Справа № 640/2884/19 Головуючий у 1 інстанції: Мінаєва К.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
31 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Данилюк Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» (далі - ТОВ «ДІСАВІ») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0057581404 від 12.11.2018 року, винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.11.2018 № 0057581404 на суму 14965,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що ТОВ «ДІСАВІ» до перевірки надано договір субпідряду на виконання робіт № 17 від 14.09.2017 з додатками, який містить реквізити розрахункового рахунку ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» № НОМЕР_1 в ПАТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627). Згідно інформаційних систем на рівні ДФС України, зазначений рахунок відкрито 17.11.2017. На переконання апелянта, вказане свідчить про дефектність договору субпідряду з додатками, дата складання якого значиться 14.09.2017. Наведені розбіжності між датою підписання договору та датою відкриття розрахункового рахунку, на думку апелянта, свідчать, що первинна документація оформлена виключно для створення вигляду.
Також, апелянт вказує, що, в порушення пункту 51.1 статті 51 ПК України, ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» не подало звіти, що свідчить про відсутність трудових ресурсів. В ЄРПН відсутні зареєстровані податкові накладні на адресу ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» з номенклатурою послуг (будівельно-монтажні роботи за адресою м.Буча, вул. Леха Качинського (Чкалова), 3). Також, апелянт зазначає, що з урахуванням встановлених норм тривалості робочого часу, кількості працівників, необхідних для виконання зазначеного в первинних документах обсягу будівельних робіт становить 11 працівників, що свідчить про неможливість виконання ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» робіт (теплопостачання допоміжних та побутових приміщень цеху виготовлення трубопроводів на території виробничої бази ПТЕМ).
Крім того, апелянт вказує, що від СУФР ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві надійшла інформація, де зазначено, що в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню №32017100050000037 від 11.07.2017 встановлено, що протягом 2017 року на території міста Києва невстановлені особи зареєстрували (перереєстрували) підприємство ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН», використовуючи особисті дані гр. ОСОБА_1 , який повідомив, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду засобами відеоконференцзв'язку системи «Електронний суд».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ».
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» зареєстровано як юридична особа з 02.03.2002, основним видом економічної діяльності є 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.
На підставі направлення від 09.10.2018 №1620/26-15-14-04-03, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у місті Києві від 08.10.2018 №15008, в період з 09.10.2018 по 16.10.2018 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБУД КОНСТРАКШН» за листопад 2017 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ».
З огляду на виявлені ГУ ДФС у м. Києві факти, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ «ДІСАВІ» даних податкового кредиту у сумі 11972 грн, по взаємовідносинах з ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН», що містяться у податковій декларації з ПДВ за листопад 2017 року та даних податкового кредиту у сумі 51785 грн, по взаємовідносинах з ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ», що містяться у податковій декларації з ПДВ за червень 2017 року, в ході перевірки ТОВ «ДІСАВІ» був надісланий запит ГУ ДФС у місті Києві від 05.03.2018 №9486/10/26-15-14-04-05-12 про надання інформації (пояснень та документальних підтверджень).
28 березня 2018 року, на виконання вказаного запиту, ТОВ «ДІСАВІ» направило пояснення за вих. № 029, в яких зазначено про відсутність підстав для направлення запиту відповідно до пункту 73.3 пункту 73 Податкового кодексу України, про відсутність жодних відомостей про виявлені факти під час аналізу податкової інформації, які б свідчили про можливі порушення конкретним платником податків вимог законодавства, у зв'язку з чим, запит оформлений з порушенням встановленого порядку, тому ТОВ «ДІСАВІ» звільнено від обов'язку надавати відповідь.
За результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено Акт від 23.10.2018 № 1031/26-15-14-04-03/31868063, відповідно до висновків якого, встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевірюваний період на суму 63 757 грн, у тому числі за червень 2017 року на суму 51 785 грн, за листопад 2017 року на суму 11 972 гривень.
ТОВ «ДІСАВІ» подало заперечення від 29.10.2018 за вих. № 080 на Акт перевірки від 23.10.2018 № 1031/26-15-14-04-03/31868063 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДІСАВІ», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» (код 41449123) за листопад 2017 року та з ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» (код 40703298) за червень 2017 року».
