єдиний унікальний номер справи 546/309/26
номер провадження 2/546/467/26
01 квітня 2026 року м. Решетилівка
Суддя Решетилівського районного суду Полтавської області Романенко О.О., вирішуючи питання відкриття провадження за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
27.03.2026 до Решетилівського районного суду Полтавської області через електронний кабінет Електронного суду від представниці позивача - адвоката Калафути Л.В., надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За правилами альтернативної підсудності, встановленими ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Частиною 1 ст. 29 ЦПК України визначено, що підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
З позовної заяви та наданих до неї документів, встановлено, що сторони є громадянами України, але постійно проживають на території Федеративної Республіки Німеччина.
Як вбачається із позовної заяви, позивачка ОСОБА_1 разом з дітьми на цей час проживає за адресою: АДРЕСА_1 , мансарда.
Факт проживання позивача та дітей разом підтверджується офіційними довідками про реєстрацію місця проживання (Meldebescheinigung), виданими органом реєстрації міста Ахім (Stadt Achim, Федеративна Республіка Німеччина) 23.05.2024.
Разом з цим, згідно позовної заяви відповідач ОСОБА_2 також проживає в Федеративній Республіці Німеччині, де офіційно здійснює підприємницьку діяльність та отримує доходи.
Зокрема, відповідно до офіційного документа про реєстрацію підприємницької діяльності (Gewerbe-Anmeldung), виданого органом місцевого самоврядування Stadt Achim (Федеративна Республіка Німеччина), відповідач зареєстрував підприємницьку діяльність з 01.05.2025 року за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане свідчить, що на момент пред'явлення позову обидві сторони проживають за межами України, тому підсудність даної справи має визначатись у відповідності до ст. 29 ЦПК України Верховним Судом, до якого позивач попередньо не звертався.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
За нормами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно зазначає, що поняття «суд, встановлений законом» як елемент права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод пов'язаний із реалізацією принципу верховенства права під час здійснення правосуддя у цивільних справах. Зазначений елемент включає інституційну, процесуальну та компетенційну складову. При цьому порушення будь-якої із цих складових визнається фундаментальним порушенням права на справедливий судовий розгляд у практиці ЄСПЛ, що, як правило, тягне за собою скасування судового рішення у справі.
ЄСПЛ зазначає, що компетенційна складова поняття «суд, встановлений законом» передбачає необхідність дотримання норм вітчизняного законодавства щодо правил предметної і суб'єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції. Інакше кажучи, йдеться про те, що суд, який розглядає справу, повинен бути належним з точки зору наявності у нього повноважень на розгляд конкретної справи.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Таким чином, термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Окрім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
З урахуванням вищенаведеного, оскільки позивач та відповідач є громадянами України, сторони фактично проживають за межами України в Федеративній Республіці Німеччина, що підтверджується матеріалами справи, зазначену справу слід направити до Верховного Суду для визначення підсудності у порядку ст. 29 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 28, 29, 187, 260, 353, 355 ЦПК України, суддя, -
Матеріали позовної заяви № 546/309/26 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - направити до Верховного Суду для визначення підсудності відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 01.04.2026.
Суддя О.О. Романенко