Cправа № 563/793/24
25.03.2026 року
Корецький районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Загородько Н.А.
секретар судового засідання Миколайчук М.О.
за участю:позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Сурікової С.І.
представника відповідача адвоката Данилюка О.М.
представника ООП, ССД Вершкової Н.П.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Корецької міської ради Рівненської області, Орган опіки та піклування Корецької міської ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав,-
встанвив:
У поданій до суду заяві позивач просить позбавити батьківських прав відповідача відносно його неповнолітніх дітей .
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на, те що 21.07.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Під час шлюбу у них народилося двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до рішення Корецького районного суду Рівненської області № 563/934/13-ц від 19.12.2013 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - було розірвано. Діти залишились проживати з матір'ю, крім мінімальних аліментів відповідач більше дітям нічим не допомогав.
ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 мати двох неповнолітніх дітей - померла і неповнолітні діти лишилися проживати разом з позивачем ОСОБА_1 , бабою ОСОБА_7 та сестрою ОСОБА_8 , якими вони опікувалися та виховували, замінювали їм батьків. Після смерті ОСОБА_3 , відповідач припинив платити аліменти, життям дітей не цікавиться, не приймав (є) будь-якої участі у їх вихованні, фізичному та духовний розвитку. Він не був позбавлений можливості спілкуватися з дітьми, оскільки ніяких заборон не було встановлено, а він самоусунувся від виконання покладених на нього батьківських обов'язків. Після смерті матері дітей, позивач не одноразово зверталася до відповідача за допомогою по вихованню та оздоровленню, однак отримувала лише негативні відповіді, що свідчить про його свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків. Діти зі своїх міркувань не хочуть ні бачити, ні спілкуватися з батьком. Також, відповідачу відомо про місце навчання дітей, однак жодного разу останній не приходив в школу, не відвідував батьківські збори, не цікавився їх навчанням.
Після повномасштабного вторгнення рф в Україну, позивач з дітьми переїхала до Республіки Польща. Діти повністю перебувають на її утриманні, відвідують школу, різні гуртки, їм тут подобається та жодний чином не шкодують про переїзд, назад в Україну повертатися не хочуть.
Постановою Районного суду Томашові Мазовецькому № III 226/22 від 01.04.2022 року, ОСОБА_1 доручено: обов'язки тимчасового опікуна над - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , однак дана постанова не надає позивачу всіх прав, щоб вона повністю могла піклуватись про дітей, а тому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно його дітей.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_9 позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві та просили позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_10 суду пояснили, що позовні вимоги відповідач не визнає, оскільки не бажає, щоб його позбавили батьківських прав, оскільки він бажає приймати участь у житті своїх дітей і категорично заперечує проти позбавлення батьківських прав. У відзиві на позовну заяву зазначено, що після того як померла ОСОБА_3 він облаштував дитячу кімнату і діти проживали з ним, але так як від його будинку до навчального закладу було далеко до він з позивачем та бабою дітей домовився, що діти будуть проживати з ними. Їм були перевезені всі необхідні дитячі речі, меблі та віддав картку на яку надходили кошти для дітей по втраті годувальника. Перший рік він їх навідував, допомогав і піклувався про їх життя. Починаючи з 2018 року баба дітей ОСОБА_7 почала налаштовувати дітей проти нього, забороняла їм спілкуватися та бачитися. З цього приводу відповідач звертався до ССД щодо його участі у вихованні дітей, а згодом звернувся до суду про відібрання дітей у ОСОБА_7 , але в процесі судового розгляду він забрав позов, оскільки ОСОБА_7 пообіцяла не перешкоджати дітям спілкуватися з батьком.
Таке примирення тривало недовго і через деякий час ОСОБА_7 знову почала налаштовувати дітей проти відповідача, і він знову у 2019 році звертався у Служду у справах дітей. Після проведених службою перемовин відносини відповідача з ОСОБА_7 та дітьми налагодились, але у 2021 році коли із-за кордону повернулась позивач знову все стало погано і нормальне спілкування з дітьми припинилося, а у 2022 році позивач без його згоди вивезла дітей до Польщі. Він не знав куди саме виїхали діти, намагався їх розшукати, сам їздив до Польщі, але вплив позивача на дітей, призводить до того, що діти не бажають з ним спілкуватися, але не дивлячись на це він заперечує проти позбавлення його батьківських прав.
