про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
01 квітня 2026 рокуСправа № 495/2591/26
Номер провадження 2-з/495/14/2026
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В., розглянувши заяву Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов'язання,
Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області грошові кошти у сумі 21 387 грн 72 коп., які складаються з: 12 080,00 грн. розмір пайового внеску, 7 759,83 грн. інфляційне збільшення, 1 547,89 грн. 3% річних.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.04.2026 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури разом з позовом подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- накласти арешт на грошові кошти що належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ОСОБА_1 у межах суми позовних вимог на загальну суму 21 387,72 гривень;
- накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: на майновий комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у складі будинку відпочинку літ. І загальною площею 138 кв.м. та літній майданчик - 58 кв.м., будинок відпочинку літ. Ї - 56 кв.м., будинок відпочинку літ. И - 55.2 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_2 , (РНОНМ 2624619351100), у межах суми позову 21 387,72 гривень, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Свою заяву обґрунтовує тим, що предметом вказаного позову є вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь Кароліно-Бугазької сільської ради 21 387,72 грн гривень безпідставно збережених грошових коштів пайової участі за Реконструкція будинку відпочинку літ. "І" в межах габаритних розмірів фундаментів у плані без зміни їх
зовнішньої конфігурації та функціонального призначення та облаштування літнього
майданчика за адресою: АДРЕСА_2 . Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів також може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності ОСОБА_1 знаходиться майновий комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у складі будинку відпочинку літ. І загальною площею 138 кв.м. та літній майданчик - 58 кв.м., будинок відпочинку літ. Ї - 56 кв.м., будинок відпочинку літ. И - 55.2 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2624619351100). Що ж до співмірності заходів забезпечення позову, варто звернути увагу на те, що накладення арешту як на кошти, так і на майно Відповідача в даному випадку у межах заявлених позовних вимог (21 387,72 гривень) не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , які знаходяться на всіх рахунках Відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить останньому, у межах суми позову 21 387,72 гривень є адекватним способом захисту можливих порушень охоронюваних законом інтересів на користь Кароліно-Бугазької територіальної громади в особі Позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. Обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядження ним.
У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали цивільної справи, а також додані до позову письмові докази, суд приходить до наступного.
Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст.149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України, обов'язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції). Таким чином накладення арешту на вказане нерухоме майно позбавить власника можливості користуватися вказаним майном, що є порушенням його прав.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки накладення арешту на майно та інших заходів, про які просить заявник, може обмежити інших осіб розпоряджатися майном на власний розсуд, що однозначно завдасть шкоди його правам та інтересам у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачу. Вирішуючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, суд має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться.
Таким чином, законодавством передбачений обов'язок зазначення в заяві про забезпечення позову інших відомостей, необхідних для забезпечення позову, у тому числі на яке саме майно позивач просить накласти арешт, його вартість, де це майно знаходиться, на яких рахунках та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача.
Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в порядку забезпечення позову просить накласти арешт на грошові кошти що належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ОСОБА_1 у межах суми позовних вимог на загальну суму 21 387,72 гривень та накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: на майновий комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у складі будинку відпочинку літ. І загальною площею 138 кв.м. та літній майданчик - 58 кв.м., будинок відпочинку літ. Ї - 56 кв.м., будинок відпочинку літ. И - 55.2 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_2 , (РНОНМ 2624619351100), у межах суми позову 21 387,72 гривень, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Проте як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявником не зазначено якими рахунками володіє відповідач, банківські реквізити, статус цих рахунків, для уникнення накладення арешту на заробітну плату, пенсію, тощо. Відповідних клопотань про витребування вказаної інформації щодо банківських реквізитів, статусів цих рахунків до суду не було подано.
Зі змісту ч. 4 ст.150 ЦПК України вбачається, що не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 дійшла висновку, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
За матеріалами заяви вбачається, що заявником не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно, впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову про стягнення грошових коштів. В той же час, невиконання відповідачем зобов'язань з повернення боргу не є самостійною підставою для накладення арешту на його нерухоме майно в порядку вжиття заходів забезпечення позову.
Прийняття рішення про задоволення або відмову у забезпечення позову залежить від думки суду, оскільки більшість аргументів, які пов'язані із застосуванням забезпечення позову, мають оціночний характер. Зважаючи на це позивач повинен довести усі обставини та надати докази того, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову рішення суду не можливо буде виконати.
Крім того, у поданій заяві відсутнє обґрунтування співмірності заявленого способу забезпечення позову із заявленими вимогами позовної заяви.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, враховуючи викладене, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, співмірності і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що відсутні достатні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149-153, 353-355 ЦПК України, суддя
В задоволенні заяви Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов'язання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Віталій МИШКО