Справа № 450/3887/25 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н. Б.
Провадження № 33/811/150/26 Доповідач: Белена А. В.
25 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.,
з участю захисника - адвоката Чернянського Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою захисника - адвоката Чернянського Р.І. постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року,
Постановою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Згідно з постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 23.08.2025 року о 06 год. 15 хв. в с. Солонка по вул. Стрийська 1к, Львівського району Львівської області, керував автомобілем Tesla, д.н.з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичний заклад їхати відмовився. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
На постанову судді захисник - адвокат Чернянський Р.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову судді скасувати та закрити справу щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п.3 ч. 1 ст. 293 КУпАП.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного скарження зазначає, що розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , а повний тест постанови отримав лише 30.12.2025, про що свідчить відповідна заява та розписка у матеріалах справи.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник звертає увагу, що суддею не враховано обставини викладені ОСОБА_1 у письмових поясненнях, скерованих до суду першої інстанції.
Зазначає, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, стверджував, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак працівники поліції, не отримавши від ОСОБА_1 відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, та не надавши йому можливості поспілкуватися з адвокатом, через 9 хв. після початку спілкування, заявили, що розцінюють дії ОСОБА_1 які відмову від проходження огляду та склали протокол.
Зауважує, що на долучених відеозаписах, де відображено процедуру складення протоколу, працівники поліції не заповнювали, а тим більше не вручали ОСОБА_1 жодного направлення.
Не погоджується з висновком судді про те, що бажання ОСОБА_1 залучити захисника під час проходження огляду є відмовою від проходження відповідного огляду.
Також вважає відеозапис з нагрудних камер поліцейських неналежним та недопустимим доказом, оскільки такий здійснений з порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 не роз'яснили його права, зокрема право на захист, більше того, поліцейський повідомив останньому, що він не збирається чекати допоки ОСОБА_1 скористається правовою допомогою, та сприйняв такі його дії як відмову від огляду на стан сп'яніння.
На думку апелянта, рапорт поліцейського від 23.06.2025 є внутрішнім документом та не може вважатися допустимим доказом у справі.
Вказує також, що у матеріалах справи відсутній відповідний документ встановленої форми про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а також акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не прибув, про поважні причини неявки суду не повідомив.
Захисник-адвокат Чернянський Р.І. повідомив, що ОСОБА_1 не має змоги прибути у судове засідання, оскільки працює. Не заперечував проти розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення захисника - адвоката Чернянського Р.І., перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов такого висновку.
З огляду на те, що судове засідання, на якому було прийнято оскаржуване рішення, проводилося у відсутності ОСОБА_1 , у матеріалах справи відсутні дані про своєчасне скерування ОСОБА_1 постанови, а тому апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та такий підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 23.08.2025 серії ЕПР1 № 431555 (а.с. 1); актом огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 від огляду відмовився (а.с.4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 23.08.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 у зв'язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп'яніння направлявся до КНП ЛОМЦП та ТУ. Від огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився (а.с. 6); рапортом інспектора СРПП ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області Олександра Сеня (а.с.8); долученим до матеріалів справи відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано як на вимогу поліцейського про проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився (а.с. 10).
Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не ґрунтуються на матеріалах справи доводи апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудних камер поліцейських, працівник поліції тричі пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, або проїхати в медичний заклад для проведення огляду на стан сп'яніння. ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції пройти огляд зазначає: "мені треба порадитись", "я не знаю, я не компетентний", "я зараз прийму рішення", "я не знаю де краще проходити". О 06 год. 37 хв. працівник поліції ще раз запитує ОСОБА_1 чи буде проходити огляд, чи відмовляється. ОСОБА_1 вказує, що він не відмовляється, в подальшому працівник поліції просить пройти огляд, на що ОСОБА_1 вказує, що "я не знаю". Працівник поліції знову роз'яснює про можливість проїхати в медичний заклад для проведення огляду,на що ОСОБА_1 не надає жодної відповіді та працівники поліції вказують, що таку поведінку ОСОБА_1 розцінюють як відмову пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та роз'яснюють, що на нього буде складено протокол за ст.130 КУпАП за відмову у проходженні огляду на стан сп'яніння.
При цьому суд не бере до уваги твердження сторони захисту про те, що направлення у медичний заклад складено формально та не вручено ОСОБА_1 .
Як зазначено вище, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі.
Сам бланк направлення не містить будь-яких вимог щодо письмової відмови водія від проходження огляду в медичному закладі, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що невручення ОСОБА_1 вказаного направлення не є беззаперечним доказом порушення з боку працівника поліції порядку направлення водія для огляду на стан наркотичного сп'яніння, не спростовує порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР та не тягне за собою безумовне скасування прийнятого судового рішення.
Також на переконання апеляційного суду не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 не забезпечено право на захист, оскільки відповідно до вимог КУпАП участь захисника на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення не є обов'язковою.
Також суд не погоджується з доводами апеляційної скарги про неналежність та недопустимість відеозапису. Той факт, що долучене до матеріалів справи відео з нагрудних камер працівників поліції не є безперервним, не може бути підставою для скасування постанови, оскільки на такому чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив :
Поновити захиснику - адвокату Чернянському Роману Ігоровичу строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Чернянського Романа Ігоровича залишити без задоволення.
Постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА