іменем України
01 квітня 2026 рокуСправа №451/1413/25
Провадження № 3/451/1/26
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Магонь О. З., під час розгляду матеріалів справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з ВП №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області, ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , українця, громадянина України, зі середньою освітою, вдівця, верстатника у ТОВ «МЕБЕЛЬ-СЕРВІС», проживаючого на АДРЕСА_1 , не є особою з інвалідністю,
за вчинення правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 1 ст. 130, ч. 4 ст. 130 КУпАП,
Зміст протоколів про адміністративне правопорушення
ОСОБА_1 , 02.08.2025 о 5 год 52 хв на дорозі Т-14-10 72 км 100 м керував скутером марки «Honda Dio» з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка вимова), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням газоаналізатора «Драгер-0415» чи проїхати в медичний заклад категорично відмовився під відеофіксацію на камеру поліцейського, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім цього, ОСОБА_1 , 30.08.2025 о 15 год 5 хв по вулиці Дубрівка в селі Полове Шептицького району Львівської області, керуючи транспортним засобом «Део Сенс», з державним номерним знаком НОМЕР_2 , був учасником дорожньо-транспортної пригоди, після чого вживав алкогольні напої, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці відмовився та проїхати в місті Радехів в КНП «Радехівська ЦРЛ» також, чим порушив вимоги п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Також, ОСОБА_1 , 30.08.2025 о 15 год 5 хв по вулиці Дубрівка в селі Полове Шептицького району Львівської області, керував транспортним засобом, був учасником дорожньо-транспортної пригоди, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, не повідомивши органи та підрозділи Національної поліції, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.
Процесуальні дії у справі
21.08.2025 автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Магонь О.З. передані згадані вище матеріали справи №451/1413/25 для розгляду.
Постановою Радехівського районного суду Львівської області від 01.09.2025 матеріали справи повернуто для належного оформлення до ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській областіта 16.10.2025 матеріали справи повернуто після доопрацювання.
16.10.2025 автоматизованою системою документообігу суду Д-3 передано судову справу раніше визначеному складу суду - судді Магонь О.З. для розгляду.
04.09.2025 відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Куцик-Трускавецькій О.Б. передані згадані вище матеріали справ №451/1490/25 та №451/1491/25 для розгляду.
На підставі рішення зборів суддів №4 від 21.10.2025 усі невирішені станом на 21.10.2025 справи (крім зупинених проваджень) судді Куцик-Трускавецької О.Б., яка вибула у відпустку для догляду за дитиною, що потребує індивідуального догляду матері, підлягають повторному автоматизованому розподілу.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Радехівського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2025 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 жовтня 2025 року матеріали справ №451/1490/25 та №451/1491/25 розподілені судді Магонь О.З.
28 жовтня 2025 року судом винесено постанови про об'єднання справ в одне провадження, присвоївши справі про адміністративні правопорушення №451/1413/25.
Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 з'явився, вину не визнав та зі складеними протоколами про адміністративні правопорушення не згідний, оскільки в стані сп'яніння не перебував, від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому порядку не відмовлявся. В медичний заклад працівники поліції його не доставляли та не вживали жодних заходів щодо проведення огляду на стан сп'яніння в установленому порядку. З місця події він не залишав, а поїхав після домовленостей із ОСОБА_2 .
Представник ОСОБА_1 - адвокат Спічак М. Л. подав суду клопотання про закриття провадження у справі, яке підтримав у судовому засіданні. Звертав увагу суду на те, що відомості вказані у направленні про доставляння його в медичний заклад, є сфальсифікованими і не відповідають фактичним обставинам справи. Підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння v поліцейського не було оскільки жодних ознак сп'яніння у ОСОБА_1 не було, це добре видно на відеозображенні. Порядок проходження огляду та застосування спеціального технічного засобу, працівник поліції водію не роз'яснював, а огляд на стан сп'яніння, проведений поліцейським з грубими порушеннями законодавства. Акт огляду поліцейського не містить, дати та часу складання. Матеріали справи прямо суперечать один одному, оскільки в направленні в медичну установу для проведення медичного огляду вказано, що особу доставлено на огляд в заклад охорони здоров'я, що в черговий раз підтверджує неправдивість відомостей зазначених в матеріалах справи, тому зазначені матеріали не можуть бути належними та допустимими доказами. При перегляді відеозйомки, не встановлено фактів, відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння в медичні установі, яка була чіткою, зрозумілою, такою, яка не викликає сумнівів чи неоднозначного її тлумачення, та яка не залежить від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі і дій чи намірів інших осіб. Натомість зафіксовано «незаконні» вимоги поліцейського з використанням психологічного тиску на особу, зокрема: «пишіть, шо ви відмовились пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння», а також на відео чути погрози щодо залучення військовослужбовців ТЦК та схиляння водія до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Так, на оглянутому відео чітко видно, гцо працівник поліції замість висловити законну вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, тобто на місці зупинки або в найближчому закладі охорони здоров'я, запитує ОСОБА_1 чи не бажає він пройти огляд, одразу пропонуючи відмову від проходження огляду, але при цьому приховує від водія факти настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. Яскравий прикладом являється той факт, що працівники поліції взагалі не роз'яснювали ОСОБА_1 його прав, як особи яка притягується до адміністративної відповідальності, в тому числі і права на захист. ОСОБА_1 пояснює, що 02.08.2025 вранці їхав на роботу у ТзОВ «Грислав», де проходив випробувальний період. Алкогольних напоїв не вживав, напередодні пив безалкогольне пиво. По дорозі його зупинили працівники поліції. Не роз'яснивши йому прав та не надавши можливості скористатись правовою допомогою, погрожували йому та схиляли, щоб він на камеру відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння. Порядок проходження огляду та застосування спеціального технічного засобу, працівник поліції йому не роз'яснював. В мед. заклад його не доставляли і не вимагали їхати, а лише запитали, чи не бажає він проїхати в мед заклад, наголошували щоб він відмовився. В подальшому погрожували працівниками ТЦК та примушували писати документи. Оскільки раніше ніколи не мав справ з поліцією, то не знав як себе поводити. В юридичних справах не розуміється, через відсутність освіти, тому писав під диктовку поліцейських. Після складання на нього протоколу поїхав на роботу, де о 7 год приступив до роботи на деревообробному станку. Допуск до роботи на деревообробних станках на їхньому підприємстві здійснюється після проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння. У разі виявлення стану алкогольного сп'яніння такі працівники до роботи не допускаються. Тестування на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проводив директор підприємства ОСОБА_3 02.08.2025 року о 06 год. 55 хв. за допомогою сучасного сертифікованого спеціального технічного засобу «АлкоФор 307». Згідно результатів тесту, алкоголю в ОСОБА_1 не виявлено, до роботи допущено. Ці покази повністю підтверджує свідок ОСОБА_3 , який повідомив, що він працює директором ТзОВ «Грислав». Підприємство займається, переробкою деревини за допомогою деревообробних станків. Робота на даних станках є небезпечною, тому допуск працівників підприємства до небезпечних умов праці здійснюється лише після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою сучасного сертифікованого спеціального технічного засобу алкотестера «АлкоФор 307», серійний номер Q210830019, який використовується на підприємстві. Останнє налаштування (калібрування) вказаного алкотестера проведено 07.11.2025 року у зв'язку із чим видано сертифікат до 07.11.2026 року. Даний прилад має всі необхідні сертифікати, декларацію про відповідність та використовується на підприємстві відповідно до інструкції з експлуатації. ОСОБА_1 в серпні 2005 року проходив іспитовий термін на підприємстві для подальшого працевлаштування. 