Дата документу Справа № 334/7486/25
запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/514/26Головуючий у 1-й інстанції Баруліна Т.Є.
Єдиний унікальний №334/7486/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ст.124, ч.1 ст.130, ч.1 ст.195-2 КУпАП
27 березня 2026 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі ОСОБА_1 і його захисника Цмокаленко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 07 листопада 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ),
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.195-2, ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП,
Згідно з постановою суду, 27.08.2025 року о 11 год. 15 хв. по вул.Дмитра Вишневецького, 40-А/82 у м.Запоріжжі було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи власником газового пістолету ПТШ 790 к.9 № НОМЕР_1 дозвіл № НОМЕР_2 дійсний 02.07.2028 року, змінив місце мешкання з адреси АДРЕСА_2 на адресу АДРЕСА_1 , не повідомивши про це відповідний орган. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив передбачене ч.1 ст.195-2 КУпАП адміністративне правопорушення.
Крім того, 02.09.2025 року о 00 год. 51 хв. по вул.Професора Толока, 20 у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_3 , відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення.
Також 08.09.2025 року о 20 год. 00 хв. по вул.Професора Толока, 25 у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_3 , при виїзді з двору будинку не надав переваги в русі автомобілю «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, травмовані відсутні. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.2 Правил дорожнього руху України та вчинив передбачене ст.124 КУпАП адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.195-2, ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу передбачених ч.1 ст.195-2, ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП адміністративних правопорушень.
Свої вимоги мотивував тим, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Щодо події від 27.08.2025 року апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 не проживає за місцем реєстрації у АДРЕСА_2 ).
Разом з тим, що стосується події від 02.09.2025 року 2025 року ОСОБА_1 вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази керування ним транспортним засобом «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_3 . Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, заперечує факти наявності у нього ознак наркотичного сп'яніння та відмови від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Щодо події від 08.09.2025 року апелянт зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Апелянт вказує, що він вимог ПДР не порушував, натомість саме водій ОСОБА_2 не дотримався вимог ПДР, переваги у русі автомобілю під керуванням ОСОБА_1 не надав, що і стало причиною даної ДТП.
Відтак, на переконання апелянта, в його діях відсутній склад інкримінованих адміністративних правопорушень.
Заслухавши ОСОБА_1 і його захисника Цмокаленко О.С., які підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбачених ч.1 ст.195-2, ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП адміністративних правопорушень засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбачених ч.1 ст.195-2, ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП адміністративних правопорушень відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у
- протоколах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 серії ВАД №681793 від 02.09.2025 року за ч.1 ст.195-2 КУпАП; серії ЕПР1 №440939 від 02.09.2025 року за ч.1 ст.130 КУпАП; ЕПР1 №447836 від 08.09.2025 року за ст.124 КУпАП;
- квитанції №84 на прийняту зброю і боєприпаси, висновком про анулювання дозволу на зберігання і носіння вогнепальної нарізної, гладко ствольної, пневматичної, холодної, охолощеної зброї, пристроїв травматичної дії, газових пістолетів (револьверів), основних частин зброї від 27.08.2025 року;
- письмових поясненнях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 27.08.2025 року;
- направленні на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 02.09.2025 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, огляд не проводився у зв'язку з відмовою водія;
- долученому до матеріалів справи відеозаписові події від 02.09.2025 року;
- схемі місця ДТП від 08.09.2025 року та доданих до неї фотознімків;
- письмових поясненнях водія ОСОБА_2 .
Таким чином, доводи апелянта про те, що наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення є самостійним доказом у справі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення. Оскільки судом першої інстанції було враховано та надано правову оцінку за сукупністю усіх встановлених у даній справі обставин, з якими закон пов'язує можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Доводи апелянта щодо події від 27.08.2025 року про відсутність в його діях складу передбаченого ч.1 ст.195-2 КУпАП адміністративного правопорушення не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
Диспозицією ч.1 ст.195-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них.
За особливістю конструкції склад адміністративного правопорушення за вказаною статтею є банкетним та відсилає суб'єкта правозастосування до підзаконного акта, а саме Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1993 року №706 (в подальшому - Положення).
Згідно із абз.1 п.24 Положення (в редакції, чинній станом на момент виявлення передбаченого ч.1 ст.195-2 КУпАП адміністративного правопорушення) у разі зміни місця проживання власник газового пістолету (револьверу) зобов'язаний звернутися до органу внутрішніх справ з проханням про зняття його з обліку і вказати нове місце проживання. Після прибуття до нового місця проживання власник такого засобу зобов'язаний у 10-денний термін подати документи до органу внутрішніх справ для взяття його на облік.
Апеляційний суд зауважує, що сукупністю досліджених доказів об'єктивно підтверджується, що ОСОБА_1 будучи власником газового пістолету, змінив місце мешкання з адреси АДРЕСА_2 на адресу АДРЕСА_1 , не повідомивши про це відповідний орган.
