30 березня 2026 рокуСправа № 495/1227/26
Номер провадження 2/495/1778/2026
Білгород Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого одноособово судді Мишка В.В.
за участю секретаря судового засідання Федорової Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії, -
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надміру виплачену пенсію у розмірі 89 435 грн 50 коп та судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за призначенням пенсії за віком ОСОБА_1 звернулась до Головного управління із заявою від 03.06.2025. Згідно розпорядження від 10.06.2024 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком в розмірі 8927,10 грн з 21.05.2025. В результаті перерахунку «Допризначення» у зв'язку з уточненими даними розмір призначеної пенсії з 21.05.2025 склав 8943,55 грн. 30.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058. На підставі додатково наданих документів ОСОБА_1 було призначено грошову допомогу (розпорядження від 07.07.2025). До страхового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону 1058 зараховано період роботи на посаді психолога в Білгород-Дністровському дитячому будинку - інтернаті з 01.11.2022 по 31.05.2025. Посада практичного психолога в дитячих будинках, дитячих трудових та виховнотрудових колоніях, дитячих приймальних пунктах і приймальниках-роподільниках для неповнолітніх, логопедичних пунктах і стаціонарах, школах-клініках передбачена пунктом 3, розділу 1 Освіта Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. В серпні 2025 року пенсіонерці було виплачено грошову допомогу в розмірі 89435,50 грн. Перевіркою пенсійної справи ОСОБА_1 та долучених до звернення документів, встановлено, що згідно запису в трудовій книжці та довідці від 02.06.2025 №269 заявниця працювала в Білгород-Дністровському дитячому будинку-інтернаті на посаді психолога. Документами не підтверджено, що вказаний заклад відноситься до закладу освіти. Розділом 3 Соціальний захист Переліку, в інтернатних закладах для інвалідів, дітейінвалідів і престарілих посада психолога не передбачена.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 не має права на призначення та
виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058 (лист ГУ ПФУ в Одеській області від 10.10.2025 № 1500-0306-9/169258). Таким чином, по о/р НОМЕР_1 виникла переплата пенсії в сумі 89435,50 грн. за період з 21.05.2025по 31.05.2025, про що ОСОБА_1 повідомлено листом № 1500-0404-8/186885 від 13.11.2025.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
20.02.2026 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву було залишено без руху.
04.03.2026 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, копію рішення направити на його адресу.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, однак подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила позивачу відмовити у повному обсязі. Переплата (якщо вона мала місце) виникла не з її вини, а внаслідок дій або розрахунків органу Пенсійного фонду, вона не подавала недостовірних відомостей та не приховувала інформацію. Позивачем не доведено законність підстав для стягнення коштів у судовому порядку.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Суд, за результатами дослідження матеріалів справи, оцінки письмових доказів щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Головне управління) та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон 1058).
За призначенням пенсії за віком ОСОБА_1 звернулась до Головного управління із заявою від 03.06.2025. Згідно розпорядження від 10.06.2024 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком в розмірі 8927,10 грн з 21.05.2025.
В результаті перерахунку «Допризначення» у зв'язку з уточненими даними розмір
призначеної пенсії з 21.05.2025 склав 8943,55 грн.
30.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058. На підставі додатково наданих документів ОСОБА_1 було призначено грошову допомогу (розпорядження від 07.07.2025). До страхового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону 1058 зараховано період роботи на посаді психолога в Білгород-Дністровському дитячому будинку - інтернаті з 01.11.2022 по 31.05.2025.
Посада практичного психолога в дитячих будинках, дитячих трудових та виховнотрудових колоніях, дитячих приймальних пунктах і приймальниках роподільниках для неповнолітніх, логопедичних пунктах і стаціонарах, школах-клініках передбачена пунктом 3, розділу 1 Освіта Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
В серпні 2025 року пенсіонерці було виплачено грошову допомогу в розмірі 89435,50
грн.
Перевіркою пенсійної справи ОСОБА_1 та долучених до звернення документів,
встановлено, що згідно запису в трудовій книжці та довідці від 02.06.2025 №269
заявниця працювала в Білгород-Дністровському дитячому будинку-інтернаті на посаді психолога.
Документами не підтверджено, що вказаний заклад відноситься до закладу освіти.
Розділом 3 Соціальний захист Переліку, в інтернатних закладах для інвалідів, дітейінвалідів і престарілих посада психолога не передбачена.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 не має права на призначення та
виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058 (лист ГУ ПФУ в Одеській області від 10.10.2025 № 1500-0306-9/169258).
Таким чином, по о/р НОМЕР_1 виникла переплата пенсії в сумі 89435,50 грн за період з 21.05.2025по 31.05.2025, про що ОСОБА_1 повідомлено листом № 1500-0404-8/186885 від 13.11.2025.
Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України)кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частинапершастатті13 ЦПК України).
Пенсійне забезпечення громадян України, порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом,Законом України"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та статутом Пенсійного фонду.
Згідно з приписами статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Верховний Суд, зокрема у постановах від 13.02.2020 у справі № 607/14668/16-а, від 27.03.2020 у справі № 607/4451/16-а, зазначив наступне:
«Відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; 3) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 6), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Відтак, саме на позивача було покладено обов'язок, при призначенні пенсії відповідачу, щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення/перерахування пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення/перерахування та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.
Вирішуючи спірне питання суд виходить з того, що згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 за № 6-4 (далі Порядок).
Відповідно до п. 3, 4 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.
Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
У разі припинення виплати пенсії відповідно до ч.1ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.
За приписами ч. 1, 4 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Разом з тим, у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Так, згідно з частиною першою статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Такі висновки відповідають усталеній практиці Верховного Суду та викладені у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц Великої Палати Верховного Суду, яка вважає, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Також у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а сформульовано правовий висновок, відповідно до якого обов'язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера, однак вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера в такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
При цьому, оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Отже, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, внаслідок його недобросовісності, та за відсутності рахункової помилки з боку органу Пенсійного фону України, що є предметом доказування у справі (частина друга статті 77 ЦПК України).
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів.
Будь-яких доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління і надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні приведеної в позові суми, позивач суду не надав.
На підставі викладеного, суд вважає безпідставним посилання на те, що кошти в розмірі 89 435,50 грн на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України підлягають безумовному поверненню відповідачем, як такі, що набуті без достатньої правової підстави.
Так, відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ст. ст.76,77,79,80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладені норми матеріального та процесуального права, оцінивши докази, наявні у справі, з огляду на те, що позивачем не доведено наявність рахункової помилки та зловживань з боку відповідача, позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, ст. ст. 76,77,79,80, 89, 258, 263, 273 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 30.03.2026 року.
Суддя: Віталій МИШКО