(заочне)
01 квітня 2026 рокуСправа № 495/9746/25
Номер провадження 2/495/273/2026
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Волкової Ю.Ф.,
із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал фінанс груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
датою ухвалення судового рішення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
22.12.2025 представник ТОВ "Деал фінанс груп" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8189761 у сумі 11968,50 грн.
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те,що 22.07.2025 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено кредитний договір № 8189761.
В подальшому, кредитодавцем відступлено право вимоги за вказаним договором кредиту, зокрема 16.09.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №16/09/25, за умовами якого останній набув права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №8189761 від 22.07.2025.
Відповідно до реєстру прав вимог № 19/11/25-01 від 19.11.2025, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 11968,50 грн., з яких: 3000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2451 грн. - сума заборгованості за процентами, 517 грн - заборгованість за комісією, 6000 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
1.2. Відзив на позовну заяву відповідач не подав.
2. Рух справи у суді
Позов надійшов 17.12.2025.
Ухвалою від 22.12.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
29.12.2025 представник позивача подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 02.01.2026 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 19.06.2025.
3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати за його відсутності; проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки; про поважність причин неявки або про відкладення розгляду справи суду не заявив.
У силу статей 197, 198, 223 підстав для відкладення судового розгляду суд не знаходить, оскільки відповідачу 10.06.2025 вручено повістку про виклик у судове засідання, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Керуючись статтею 280 ЦПК України суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв'язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).
4. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 22.07.2025 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено кредитний договір № 8189761.
Відповідно до умов цього договору, сума кредиту - 3000 грн, що підтверджується довідкою від АТ «Юнекс Банк» про проведення платіжної операції № 033346175239 про переказ коштів у сумі 4000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 ; строк кредитування - 350 днів; процентна ставка - 0,95 % за кожен день користування кредитом; дата повернення кредиту - 06.07.2026.
Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства, за допомогою одноразового ідентифікатора відповідача.
Згідно з п.1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами договору. строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до п. 2.2.8 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 17.25 % від суми наданого кредиту.
Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повного інформацією щодо позикодавця та його послуги (п.п. 5.1. п. 5 договору позики). Також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та правила надання грошових; коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (далі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі, (п.п. 5.3. п. 5 договору позики).
В подальшому, кредитодавцем відступлено право вимоги за вказаним договором кредиту, зокрема 16.09.2025 ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №16/09/25, за умовами якого останній набув права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №8189761 від 22.07.2025.
Відповідно до п.2.1 договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав вимоги відбувається в наступному порядку: Клієнт формує та надає Фактору інформацію згідно з Реєстром прав вимоги, необхідну для оцінки Заборгованостей Боржників, шляхом направлення такої інформації на електронну пошту Фактора за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору; У випадку погодження такої інформації, Фактор формує Реєстр права вимоги та надсилає Клієнту підписаний скан такого Реєстру електронною поштою, а протягом наступного робочого дня - надсилає два (2) екземпляри підписаного Реєстру в паперовому вигляді або у вигляді електронного документу, підписаного кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників Сторін у порядку, визначеному цим Договором за допомогою сервісу для обміну електронних документів «ВЧАСНО». Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді або у вигляді електронного документу, підписаного кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників Сторін у порядку, визначеному цим Договором за допомогою сервісу для обміну електронних документів «ВЧАСНО», є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.
На виконання умов договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 та реєстру прав вимоги № 19/11/25-01 від 19., ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» було сплачено ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» кошти в розмірі 1179754.18 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 19.11.2025, платіжний документ № 579936540.1.
Відповідно до реєстру прав вимог № 19/11/25-01 від 19.11.2025, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 11968,50 грн., з яких: 3000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2451 грн. - сума заборгованості за процентами, 517 грн - заборгованість за комісією, 6000 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).
У постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 сформовано наступну правову позицію.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положенням про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затвердженим Постанова Правління Національного банку України № 151 від 13.12.2019 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов'язаний з електронним документом, підписаним цим підписом.
