Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/6299/25
Номер провадження 2/299/718/26
02.04.2026 м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого - судді Леньо В.В., перевіривши зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживача, стягнення надлишково сплачених коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Виноградівського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Договором позики.
29 січня 2026 року заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1846217 у загальному розмірі 7 000,00 гривень що становить суму заборгованості за основним зобов'язанням та судові витрати: сплату судового збору у розмірі 776,41 гривень.
Суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 комісії (пов'язана з обслуговуванням кредиту) в розмірі 7840,00 грн., та 7000 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18.03.2026 року Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2026 року у цивільній справі № 299/6299/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано.
Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду.
01.04.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживача та здійснення перерахунку та стягнення надлишково сплачених коштів».
Вирішуючи питання про прийняття до розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 та об'єднання його з первісним позовом, приходжу до висновку, що зустрічну позовну заяву слід залишити без руху з огляду на наступне.
Частиною 1ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідност.175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі, з додержанням вимог ст.ст.175-177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Враховуючи, що розгляд справи проводиться в межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів, позивачем відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не викладені обставин, якими обґрунтовуються вимоги, й відсутні посилання на засоби їх доказування, що полягає в наступному.
Згідностатті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цьогоЗаконута пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Таким чином, позивач, який вважає себе споживачем, при зверненні до суду у відповідності до вимогстатті 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до нормЗакону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності дост. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навивши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюютьсяЗаконом України «Про захист прав споживачів».
Застосування Закону України «Про захист прав споживачів до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»)
Закон України «Про захист прав споживачів'регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Тобто, права особи, як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин, тому до спорів щодо виконання цього договоруЗакон України «Про захист прав споживачів'не може застосовуватись.
Отже, при посиланні на норми Закону України «Про захист прав споживачів» повинно мати місце порушення прав споживача на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтуванням позовних вимог.
Згідност. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Також, відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів Положення цієї статті не застосовуються до договорів, укладених поза торговельними або офісними приміщеннями, і які стосуються, зокрема договорів споживчого кредиту.
Але, як вбачається з позовної заяви, підставою звернення позивача з позовом до суду не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача» (позов не містить посилання на порушення прав позивача саме як споживача та способи їх захисту, передбачених саме цим Законом, а саме: визнання недійсними кредитних договорів (ч.6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів").
Згідно з п.п. 1,7 ч. 2 ст.3 Закону України «Про споживче кредитування» цей закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За змістом п. 22 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Отже, між сторонами виник спір, який не стосується захисту прав споживача.
Відповідно до п. 3 ч. 1Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів'споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Разом з цим, твердження позивача, що норми Закону України «Про захист прав споживачів» поширюються на вказані правовідносини є хибним, оскільки в даному випадку позивач не є споживачем товарів чи послуг, оскільки спірні правовідносини виникли на підставі договору фінансової допомоги (кредитного договору), в яких позивач не виступає споживачем.
При цьому, зміст позовної заяви та додані до неї документи не дають можливості встановити приналежність цих кредитних договорів до договорів споживчого кредитування та, відповідно, чи розповсюджуються на нього вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положень ЗУ «Про захист прав споживачів» та його звільнення від сплати судового збору, оскілки позивач звертаючись з позовом до відповідача ставить вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача надлишково сплачених коштів за договором про споживчий кредит № 184627 від 29.11.2024 року в розмірі 2150,00 гривень.
Згідно положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача 2150,00 гривень, однак до матеріалів справи не приєднано квитанцію про сплату судового збору з врахуванням ціни позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, уточнивши вимоги, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за вимогу майнового характеру окремо та надати документ, що підтверджує сплату судового збору.
Вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють вирішення питання про прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви та подальший розгляд справи і ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Відповідно до ст.185 ЦПК України удя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175і177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.175,177,185 ЦПК України, судя,
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживача, стягнення надлишково сплачених коштів - залишити без руху.
Для усунення вказаних недоліків надати позивачеві строк до п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, в іншому випадку позовну заяву буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Леньо В. В.