За результатами розгляду заперечення, висновки Акту перевірки від 23.10.2018 № 1031/26-15-14-04-03/31868063 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДІСАВІ», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» за листопад 2017 року та з ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» за червень 2017 року» залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі висновків Акта перевірки від 23.10.2018 № 1031/26-15-14-04-03/31868063 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення (форми «Р») від 12.11.2018 № 0057581404, яким донараховано 79 696,25 грн, у тому числі, основний платіж - 63 757,00 грн, штрафні санкції - 15 939,25 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України, яка 15.01.2019 прийняла рішення про результати розгляду скарги ТОВ «ДІСАВІ» №1885/6/99-99-11-04-02-25, відповідно до якого, скаргу було залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Приписами п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України закріплено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.
Згідно положень пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Нормами пункту 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Приписи п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Нормами п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
В силу частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У відповідності до ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції позов задоволено частково, а саме, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.11.2018 № 0057581404 на суму 14965,00 грн., тобто, у частині, що стосується господарських відносин позивача з ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН».
Матеріали справи свідчать, що 14 вересня 2017 року між позивачем (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБУД КОНСТРАКШН» (Субпідрядник) в особі директора Ус Ірини Георгіївни укладено Договір субпідряду на виконання робіт №17, за умовами пункту 2.1 якого, Субпідрядник зобов'язується на свій ризик за завданням Підрядника виконати роботи по об'єкту, відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, з дотриманням будівельних норм та правил, що діють в Україні, а Підрядник прийняти і оплатити такі роботи.
Відповідно до пунктів 3,6 вищевказаного Договору, його ціна являється твердою, складає 59857,62 грн, крім того ПДВ 20% - 11971,52 грн, разом з ПДВ 71829,14 грн. Замовник здійснює оплату в розмірі 100% по завершенню робіт згідно Додатку № 1 «Договірна ціна».
На підтвердження виконання Договору субпідряду на виконання робіт від 14.09.2017 №17, позивачем надано:
- договірну ціну на будівництво Теплопостачання допоміжних та побутових приміщень цеху з виготовлення трубопроводів на території виробничої бази ПТЕМ за адресою: м. Буча, вул. Леха Качинського (Чкалова), 3, що здійснюється в 2017 році;
- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на облаштування теплового насосу від 14.09.2017;
- підсумкову відомість ресурсів по об'єкту: тепловий пункт (витрати - по факту);
- перелік матеріалів та обладнання, що постачаються Підрядником;
- акт приймання-передачі матеріалів №1 від 18.09.2017
- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2017 року від 16.11.2017;
- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року від 16.11.2017;
- платіжне доручення від 14.12.2017 №72 на суму 71 829,14 грн;
- виписку за рахунками за 14.12.2017.
Згідно платіжного доручення від 14.12.2017 №72, ТОВ «ДІСАВІ» сплатило на рахунок ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» грошові кошти у розмірі 71 829,14 грн, з призначенням платежу: «оплата за роботи згідно договору №17 від 14.09.2017 р., у т.ч. ПДВ 20% 11971,52 грн.».
Крім того, відповідно до інформації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, у ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» наявна ліцензія від 09.08.2017 на здійснення господарської діяльності з будівельних робіт.
Колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи у своїй сукупності є достатніми, належними та допустимими доказами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «ДІСАВІ» та ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН».
Щодо посилання відповідача на те, що, в порушення пункту 51.1 статті 51 ПК України, ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» не подало звіти, що свідчить про відсутність трудових ресурсів, слід зазначити наступне.
Фактично відповідач робить висновок про нереальність господарських відносин позивача з ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» лише на підставі того, що це Товариство не подало звіти про наявні трудові ресурси.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт неподання контрагентом податкової звітності або відсутність у відповідних інформаційних базах даних щодо кількості найманих працівників не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від належного виконання податкових обов'язків його контрагентом.
Як наголосив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 січня 2025 року у справі № 640/4534/20, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17 березня 2026 року у справі №160/18728/24, відповідно до якої, відсутність у контрагента достатньої кількості трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Отже, твердження апелянта про неможливість виконання робіт ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» виключно з огляду на розрахункову кількість працівників ґрунтується на припущенні.
В свою чергу, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, контролюючий орган, стверджуючи про нереальність господарських операцій, використав податкову інформацію, яка наявна в базах даних податкового органу. Однак, податковим органом не було проведено ні зустрічних звірок, ні планових або позапланових перевірок ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» за відповідний звітний період, а висновки перевірки позивача ґрунтуються виключно на податковій інформації, яка не була перевірена в ході проведених в установленому порядку перевірок або звірок його контрагента, під час яких було б реально досліджено первинну документацію контрагента та відповідність інформації, вказаної таким платником податків у його податковій звітності.