Посилання апелянта на незмінність адреси місця його реєстрації за обставин даної справи не є релевантними, адже згідно вищевказаного підзаконного акта у власника газового пістолета виникає обов'язок повідомляти відповідний орган про зміну саме місця фактичного проживання, а не зареєстрованого.
Більш того, ОСОБА_1 , будучи присутнім особисто у судовому засіданні апеляційного суду, пояснив, що з 2012 року він фактично проживає у АДРЕСА_1 ).
У зв'язку з чим у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №681793 від 02.09.2025 року за ч.1 ст.195-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 дійсно мали місце.
Надаючи правову оцінку аргументам апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо події від 02.09.2025 року про відсутність в його діях складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративно правопорушення, апеляційний суд виходить з наступного.
До доводів апелянта про відсутність доказів факту керування ним транспортним засобом під час події від 02.09.2025 року апеляційний суд ставиться критично.
Змістом дослідженого апеляційним судом відеозапису події об'єктивно зафіксовано рух транспортного засобу патрульної поліції услід за автомобілем сірого кольору. Такий автомобіль постійно перебуває в полі зору відеокамери. Далі без розриву у часі на відеозаписові відображено, що цим автомобілем виявився транспортний засіб «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_3 ( НОМЕР_5 , часовий інтервал 02/09/2025 00:51:31 - 00:52:44).
В подальшому на відео зображено водія ОСОБА_1 , який факт керування зазначеним транспортним засобом абсолютно не заперечував, на іншу особу, як на водія, не вказував. Навпаки ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_3 перебував на водійському сидінні, салон авто був повністю зачинений зсередини. Водій відкрив вікно та пояснив поліцейським, що він у комендантську годину їде з магазину, демонстрував чек про покупку та зазначав про наміри залишитися в автомобілі на ніч. ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пред'явити документи для перевірки, а саме: посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, відповів згодою. Проте в ході такої перевірки вкотре зачинився у автомобілі, ігноруючи дії уповноважених осіб.
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом під час події від 02.09.2025 року, спростовуються змістом наявного в матеріалах провадження відеозапису події.
Аргументи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння та про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння регламентовано ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому - «Інструкція №1452/735»).
Відповідно до п.2 Розділу I Інструкції №1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Апеляційний суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.4 розділу І Інструкції №1452/735 ознак наркотичного сп'яніння.
Всупереч протилежним доводам ОСОБА_1 , з наявного відеозапису події об'єктивно вбачається, що поведінка водія очевидно не відповідала обстановці, адже він поводив себе нестримано, зухвало, підвищено жваво та постійно перебивав уповноважених осіб.
Відповідно до п.2.5 ПДР проведення огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу поліцейського.
Вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння була чіткою, зрозумілою для сприйняття та оголошувалась водієві неодноразово, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови.
Обставин, які б завадили водієві пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, судом не встановлено.
Отже, відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 тим самим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення, за що відносно водія складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення.
При цьому подальші дії ОСОБА_1 , який висловив наміри пройти відповідний огляд у медичному закладі, відбувалися хронологічно пізніше, ніж зафіксована відмова водія від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння, і за вже викладених обставин юридичного значення вони не мають та жодним чином не свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Доводи апелянта щодо події від 08.09.2025 року про відсутність в його діях складу передбаченого ст.124 КУпАП адміністративного правопорушення не ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, на переконання апелянта, причиною ДТП, що сталася 08.09.2025 року, є недотримання вимог ПДР водієм ОСОБА_2 , який під час здійснення повороту на прилеглу територію не надав переваги у русі транспортному засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції зауважує, що запропонована апелянтом черговість проїзду, на яку посилався ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених доводів, не узгоджується з вимогами ПДР.
Згідно із п.10.2 ПДР виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Відповідно до абз.30 п.1.10 ПДР дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.
Апеляційним судом встановлено, що водій ОСОБА_1 здійснював виїзд з двору будинку, що ніким не оспорюється.
Відтак, водій ОСОБА_1 у відповідності до п.10.2 ПДР, виїжджаючи на дорогу з двору будинку набув обов'язку дати дорогу, з-поміж іншого, транспортним засобам, що рухаються по ній, у тому числі й автомобілю під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, з'їжджаючи з нею в подальшому.
Проте водій ОСОБА_1 , нехтуючи закріпленим у п.10.2 ПДР правилом, за викладених обставин вимогу дати дорогу не виконав, скоївши при цьому зіткнення з транспортним засобом під керуванням ОСОБА_2 .
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд відзначає, що переконливих аргументів на спростування твердження суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбачених ч.1 ст.195-2, ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП адміністративних правопорушень подана апеляційна скарга не містить.
Отже, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанову прийнято судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 07 листопада 2025 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар