154/920/26
1-кп/154/437/26
01 квітня 2026 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030510000911 від 29.12.2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Володимир Волинської області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,-
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.
Відповідно до постанови Володимирського міського суду Волинської області від 07.10.2025 у справі № 154/3710/25, яка набрала законної сили 18.10.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Разом з тим, ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконувати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 1291 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, продовжував керувати транспортними засобами, чим ухилився від виконання вищевказаної постанови.
Так, всупереч вищевказаному рішенню суду, 29.12.2025 о 00 год 38 хв ОСОБА_4 , будучи обізнаним, що він позбавлений права керування транспортними засобами відповідно до вищевказаного рішення суду, будучи зобов'язаним та маючи реальну можливість виконати дане судове рішення, умисно його не виконував, зокрема, керував автомобілем марки «FIAT SCUDO» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись ним по вул. Княгині Ольги у м. Володимир, де був зупинений працівниками ГРПП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.
Позиція учасників кримінального провадження.
Прокурор вказала, що у судовому засіданні достеменно установлено, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення вчинене останнім, тому просила суд визнати його винуватим та, ураховуючи особу обвинуваченого наявність обставин, які пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, просила призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно становить 8500 гривень. Також просила вирішити питання щодо речових доказів у відповідності до статті 100 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнав повністю. Фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та досліджені у справі докази не оспорював.
У своїх показаннях ОСОБА_4 зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому. Пояснив, що після отримання постанови Володимирського міського суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року у справі № 154/3710/25 він усвідомив характер накладеного на нього стягнення, зокрема в частині позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та сплатив штраф у повному обсязі. Водночас вказав, що посвідчення водія у нього фактично вилучене не було, а у мобільному застосунку «Дія» та електронному кабінеті водія відсутні будь-які відмітки чи обмеження щодо права керування транспортними засобами. За таких обставин він дійшов висновку, що подальше керування транспортним засобом не призведе до застосування щодо нього відповідних санкцій.
З огляду на зазначене, 29 грудня 2025 року о 00 год 38 хв ОСОБА_4 керував транспортним засобом марки «FIAT SCUDO», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Княгині Ольги у м. Володимир, де був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області.
Підстави, за яких суд не досліджує докази сторін обвинувачення та захисту
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченого, роз'яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
З огляду на викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.
Кваліфікація дій обвинуваченого за викладених обставин перевірена судом і є вірною.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
Мотиви призначення покарання
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України).
Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, що передбачає призначення відповідного покарання, яке має бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд відповідно до вимог ст.ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії нетяжких злочинів згідно ст.12 КК України; дані про особу обвинуваченого, наявність кількох встановлених обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Суд враховує, що обвинувачений критично відноситься до своїх дій та зобов'язується у подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень.
Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 судом з'ясовано, що він є особою молодого віку, вчинив кримінальне правопорушення вперше, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, приймає активну участь у громадській діяльності, вносив благодійні кошти у підтримку Збройних Сил України, що також характеризує його з позитивної сторони.
Крім цього, при визначенні виду і розміру покарання суд зважає на позицію сторони публічного обвинувачення.
Проаналізувавши наведене, з метою забезпечення дієвості принципів законності, справедливості, індивідуалізації та достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку, що необхідно обрати для обвинуваченого покарання у виді штрафу у мінімально встановленому розмірі, що буде співмірним до вчиненого і достатнім для попередження вчинення ним подібних правопорушень в майбутньому.
Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Враховуючи ту обставину, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Речовими доказами слід розпорядитися, згідно вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі еквівалентному 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п?ятсот) гривень.
Речові докази по справі:
- оптичні диски, на яких містяться записи з нагрудних камер поліцейських - залишити зберігати у матеріалах кримінального провадження;
- автомобіль марки «FIAT SCUDO» д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та посвідчення водія серії НОМЕР_3 , які передано на відповідальне зберігання їх законним володільцям- вважати повернутим їх законним володільцям.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку.
Суддя ОСОБА_5