Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/1274/26
Номер провадження 1-кс/299/160/26
02.04.2026 року м.Виноградів
Слідчий судя Виноградівського районногосуду Закарпатської області ОСОБА_1 за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Виноградів, клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12026071080000161 від 22.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 263 КК України,
слідчий СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні за №12026071080000161 від 22.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 263 КК України.
Клопотання мотивує тим, що 21 березня 2026 року в чергову частину ВП № 1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення від працівників прикордонної служби про те, що 21.03.2026 близько 13:00 год. на КПП «Велика Паладь» в напрямку виїзд з України прибув ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , на автомобілі марки «Volkswagen Atlas», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в салоні якого в ході огляду, у передній ніші обшивки водійської дверки, було виявлено та вилучено предмет, схожий та трьох-секціний телескопічний кийок.
Відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071080000161 від 23.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.
21 березня 2026 року, слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_3 , в період часу з 17 години 50 хвилин по 18 годину 10 хвилин, було проведено огляд місця події за місцем вчинення кримінального правопорушення, а саме території КПП «Велика Паладь», що знаходиться за адресою с. Велика Паладь, вул. Кошута, б/н, Берегівського району, під час якого на підставі заяви добровільної-згоди на огляд транспортного засобу марки «Volkswagen», моделі «ATLAS, держаний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в ході проведення якого зі ніші передньої водійської дверки було вилучено предмет, схожий на трьох-секційний телескопічний кийок, який було поміщено до спец-пакету RAW 0078726.
Згідно постанови від 22.03.2026 року винесеної слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , один предмет, схожий на трьох-секційний телескопічний кийок, який було вилучено до спец-пакету НПУ RAW 0078726 - визнаний речовим доказом по кримінальному провадженні №120260710800000161 від 22 березня 2026 року, для збереження речового доказів та проведення в подальшому експертизи.
Отже враховуючи те, що вищевказаний предмет є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а також те, що для здобуття доказів у кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих дій та експертиз, просить клопотання задовольнити.
Слідчий СВ відділення поліці №1 Берегівського РВП ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, однак подав клопотання, у якому просить розглянути клопотання про арешт майна у його відсутності, клопотання підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Слідчий суддя, вивчивши надані слідчим матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч. 5 вказаної статті у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Як убачається з наданих слідчим матеріалів, 21 березня 2026 року в чергову частину ВП № 1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення від працівників прикордонної служби про те, що 21.03.2026 близько 13:00 год. на КПП «Велика Паладь» в напрямку виїзд з України прибув ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , на автомобілі марки «Volkswagen Atlas», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в салоні якого в ході огляду, у передній ніші обшивки водійської дверки, було виявлено та вилучено предмет, схожий та трьох-секціний телескопічний кийок.
Відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071080000161 від 23.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.
21 березня 2026 року, слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_3 , в період часу з 17 години 50 хвилин по 18 годину 10 хвилин, було проведено огляд місця події за місцем вчинення кримінального правопорушення, а саме території КПП «Велика Паладь», що знаходиться за адресою с. Велика Паладь, вул. Кошута, б/н, Берегівського району, під час якого на підставі заяви добровільної-згоди на огляд транспортного засобу марки «Volkswagen», моделі «ATLAS, держаний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в ході проведення якого зі ніші передньої водійської дверки було вилучено предмет, схожий на трьох-секційний телескопічний кийок, який було поміщено до спец-пакету RAW 0078726.
Згідно постанови від 22.03.2026 року винесеної слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , один предмет, схожий на трьох-секційний телескопічний кийок, який було вилучено до спец-пакету НПУ RAW 0078726 - визнаний речовим доказом по кримінальному провадженні №120260710800000161 від 22 березня 2026 року, для збереження речового доказів та проведення в подальшому експертизи.
Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України передбачається, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (див. рішення у справі «Агосі проти Сполученого Королівства» від 24 жовтня 1988 року «Agosi v. UK»). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява №48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
Європейський Суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).
Слідчим доведено, що зазначене у клопотанні майно, а саме предмет, схожий та трьох-секціний телескопічний кийок, має значення речового доказу у вказаному кримінальному проваджені і, що таке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України щодо запобігання можливості його пошкодження, псування, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, тому зазначене клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 40, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задоволити.
Накласти арешт на речовий доказ, а саме: предмет, схожий на трьох-секційний телескопічний кийок, який було вилучено до спец-пакету НПУ RAW 0078726 та який являється речовим доказом по кримінальному провадженні № 12026071080000161 від 22.03.2026 року з метою збереження речових доказів та проведення судових експертиз.
Роз'яснити, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Копію ухвали невідкладно надати слідчому, та невідкладно надіслати власнику арештованого майна.
На ухвалу слідчого судді відповідно до п.2 ч.1, п.3 ч.2 ст.395 КПК України може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, в порядку передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1