Справа №522/23373/25-Е
Провадження по справі №2/498/298/26
23 березня 2026 року сел. Велика Михайлівка Одеська область
Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Чернецької Н.С.,
за участю секретаря судового засідання - Гонтаренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України в сел.Велика Михайлівка Одеської області цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
15 січня 2026 року за підсудністю до Великомихайлівського районного суду Одеської області за підсудністю надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послалася на те, що 16.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2697393 відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом у порядку та у строки, визначені договором. 10.08.2023 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір Факторингу № 21/02/2024. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2697393 від 16.12.2021 року. У зв'язку з чим ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» вимушене звернутись із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед Позивачем становить 10364,94 грн., а саме: 2308,4 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8056,54 грн. - заборгованість за процентами; Тому просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №2697393 від 16.12.2021 року в розмірі 10364,94 грн., з яких: 2308,4 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8056,54 грн. - заборгованість по процентам, судові витрати по сплаті судового збору, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі. Відповідач не згодна з твердженням Позивача щодо укладення кредитного договору № 2697393 від 16.12.2021 в електронній формі, виходячи з наступного. Представник позивача в обґрунтування пред'явлених вимог вказує, що даний кредитний договір був укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі з дотриманням вимог законодавства України, яким передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом, оскільки ТОВ «Лінеура Україна» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Позивачем не надано жодного доказу направлення Відповідачеві одноразового ідентифікатора «В996» (наприклад довідки від мобільного оператора), а також не надано доказів використання Відповідачем цього ідентифікатора. У постанові Верховного Суду у справі № 545/1750/21 від 29.05.2024 зроблений такий висновок: «Матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будьяким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ОСОБА_1 цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідачів, відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваними кредитними договорами, тому наявні достатні праві підстави для судового захисту прав та інтересів останнього». Тому, наявні у матеріалах справи копії Договору № 2697393 від 16.12.2021 не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Матеріали справи не містять доказів як того, що саме Відповідач будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ОСОБА_2 цих одноразових ідентифікаторів. У матеріалах справи відсутні відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) щодо укладання спірного кредитного договору. Також, відсутні докази реєстрації Відповідача в інформаційнотелекомунікаційній системі Позивача. Долучена до позовної заяви довідка про ідентифікацію, складена Первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» не є належним та допустимим доказом, оскільки в ній міститься односторонньо відображена інформація, яка не підтверджується будьякими іншими доказами. Більше того, вказана довідка складена всупереч визначених правил документообіу, так як не містить ані номера, ані дати її складання. Позивачем, всупереч положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» не долучено до позовної заяви доказів надання оригіналу договору Відповідачу ОСОБА_1 . Знову ж таки, у позовній заяві Позивач вказує про доручення до матеріалів справи в якості доказу копії Договору № 2697393 від 16.12.2021 про надання споживчого кредиту. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Тому Відповідач вважає, що Позивачем повинен бути наданий для дослідження в судовому засіданні саме оригінал кредитного договору, який начебто був укладений з ОСОБА_1 , а також докази надання оригіналу кредитного договору Відповідачу. Так само не є належним доказом укладення кредитного договору наданий Позивачем Паспорт споживчого кредиту, з огляду на наступне. