Справа № 277/101/26
про забезпечення позову
"01" квітня 2026 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Р.О. Довгалюка про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ємільчино» про повернення земельних ділянок,
Представник позивача - адвокат Довгалюк Роман Олександрович через систему «Електронний суд» звернувся до Ємільчинського районного суду Житомирської області в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ємільчино» про повернення земельних ділянок.
Ухвалою суду від 16.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
30 березня 2026 року (сформовано в системі «Електронний суд» 27.03.2026) представник позивача подав заяву про забезпечення доказів, однак по суті дана заява є заявою про забезпечення позову.
У даній заяві представник позивача зсилаючись на статті 149, 150, 151 ЦПК України вказує, що дії відповідача, з передачі в суборенду спірних земельних ділянок вказують на активне використання (користування) спірними земельними ділянками, яке в свою чергу може призвести до ускладення виконання судового рішення, при умові задоволення позовних вимог, зокрема щодо їх повернення, в тому числі у зв'язку з провадженням сільськогосподарського виробництва сільськогосподарської продукції на спірних земельних ділянках, з огляду на їх цільове призначення.
Окрім того, у випадку задоволення позовних вимог, може бути завдано збитків позивачу шляхом безпідставного та протиправного користування спірними земельними ділянками відповідачем та третіми особами. Захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, полягає в тому, що позивач просить суд заборонити вчиняти дії по двом напрямкам - (1) заборона користування земельними ділянками, зокрема повернення земельних ділянок буде суттєво ускладнено, якщо на земельних ділянках будуть вирощуватись сільськогосподарські культури, в тому числі озимі, що призведе до порушення прав власника - позивача, у випадку задоволення позовних вимог; (2) заборона вчинення реєстраційних дій, даний вид забезпечення позову, полягає в тому, щоб обмежити на період розгляду спору в даній справі, прав відповідача розпоряджатись правом оренди, що передбачає, як укладення нових договорів суборенди (у випадку розірвання діючого), так і відчуження права оренди на користь третіх осіб, що в свою чергу покликано на убезпечення позивача від суттєвого ускладнення виконання судового рішення, у випадку задоволення позовних вимог та потенційного виникнення нових спорів (наприклад визнання договору купівлі-продажу прав оренди за спірними земельними ділянками).
Тому, представник позивача просить суд забезпечити позов шляхом заборони Фермерському господарству «Терра Нива Україна» (ідентифікаційний код: 45996988) та іншим особам вчиняти будь-які дії з користування, які прямо та/або опосередковано пов'язані з земельними ділянками, та шляхом заборони державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії, які прямо та/або опосередковано стосуються земельних ділянок: земельної ділянки площею 4,9003 га, за кадастровим номером: 1821782400:04:000:0499; земельної ділянки площею 1,8824 га, за кадастровим номером: 1821782400:03:000:0280; земельної ділянки площею 1,5198 га, за кадастровим номером: 1821782400:04:000:0500.
Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Відтак, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід розглядати без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Так, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. При цьому, вказана стаття не встановлює для заявника обов'язку надавати докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заяву про забезпечення позову.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який просить позивач вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
Судом встановлено, що предметом позову ОСОБА_1 є зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ємільчино» повернути земельні ділянки, які перебувають у її власності, і які, на її думку, незаконно перебувають в оренді відповідача.
Позивач зазначає, що наразі дані земельні ділянки передані в суборенду Фермерському господарству «Терра Нива Україна».
Щодо забезпечення позову шляхом заборони Фермерському господарству «Терра Нива Україна» (ідентифікаційний код: 45996988) та іншим особам вчиняти будь-які дії з користування, які прямо та/або опосередковано пов'язані з земельними ділянками: земельної ділянки площею 4,9003 га, за кадастровим номером: 1821782400:04:000:0499; земельної ділянки площею 1,8824 га, за кадастровим номером: 1821782400:03:000:0280; земельної ділянки площею 1,5198 га, за кадастровим номером: 1821782400:04:000:0500, суд зазначає наступне.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
За змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є повернення земельних ділянок, які відповідно до договорів оренди від 29.12.2016 перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ємільчино». Позивач оспорює строк дії даних договорів. У заяві про забезпечення позову представник позивача зазначає, що дані земельні ділянки перебувають в суборенді Фермерського господарства «Терра Нива Україна» на підставі договору суборенди від 01.01.2026.
