Справа № 947/9901/26
Провадження № 1-кп/947/835/26
01.04.2026 року Київський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480001373 від 14.11.2025 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, із середньо - спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, на момент вчинення кримінального правопорушення - військовослужбовець за призивом під час мобілізації, перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,
Так, ОСОБА_6 будучі військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», в порушення вимог в порушення вимог ст. ст. ст. 3, 21, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 14.11.2025 о 16 годині 00 хвилин, знаходячись за місцем свого мешкання у коридорі квартири АДРЕСА_2 , в ході словесного конфлікту, виниклого на грунті раптово виниклих неприязних відносин, керуючись раптово виниклим, прямим умислом та метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень, з мотивів особистої неприязні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання наніс не менше п?яти ударів руками в область голови та обличчя своєму батькові ОСОБА_5 , від чого останній впав на підлогу коридору квартири, після чого наніс йому ще не менше одного удару ногою в область голови, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку середнього ступеню з ділянками контузії у лівій тім?яній частці, лінійного перелому лобної кістки справа, перелому правого крила клиновидної кістки, перелому латеральної стінки правої орбіти, перелому дуги правої виличної кістки, перелому нижньої щелепи справа, саден-забоїв м?яких тканин обличчя в результаті чого потерпілого було госпіталізовано до КНП «МКЛ №10» ОМР.
Вказані, спричинені ОСОБА_6 тілесні ушкодження ОСОБА_5 . У вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку середнього ступеню з ділянками контузії у лівій тім?яній частці, лінійного перелому лобної кістки справа, перелому правого крила клиновидної кістки, перелому латеральної стінки правої орбіти, перелому дуги правої виличної кістки, перелому нижньої щелепи справа, саден-забоїв м?яких тканин обличчя складають єдиний морфологічний комплекс і відповідно до п. 2.3.1. «б» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 Міністерства охорони здоров?я України від 17.01.1995, відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, за кваліфікуючими ознаками - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, визнав повністю, та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєного ним злочину, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: він 14.11.2025 року в денний час доби перебував за місцем свого мешкання в квартирі АДРЕСА_2 , де у нього виник конфлікт із його матір'ю, внаслідок якого потім у нього виник конфлікт з батьком. Потім в ході словесного конфлікту він своєму батькові ОСОБА_5 наніс декілька ударів руками в область голови та обличчя, кількість ударів не пам'ятає, внаслідок нанесених ударів, батько впав на підлогу, він наніс йому ще один удар ногою. У скоєному щиро кається, просив суворо його не карати, вибачається перед батьком за свої дїї.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_6 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_6 , дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.1 ст. 121 КК України за кваліфікуючими ознаками - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному, відсутність вимог матеріального характеру у потерпілого.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.
З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, є військовослужбовцем, публічне вибачення перед потерпілим за свої дії, враховуючи обставини які пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття у скоєному, відсутність обтяжуючих обставин, думка потерпілого, який не має вимог матеріального та морального характеру до обвинуваченого, просив призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає доцільним і можливим призначити покарання ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, бо вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.
Крім того, призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 з застосуванням вимог ст. 75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Цивільний позов потерпілим ОСОБА_5 не заявлявся.
Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі стягнути з ОСОБА_6 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395, 615 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_6 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ « ОСІ » скасувати, звільнити з під варти в залі суду
На підставі частини 5 статті 72 КК України, зарахувати ОСОБА_6 у строк відбуття покарання у виді позбавлення волі, період попереднього ув'язнення з 15.11.2025 року по 01.04.2026 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судової експертизи СЕ-19/116-25/29319-БД від 17.11.2025 року, у розмірі 3394 гривень 67 копійок.
Речовій доказ: ганчірка, ватний тампон зі змивом, халат жовтого кольору, штани зі слідами РБК, - знищити.
Речовій доказ: диск CD - R, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Речові докази: спортивні штани та спортивна кофта, повернути за належністю ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1