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою). З огляду на ці норми закону, паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Крім того, Позивачем не надано належного доказу переказу кредитних коштів на рахунок Відповідача, що є необхідним для доведення факту укладання договору, оскільки за нормами абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України кредитний договір є укладений з моменту передання грошей. На підтвердження виплати ОСОБА_1 коштів за кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» долучило до позовної заяви лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 2044-0403 від 04.03.2024, в якому вказано, що відповідно до договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 було здійснено 16.12.2021 успішний переказ коштів в сумі 2500,00 грн., маска карта НОМЕР_1 . Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів належності вказаної картки саме Відповідачу, а також будь-ких даних, які б дали можливість ідентифікувати отримувача вказаних коштів. Позивачем також не надано до позовної заяви доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені позивача. В матеріалах справи відсутній договір, який би дійсно підтверджував будь-які відносини між вказаними підпримствами. Зазначені документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, в розумінні чинного законодавства, які би підтверджували факт переказу коштів на рахунок Відповідача. Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, неможливо ідентифікувати належність електронного платіжного засобу Відповідачу. Також Позивачем долучено до позовної заяви складений Первісним кредитором розрахунок заборгованості за кредитним договором. В свою чергу, вказаний розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Розрахунок заборгованості є виключно внутрішнім документом фінансової установи, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до Відповідача. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком Позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18. Таким чином, жодних доказів на підтвердження укладення ОСОБА_1 кредитного договору 2697393 від 16.12.2021, а також отримання грошових коштів за ним, всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, Позивач не надав. Нарахування відсотків в розмірі більше 50% тіла кредиту Відповідач вважає незаконним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». 50% від тіла кредиту складає 1250,00 грн., водночас, за розрахунком Позивача, Відповідачем сплачено в рахунок відсотків - 629,28 грн. Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Нарахована позивачем сума по відсоткам кредитним договором в розмірі 8685,82 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів, так як сума заборгованості за відсотками в рази перевищує суму заборгованості за кредитом. Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена Позивачем до стягнення сума прострочених платежів по процентах у розмірі 8056,54 грн. не є співрозмірною сумі заявленої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2308,40 грн. за договором № 2697393 від 16.12.2021, оскільки суперечить ч.3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦПК України, принципам розумності та добросовісності, а відтак є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів за користування кредитними коштами. Враховуючи наведене, вважаємо правомірним нарахування процентів за користування кредитними коштами в розмірі 50 % тіла кредиту, що становить 1250,00 грн. Також з розрахунку заборгованості, долученого до справи, вбачається, що позивачем в рахунок погашення заборгованості за процентами було зараховано кошти в сумі 629,28 грн., а тому фактична заборгованість за процентами (в разі укладення кредитного договору) мала б складати 620,72 грн. Проте, даний контррозрахунок міг би мати місце виключно в разі укладення Відповідачем кредитного договору, отримання нею кредитних коштів та користування ними. Щодо витрат на професійну правничу (правову) допомогу: Вартість правничої допомоги в сумі 8 000,00 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання позову є неспівмірним. Відповідач не погоджується з таким розміром правової допомоги, адже вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості. Більше того, Позивачем не долучено жодних документів, які б підтверджували фактичну сплату Позивачем за надані правничі послуг, зокрема платіжної інструкції, квитанції тощо. Враховуючи викладене, Відповідач вважає позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відсутні належні докази, що підтверджують укладення кредитного договору, отримання Відповідачем кредитних коштів та користування ними.
