Справа №461/1726/26
Провадження №3/461/880/26
02 квітня 2026 року суддя Галицького районного суду м. Львова -Павлюк О. В., представника Львівської митниці Державної митної служби України - Лубоцького Б. І., розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження - Чернівецька область, місце роботи - тимчасово не працює, місце проживання - АДРЕСА_1 , Закордонний паспорт НОМЕР_1 від 16.07.2022, виданий 7320,
за ч. 2 ст. 471 Митного Кодексу України, -
31 січня 2026 року близько 21:02 год. в зону митного контролю в напрямку в'їзд в Україну, смугою руху «зелений коридор» пункту пропуску «Шегині - Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель «SPRINTER 314», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у якому в якості пасажира слідував гр. України ОСОБА_1 , чим своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.
У ході проведення митних формальностей відносно вказаного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності у ньому товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню. Транспортний засіб був направлений на рентгенографічне сканування, за результатами застосування скануючої системи у багажному відділені транспортного було виявлено аномалію, з метою перевірки аномалії було проведено митний огляд транспортного засобу.
Під час проведення митного огляду із застосуванням технічних засобів митного контролю (фотокамера, ліхтарик) в багажному відділені транспортного засобу (без ознак приховування) був виявлений товар, який відповідно до ст. 374 МК України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, а саме: - пральна машина торговельної марки «BAUKNECHT», модель «WA Champion 64», 6,5 kg, 12NC: НОМЕР_3 , з ознаками використання - 1 шт.
Під час усного опитування гр. ОСОБА_1 визнав себе власником вказаного товару.
Отже гр. України ОСОБА_1 порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зоні (коридорі) спрощеного митного контролю, тобто не задекларував товар, що переміщується через митний кордон України.
Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, який був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, що стверджується матеріалами справи.
З огляду на те, що особа, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, не вживала заходів для явки до суду, не з'явилася після отримання судової повістки, її поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи з метою закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Окрім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Представник митниці Лубоцький Б. І. у судовому засіданні протокол підтримав, просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України.
Заслухавши представника митниці, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
За положеннями п.3 ч.1 ст.8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.
Відповідно до ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
У ході судового розгляду встановлено, що митний орган ОСОБА_2 інкримінує вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, а саме порушення встановленого порядку проходження митного контролю в зоні (коридорі) спрощеного митного контролю, тобто недекларування товару, що переміщується через митний кордон України.
Згідно зі ч. 2 ст. 471 МК України, відповідальність настає за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами.
Згідно ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до ст. 266 МК України, декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим кодексом; 2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспорті засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим кодексом та податковим кодексом, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього кодексу; 5) у випадках визначених цим кодексом та іншими законами України, платити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
У контексті МК України, декларантом є особа, яка переміщує товари або бере на себе зобов'язання та відповідальність за переміщення товарів через митний кордон України та/або митною територією України.
Положення ст. 374 Митного кодексу України визначають, що товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.
Відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0133/UA209000/2026 від 31.03.2026, 31 січня 2026 року близько 21:02 год. в зону митного контролю в напрямку в'їзд в Україну, смугою руху «зелений коридор» пункту пропуску «Шегині - Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель «SPRINTER 314», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у якому в якості пасажира слідував гр. України ОСОБА_1 , чим своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. Під час проведення митного огляду із застосуванням технічних засобів митного контролю (фотокамера, ліхтарик) в багажному відділені транспортного засобу (без ознак приховування) був виявлений товар, який відповідно до ст. 374 МК України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, а саме: - пральна машина торговельної марки «BAUKNECHT», модель «WA Champion 64», 6,5 kg, 12NC: НОМЕР_3 , з ознаками використання - 1 шт.
При складанні протоколу про порушення митних правил митний орган не конкретизував, які саме обмеження щодо переміщення вказаних вище предметів були порушені ОСОБА_1 . У протоколі зазначено, що вказані предмети відповідно до ст. 374 МК України перевищують неоподатковану норму переміщення через митний кордон України. Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що предмети, вилучені у ОСОБА_1 відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0133/UA209000/2026 від 31.03.2026, перевищують неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, зазначену у ст. 374 МК України.
Як вбачається з висновку експерта від експерта СЛЕД Держмитслужби України № 1420003400-0141, ринкова вартість пральної машини з маркуванням «BAUKNECHT», з ознаками використання, становить 5'900,00 грн, що не перевищує еквівалент 500 євро. Будь-які докази на підтвердження того, що сумарна вага предмету, що є порушенням митних правил відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0133/UA209000/2026 від 31.03.2026, перевищує 50 кг, у матеріалах справи відсутні.
Отже, вказані предмети не є товаром, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження, а тому під час проходження ОСОБА_1 митного контролю вони не підлягали обов'язковому декларуванню, що виключає у діях останнього склад правопорушення, передбаченого ст. 471 МК.
Відповідно до ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у її вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами.
Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 494 МК України, протокол про порушення митних правил є основним джерелом доказів Проте, будь-яких інших доказів, які б підтвердили вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, суду не надано.
Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Водночас, суд звертає увагу, що суд не наділений повноваженнями самостійно збирати докази у справах про порушення митних правил, встановлювати інших осіб, які можуть бути причетними до правопорушення.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у цьому випадку митного органу) має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення. Наявність таких обставин, яким версія митного органу не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (у цьому випадку митний орган), був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.
Вимогами частин першої, другої статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як "кримінальне обвинувачення", оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудній (в даному випадку особа відносно якої складено протокол) вчинив правопорушення, яке йому ставиться у провину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні (в даному випадку на митний орган), і будь який сумнів має тлумачитись на користь особи стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.
У процесі провадження у справі митний орган не дотримав принципу повноти дослідження обставин справи, що суттєво впливає на об'єктивність рішення у провадженні, а також не здобув такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені у протоколі висновки, як такі, що не залишають місця сумнівам.
Оцінивши усі докази по справі в їх сукупності, суд виходячи зі загальних засад державної митної справи, законності, презумпції невинуватості, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та обов'язків, вважає, що під час розгляду цієї справи не здобуті та суду не надані достатні, належні, достовірні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України.
Матеріали справи не містять достатніх, належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 порушив встановлений цим Кодексом порядок проходження митного контролю з порушенням визначеної законодавством процедури.
Згідно зі ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на відсутність достовірних і достатніх відомостей про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та враховуючи вимоги закону щодо того, що усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягається до відповідальності, приходжу до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.
З урахуванням наведеного, провадження по справі підлягає закриттю, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст.283, 284 КУпАП, ст. ст. 471, 527-529 МК України, суддя -
1. Провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за вчинення ним порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, - закрити, у зв'язку з відсутністю у його діях складу і події зазначеного адміністративного правопорушення.
2. Товар, вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0133/UA209000/2026 від 31.01.2026 - повернути ОСОБА_1 .
Постанова судді у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова, особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ольга ПАВЛЮК