Справа № 607/11774/24Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 22-ц/817/308/26 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
24 березня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
суддів - Костіва О.З., Храпак Н.М.
за участю секретаря - Хоміцької С.В.,
заявника, його представника та представника ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 607/11774/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 від імені якого діє адвокат Скакун Марія Миколаївна на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 грудня 2025 року (ухвалене суддею Ромазаном В.В., повне рішення суду складено 10 грудня 2025 року) у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання особи недієздатною та призначення опікуна,
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною заявою.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є його рідною бабцею, яка потребує стороннього догляду у зв'язку з тим, що не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Вказував, що є єдиною особою, яка може здійснювати догляд та бути опікуном своєї бабусі, оскільки чоловік бабці - ОСОБА_3 є особою пенсійного віку, тому з причин похилого віку та свого стану здоров'я і сам потребує догляду і не може здійснювати його за іншою особою.
Також звертав увагу, що опікуном ОСОБА_1 не може бути ОСОБА_4 , яка є її рідною дочкою та матір'ю заявника, оскільки вона є особою похилого віку і через свій стан здоров'я не може вільно пересуватися.
Акцентував увагу на тому, що він є здоровим та працездатним чоловіком, що у свою чергу надає йому можливість здійснювати опіку над своєю бабцею, яка потребує догляду.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 грудня 2025 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , недієздатною.
Встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 .
Зобов'язано орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, здійснювати опіку над недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , до призначення їй опікуна.
Повідомлено орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради про наявність недієздатної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , з метою вжиття заходів щодо негайного призначення їй опікуна.
В іншій частині заяви - відмовлено.
Встановлено строк дії рішення про визнання ОСОБА_1 недієздатною протягом двох років з дня набрання рішенням законної сили.
Задовольняючи заявлені вимоги частково, суд виходив з того, що до суду першої інстанції було надано належні докази, які би слугували підставою для визнання ОСОБА_1 недієздатною. Проте, що стосується вимог про призначення саме ОСОБА_2 опікуном над недієздатною суд вважав, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази того, що інші родичі першого ступеня споріднення ОСОБА_1 , а саме її дочка ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 , у зв'язку зі станом свого здоров'я, чи за інших обставин, не можуть забезпечити належний догляд своєї матері у випадку визнання її недієздатною.
Окрім цього звертав увагу, що суду не було надано належних доказів, які б давали підстав вважати, що між заявником та підопічною склалися якнайкращі особисті приязні відносини, у порівнянні з іншими родичами першого ступеня споріднення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_1 та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити його заяву повністю.
Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки не роз'яснив про потребу долучити до матеріалів справи особову справу в якій знаходяться всі документи, які були предметом розгляду опікунської ради при вирішенні питання про доцільність призначення його опікуном своєї бабусі, та не витребував ці документи за власною ініціативою відповідно до ч. 2 ст. 294 ЦПК України.
Наголошує на тому, що в особовій справі наявні медичні довідки про стан здоров'я заявника, акти обстеження умов його проживання та ОСОБА_1 , а також документи, що стосуються неможливості виконання обов'язків опікуна іншими родичами недієздатної особи.
Стверджує, що у матеріалах особової справи за його - ОСОБА_2 заявою про погодження його кандидатури опікуна стосовно ОСОБА_1 , у разі визнання її судом недієздатною, містяться достатні докази про наявність у нього реальної можливості та належних умов для виконання обов'язків опікуна, а також відсутність об'єктивної можливості у інших близьких родичів бути опікунами. Зокрема, матеріали справи підтверджують спільне проживання його з ОСОБА_1 , здійснення ним догляду, наявність стабільного доходу, задовільний стан здоров'я та відсутність будь-яких обставин, що перешкоджають виконанню обов'язків опікуна.
Також вважає, що суд неналежно оцінив заяву сина недієздатної ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , який не заперечує, щоб його племінник був опікуном бабусі та безпідставно не взяв до уваги його пояснення про те, що він не може здійснювати опіку за своєю матір'ю.
Акцентує увагу на тому, що у поданні органу опіки та піклування вірно вказано, що ОСОБА_4 за станом здоров'я не може бути опікуном своєї матері, що підтверджується рядом поданих медичних довідок.
Зазначає, що ОСОБА_4 здійснює догляд за ОСОБА_3 , який переніс інсульт, внаслідок якого частково втратив пам'ять та має ряд захворювань із стійкими вираженим больовим синдромом та когнітивними порушеннями.
Окрім цього, заявник наголошує, що згідно з нотаріальної заяви ОСОБА_3 підтверджується факт відсутності у нього зв'язку із сином, у зв'язку з чим його постійний догляд за ним здійснює дочка.
Стверджує, що нотаріальною заявою ОСОБА_4 підтверджується факт здійснення нею постійного догляду за батьком, у зв'язку з цим не має можливості здійснювати належний догляд за ОСОБА_1 . Також, підтверджує факт догляду і піклування онуком за бабусею, проживання разом з нею та найкращі довірливі стосунки між ними.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_6 підтримали вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Симоненко Л.М. підтримала вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні заявлених вимог про призначення ОСОБА_2 опікуном - ОСОБА_1 , тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається.
Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є онуком по материнській лінії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно висновку засідання ЛКК КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 02.04.2024, №1296/10, у ОСОБА_1 встановлено діагноз: розлади психіки та поведінки на грунті органічного ураження головного мозку у вигляді лабільного розладу з помірними когнітивними зниженнями.