02.08.2025 року ОСОБА_1 о 7 год. приступив до роботи на деревообробному станку. Допуск до роботи ОСОБА_1 на деревообробних станках проводив він особисто 02.08.2025 року о 06 год. 55 хв. за допомогою сучасного сертифікованого спеціального технічного засобу «АлкоФор 307, серійний номер Q210830019, відповідно до інструкції з експлуатації. Результат становив 0.0 % проміле. Тому стверджує, що 02.08.2025 року о 06 год. 55 хв. ОСОБА_1 , перебував у тверезому стані. Одночасно звертаю увагу суду, шо долучений до протоколу диск, не містить відеофайлів, які були б безперервними та послідовними. Натомість вирізані частини відео. шо зображені на вісьмох файлах не відображають фактичні обставини справи від початку до кінця. На відеофайлах відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, шо ставить під сумнів висновок поліцейських, що ОСОБА_1 знаходився в статусі водія. Також відсутнє роз'яснення прав особі, яка притягається до відповідальності, роз'яснення права на захист. Натомість, направлений до суду диск містив вирізані частини подій, а час вказаний у файлах не відповідає фактичним обставинам справи. З наданих відеофайлів не можливо встановити місце дату та час проведення відео зйомки, прилад на якому здійснено запис. особу яка його здійснювала. Вказані події та обставини, які відбувались поза наданим відеозаписом і були видалені, спростовують вину ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення. Наявні грубі порушення законодавства під час складання адміністративних матеріалів працівниками поліції, в ході яких грубо порушено Конституційні права особи, не забезпечено право на захист, а також в протоколі відсутні свідки вчинення адміністративного правопорушення. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що гр. ОСОБА_1 залишив місце пригоди з метою приховування факту ДТП, оскільки останній не заперечує того, що з участю керованого ним автомобіля відбулась дорожньо-транспортна пригода, однак після ДТП учасники не мали претензій один до одного і роз'їхалися за спільною згодою. Умислу на залишення місця ДТП, у ОСОБА_1 не було, оскільки місце події залишив на короткий час, щоб отримати необхідну медичну допомогу. Оскільки матеріали справи не містять прямих доказів навмисного залишення гр. ОСОБА_1 місця ДТП з умислом уникнути відповідальності та покарання за вчинене адміністративне правопорушення, в даному випадку відсутня подія та склад адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП. Відповідно до ч. 4 ст. 130 КУпАП вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, натомість всупереч вимог Закону та статті 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп яніння в установленому порядку не проводився взагалі, а протокол стосовно ОСОБА_1 складено за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР України, що не передбачено ч. 4 ст. 130 КУпАП. Із огляду на наявні, непоодинокі істотні порушення, вказує, що протоколи та додані до них матеріали є недопустимими доказами, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи та отримані з істотним порушенням вимог КУпАП. Просить провадження у справі 451/1413/25 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4, ч. 1 ст. 130, ч. 4 ст. 130 КУпАП, закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення (а.с.111-114).
ОСОБА_3 01.04.2026 подав суду заяву, у якій вказав, що працює директором ТзОВ «Грислав». Підприємство займається переробкою деревини за допомогою деревообробних станків. Робота на даних станках є небезпечною, тому допуск працівників підприємства до небезпечних умов праці здійснюється лише після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою сучасного сертифікованого спеціального технічного засобу алкотестера «АлкоФор 307», серійний номер Q210830019, який використовується на підприємстві. Останнє налаштування (калібрування) вказаного алкотестера проведено 07.11.2025 року у зв'язку із чим видано сертифікат до 07.11.2026 року. Даний прилад має всі необхідні сертифікати та декларацію про відповідність та використовується на підприємстві відповідно до інструкції з експлуатації. ОСОБА_1 в серпні 2005 року проходив іспитовий термін на підприємстві для подальшого працевлаштування. 02.08.2025 року ОСОБА_1 о 7 год. приступив до роботи на деревообробному станку. Допуск до роботи ОСОБА_1 на деревообробних станках проводив він особисто 02.08.2025 року о 06 год. 55 хв. за допомогою сучасного сертифікованого спеціального технічного засобу «АлкоФор 307», серійний номер Q210830019, відповідно до інструкції з експлуатації. Результат становив 0.0% проміле. Тому стверджує, що 02.08.2025 року о 06 год. 55 хв. ОСОБА_1 , не перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с.110).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 . Надав суду пояснення, аналогічно викладеним у заяві та додатково поснив, що Драгер, яким він проводить огляд щоденно усім працівникам, яких допускає до верстатів, щороку проходить повірку, остання повірка була у листопада 2025 року.
