справа № 462/10274/25
02 квітня 2026 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141390001010 від 29.09.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Арламівська Воля, Мостиського р-н., Львівської обл., українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , 29 вересня 2025 року, близько 06:50 год., керуючи автомобілем марки "RENAULT" модель "TRAFIC" р.н. НОМЕР_1 та рухаючись ним по вул. Виговського, у м. Львові, поблизу буд. №89, у напрямку до вул. Кульпарківська, у м. Львові, всупереч ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої учасники дорожнього руху зобов?язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху грубо порушив вимоги чинних правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N? 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, а саме: ??Розділу 1, пункту 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків); ??Розділу 2, пунктів: 2.3 (підпунктів «б» (бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі) та «д» (не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху); - Розділу 18, пункту 18.1 (водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека), які виразилися в тому, що ОСОБА_4 , під час керування технічно - справним транспортним засобом був неуважний, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, зокрема не стежив за дорожньою обстановкою, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, не здійснив повної зупинки, щоб дати дорогу пішоходу, під час руху, не маючи об?єктивних перешкод для виявлення пішохода, в результаті чого вчинив наїзд на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка переходила дорогу по нерегульованому пішохідному переході, з ліва на право по напрямку руху транспортного засобу. В результаті порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля марки "RENAULT" модель "TRAFIC" р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, а саме: поєднану травму тіла, у вигляді закритих переломів 4,5,6,7 ребер справа по лопатковій лінії, та закритого кососпірального багатофрагментарного перелому середньо-нижньої третини правої великогомілкової кістки, що ускладнилось тромбофлебітом судин правої нижньої кінцівки і призвела до тромбоемболії легеневої артерії та в подальшому смерті останньої.
Таким чином, ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав суду пояснення, свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_4 добровільно відшкодував шкоду завданого збитку, окрім цього просив суд суворо його не карати.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 не оспорював фактичні обставини справи, а судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Мотиви суду, оцінка та висновки.
Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно вимогам ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.
Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.
Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.
Призначення покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому у даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У той же час згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Отже при призначенні міри покарання обвинуваченомуОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра, також те, що останній визнав свою вину, висловив щире каяття у скоєному.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання не пов'язане з реальним обмеження волі, так, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого, без реального відбування покарання у виді обмеження волі, суд на підставі ст. 75 КК України вважає за необхідне звільнити останнього від відбування покарання, з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Що стосується додаткового покарання то, на переконання суду обвинуваченого ОСОБА_4 слід позбавити права керувати транспортним засобом на строк два роки. Відповідно до наданих до суду відмостей про виконання обвинуваченим договорів постачання харчових продуктів, здійснюючи підприємницьку діяльність як фізична особа-підриємець, з видом діяльності - 46.31 "оптова торгівля фруктами та овочами". Судом враховані ці відмості. Разом з тим, приходячи до висновку про необхідність застосування позбавлення права керування транспортним засобом, суд зауважує що підприємницька діяльність не є єдиним доходом обвинуваченого. Для здійснення оптової торгівлі не об'овязково здіснювати поставку особисто та мати законне право керування транспортними засобами.
Таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави у приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів для проведення: судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/24134-ІТ від 10.10.2025 року, судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/24194-ІТ від 10.10.2025 року, судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/25868-ІТ від 28.10.2025 року складають 15 599 грн. 50 коп., які відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави.
Також, враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова 462/7546/25 від 01.10.2025 року, було накладено арешт на на речовий доказ у кримінальному провадженні №12025141390001010 від 29.09.2025 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме на транспортний засіб - автомобіль марки "Renault" модель "Trafic", р.н. НОМЕР_2 , в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання), який на праві власності належить ОСОБА_4 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування таким транспортним засобом, який було в частині заборони користування вказаним автомобілем, без зняття заборони відчуження, розпорядження цим автомобілем та проведення з таким обліково-реєстраційних операцій скасовано ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова 462/7546/25 від 13.10.2025 року, суд відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати повністю, а вказане майно повернути законним власникам.
Запобіжний захід не обирався.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд, -
ухвалив:
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавлення права керувати транспортними засобами строком 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням строком 2 (два) роки, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати у розмірі - 4 457 грн. 00 коп. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/24134-ІТ від 10.10.2025 року,
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати у розмірі - 6 885 грн. 50 коп. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/24194-ІТ від 10.10.2025 року,
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати у розмірі - 4 457 грн. 00 коп. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/25868-ІТ від 28.10.2025 року.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/7546/25 від 01.10.2025 року, а саме на транспортний засіб - автомобіль марки "Renault" модель "Trafic", р.н. НОМЕР_2 , в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання), який на праві власності належить ОСОБА_4 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування таким транспортним засобом (яка скасована ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/7546/25 від 13.10.2025 року в частині заборони користування вказаним автомобілем, без зняття заборони відчуження, розпорядження цим автомобілем та проведення з таким обліково-реєстраційних операцій) в цілому, та повернути вказане майно законному володільцю.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- оптичний електронний носій: (DVD-R, compact disc) на якому в електронному варіанті міститься відеозаписи із зовнішніх камер відеоспостереження, які знаходяться поруч із кільцевим перехрестям вулиць Виговського-Кульпарківська, у м. Львові, по факту ДТП 29.09.2025 року (а.с. матеріалів справи 89) - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: