Справа № 442/1512/25
Провадження № 1-кп/442/78/2026
02 квітня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024141110001245 від 11.12.2025 року щодо обвинуваченого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Посьолки Пензенської області, російська федерація, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , адвокатом та депутатом не є, раніше судимого вироком Бориславського міського суду Львівської області від 11.09.2024 року за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.,
обвинуваченого за статтею 336 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Указом Президента України №469/2024 від 23.07.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 3891 -IX від 23.07.2024 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 •'року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 1 6 листопада 2022 року № 2738-ІХ, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-ІХ, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023^року № 3057-ІХ, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-ІХ, Указом від 5 лютого 2024 року № 49/2024. затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-1Х, та Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Так, 17.06.2024 року ОСОБА_5 , за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони про, що складено довідку військово-лікарської комісії № 4077 від 17.06.2024.
ОСОБА_5 є військовозобов'язаним, відповідно до ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та будучи визнаним придатним за станом здоров'я Для проходження військової служби, на виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022 підлягав призову на військову службу за мобілізацією, 21.10.2024 у встановленому законом порядку повідомлений про час, дату та місце прибуття для відправки до військової частини, діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України (Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів ( обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону), ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями), ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації), усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер свого протиправного діяння, маючи для цього можливість та не маючи права на відстрочку від призову за мобілізацією, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних на те причин, умисно не прибув на 09 год. 00 хв. 22.10.2024 до призовного пункту (дільниці) ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , внаслідок чого Порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації та умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, ОСОБА_5 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.
Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за вищезазначене кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Стаття 336 КК України - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
Під час змагального судового процесу сторони в правових та логічних формах висунули власні версії подій, які на їх думку, мали місце та висловилися щодо юридично значущих обставин даного кримінального провадження.
Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 20.02.2025 року слідчим СВ Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 та затверджений прокурором Дрогобицької окружної прокуратури
ОСОБА_7 огляду на обвинувальний акт прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений ОСОБА_5 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.
Сторона обвинувачення підтверджує свою версію подій доказами, які містяться у документах, показаннях свідків, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду.
Під час виступу у судових дебатах прокурор вважає, що надані докази доводять склад кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 і судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об'єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України визнав повністю та показав, що дійсно йому намагалися вручити повістку із зазначенням часу, дати та місце прибуття для відправки до військової частини. Однак він відмовився отримувати вказану повістку та у визначений час та день для відправки до військової частини не прибув. В даний час добровільно мобілізуватися теж відмовляється. Розкаюється у вчиненому, просить суд суворо не карати.
В судових дебатах захисник ОСОБА_4 просить суд суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_5 .
За клопотанням сторони обвинувачення, яке було підтримано стороною захисту, відповідно до вимог ч. 2 ст. 349 КПК України, судом досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази.
Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
У силу ст. 337 КПК України cудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд встановив, що пред'явлене обвинувачення доведено в повному обсязі.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку, а саме:
- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 про те, що він працює головним спеціалістом у ІНФОРМАЦІЯ_3 , 17.06.2024 обвинуваченому ОСОБА_5 було вручено повістку, згідно з якою він мав прибути на відправку о 09.00 год. 18.06.2024. Однак обвинувачений не прибув, про що було складено акт про неявку на відправку. Обвинувачений був попереджений про кримінальну відповідальність, також було встановлено, шо він права на відстрочку чи бронювання немає. 16.07.2024 року було подано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області.
- Аналогічним показаннями свідка ОСОБА_9
- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 про те, що він працював на той час головою ВЛК. Обвинувачений пройшов ВЛК на підставі скерування. Йому було проведено всі необхідні медичні обстеження, він був оглянутий лікарями. Від обвинуваченого жодних скарг не надходило, рішення ВЛК він не оскаржував.
повідомлення про вчинення кримінального правопорушення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.12.2024 №13316,
- повісткою № 047472 від 21.10.2024 року виписаної на ім'я ОСОБА_5
- актом про відмову від отримання повістки від 21.10.2024
- довідкою військово-лікарської комісії № 137 від 17.06.2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_5 , 1985 року народження, пройшов медичний огляд ВЛКта є придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
-протоколом огляду предмету від 19.12.2024 року , де предметом огляду є інтернет сторінка
-копією облікової картки на ОСОБА_5
-копією картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_5
-протоколом огляду предмету СД диску від 19.12.2024;
-постановою про визнання предмету речовим доказом від 19.12.2024
-Актом відмови від отримання повістки від 21.10.2024;
- відповіддю КНП «Центальна міська лікарня м.Борислава» від 13.12.2024 про те, що обвинувачений ОСОБА_5 не звертався за медичною допомогою у період з 21.10.2024 року по 23.10.2024 року
-оглянутим в судовому засіданні DVD-R диском із вмістом відеозапису відмови обвинуваченого від отримання повістки.
Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію проступків, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Так, вищенаведеними доказами, які є належні, допустимі та достовірні, в сукупності - достатні та узгоджені, поза розумним сумнівом доведено те, що ОСОБА_5 будучи військовозобов'язаним та придатним за станом здоров'я для проходження військової служби, не маючи правових підстав на відстрочку від призову відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, без поважних причин, умисно не прибув за повісткою на відправку до військової частини 22.10.2024 о 09:00 год., про поважність причин неявки не повідомив, про що працівниками центру комплектування складено відповідний акт, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, ОСОБА_5 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.
Усі досліджені в судовому засіданні письмові докази є належними, допустимими і достовірними, такі зібрані в порядку, встановленому КПК України, жодної підстави, передбаченої ст.87 КПК України для визнання вказаних доказів недопустимими судом не встановлено.
Процесуальні докази, наведені у вироку прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнає належними та допустимими, зібрані в порядку встановлену законом та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають.
Клопотань про визнання доказів неналежними або недопустимими стороною захисту подано не було.
Загальна характеристика складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, винним у вчиненні якого визнається ОСОБА_5 .
Згідно з ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону. Кожен елемент включає певний набір ознак: обов'язкових і факультативних для кваліфікації діяння як кримінального правопорушення.
Касаційний кримінальний суд у постанові від 19 березня 2024 року по справі №676/4559/22 вказав, що стаття 336 КК (у редакції Закону №1357-ІХ від 30 березня 2021 року) передбачає ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Об'єкт правопорушення в широкому розумінні ним є суспільні відносини у сфері переведення економіки, діяльності органів влади, самоврядування, інших сфер і галузей країни на функціонування у період воєнного стану, а ЗСУ, інших воєнізованих формувань на організацію і штати воєнного часу. У більш вузькому розумінні це передбачений законом порядок підтримання бойової і мобілізаційної готовності ЗСУ та інших формувань на рівні, що забезпечує вимоги національної безпеки.
Додатковий обов'язковий об'єкт правопорушення встановлений законом порядок комплектування ЗСУ (інших формувань). Шкода, що спричиняється вказаному об'єкту посягання, характеризується такою протиправною поведінкою, коли особа, яка об'єктивно підпадає до призову за мобілізацію до лав ЗСУ, в односторонньому порядку свідомо виключає себе із передбаченого законом процесу формування ЗСУ та інших формувань на рівні забезпечення національної безпеки країни і її населення.
Суспільна небезпека правопорушення полягає в тому, що мобілізація - це комплекс заходів, які здійснюються в державі з метою переведення органів державної влади, місцевого самоврядування та деяких інших органів на функціювання в умовах особливого періоду, а Збройних сил чи інших військових формувань - на організацію і штати воєнного часу. Ефективно дати відсіч нападникам на країну чи виконати зобов'язання по спільній обороні від агресора без швидкої і своєчасної мобілізації неможливо. Тому ухилення від призову до Збройних сил з числа військовозобов'язаних громадян під час воєнних дій, які розпочались або передбачаються, створює загрозу для безпеки держави у сфері оборони.
Об'єктивна сторонави являється в бездіяльності ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом. Тобто особа усвідомлює небезпечний і протиправний характер своїх вчинків, проте має намір і бажання так діяти, а саме досягти мети - уникнути самого призову за мобілізацією.
Прямим умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).
Усвідомлення суб'єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є шкідливим для суспільства.
Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу проступку, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об'єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст.85,94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з'ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України в судовому засіданні доведена повністю.
Отже, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає доведеним факт ухилення ОСОБА_5 від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Вказаний висновок судом зроблений поза розумним сумнівом, а отже, враховуючи зазначене вище, вина ОСОБА_5 повністю доведена в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ст.336 КК України. Підстав для кваліфікації вчиненого за іншими статтями Кримінального кодексу суд не вбачає.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Згідно ч.2 ст. 65КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочині.
При обранні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення,особу винного,раніше судимого, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не знаходиться та обставини вчинення кримінального правопорушення.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, є рецедив злочину
Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 після вчинення злочину, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, тому суд прийшов до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів буде покарання в межах санкції ст. 336 КК України у виді позбавлення волі, частково приєднавши на підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання за вироком Бориславського міського суду Львівської області від 11.09.2024 яке є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за статтею 336 КК України, й призначити йому покарання у виді 3 (трьох ) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 71 КК України до покарання за даним вироком суду приєднати покарання, призначене вироком Бориславського міського суду Львівської області від 11.09.2024 та визначити ОСОБА_5 остаточне покарання 5 (п'ять) років 1 ( один) місяць позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня фактичного затримання в ході звернення вироку до виконання.
Речові докази: компакт диск із відеозаписом від 21.10.2024 року , який зберігається при матеріалах кримінального провадження №442/1512/25, залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1