Як вбачається із інформації Відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради №809/28-03 від 22.04.2024, згідно реєстру Тернопільської міської територіальної громади та картотеки переданої Тернопільським МВ УДМС України в Тернопільській області, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Як зазначено у довідці ПП «ТернопільКомСервіс» від 12.04.2024 № 144, згідно акту опитування сусідів від 09.04.2024 року, ОСОБА_2 не зареєстрований, але проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу із інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_2 станом на 24.04.2024 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи непогашеної судимості не має, у розшуку не перебуває.
Відповідно до довідки від 26.04.2024 року №207, виданої КНП «ТОКПНЛ» та довідки від 29.04.2024 року, виданої КНП «Тернопільський медичний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР, ОСОБА_2 ознак психічного захворювання не виявляє, на диспансерному обліку не знаходиться, з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю та інших психотропних речовин в КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР не звертався.
Заявник ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа приватний підприємець в органах ДПС та згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, отримав дохід у 2023 році на загальну суму 341 963,77 грн., за 2024 - 981 690,73 грн.
Згідно консультаційного висновку спеціаліста КНП «Тернопільський міський лікувально-діагностичний центр» ТМР від 26.03.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є чоловіком особи щодо якої вирішується питання ОСОБА_1 , хворіє ІХС, дифузний кардіосклероз, транзиторна синусова тахікардія, екстрансистомія, гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертензивне серце.
Як вбачається із виписки із медичної карти амбулаторного хворого №240111/01 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перенесла оперативне втручання з приводу: варикозна хвороба правої нижньої кінцівки. Тромбофлебіт правої нижньої кінцівки в басейні великої підшкірної вени. ХВН II ст.
Як вбачається із Висновку судово-психіатричного експерта № 952 від 17.12.2024 року, ОСОБА_1 виявляє ознаки розладів особистості та поведінки внаслідок дисфункції головного мозку з вираженим когнітивним зниженням, що досягає рівня вираженого недоумства. Дане захворювання є хронічним, стійким психічним розладом. ОСОБА_1 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Згідно із поданням органу опіки і піклування Тернопільської міської ради про погодження кандидатури опікуна ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 у разі визнання її недієздатною від 30.07.2025 року № 175/06, опікунська рада при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради вирішила погодити кандидатуру ОСОБА_2 в опікуни над бабусею по матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у разі визнання останньої недієздатною.
Позиція апеляційного суду.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України суд може визнати фізичну особу недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Згідно ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
У частинах другій-п'ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до ст. 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі та обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Таке подання має для суду лише рекомендаційний характер.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22, від 26 січня 2024 року у справі № 742/887/23.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі-Правила, опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Згідно з п.1.8 Правил рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов'язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Пунктом 3.1 Правил передбачено, що для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.
Згідно з п. 3.2 Правил опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку (частина перша статті 75 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається та судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду даної справи судом було направлено до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради матеріали справи для підготовки подання щодо встановлення та погодження можливих доцільних кандидатур опікуна (опікунів) при встановленні опіки над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у випадку визнання її недієздатною.
На виконання вимог ухвали суду було надано подання органу опіки та піклування про погодження кандидатури опікуна ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 у разі визнання її недієздатною від 30 липня 2025 року № 175/06. Зі змісту поданого висновку вбачається, що на засіданні опікунської ради дійсно розглядалася заява від ОСОБА_2 про його бажання стати опікуном над ОСОБА_1 , а також подані ним документи, які засвідчували про те, що він проживає за адресою АДРЕСА_1 , а також те, що за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; недієздатна - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , теж висновок про стан здоров'я заявника.
Також на розгляд органу опіки та піклування було подано заяви від ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у яких зазначалося, що вони не заперечують проти призначення ОСОБА_2 як опікуна над ОСОБА_1 .
На підставі розглянутих документів орган опіки та піклування подав до суду подання у якому погодив кандидатуру ОСОБА_2 в опікуни над бабусею по матері - ОСОБА_1 у разі визнання останньої рішенням суду недієздатною.
Перевіривши надане до суду подання органу опіки та піклування про погодження кандидатури опікуна ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 у разі визнання її недієздатною, колегія суддів вважає, що орган опіки та піклування не з'ясував усі необхідні умови, передбачені статтею 67 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції вважає за доцільне звернути увагу на те, що у поданні не міститься належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань, з посиланням на наявні докази щодо можливості ОСОБА_2 бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на бажання та доцільність його призначення.
Тобто, об'єктивних підстав призначення недієздатній ОСОБА_1 опікуна в особі її онука - ОСОБА_2 у зазначеному висновку не міститься, як і не міститься обґрунтувань, з посиланням на медичні висновки, щодо неможливості бути опікунами недієздатної особи родичів першого ступеня споріднення.
Крім того, ОСОБА_2 є особою призовного віку. Орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан, повинен з'ясувати необхідність такого призначення, уникаючи можливих зловживань у цьому напрямку та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном недієздатної особи та, перш за все, необхідність такого призначення.
Такого обґрунтування висновок не містить, як і не містить обґрунтування наявності особистих приязних взаємин між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного, існуючих стосунків між ними, можливості виконання ОСОБА_2 опікунських обов'язків.
У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з'ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 липня 2025 року у справі № 279/3630/24.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не врахували подання органу опіки та піклування про погодження кандидатури опікуна ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 у разі визнання її недієздатною від 30 липня 2025 року № 175/06, зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та є ідентичними доводам, яким судом першої інстанції надана належна оцінка.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2026 року.
Головуючий Гірський Б.О.
Судді: Костів О.З.
Храпак Н.М.