступлення права вимоги є підставою заміни кредитора у зобов'язанні, тобто є правочином, на підставі якого до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. ст. 512, 514 ЦК України).
Відповідно, правовою підставою виникнення у боржника боргових зобов'язань перед новим кредитором є відображення у реєстрі боржників заборгованості, який фактично ідентифікує, які саме борги були передані від клієнта до фактора.
Тобто, надані позивачем договір факторингу № 31-1/03/25 та акт прийому-передачі реєстру боржників від 31.03.2025 без реєстру боржників не підтверджують перехід права грошової вимоги до конкретного боржника, в даному випадку ОСОБА_1 , за договором № 4760678 від 24.06.2024 про надання споживчого кредиту від 24.06.2024, яка складається із суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 4 300,00 грн, суми заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором, у розмірі 14 324,50 грн, а також правомірність нарахування позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» відсотків за кредитом після укладення договору факторингу за 80 днів у сумі 5 160,00 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.
З урахуванням наведеного, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282, 512-514, 1046, 1054, 1077 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", ЗУ "Про електронний цифровий підпис", ЗУ "Про споживче кредитування", ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд
Відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники та їх адреси:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщ. 19 літ. Н, П);
Представник позивача: адвокат Дідух Євген Олександрович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5972/10 від 24.03.2017, видане Радою адвокатів Київської області, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_1 );
Відповідачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстр.: АДРЕСА_2 ).
Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