Справа № 451/587/26
Провадження № 2-о/451/27/26
про залишення заяви без руху
02 квітня 2026 року місто Радехів
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Патинок О.П., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
30.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшла заява про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 вищезазначену справу передано до розгляду судді Патинок О.П.
Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, вважаю, що таку слід залишити без руху з наступних підстав.
Із обгрунтування заяви та доданих матеріалів вбачається, що представник заявника просить суд встановити факт, що диплом серії НОМЕР_1 , виданий 28.02.1990 Львівським технікумом громадського харчування ОСОБА_3 , належить заявнику - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.3 ст.94 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом ІV цього Кодексу.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення в цивільній справі в порядку окремого провадження суддею враховано, що ця заява повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.ст.175, 177 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст.318 цього Кодексу. Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями викладеними в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де зазначено, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.
Відповідно до п. 8 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява має містити: 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно зі ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Як роз'яснено в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення відповідно факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Заявником до заяви не додано доказів звернення до організації, яка видала диплом серії НОМЕР_1 від 28.02.1990, в якому містяться розбіжності в написанні імені, та доказів прийняття рішення з цього питання, зокрема, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Заявником визначено заінтересовану особу - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, при цьому заявнику слід підтвердити належними доказами мету звернення до суду для встановлення юридичного факту, тобто докази відмови у оформленні пенсії з цих підстав, як і докази звернення заявника до заінтересованої особи із такою метою.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Представник заявника, у заяві покликається на те, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» заявник звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, оскільки є учасником бойових дій, що підтверджує Посвідчення серії НОМЕР_2 від 01.10.2018 р., однак суд не погоджується із вказаним з огляду на наступне.
Так, предметом заяви є встановлення юридичного факту, що диплом серії НОМЕР_1 , виданий 28.02.1990 Львівським технікумом громадського харчування ОСОБА_3 , належить заявнику - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно, п.13) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У ст. 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №490/8128/17 (провадження №К/9901/166/18, К/9901/30220/18)».
Аналіз положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» в сукупності з частиною 2 статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» свідчить, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору лише у справах, пов'язаних із реалізацією їхніх прав, пільг та соціальних гарантій, визначених законодавством у зв'язку з набуттям такого статусу.
У даній справі ОСОБА_1 є заявником, де вимоги стосуються встановлення юридичного факту, що підтвердить здобуття ним освітнього рівня та не стосуються реалізації пільг, доплат або інших соціальних гарантій, передбачених для учасників бойових дій. Відтак, спір не пов'язаний із порушенням прав скаржника як учасника бойових дій і не стосується його соціального захисту.
З огляду на наведене, відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою заяви у справах окремого провадження сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
А тому, з урахуванням положень ст.4 ЗУ «Про судовий збір», заявнику слід сплатити судовий збір що становить 665,60 грн, за вказаними реквізитами: отримувач коштів - ГУК Львiв/Радехівська тг/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38008294; Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); Рахунок отримувача: UA028999980313121206000013847; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті та надати документ, що підтверджує сплату судового збору.
Слід зазначити, що зазначені в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 175, 185, 260 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.
Надати заявнику строк п'ять днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху для усунення недоліків.
Роз'яснити заявнику, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://rh.lv.court.gov.ua/sud1317/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
СуддяО. Патинок