Справа №333/3628/26
Провадження №1-кс/333/1346/26
31 березня 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_7 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025080100005959 від 26.08.2025 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Бердянськ Запорізької області, громадянину України, який має професійно-технічну освіту, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовцю за мобілізацією, який проходив службу на посаді гранатометника 2-го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, переведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», раніше судимому:
- 10.07.2000 р. Бердянським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.81 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, на підставі ст.45 КК України враховано засудження з іспитовим строком на 1 рік, штраф 680 грн., на підставі ст.1П «А» Закону України «Про амністію» від відбування покарання звільнений;
- 04.10.2000 р. Бердянським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ст.44, ст.42 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.45 КК України враховано засудження з іспитовим строком на 2 роки;
- 19.04.2001 р. Бердянським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.140 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ст.45 КК України враховано засудження з іспитовим строком на 2 роки;
- 14.01.2002 р. Бердянським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ст.71 КК України частково приєднати покарання за вирок Бердянського районного суду Запорізької області від 19.04.2001 р. та визначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі;
- 01.02.2007 р. Бердянським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.ст.75, 76 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців;
- 05.03.2008 р. Бердянським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.317, ч.2 ст.307, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць, на підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Бердянського районного суду Запорізької області від 01.02.2007 р. та визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці з конфіскацією майна;
- 05.06.2012 р. Бердянським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.263, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Бердянського районного суду Запорізької області від 05.03.2008 р. по ч.2 ст.307 КК України та визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки;
- 03.11.2016 р. Бердянським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.309, ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді 2 років 6 місяців, на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бердянського районного суду Запорізької області від 05.06.2012 р. та визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 7 місяців;
- 27.12.2016 р. Бердянським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ч.4 ст.70 КК України частково приєднано покарання за вироком Бердянського районного суду Запорізької області від 03.11.2016 р. та визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, з 09.11.2016 р. враховувати 1 день п/з за 2 дні п/в;
- 22.06.2020 р. Бердянським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. Звільнився 24.01.2023 р., невідбуте покарання 4 місяці 9 днів,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України,
Старший слідчий в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_7 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з погодженим із прокурором клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України.
Згідно з матеріалами клопотання, наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по особовому складу) від 30 травня 2025 року № 83 о/с військовослужбовця за мобілізацією ОСОБА_5 призначено на посаду гранатометника 2-го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 30 травня 2025 року № 157 уважається, що ОСОБА_5 з 30 травня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
04 червня 2025 року, солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, не з'явився на службу до місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ поблизу населеного пункту Дніпровка Петро-Михайлівської сільської громади Запорізького району Запорізької області з лікувального закладу - ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. № 29, після проходження медичного огляду, після чого обов'язки військової служби не виконував, до місця військової служби безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживав жодних заходів для з'явлення до місця військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового та цивільного управління та незаконно перебував за межами місця служби до 23 липня 2025 року, а саме до моменту встановлення його місцезнаходження працівниками правоохоронного органу.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.5 ст.407 КК України - нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Окрім цього солдат ОСОБА_5 26 липня 2025 року, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, розташоване поблизу АДРЕСА_3 , після чого обов'язки військової служби не виконував, до місця військової служби безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживав жодних заходів для з'явлення до місця військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового та цивільного управління та незаконно перебував за межами місця служби до 14 серпня 2025 року, а саме до моменту встановлення його місцезнаходження працівниками правоохоронного органу.
Таким чином ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Разом із цим 30 серпня 2025 року, солдат ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, розташоване поблизу населеного пункту АДРЕСА_3 , після чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв.
