Справа № 462/1653/26
про відмову у відкритті провадження
02 квітня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О. Б., вивчивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановила:
представник позивача Поляков О. В. через систему «Електронний суд» звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 28.02.2021 року у розмірі 30 630,13 грн. та понесені судові витрати.
Перевіривши заяву та додані до неї документи під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, суддя дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 48 ЦПК України передбачено, що сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідно до ст. 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. Згідно ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Тобто, стороною у справі може бути лише особа, яка має цивільну процесуальну правоздатність і цивільну процесуальну дієздатність.
Оскільки відповідачем у справі вказано фізичну особу, суд, відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України, звернувся до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Як вбачається з відповіді № 2551518 від 02.04.2026 щодо реєстрації осіб з Державного реєстру фізичних осіб платників податків, встановлено, що особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифіковано, але на момент надходження запиту РНОКПП закрито/серія (за наявності) та номер паспорта знято з обліку, у зв'язку з наявністю повідомлення від ВРАЦС про громадян, які померли.
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у день її смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку ст. 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, однак лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі. При цьому, в зв'язку зі смертю боржника в кредитних правовідносинах має місце перехід обов'язків боржника до його спадкоємців, а нормами матеріального права визначено порядок пред'явлення вимоги кредитора до спадкоємців та обов'язки останніх.
Питання про задоволення вимог кредитора у разі смерті боржника врегульовані ст. 1281 ЦК України, відповідно до положень якої кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину.
Отже, матеріальне правонаступництво тісно пов'язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Таким чином, процесуальним законодавством не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла і правоздатність якої відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 ЦК України припинилася. Нормами цивільного права передбачено в таких випадках право кредитора на пред'явлення вимоги про стягнення боргу в порядку цивільного судочинства безпосередньо до спадкоємців боржника, які несуть відповідальність за зобов'язаннями спадкодавця в межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження по справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.
Такі правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року по справі №489/4072/2016-ц та постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 по справі №185/998/16ц.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
З огляду на те, що позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, який на час звернення з позовом до суду вже помер, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Суддя вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що цією ухвалою позивач не позбавляється права звернення до спадкоємців, які прийняли спадщину.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 46-47, 55, 186, 258-261 ЦПК України, суддя,
постановила:
у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя: Постигач О. Б.