Справа № 758/18617/25
про залишення апеляційної скарги без руху
31 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Воловика С.В. та суддів Осіпової О.О., Кравченко Є.Д., перевіривши матеріали апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02.02.2026 позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, поданій через канцелярію суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам КАС України, а саме: пропущено строк на апеляційне оскарження судового рішення; до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору.
Зазначена апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до положень ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно із ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім того, приписи п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Положення цієї норми підлягають застосуванню також і до випадків оскарження судових рішень в порядку ст. 286 КАС України, однак з врахуванням передбачених нею особливостей.
Так, оскільки ст. 286 КАС України передбачено спеціальний, усічений строк апеляційного оскарження, який становить 10 днів (а не 30 днів, як передбачено частиною 1 статті 295 КАС України), а тому строк, протягом якого особа, відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України, вправі вимагати поновлення строку апеляційного оскарження у зв'язку з несвоєчасним отриманням рішення суду, також не повинен перевищувати 10 днів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 лютого 2019 року у справі №500/6596/17, від 17 квітня 2019 року у справі №522/17819/17, від 13 червня 2019 року у справі №200/15533/17 (2-а/200/1165/17), від 04 березня 2021 року у справі №352/1530/18.
Як убачається з матеріалів справи, судове рішення суду першої інстанції прийнято 02.02.2026, водночас апеляційна скарга подана через канцелярію суду лише 27.03.2026, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_2 заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Скаржник зазначає в обґрунтування клопотання про поновлення строку та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що рішення суду отримане ним 25.03.2026 на електронну пошту, але з врахуванням екстрених відключень електроенергії, відповідач був позбавлений можливості вчасно подати апеляційну скаргу.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2023 у справі № 717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, виключно подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може бути підставою для його поновлення без зазначення обставин, які, на переконання заявника, є поважними для прийняття такого процесуального рішення, що, у свою чергу, мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Колегія суддів зазначає, що обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Скаржником зазначено, що поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження є отримання копії судового рішення на його електрону пошту - лише 25.03.2026. У той же час, зазначене не підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Посилання відповідача на відключення електроенергії та інші несприятливі для роботи обставини колегія суддів вважає необґрунтованими, через те, що відповідач не надав доказів того, що такі обставини існували безперервно та не обґрунтовує, яким саме чином такі обставини об'єктивно перешкодили вчасному поданню апеляційної скарги, отже наведене не свідчить про наявність поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення.
Жодних інших доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт не навів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду апелянтом не зазначено.
Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне надати апелянту строк для усунення відповідного недоліку його скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав (поважних причин) для такого поновлення та наданням доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.
Приписи пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України визначають, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір».
Відповідно до положень частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Положеннями частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2025 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції складає 908,40 грн (3028,00*0,2*150%).
Однак, всупереч вимог КАС України, апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Водночас, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано відсутністю у територіального центру комплектування та соціальної підтримки коштів у зв'язку з неналежним та несвоєчасним фінансуванням.
Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, згідно частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст. 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.
Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб'єктом владних повноважень у зв'язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» та/або КАС України не внесено.
Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 07 січня 2025 року у справі №160/26312/23 сама лише вказівка у скарзі чи клопотанні про обставини неналежного фінансування не може бути доказом дійсної відсутності у скаржника коштів на сплату судового збору.
Крім того, скаржник, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 15 червня 2021 року по справі №160/11979/20.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що апелянтом не надано доказів на підтвердження відсутності бюджетних призначень для сплати судового збору, як і доказів того, що його майновий/фінансовий стан найближчим часом зміниться і належна до сплати сума судового збору буде сплачена.
Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені апелянтом у клопотанні про відстрочення сплати судового збору (територіальному центру комплектування та соціальної підтримки) обставини не можуть бути підставою для його задоволення в силу положень статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 169, 248, 298, 321, 325 КАС України, колегія суддів,
У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 02.02.2026 - відмовити.
У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовити.
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги.
У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді: О.О. Осіпова
Є.Д. Кравченко