Докази, подані особою, уповноваженою на складання протоколів про адміністративне правопорушення
На підтвердження винності ОСОБА_1 до вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 1 ст. 130, ч. 4 ст. 130 КУпАП, суду подано:
- протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №409801 від 02.08.2025, з якого видно, що ОСОБА_1 , 02.08.2025 о 5 год 52 хв на дорозі Т-14-10 72 км 100 м керував скутером марки «Honda Dio» з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка вимова), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням газоаналізатора «Драгер-0415» чи проїхати в медичний заклад категорично відмовився під відеофіксацію на камеру поліцейського, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1);
- копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5372315 від 02.08.2025, з якої видно, що працівники поліції притягнули ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (а.с.2);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого видно, що від огляду на стан алкогольного сп'яніння у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка вимова, тремтіння пальців рук, за допомогою алкотестера «Драгер», ОСОБА_1 відмовився (а.с.3);
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.08.2025, з якого видно, що ОСОБА_1 направлявся до медичного закладу КНП «Радехівська ЦРЛ» для огляду на стан алкогольного сп'яніння, проте останній від огляду відмовився (а.с.4);
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 02.08.2025, з яких видно, що останній 02.08.2025 керував скутером «Хонда Діо» без мотошолому на дорозі Т-14-10 з напрямку с. Полове та був зупинений працівниками поліції, в подальшому від огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі чи тесту на приладі «Драгер» відмовився (а.с.5);
- диск з відеозаписом (а.с.6);
- письмову розписку ОСОБА_1 , з якої видно, що останній зобов'язується не керувати скутером «Хонда Діо» до його повного витвереження (а.с.7);
- рапорт ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, з якого видно, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягався та посвідчення водія, серії НОМЕР_3 , отримував (категорії А, В, С) (а.с.18).
- протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №438715 від 30.08.2025, з якого видно, що ОСОБА_1 , 30.08.2025 о 15 год 5 хв по вулиці Дубрівка в селі Полове Шептицького району Львівської області, керуючи транспортним засобом «Део Сенс», з державним номерним знаком НОМЕР_2 , був учасником дорожньо-транспортної пригоди, після чого вживав алкогольні напої, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці відмовився та проїхати в місті Радехів в КНП «Радехівська ЦРЛ» також, чим порушив вимоги п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП (а.с.30);
- диск з відеозаписом (а.с.31);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого видно, що від огляду у зв'язку з ДТП на стан алкогольного сп'яніння, за допомогою алкотестера «Драгер», ОСОБА_1 відмовився (а.с.32,62);
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.08.2025, з якого видно, що ОСОБА_1 направлявся до КНП «Радехівська ЦРЛ», проте останній від огляду відмовився (а.с.33,63);
- письмові пояснення ОСОБА_4 від 30.08.2025 по суті правопорушення (а.с.34,65);
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 30.08.2025 по суті правопорушення (а.с.35,66);
- схема місця ДТП, яка сталася 30.08.2025 о 15 год 5 хв по вулиці Дубрівка в селі Полове Шептицького району Львівської області (а.с.36,64);
- копію Протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №438700 від 30.08.2025 (а.с.37);
- копії протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №438675 від 30.08.2025 (а.с.38,67);
- довідку ВП №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області від 30.08.2025, з якої видно, що відповідно до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягався (а.с.39);
- довідку ВП №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області від 30.08.2025, з якої видно, що згідно з інформаційно-комунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції України», підсистеми «Пошук посвідчення водія», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія, серії НОМЕР_3 від 20.11.2001, отримував (а.с.40);
- протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №438700 від 30.08.2025, з якого видно, що ОСОБА_1 , 30.08.2025 о 15 год 5 хв по вулиці Дубрівка в селі Полове Шептицького району Львівської області, керував транспортним засобом, був учасником дорожньо-транспортної пригоди, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, не повідомивши органи та підрозділи Національної поліції, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП (а.с.61);
- копію протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №438715 від 30.08.2025 (а.с.68).
