Справа № 947/45401/25
Провадження № 1-кс/947/4622/26
01.04.2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження №12025160000001285 від 15.12.2025 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Успенівка, Саратського району Одеської області, громадянин України, із повною вищою освітою, не одружений, працює водієм ТОВ «Нова Пошта», раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
І. Суть клопотання
31 березня 2026 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчими відділу СУ ГУНП в Одеській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025160000001285 від 15.12.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
На думку слідчого застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 надав письмові заперечення проти задоволення клопотання та послався на можливість застосування не цілодобового домашнього арешту з огляду на визнання вини, компенсації витрат на поховання потерпілого, позитивні характеристики, офіційне працевлаштування.
2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.3. Оцінка обґрунтованості підозри
Зміст повідомлення про підозру
30.03.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.286 КК України.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.
В ході досудового розслідування встановлено, що 15.12.2025, о 07:20 год., у денний час доби (на світанку), у суху погоду, без опадів, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «BMW 530D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух у Малиновському районі м. Одеси, по другій (середній) смузі проїзної частини вул. Святослава Ріхтера, на якій організовано двосторонній рух і яка має по три смуги для руху транспортних засобів в кожному напрямку, з боку вул. Іцхака Рабіна в напрямку перехрестя з другорядною дорогою проїзної частини вул. 6-та Степна, зі швидкістю 85 км/год, чим порушив вимоги п.п. 12.4., 12.9. б) Правил дорожнього руху України, якими передбачено.
В цей час по проїзній частині другорядної дороги вул. 6-та Степна, в напрямку перехрестя з вул. Святослава Ріхтера, здійснював рух електросамокат чорного кольору, зі швидкістю 23 км/год. під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виїхав на вказане перехрестя під знак 2.1 (Дати дорогу) Правил дорожнього руху України.
Водій ОСОБА_4 , діючи з необережності та в порушення вимог п. 2.3. б) Правил дорожнього руху України, уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно не відреагував на її зміну, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух із зазначеною вище швидкістю, яка перевищувала максимальну допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги, чим позбавив себе можливості безпечно керувати транспортним засобом та своєчасно і відповідно реагувати на зміни дорожньої обстановки, і в порушення вимог п.п. 1.5., 12.3. Правил дорожнього руху України, не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки автомобіля, а при умові руху автомобіля «BMW 530D» зі швидкістю 50 км/год, водій електросамоката, гарантовано покинув би смугу руху автомобіля, внаслідок чого на зазначеному перехресті вулиць, скоїв наїзд передньою частиною кузову керованого ним автомобіля «BMW 530D»на ліву бокову частину електросамоката під керуванням ОСОБА_7 .
Внаслідок даної ДТП смертельно травмовано водія електросамоката ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому спричинені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: синці, садна, забійні рани і вогнищевий крововилив в м'яких тканинах голови, крововилив під м'якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та мозочку; закрита травма грудної клітки і живота: переломи 3,4,5,6,7,8,9-го правих ребер по середньоключичній і лопатковій лініям та переломи 2,3,4,5-го лівих ребер по середній паховій лінії з крововиливом і розривами пристінкової плеври, неповний поперечний розрив низхідної дуги грудної частини аорти з крововиливом в навколоортальну клітковину і середостіння та крововиливом в праву плевральну порожнину (згорток крові масою 380 г та 60 мл рідкої крові), забій легенів, крововилив у коренів легенів з розповсюдженням його в середостіння, крововилив у судинної ніжки селезінки та в товщі брижі тонкої і товстої кишок; травма кінцівок: множинні рвані рани обох гомілок та тильної поверхні 1-го пальця правої стопи, відкриті багатоуламкові переломи правих і лівих малогомілкової великогомілкової кісток з крововиливом в м'яких тканинах обох гомілок.
Смерть ОСОБА_7 перебуває у прямому причинному зв'язку з поєднаною травмою голови, тулуба, кінцівок, спричиненої під час дорожньо-транспортної події, у вигляді крововиливу під м'які мозкові оболонки обох півкуль головного мозку і мозочку, переломів правих і лівих ребер, неповного розриву грудної частини аорти з крововиливом в праву плевральну порожнину, а також переломів кісток нижніх кінцівок.
Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_7 з'явився шок, у вигляді ознаки шокової реакції з шунтуванням кровотоку в нирках, порушення гемодинаміки мікроциркуляторного русла та жирової емболії судин легенів середнього ступеня.
Допущенні водієм ОСОБА_4 , порушення вимог п.п. 1.5., 2.3. б), 12.3, 12.4., 12.9. б) Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_7 .
Щодо обґрунтованості підозри
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.12.2025, зі схемою до нього та фото-таблицею, показами свідка ОСОБА_4 висновками автотехнічних експертиз, висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 , висновком комп'ютерно-технічної та автотехнічної експертизи по обставинам ДТП та іншими матеріалами кримінального провадження.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч. 2 ст. 286 КК України, що призвело до загибелі потерпілого та передбачає покарання до восьми років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами до восьми років.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
В той же час, зазначений ризик зменшений офіційним працевлаштуванням, поведінкою підозрюваного після вчинення можливих інкримінованих дій.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.
3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів слідчого в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного.
Зазначений ризик є мінімальним.
3.7. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваній іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний має офіційне місце роботи та позитивно характеризується, водночас зазначені обставини враховані під час звернення слідчого із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
В той же час застосування не цілодобового домашнього арешту жодним чином не усуне встановлених процесуальних ризиків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який відповідає межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні.
3.8. Щодо покладення на підозрюваного обов'язків
З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із м. Одеси, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні, поза межами проведення досудового розслідування, або не під час судового засідання, тобто за відсутності слідчого, прокурора, слідчого судді;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, якщо такий є, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти. При визначенні першого з наведених обов'язків слідчий суддя враховує місце проживання та місце роботи підозрюваного. Строк дії обов'язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст.194 КПК України.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає задоволенню.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження №12025160000001285 від 15.12.2025 року відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Обрати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 29 травня 2026 року включно.
У зв'язку із застосуванням зазначеного вище запобіжного заходу заборонити підозрюваному ОСОБА_4 цілодобово залишати місце свого проживання: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
У зв'язку із застосуванням зазначеного вище запобіжного заходу відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти строком до 29 травня 2026 року включно на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із м. Одеси, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні, поза межами проведення досудового розслідування, або не під час судового засідання, тобто за відсутності слідчого, прокурора, слідчого судді;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, якщо такий є, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.
У разі порушення підозрюваним ОСОБА_4 вказаних обов'язків, а також його процесуальних обов'язків підозрюваного за клопотанням сторони обвинувачення слідчим суддею (судом) може бути вирішено питання про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
На ухвалу протягом п'яти днів з моменту її оголошення до Одеського апеляційного суду може бути подано апеляцію, подача якої не зупиняє дії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1