Представник ООП Вершкова Н.П. пояснила, що на комісії відбувався розгляд даного питання. Після смерті ОСОБА_11 , матері дітей, діти проживали у бабусі і з цього приводу в період 2018-2019 p.p. сім'я перебувала в полі зору соціальних служб. За цей час ОСОБА_12 здійснювались непоодинокі спроби налагодити стосунки з дочками, які не були позитивно налаштовані до нього, він постійно навідував дівчат, забирав зі школи, купував необхідні речі для їх потреб, а також продукти харчування інше. Разом з тим, мали місце звернення до органів опіки та суду з приводу вирішення питання щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми зі сторони ОСОБА_7 . Певний час між обома сторонами налагодились стосунки, звернення до соціальних служб (2020-2021 pp.) ні від кого не надходили. У 2022 році, на початку повномаштабного вторгнення рф, до Служби у справах дітей в усній формі звернувся ОСОБА_2 для надання роз'яснень чи надавався дозвіл органом опіки та піклування на виїзд дітей за межі України, оскільки діти без його відома та згоди у супроводі їх тітки ОСОБА_1 виїхали до Республіки Польща. На що була надана відповідь, що таке письмове погодження не надавалось. Влітку 2023 року відповідач знову звернувся до служби з приводу посприяти у встановленні контакту з дітьми, які все ще перебували за межами держави через неможливість зв'язатись ні з ними, ні з ОСОБА_13 , яка на території Польщі виступала їх тимчасовим опікуном. З пояснень ОСОБА_14 належного контакту з дітьми досі не має. На думку комісії є недоцільним позбавлення батьківських прав відповідача.
Свідки ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 суду пояснили, що про те, що в період з 2012 року і по даний час відповідач ОСОБА_6 вихованням, піклуванням та утриманням дітей не займається. Після смерті ОСОБА_3 у 2017 році діти перебували на утриманні бабусі ОСОБА_7 , тітки ОСОБА_19 та ОСОБА_1 , які про них і піклувалися. З 2022 року діти проживають з тіткою ОСОБА_1 у Польщі, саме вона займається їх вихованням, піклуванням та утриманням.
Свідок ОСОБА_20 пояснив, що давно знає відповідача, він завжди намагався спілкуватися з дітьми, але їх тітка і баба роблять йому перешкоди. На даний час діти перебувають за кордоном і відповідачу складно підтримувати з ними спілкування. ОСОБА_2 переживає за дітей і хоче про них дбати, але вони не бажають цього.
Неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили суду, що на даний час вони проживають у Польщі разом з тіткою, яка займається їхнім вихованням. Батько з ними не спілкується, оскільки вони самі теж не хочуть підтримувати з ним зв'язок.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків та вивчивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Як встановлено судом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ).
Мати дітей ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .
Позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідач ухиляється від своїх обов'язків по вихованню дітей, не цікавиться їх здоров'ям, не готує до самостійного життя, не допомогає матеріально та морально.
Згідно висновку виконавчого комітету Корецької міської ради, як органу опіки та піклування від 18.06.2024 року № 03-01-16/1184 є недоцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Як вбачається з характеристики ОСОБА_2 наданої Гвіздівським старостинським округом № 4 від 13.06.2024 року, ОСОБА_2 характеризується з позитивної сторони.
Згідно відповідей ССД Корецької РДА від 30.07.2018 року та 12.09.2019 року ОСОБА_2 звертався до Служби у справах дітей з приводу відібрання дітей у баби ОСОБА_7 ..
Крім того, з відповіді ССД Корецької міської ради від 03.09.2024 року вбачається, що у березні 2022 року до служби звернувся ОСОБА_2 з усною заявою про вивезення дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , без його згоди. Також на початку серпня 2023 року ОСОБА_2 з неофіційною заявою звертався з приводу посприяти у встановленні контакту з дітьми, які перебували за межами держави, через неможливість зв'язатися з ними.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 29.04.2020 у справі №522/10703/18.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі №645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі №640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі №331/5427/17. Тобто, судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Суд застосовує положення статті 164 СК України, з урахуванням правового висновку щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також бере до уваги, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Встановивши фактичні обставини справи, суд, розтлумачивши поняття винного ухилення від виконання батьківських обов'язків і з'ясувавши, що матеріали справи не містять доказів свідомого умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків, приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Законодавцем визначено, що при вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.
У даній справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися із своїми доньками та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, які наразі проживають зі своєю тіткою у Республіці Польша.
При цьому, слід враховувати, що батьківські права засновані на спорідненості батька з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батька і дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав. А та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дитини займається тітка, а батько проживає окремо від дітей та не навідується до них, як вказує позивач, не свідчить безумовно про те, що батько не бажає приймати участь в утриманні та вихованні дітей, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Матеріали справи не містять належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які дають однозначні підстави вважати, що відповідач свідомо ухиляється від виховання та утримання дітей, які можуть бути підставою для позбавлення його батьківських прав.
Ухвалюючи рішення, суд врахувує положення п. 7 та п. 8 ст. 7, ст. 166 СК України, п. 1 та п. 2 ст. 3, ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в яких закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, у тому числі і при вирішенні питань щодо позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач бажає спілкуватися з дітьми та займатися їх вихованням та не бажає щоб його було позбавлено батьківських прав.
Посилання позивача про неналежне виконання відповідачем батьківських обов'язків не є свідченням того, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками.
За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 164, 166, 165, 180, 192 СК України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Корецької міської ради Рівненської області, Орган опіки та піклування Корецької міської ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і покласти на Орган опіки та піклування Корецької міської ради Рівненської області контроль за виконанням ним батьківських обов"язків.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 01.04.2026 року.
Суддя Н.А. Загородько