Отже, відповідач, підписавши кредитний договір, не лише погодив умови договору, але й скористалася кредитом.
Предметом даного позову є стягнення кредитної заборгованості новим кредитором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторони.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, крім тіла кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин першої четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Таким чином, при вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов'язання і природа нарахованих процентів.
У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За змістом позовної заяви та розрахунку боргу позивач ставить вимогу про стягнення процентів за правомірне користування кредитом. Вимога про стягнення процентів на підставі ст.625 ЦК не заявлена.
Суд відповідно до вимог статті 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог.
Таким чином, в порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вищевказаним договором не виконав.
Обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги на наданий розрахунок боргу, судом не встановлено. Як вбачається зі змісту матеріалів справи, відповідач не виконав своїх зобов'язань по кредитному договору, заборгованість, яка у нього виникла, добровільно у повній мірі на час розгляду справи ним не погашена ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора, обґрунтованого заперечення щодо нарахованої суми заборгованості та відзиву на позов відповідачем надано не було.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64» на території України введено військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді.
Враховуючи зазначене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею/неустойкою в розмірі 6000 грн задоволенню не підлягають, оскільки нарахування такої здійснено всупереч вищенаведеній нормі Закону.
За наведених обставин позов підлягає до часткового задоволення.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.1 ч.3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з доведеності понесення стороною таких витрат і з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У ч.2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
На підтвердження витрат на правничу допомогу до позовної заяви представником позивача надано: договір про надання правової допомоги № 22-08/25ДІЛ від 22.08.2025; акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 08.12.2025; платіжною інструкцією № 5799366563.1 про переказ коштів ТОВ «Деал фінанси груп» у сумі 139500 грн. на користь Ткаченко Ю.О.; ордер від 03.09.2025; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Суд вважає, що ці документи не підтверджують факту надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом цієї конкретної справи, а лише вказують на те, що між ТОВ "Фінпром маркет" та адвокатом Ткаченко Ю.О. існують договірні відносини щодо надання першому юридичних послуг.
Так, предметом договору є надання юридичної допомоги (Розділ 2. Повноваження) без конкретизації боржника, судової справи, в межах якої надається така допомога.
Надані копії акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги містять інформацію про найменування послуг, їх вартість, усього - 4500 грн. Розрахункового документа із зазначенням платника, отримувача коштів, суми, призначення платежу суду не надано.
За результатами оцінки доказів суд їх вважає неналежними та недостовірним, оскільки вони не містить інформації щодо предмета доказування і на їх підставі дійсні обставини справи не встановлюються.
Висновуючи таке рішення, суд керується тим, що у тексті цих документів відсутні будь-які посилання на те, що правнича допомога надавалась адвокатом саме у справі № 495/9746/25. Інших доказів, які б свідчили про пов'язаність договору, детального опису та акту із цією справою, суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними, допустимими, достовірними доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в цій справі. При цьому слід наголосити, що не можуть бути покладені на відповідача витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, організаціях та установах, що не пов'язані з розглядом цієї справи.
При вирішенні даного питання суд застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у постанові від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21.
Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 4500 грн у зв'язку з недоведеністю їх понесення у цій справі.
6.2 Судовий збір.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги, було задоволено частково на 49,8 % то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір судовий збір в розмірі 1206,40 грн (2 422 грн 40 коп. х 49,8%/100).
Керуючись статтями 525, 526, 530, 615, 626, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал фінанс груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал фінанс груп" заборгованість за кредитним договором № 8189761 у сумі 5968 грн 50 коп. (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім грн. 50 коп.).
В решті позовних вимог на суму 6000 грн відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал фінанс груп" судовий збір у сумі 1206 грн 40 коп. (одна тисяча двісті шість грн. 40 коп.).
Копію рішення направити учасникам справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Повне судове рішення складене 01.04.2026.
Повне найменування сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальність «Деал фінанси груп», код ЄДРПОУ: 44280974, місцезнаходження: вулиця Садова, 31/33, місто Ірпінь;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Ю.Ф. Волкова