Крім того, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи, зокрема договір субпідряду, договірна ціна, локальний кошторис, підсумкова відомість ресурсів, акти приймання-передачі матеріалів, акти виконаних робіт (форми КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), платіжні доручення та банківські виписки, містять усі необхідні реквізити, передбачені статтею 9 Закону №996-XIV, відображають зміст, обсяг, вартість та строки виконання робіт, а також підтверджують фактичний рух активів та зміну майнового стану сторін.
Аналіз зазначених документів у їх сукупності свідчить про наявність реального характеру господарських операцій, оскільки вони узгоджуються між собою за змістом, датами, обсягами виконаних робіт та сумами розрахунків, що виключає їх формальний характер та штучність.
Факт здійснення оплати за виконані роботи у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням та банківською випискою, додатково свідчить про реальне виконання договірних зобов'язань сторонами та спрямованість операції на досягнення економічного результату.
Щодо доводів апелянта про розбіжності між датою укладення договору та датою відкриття банківського рахунку контрагента, колегія суддів зазначає, що такі обставини самі по собі не свідчать про фіктивність правочину, оскільки реквізити рахунку могли бути уточнені сторонами у процесі виконання договору, а зазначення рахунку у договорі не є істотною умовою, яка впливає на дійсність правочину та факт виконання робіт.
З приводу посилання відповідача на протокол допиту ОСОБА_1 від 03.01.2018, слід зазначити наступне.
Питання можливості врахування матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, під час вирішення адміністративних справ означеної категорії теж вже неодноразово розглядалося Верховним Судом (постанови від 17 червня 2021 року у справі №826/1158/18, від 01 липня 2021 року у справі №822/1722/18, від 06 жовтня 2021 року у справі №2340/2731/18, тощо).
Правова позиція у наведених вище рішеннях Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду зводиться до того, що факт податкового правопорушення не може обґрунтовуватись фактом існування кримінальної справи, в тому числі, щодо контрагента платника податків. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення, протоколи допиту чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2022 року у справі № 160/3364/19 підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18, про те, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. При цьому, частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Крім того, як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 травня 2024 року у справі № 826/9244/16, «…лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, може встановлювати факти, що впливають на визначення податкових зобов'язань, і можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків. Протокол допиту свідка у кримінальній справі, по якій немає обвинувального вироку, не може впливати на визначення податкових зобов'язань, що, зокрема, слідує із системного аналізу положень Податкового кодексу України. Правову оцінку свідченням свідка, які викладені у протоколі допиту свідка, має давати суд в порядку кримінального судочинства, а не податковий орган у своїх актах. За таких обставин, протокол допиту свідків, на які податковий орган посилається в акті перевірки, не є належними доказами, які свідчить про допущення порушень позивачем при формуванні даних податкового обліку».
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає доводи апелянта в цій частині необґрунтованими та такими, що не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до принципу презумпції правомірності рішень платника податків, який випливає зі змісту норм податкового законодавства та усталеної судової практики, усі сумніви щодо тлумачення прав та обов'язків платника податків повинні тлумачитись на його користь, якщо інше прямо не встановлено законом та не доведено належними і допустимими доказами контролюючим органом.
У свою чергу, обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, покладається саме на такий суб'єкт.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду належних, достатніх та беззаперечних доказів, які б у своїй сукупності свідчили про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій або про узгодженість дій позивача з його контрагентом, спрямованих на отримання неправомірної податкової вигоди.
Колегія суддів також зазначає, що сам по собі формальний підхід контролюючого органу до оцінки первинних документів, без дослідження фактичного руху активів, економічного змісту операцій та їх спрямованості на досягнення господарського результату, не відповідає вимогам податкового законодавства та принципу верховенства права.
Доводи апелянта про відсутність ділової мети в господарських операціях колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, спірні господарські операції між ТОВ «ДІСАВІ» та ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» були спрямовані на виконання конкретних будівельних робіт, безпосередньо пов'язаних із господарською діяльністю позивача, що узгоджується з його основним видом діяльності, а відтак мають очевидну ділову мету та економічний зміст.
Також, колегія суддів зазначає, що наведені апелянтом доводи щодо відсутності у ЄРПН податкових накладних на адресу ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» із відповідною номенклатурою послуг не можуть бути належним та достатнім доказом нереальності господарських операцій, оскільки такі обставини стосуються діяльності контрагента та не спростовують факту отримання позивачем результату робіт, підтвердженого первинними документами.
Враховуючи вищевказане в сукупності, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.11.2018 № 0057581404 на суму 14 965,00 грн.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.
Повне судове рішення складено 01.04.2026 р.