Таким чином ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України, а саме дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
30.03.2026 р. ОСОБА_5 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407; ч.4 ст.408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: матеріалами службових розслідувань, проведениї військовою частиною НОМЕР_1 НГУ, протоколами допиту свідків та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що військовослужбовець ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_5 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України, у зв'язку з цим, у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та, як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний військовослужбовець ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, продовжуючи проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради, з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань під час досудового розслідування з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема, перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний військовослужбовець ОСОБА_5 , в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), а саме дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те, що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку військовослужбовець ОСОБА_5 повинен повернутися до місця мешкання, реєстрації або місця служби, тобто до підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ, яка в будь-який час може змінити своє місце розташування, що створить умови та змогу військовослужбовцю ОСОБА_5 здійснювати вплив на свідків та переховуватися від органу досудового розслідування. З огляду на вищевикладене буде неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість переховуватись від правосуддя, надасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду та здійснювати тиск на свідків, щоб останні відмовились від своїх показань.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що вказаний запобіжний захід в умовах воєнного стану, позбавляє військовослужбовця виконувати свій конституційний обов'язок, що не кореспондується із ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, в свою чергу обрання відносно підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, створить передумови для переховування військовослужбовця ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду. Більше того, за таких обставин військовослужбовець ОСОБА_5 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного військовослужбовця ОСОБА_5 , у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, поручителі з числа цивільних осіб не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов'язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу, де проходить військову службу підозрюваний, крім того ОСОБА_5 є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за місцем дислокації військової частини, що фактично унеможливить поручителем з числа цивільних осіб забезпечити належне виконання покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України. Водночас, поручителі з числа командування військової частини та інших військових формувань не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов'язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу в одній із підозрюваним військовій частині, у зв'язку з виконанням безпосередніх бойових завдань на лінії зіткнення з ворогом.
Беручи до уваги те, що військовослужбовець ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов'язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується вчиненням військовослужбовцем ОСОБА_5 особливо тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 підтримав клопотання у повному обсязі і послався на обставини, які у ньому були викладені.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання слідчого підтримала та посилалася на те, що застосування жодного більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Повідомив, що перебуває на обліку у лікаря-нарколога з 2007 року, має психічний розлад внаслідок вживання наркотичний речовин та гепатит-С. Двічі проходив лікування, телефонував на гарячу лінію два місяці назад та повідомляв про проходження лікування, заяву про це прийняв майор ОСОБА_8 . Виписка була подана в медичну частину військової частини, після проходив медичний огляд в лікарні МВД. Військову-лікарську комісію проходив фактично від проходження військової служби не відмовляється.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає, що підозра необґрунтована, ризики відсутні. Підзахисний двічі знаходився на лікування, відповідні довідки надавалися до військової частини, також підзахисний на даний час має потребу в продовженні лікування.
Вислухавши сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Слідчим суддею встановлено, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080100005959 від 26.08.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України.
30.03.2026 р. ОСОБА_5 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України.
Слідчий суддя вважає, що провина ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину), повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: матеріалами службових розслідувань, проведених військовою частиною НОМЕР_1 НГУ, протоколами допиту свідків та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , суспільну небезпеку інкримінованого кримінально протиправних дій, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного.
Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 4 ст. 408 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років. Так, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя вважає, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний військовослужбовець ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, продовжуючи проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради, з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань під час досудового розслідування з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також слідчий суддя вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчиняти інші кримінальні правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_5 , в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), а саме дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану.
Окрім цього, з матеріалів кримінального провадження та показань свідків можна зробити висновок про недбале ставлення військовослужбовця ОСОБА_5 до військової служби та покладених на нього обов'язків.
Слідчий суддя зазначає, що для досягнення мети застосування запобіжних заходів, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, на початковій стадії досудового розслідування, що зумовлює необхідність в проведенні низки слідчих та процесуальних дій, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437, 442 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховуючи всі обставини справи, ставлення підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, дані, що його характеризують, а також враховуючи інші фактичні обставини даного конкретного кримінального провадження, матеріальне забезпечення військовослужбовця ОСОБА_5 вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 266 240,00 грн., оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372,376 КПК України, суд,
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислюється з 16 години 25 хвилин 31 березня 2026 року.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів до 16 годин 25 хвилин 29 травня 2026року включно.
Визначити суму застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок місцевих загальних судів (отримувач платежу - ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26316700, рахунок № UA928201720355289002015001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; не залишати місце проживання; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» МЮУ.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Повний текст ухвали складений та оголошений о 10 год. 50 хв. 03 квітня 2026 року.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя ОСОБА_1