Справа № 450/1575/26 Провадження № 1-кп/450/430/26
31 березня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
розглянувши в м. Пустомити у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026142430000043 від 17.03.2026 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Яворів, Львівської області, українець громадянин України, не інвалід, з вищою освітою, який тимчасово не працює, який має на утримані неповнолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України,
Пустомитівський районний суд Львівської області своїм рішенням від 12 березня 2026 року (справа №450/1137/26, провадження №2-о/450/128/26) видав обмежувальний припис щодо тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 строком на 6 місяців у вигляді заборони, а саме: перебувати у місці проживання(перебування) з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , з яким ОСОБА_3 ознайомився під розпис 15 березня 2026 року.
Водночас ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомлений із заходами тимчасового обмеження його прав, застосованими згідно рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 березня 2026 року, нехтуючи обов'язковими приписами і обмеженнями суду, переслідуючи умисел спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до якої видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, приблизно о 12 год. 50 хв. 16 березня 2026 року, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи цілеспрямовано та порушуючи встановлені судом тимчасові обмеження, перебував за місцем реєстрації та проживання своєї колишньої дружини ОСОБА_4 , тобто скоїв умисні дій щодо невиконання заборони, передбаченої обмежувальним приписом.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст. 390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий застосовано судом.
Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 яка була складена в присутності захисника ОСОБА_5 слідує, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надав свою згоду на розгляд обвинувального акту без його участі у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, шляхом вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України.
Відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, знайшла своє підтвердження та доведена повністю.
За вчинення кримінального проступку обвинувачений підлягає покаранню, при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком, він раніше не судимий, на обліку в лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п. 38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 р. та у п.п. 34, 41 "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р.
Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи наведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити основне покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкцій ст. 390-1 КК України, і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання не має.
Цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Судові витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів відсутні.
Керуючись ст. 302, 373, 374, 381-382 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
У відповідності до ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк відбуття покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_3 , на підставі ч. 1 ст. 49-2 КВК України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що за ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, передбачена кримінальна відповідальність за ч. 3 ст.389 КК України.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його отримання.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду кримінального провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
СуддяОСОБА_1