Крім того, в матеріалах справи наявна відповідь на відзив в якому представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у повному обсязі. Мотивуючи свої вимоги тим, що 16.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2697393 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 2500 грн. (п. 1.2 договору). Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідачка, у свою чергу, не виконала умов кредитного договору. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2697393 від 16.12.2021 року зі сторони Відповідача було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично та було направлено Відповідачу на номер мобільного телефону, що був повідомлений ним ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та зазначений в Договорі № 2697393 від 16.12.2021 року. У Довідці про ідентифікацію передбачені усі персональні дані Відповідача, зокрема РНОКПП та дата народження, що дає можливість його ідентифікувати, за вказаними у Довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір № 2697393 від 16.12.2021 року. Отже, аргументи щодо недоведеності підписання Позичальником договору на думку Товариства, є безпідставними. Варто зазначити, що ОСОБА_1 здійснювала платежі на погашення кредитної заборгованості за даним кредитним договором що підтверджується інформацією з розрахунку заборгованості за договором № 2697393 від 16.12.2021 року, та цю ж інформацію було підтверджено представником відповідача у відзиві. Отже, часткова сплата заборгованості за даним договором підтверджує той факт, що ОСОБА_1 визнала укладення між нею та ТОВ «Лінеура Україна» кредитного договору №2697393. Відповідач свідомо уклав даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов'язання та оцінити усі ризики у зв'язку з їх прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договору, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором №2697393. Згідно положень п. 2.1 кредитного договору № 2697393, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у Відповідача заборгованості, оскільки згідно з п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . ТОВ «Лінеура Україна» не створює окремий рахунок для Позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. Слід зауважити, що Позивачем було надано копію Листа-Повідомлення про успішне перерахування коштів, що підтверджує перерахування коштів за кредитним договором № 2697393 від 16.12.2021 року. Відповідно до змісту даного Листа, кошти на суму 2500,00 грн були перераховані на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 . Згідно п.2.1 Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. Отож, Позивачем було надано належні докази на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 та її обов'язку щодо повернення отриманих коштів та інших нарахувань відповідно до умов кредитного договору. Враховуючи, що позивачем було надано копію Листа-Повідомлення про успішне перерахування коштів, що підтверджує перерахування коштів за кредитним договором № 2697393 від 16.12.2021 року, слід зазначити, що Кредитор не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. У зв'язку з чим вищезазначений Лист-Повідомлення не містить повних реквізитів Банківської картки. Відповідно до пункту 10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Тобто, зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі та Листі-Повідомленні про перерахування коштів є неможливим. Даний Лист-Повідомлення підтверджує, що кошти в розмірі 2500,00 грн. було успішно перераховано на банківську картку позичальника, яку він вказав при укладенні кредитного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення». Таким чином, вказаний вище лист містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, номер транзакції в системі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна», Session ID, сайт торгівця, код авторизації, Банк-еквайр, призначення платежу, суми цифрами, що відповідає вимогам чинного законодавства. Зазначаємо, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» позбавлене можливості самостійно надати докази щодо підтвердження, що платіжна картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що необхідна для отримання інформація містить банківську таємницю та за своїм правовим режимом відноситься до таємної інформації з обмеженим доступом та суворо оберігається законодавством України У зв'язку з виниклою необхідністю представником Товариства було заявлено клопотання про витребування доказів від АТ КБ «Приватбанк», що є емітентом картки отримувача кредитних коштів, з проханням витребувати інформацію: Чи була успішною транзакція, здійснена 16.12.2021, в сумі 2500 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ? Отже надані Позивачем докази, зокрема кредитний договір, листповідомлення про успішне перерахування коштів та розрахунок заборгованості, підтверджують факт надання кредитних коштів у сумі 2500,00 грн на платіжну картку Позичальника. Відсутність виписки з банківського рахунку не свідчить про відсутність заборгованості, оскільки кредит було надано шляхом безготівкового переказу через платіжний сервіс, а інформація про власника картки та рух коштів становить банківську таємницю. З метою повного та об'єктивного з'ясування обставин справи Позивачем обґрунтовано заявлено клопотання про витребування відповідної інформації у АТ КБ «ПриватБанк». Як зазначалося 16.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2697393. Підписуючи даний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідач ОСОБА_1 ознайомилась з умовами договору та відповідно погодилась на умови договору. Відповідач, підписавши кредитний договір, також ознайомилася та підписала Паспорт споживчого кредиту та Графік платежів, які є невід'ємними додатками до договору. Паспорт споживчого кредиту містить чітке та зрозуміле відображення істотних умов договору, зокрема - річної процентної ставки та розміру загальної вартості кредиту. У Графіку платежів, який також було погоджено та підписано Відповідачем, було деталізовано порядок повернення кредиту, включно з конкретними датами та сумами щомісячних платежів, де вказано частку тіла кредиту та суму нарахованих відсотків відповідно до погодженої відсоткової ставки. Таким чином, позичальник отримав повну, достатню та прозору інформацію про механізм нарахування відсотків та загальне фінансове навантаження, яке він на себе приймає. Отже, відсотки за користування кредитом були нараховані вірно, відповідно до норм законодавства та кредитного договору № 2697393, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки передбачені Договором. Відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн є обґрунтованим, відповідає чинному законодавству, узгоджується з підходами Верховного Суду та не перевищує середньоринковий рівень оплати аналогічних послуг. Заперечення апелянта з цього приводу є безпідставними. Отже, на думку Позивача, витрати, понесені Відповідачем на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та нерозумними, а також недоведеними. Вважаємо що фактично за своєю природою дані послуги не носять у собі надскладний характер виконаної роботи, а тому, зазначені Відповідачем судові витрати в розмірі 10 000,00 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат та критерію розумної необхідності таких витрат.