Правова кваліфікація статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 130 КУпАП, як вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду; за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння; та за ст. 122-4 КУпАП, як залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Оцінка суду доказів та норми права, які суд застосував
Суддя, оцінивши заперечення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, дослідивши протоколи про адміністративне правопорушення та додані до них матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні склади адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 1 ст. 130, ч. 4 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Розглянувши справу на підставі досліджених доказів орган (посадова особа) відповідно до ст. 283 КУпАП виносить постанову.
Щодо інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП судді надано наступні докази: Протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №438700 від 30.08.2025 (а.с.61); акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.62); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.08.2025 (а.с.63); схема місця ДТП (а.с.64); письмові пояснення ОСОБА_4 від 30.08.2025 (а.с.65); письмові пояснення ОСОБА_1 від 30.08.2025 (а.с.66); копія Протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №438675 від 30.08.2025 (а.с.67); копія Протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №438715 від 30.08.2025 (а.с.68).
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за такої обставини: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Із огляду на це випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Статтею 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП характеризується наявністю вини у формі умислу.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
У судовому засіданні з пояснень ОСОБА_1 суддею встановлено, що останній не мав умислу залишати місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він був причетний, поїхав після домовленостей із ОСОБА_4 . Ці пояснення підтверджуються дослідженим суддею відеозаписом події, наявному у матеріалах справи, а також письмовими поясненнями захисника, поданих в інтересах ОСОБА_1 , долученими до матеріалів справи.
Крім цього, постановою Радехівського районного суду Львівської області від 18.12.2025 визнано винуватим ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за те що ОСОБА_4 30.08.2025 приблизно о 15 год 05 хв по вулиці Дубрівка в селі Полове Шептицького району Львівської області, керуючи транспортним засобом «Фіат Пунто», з державним номерним знаком НОМЕР_4 , не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем, який рухався попереду, «Део Сенс» під керуванням ОСОБА_1 внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження ( а.с. 119-125).
Як вбачається із вказаної постанови, свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона дійсно їхала автомобілем із ОСОБА_1 з роботи із зміни. По дорозі йшла ще одна їх знайома по лісовій дорозі із заводу «Біохім» до траси. ОСОБА_6 вирішив її підвезти, з'їхав праворуч і зупинився, тоді відбувся сильний удар у задню частину автомобіля. Вона сиділа в автомобілі на пасажирському сидіння спереду та оскільки після удару у водія не відкривалися двері, вона вийшла із автомобіля і за нею через ці ж двері вийшов водій. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 між собою розмовляли, вона розмови їх не чула, бо була дуже перелякана від цієї події. Дячок Роман різко не гальмував, просто з'їхав праворуч і зупинився. У момент удару він перебував на свої полосі дороги. Не бачила, щоб хтось виходив із автомобіля ОСОБА_4 , які і не бачила у ньому пасажирів. Жодний автомобіль, який їхав позаду чи на зустріч не зупинялися. На місці ДТП були десь приблизно 10 хвилин. Що саме збирав ОСОБА_4 не бачила, бо вперше в такій ситуації, щось збирав. Пасажири із автомобіля ОСОБА_4 не виходили.
Вказана постанова залишена без змін, постановою Львівського апеляційного суду Львівської області від 30.01.2026 ( а.с. 126-130).
За змістом якої, Львівський апеляційний суд Львівської області вважає, що оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суддя вірно встановив фактичні обставини ДТП і дійшла обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 допустив порушення вимог п. 13.1 ПДР, які призвели до даної ДТП, оскільки водій ОСОБА_4 , не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем, який рухався попереду, «Део Сенс», що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
При цьому, апеляційний суд не погодився із твердженнями захисника про те, що судом допущено неповноту судового розгляду, позаяк дослідженням матеріалів справи встановлено, що наявна у матеріалах справи сукупність доказів є достатньою для того щоб прийти до однозначного висновку за критерієм поза розумним сумнівом щодо винуватості водія ОСОБА_4 у вчиненні ДТП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення щодо нього.
Будь-яких належних доказів на підтвердження вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Щодо інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Диспозиція ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Склад правопорушення наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року.
Відповідно до п. 2-4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Так, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Передумовою для проходження водієм огляду на стан сп'яніння має бути виявлення (встановлення) поліцейським ознак сп'яніння, які передбачені пунктом 3, 4 розділу І вищезазначеної Інструкції. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння.
Статтею 266 КУпАП зазначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно з п. 5 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Наявний у матеріалах справи електронний носій (компакт-диск) містить фрагменти відеозапису, що свідчить про порушення безперервності відеозйомки, а зазначений відеозапис не є цілісним (повним) з моменту зупинки транспортного засобу до момента оголошення протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені обставини свідчать на недотримання вимог зазначеної інструкції.
Суддя установила, що з оглянутого небезперервного диску з відеофіксацією подій не зафіксовано чіткої відмови ОСОБА_1 від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у найближчому медичному закладі (а.с.6).
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували обставини, викладені у цьому протоколі про адміністративне правопорушення щодо відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, суду не надано.
Крім цього, працівниками поліції не було роз'яснено ОСОБА_1 , що при відмові від огляду на стан алкогольного сп'яніння також наступає відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Аналізуючи представлені суду докази, підстав вважати, що ОСОБА_1 діяв умисно, намагаючись уникнути адміністративної відповідальності, у суду немає.
Наявні матеріали справи не містять належних та достатніх даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчиняв дії спрямовані на ухилення від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Посадовими особами, які складали протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не надано суду переконливих доказів винуватості особи у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.
Суд зазначає, що Протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №409801 від 02.08.2025, стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, сам по собі, не є достатнім доказом вини останнього у вчиненні цього правопорушення. Інших належних та допустимих доказів, які б узгоджувалися з ним, суду не надано.
Щодо інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Суд установив, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Тож, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000).
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Ураховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Також Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
За висновком ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Положеннями ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, полягає у вживанні особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Щодо відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.
У постанові від 26.04.2018 по справі № 338/1/17 Верховним Судом зроблено висновок, згідно із яким саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших доказів у справі, не може бути беззаперечним доказом вини, адже у протоколі викладаються фактичні обставини вчинення правопорушення, які повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували винуватість особи.
Аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини, докази по справі, суд установив, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на винні дії ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що справа про адміністративні правопорушення підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складів адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків..., а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 9 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04), "Карелін проти Росії" (заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання потрібно вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Висновки суду
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя доходить до висновку, що в ході розгляду справи не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 1 ст. 130, ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Отже, протоколи про адміністративне правопорушення не містить будь-яких фактичних даних, на підставі яких можна би було встановити наявність у діях ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 1 ст. 130, ч. 4 ст. 130 КУпАП, а тому ці протоколи, у сукупності з іншими матеріалами, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у справі, тому суд вважає, що в його діях відсутні склади зазначених адміністративних правопорушень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення орган, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 9, 247, 283, 284 КУпАП, суддя
закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 122-4, ч. 1 ст. 130, ч. 4 ст. 130 КУпАП за відсутності складу адміністративних правопорушень.
Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Радехівський районний суд Львівської області.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
СуддяМагонь О. З.