Таким чином, даний договір суборенди був укладений до подання позивачем позовної заяви до суду.
Між тим, за змістом заяви про забезпечення позову вбачається про необхідність забезпечення позову шляхом заборони користування земельними ділянками, належними на праві власності позивачу, і які на підставі договору суборенди перебувають у користуванні ФГ «Терра Нива Україна».
В позовній заяві позивач фактично просить повернути належні їй земельні ділянки.
Відтак, забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, іншим особам вчиняти будь-які дії з користування земельними ділянками є по суті підміною майбутнього рішення суду. Так, у разі задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони користування спірними земельними ділянками, позивачем буде досягнуто мети позовної заяви про повернення (усунення перешкод у користуванні) земельних ділянок, без розгляду справи по суті.
Також, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим позивачем способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду саме у вказаній позовній заяві.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову в частині заборони Фермерському господарству «Терра Нива Україна» (ідентифікаційний код: 45996988) та іншим особам вчиняти будь-які дії з користування, які прямо та/або опосередковано пов'язані з земельними ділянками, не підлягає задоволенню.
Щодо забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок, суд зазначає наступне.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо законності перебування у відповідача в оренді протягом тривалого строку спірних земельних ділянок, які належать позивачу.
При цьому у разі можливого задоволення позову, при невжитті заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти реєстраційні дії щодо передання в користування, відчуження спірного майна, буде істотно ускладнено виконання рішення суду щодо повернення спірних земельних ділянок позивачу, оскільки відповідач не позбавлений можливості вчергове здійснити реєстрацію переходу права користування на іншу особу шляхом укладення нових договорів суборенди (у випадку розірвання діючого), так і відчуження права оренди на користь третіх осіб.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Враховуючи, що предметом спору у даній справі є повернення земельних ділянок, вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст.ст. 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.
При цьому суд зауважив, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки заборона вчиняти певні дії щодо передачі в користування, відчуження спірних земельних ділянок обмежує лише можливість розпорядитися цим спірним майном
Суд виходить і з того, що вжиті судом заходи забезпечення позову не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, не перешкоджатимуть підприємницькій діяльності відповідача, а спрямовані на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.
Надання законодавцем можливості відчужувати право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без згоди власника земельної ділянки (ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України), шляхом укладення відповідного договору, який у подальшому є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством, на думку суду утруднить виконання рішення суду про можливе задоволення позовних вимог позивача, оскільки право оренди спірної земельної ділянки фактично перейде до третьої особи, а отже істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Суд, зважуючи наведені позивачем аргументи, враховуючи характер спірних правовідносин, суть заявлених позовних вимог та беручи до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, виходить з того, що є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може суттєво порушити права та охоронювані інтереси позивача, утруднити виконання у майбутньому рішення суду у випадку його винесення на його користь.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, з урахуванням співмірності заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, суд дійшов висновку про задоволення заяви частково.
Керуючись ст. ст. 149, 150 -153, 157, 258, 260, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Р.О. Довгалюка про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ємільчино» про повернення земельних ділянок - задовольнити частково.
Забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам здійснювати реєстраційні дії відносно земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 : земельної ділянки площею 4,9003 га, за кадастровим номером: 1821782400:04:000:0499; земельної ділянки площею 1,8824 га, за кадастровим номером: 1821782400:03:000:0280; земельної ділянки площею 1,5198 га, за кадастровим номером: 1821782400:04:000:0500, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
Копію ухвали для відома та виконання направити всім учасникам справи та відповідним державним органам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
На ухвала може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.Г.Корсун