Справа № 544/2882/25
пров. № 2/544/284/2026
Номер рядка звіту 38
іменем України
06 березня 2026 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої - судді Сайко О. О.,
за участю секретаря Костенко Т. В.,
у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 41 340 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем ОСОБА_1 17.04.2025 було укладено кредитний договір (оферти) № 17.04.2025-100000565. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 13 000 грн. Дата надання/видачі кредиту - 17.04.2025. Строк, на який надається Кредит - 189 днів, з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 22.10.2025. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 7% від суми Кредиту та дорівнює 910 грн. 00 коп. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,89% (денна процентна ставка) = (21840 / 13000)/189 х 100%. Неустойка: 195 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання зобов'язання.
Згідно умов Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4323-34ХХ-ХХХХ-5662.
17.04.2025 відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису (електронний підпис одноразовим ідентифікатором), підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 13 000 грн., а отже акцептовано умови договору. Таким чином, Кредитодавцем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернетеквайрингу, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 41 340,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13 000,00 грн., по процентам в розмірі 19 110,00 грн., по комісії (пов'язаної з наданням кредиту) в розмірі 910,00 грн., по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 1820,00 грн., по неустойці в розмірі 6 500,00 грн.
З огляду на зазначене позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 17.04.2025-100000565 від 17.04.2025 у розмірі 41 340,00 грн., а також просить стягнути суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «Споживчий центр».
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення з нього тіла кредиту.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 17.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №17.04.2025-100000565 (матеріали справи в електронній формі). Так, 17.04.2025 ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «Е139», поставивши електронний підпис, підписав пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферти), паспорт споживчого кредиту та заявку кредитного договору №17.04.2025-100000565 (кредитної лінії), за умовами якої відповідачу надано кредит у розмірі 13 000,00 грн., строк кредиту 189 днів з дня його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 22.10.2025. Процентна ставка - «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,89% (денна процентна ставка) = (21 840 / 13 000) /189 х 100%. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 5% від суми Кредиту та дорівнює 910 грн. 00 коп. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 3326,18 %. Орієнтована загальна вартість кредиту для споживача 34840,00 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 21840,00 грн. Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 547,5% річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюється законом. Неустойка: 195 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (матеріали справи в електронній формі).
У статті 3 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надало відповідачу кредит в сумі 13 000,00 грн., що підтверджується повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю « УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. №83-1111 від 11.11.2025, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 17.04.2025 10:22:42 на суму 13 000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.ua - 713915404, призначення платежу: Видача за договором кредиту №17.04.2025-100000565 (матеріали справи в електронній формі).
Проте, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим за кредитним договором № 17.04.2025-100000565 від 17.04.2025 утворилась заборгованість в розмірі 41 340,00 грн., що складається з заборгованості по основному боргу в розмірі 13 000,00 грн., по процентам в розмірі 19 110,00 грн., 910,00 грн. - комісія за надання, 1820,00 грн. - комісія за обслуговування, 2 562,00 грн. - неустойка (матеріали справи в електронній формі).
Проценти по кредиту нараховані в період строку дії договору з 17.04.2025 по 22.10.2025.
Після встановлення вказаних обставин суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк виконання, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Сторонами було погоджено в належній (письмовій) формі розмір відсотків за користування кредитними коштами.
Із встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а відповідач - споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов'язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів за його користування.
За таких обставин, з урахуванням порушення позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного і повного погашення заборгованості, ненадання відповідачем доказів про погашення заборгованості за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 32 110,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення комісії за користування кредитом слід зазначити, що пунктом 8 кредитного договору передбачено, що комісія, пов'язана з наданням кредиту - 7% від суми кредиту та дорівнює 910 грн. 00 коп. Згідно п. 9 кредитного договору, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 910 грн. 00 коп. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до статті 55 Закону України Про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Враховуючи викладене, а також положення умов пунктів 8, 9 кредитного договору № 17.04.2025-100000565 від 17.04.2025, за змістом якої кредитодавцем не визначено обґрунтування періодичності та оплатності надання послуг з обслуговування кредитної заборгованості, що виходять за межі безоплатних послуг відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», тому суд вважає, що відсутні підстави стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією (пов'язаною з наданням кредиту) та додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) за користування кредитом у розмірі 2 730 грн.
Щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення заборгованості за неустойкою в сумі 6 500,00 грн., суд уважає, що позивач при заявлені даних вимог не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по теперішній час.
Враховуючи наведене та зважаючи на те, що кредитний договір укладений 17.04.2025, тобто в період дії на території України воєнного стану, суд уважає, що з відповідача не підлягає стягненню заборгованість за неустойкою в сумі 6 500 грн., що буде узгоджуватись із пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню, в сумі 32 110 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №СЦ 00052943 від 13.11.2025 (а.с. 9). Оскільки позов задоволено частково, зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до заявлених позовних вимог, а саме в сумі 1 881,55 грн. з розрахунку: 32 110,00 грн. х 2 422,40 грн. /41 340,00 грн. = 1 881,55 грн.
Керуючись ст. 6-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором №17.04.2025-100000565 від 17.04.2025 у розмірі 32 110 (тридцять дві тисячі сто десять) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 881 (одну тисячу вісімсот вісімдесят одну) гривню 55 копійок.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 16.03.2026.
Суддя О.О.Сайко