Про відмову у задоволенні подання державного виконавця
Справа № 495/241/22
Номер провадження 6/495/263/2026
01 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючої одноособово судді Прийомової О.Ю.
за участю секретаря Чибукової О.В.
справа № 495/241/22
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський Одеської області подання державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Циганок Наталії про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 ,-
30 березня 2026 року до суду надійшло подання державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Циганок Наталії про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 .
Мотивуючи подання державний виконавець зазначає, що на примусовому виконанні Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) знаходиться виконавче провадження №77736088 з примусового виконання виконавчого листа № 495/241/22, виданого 12.03.2025 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської обл., про стягнення з Садівничого кооперативу «Буревістник», Садівничого кооперативу «Жемчужина-2», на користь ОСОБА_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36000,00 грн (по 18000,00 грн).
За вказаним виконавчим документом боржником є - Садівничий кооператив «БУРЕВЕСТНИК», керівник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавцем 09.04.2025 році відкрито виконавче провадження № 77736088 та направлено копії постанови про відкриття виконавчого провадження за вказаною адресою у виконавчому документі, рекомендованим листом. (лист повернувся з позначкою адресат не отримав).
Державний виконавець зв'язався з головою Садівничого кооперативу «БУРЕВЕСТНИК» та повідомив про відкриття виконавчого провадження. Боржником було повідомлено, що останній подав на роз?яснення до суду.
Боржник по виконавчому проваджені Садівничий кооператив «БУРЕВЕСТНИК» сплатив за даним виконавчим документом кошти в сумі 976,37грн.
Рішення суду в добровільному порядку не виконується, не одноразово державним виконавцем здійснювалися спроби зв?язку з головою Садівничого кооперативу «БУРЕВЕСТНИК» щодо сплати боргу в повному обсязі, але на сьогоднішній день рішення суду не виконано.
Також державний виконавець звернувся до органів поліції з повідомленням про притягнення до кримінальної відповідальності голови Садівничого кооперативу « БУРЕВЕСТНИК», а саме ОСОБА_1 .
Враховуючи, що рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення, просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без влучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , до виконання рішення виконавчого листа № 495/241/22 від 12.03.2025. Виконання ухвали покласти на Державну прикордонну службу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
У вищеописаному поданні державний виконавець Наталія Циганок просив подання розглянути без участі державного виконавця та задовольнити його.
Враховуючи викладене, суд розглядає подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, державного виконавця, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом
За результатами дослідження матеріалів справи, ретельної перевірки всіх наданих доказів, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 12 березня 2025 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області видав виконавчий лист про стягнення з Садівничого кооперативу "Буревесник", Садівничого кооперативу "Жемчужина-2" на користь ОСОБА_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000 грн.
Державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 09.04.2025 відкрито виконавче провадження ВП № 77736088.
01.05.2025 державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) накладено арешт на майно боржника у виконавчому провадженні ВП № 77736088.
Відповідно акту державного виконавця від 03 липня 2025 року до відділу з'явився боржник/голова кооперативу СК «Буревістник» та надав декларацію. Боржника попереджено за подання до виконавчої служби неправдивих даних, від сплати не відмовляється.
10 квітня 2025 року державним виконавцем складено акт відповідно до якого до відділу з'явився голова кооперативу Наумчик та повідомив, що від сплати аліментів не відмовляється, але буде звертатися до суду для роз'яснення рішення суду.
Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має, зокрема, право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п.19 частина третя ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Таким чином, ЦПК України визначено можливість державного виконавця звертатися до суду із поданням про тимчасове обмеження саме фізичної особи у праві виїзду за межі України, тоді як Законом України «Про виконавче провадження» визначено право державного виконавця звертатися із поданням і щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України.
З матеріалів справи встановлено, зщ оборжником у виконавчому провадженні ВП № 77736088 є Садівничий кооператив «БУРЕВЕСТНИК», тобто юридична особа.
Державний виконавець звернувся до суду із подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , який є головою кооперативу.
Аналізуючи правомірність такого звернення суд виходить із того, що Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов'язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.
Відтак якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження") передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі № 910/8130/17 від 19 серпня 2020 року.
Таким чином, дійсно державний виконавець уповноважений на звернення до суду із поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України.
Водночас, оцінюючи наявність підстав для задоволення вищевказаного клопотання, суд виходить із наступного.
У п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянам України», наведені підстави тимчасової відмови у виїзді за кордон, зокрема якщо: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
За своїм змістом словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п.5 ч. 1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п.19 частини третьої ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
У відповідності до ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування.
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.
Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт,
Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...».
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №331/8536/17-ц.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду щодо судової практики вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 1 лютого 2013 року, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Отже, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, а також самого боржника за місцем реєстрації не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.
З аналізу наданих державним виконавцем матеріалів, не вбачається, що на момент звернення державного виконавця з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, існував об'єктивно наявний факт навмисного чи свідомого ухилення боржника від виконання зобов'язань за рішенням суду.
Більше того, докази, надані державним виконавцем спростовують ухилення боржника від виконання зобов'язання, оскільки актом державного виконавця від 10.04.2025 підтверджено, що ОСОБА_1 не відмовляється від виконання рішення суду та зобов'язується сплачувати щомісяця суми на погашення заборгованості.
Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду за межі України, тому в задоволенні подання державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Циганок Наталії про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст.247, 258, 260, 353, 441 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Циганок Наталії про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Ухвала може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя: