Справа № 466/7645/25
Провадження № 3/466/37/26
01 квітня 2026 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Ковальчук О.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
гр. ОСОБА_1 07.08.2025, о 18.55год, на вул. Чигиринській, 31 у місті Львові, керував автомобілем Ауді Q7, д.н.з. НОМЕР_1 та вжив алкоголь після ДТП, яке відбулося з його участю 07.08.2025 року о 17.29 в м. Львові на перехресті вулиць М. Заньковецької та Личаківської. Від проходження огляду на місці зупинки та у лікарні водій відмовився, порушивши вимоги п. 2.10є ПДР України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.
При розгляді матеріалів справи в суді ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП заперечив, зазначивши, що у той день, він дійсно проїхав крізь перехрестя вулиць М. Заньковецької та вул. Личаківської у м. Львові, при цьому, жодного зіткнення із автомобілем Ніссан Кашкай він не відчув, на його автомобілі Ауді Q7 будь які пошкодження відсутні, більше того, водій автомобіля Ніссан Кашкай, надав йому в подальшому розписку, в якій зазначає про відсутність будь яких претензій матеріального характеру, а тому, він поїхав додому, у подальшому, коли до нього додому приїхали працівники поліції він дізнався, що автомобіль Ніссан Кашкай має незначні пошкодження. Вважає, що учасником ДТП не був та відповідно, місце події не залишав, а тому від огляду на стан сп'яніння відмовився, тим більше що і не керував в стані сп'яніння. Тому просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, підтримавши письмове клопотання про закриття провадження у справі.
З'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП з наступних підстав.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Положеннями ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП, виражається у вживанні водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, а суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Пункт 2.10 Правил дорожнього руху визначає перелік дій водія, які він зобов'язаний вчинити в разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, повідомити до поліції про ДТП та чекати прибуття працівників поліції, вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди та п. п. є), який інкримінується ОСОБА_1 передбачено, що до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Тобто, заборона для водія вживати алкоголь, в разі причетності його до дорожньо-транспортної пригоди, визначена умовою повідомлення поліції про подію та часом прибуття працівників поліції на місце пригоди до проведення медичного огляду.
Із врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій, будучи повідомленою чи за обставинами події розуміючи про необхідність проведення огляду на стан сп'яніння, до проведення огляду вживає алкоголь.
За наведених обставин, у даному випадку відповідальність ОСОБА_1 може мати місце тільки у разі безсумнівної доведеності істотних обставин, а саме, що він достовірно знаючи про свою причетність до ДТП, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану сп'яніння, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, останній вживав алкоголь.
Разом з тим, в даному випадку факт вживання алкоголю зафіксований лише у протоколі про адміністративне правопорушення, та не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки сам факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності інших, необхідних для підтвердження зазначеного факту, належних та допустимих доказів.
Як на доказ вини ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП працівник поліції надав протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №415631, копію протоколу серії ЕПР1 №415647 за ст. 124 КУпАП, серії ЕПР1 №415665 за ст. 122-4 КУпАП, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 07.08.2025 року, рапорт, відеозапис.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №415647 від 07.08.2025 року, ОСОБА_1 о 17 год. 29 хв. 07.08.2025 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КУпАП, останній вчинив інкриміноване йому правопорушення за вказаною статтею 07.08.2025 року о 18 год. 55 хв. При цьому, згідно з наявного в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, запропонований огляд на стан сп'яніння мав відбутися більше ніж через 2 години після ДТП, тому ОСОБА_1 відмовився від огляду.
Окрім того об'єктивна сторона ч.4 ст. 130 КУпАП не передбачає відповідальності за відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
При цьому, складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, через значний проміжок часу від моменту виявлення ДТП, за відсутності постраждалих в дорожньо-транспортній пригоді осіб, за наявності добровільної узгодженості відшкодування шкоди між водієм та потерпілим, якому завдано лише незначну матеріальну шкоду, та за відсутності в чинному законодавстві конкретних часових рамок для заборони вживання алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди, є недопустимим та не відповідає принципу законності та правової (юридичної) визначеності.
Беручи до уваги досліджені судом докази, суд не вбачає в діях водія ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху, оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що 07.08.2025, о 18.55год, на вул. Чигиринській, 31 у місті Львові, він керував автомобілем Ауді Q7, д.н.з. НОМЕР_1 та вжив алкоголь після ДТП, яке відбулося з його участю 07.08.2025 року о 17.29 в м. Львові на перехресті вулиць М. Заньковецької та Личаківської, як це зазначено у протоколі серії ЕПР1 №415631 про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять.
В свою чергу протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладенні в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, зокрема пояснення свідків, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні.
Крім того, судом здійснено відеозапис з місця події, з якого не встановлено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки Ауді Q7, д.н.з. НОМЕР_1 та вживання алкоголю після ДТП, а відтак і не вбачається порушення водієм п.2.10є ПДР України.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачяться на її користь.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КпАП України.
У відповідності до ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя О. І. Ковальчук