Представник позивача у поданій позовній заяві вказує на розгляд справи без участі представника.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2697393 відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.
Відповідно до п.1.2 Договору сума кредиту становить 2500,00 грн.
Згідно з п.1.3. Договору кредит на строк 360 днів.
Згідно з п.1.4. Стандартна процентна ставка становить 1,99 відсотків в день та застосовується: у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.3. цього Договору.
Згідно з п.1.4.1. знижена процентна ставка становить 1,09% в день та застосовується відповідно до наступних умов.
Відповідно до п. 1.5, 1.5.1, 1.6.1,1.6.2 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 14479,91 відсотків річних; за зниженою ставкою 14479,91 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 20410,00 грн.; за зниженою ставкою - 19738,38 грн.
Позивач свої зобов'язання по договору виконав та перерахував на рахунок, вказаний відповідачем визначену договором суму, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні Платіжні рішення» ТОВ « УПР» вих.№2044-0403 від 04.03.2024.
У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на дату передачі права відступлення вимоги загальний розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості, становить 10364,94 грн., з яких: 2308,4 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8056,54 грн. - заборгованість по процентам, що підтверджується витягом із реєстру боржників.
Вказаний кредитний договір укладений сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи та підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором В996.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Згідно ч. 1ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг'правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі, з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису, відповідно до закону.
Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що, якщо, відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін, електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
10.08.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №ККЛУ-10082023, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передав ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 року, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача сумі 10364,94 грн., яка складається з: 2308,4 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8056,54 грн. - заборгованість за процентами.
ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» направило відповідачу досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором проте відповідачем було проігноровано даний лист.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).
Разом з тим, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.
Після придбання права вимоги до відповідача, позивач не здійснював додаткових нарахувань (відсотків, штрафних санкцій, тощо) за кредитним договором.
Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив необхідних платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ні на рахунок попереднього кредитора.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Крім того, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунках, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування, відповідачем не спростовано правильності розрахунку заборгованості позивача, про витребування будь-яких доказів на підтримання своїх доводів у суд і не просив.
Відтак, відповідачу достовірно було відомо незалежно від підписання правил і умов надання банківських послуг, що отримані кошти необхідно повернути та кошти не надаються на благодійній основі чи безвідплатно, безповоротно. Зустрічного позову до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» відповідач не подав.
Таким чином, встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до змісту ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., тому дані виплати підлягають стягненню з відповідача.
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
Відповідно до ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: копію договіру № 01-07/2024 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025, укладеного між адвокатським об'єднанням «Апологет» та ТОВ ФК «Кредит -Капітал»; акт надання послуг № 241 від 08.10.2025 року; детальний опис надання послуг до акту № 241 за договором про надання правової ( правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року від 08.10.2025 року.
Суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні, сторони у судове засідання не з'явилися, тобто надання правничої допомоги адвокатом у цій справі зводилося до складання позовної заяви.
Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 3000,00 грн.
Керуючись статтями12,13,81,141,258-259,263-265,268,273, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 3 поверх) заборгованість за кредитним договором №2697393 від 16.12.2021 року в розмірі 10364,94 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 3 поверх) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 3 поверх) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.С. Чернецька