П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18889/24
Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Федусика А.Г., Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі № 420/18889/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Суворовського районного суду м. Одеси про зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати абзац а, п. 3 наказу Суворовського районного суду міста Одеси “Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап (з 22 січня 2024 року) стосовно встановленої надбавки консультанту суду ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі 24 відсотків відповідно до статті 52 Закону України “Про державну службу» та наказу Суворовського районного суду м. Одеси “Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_2 » від 23 листопада 2023 року № 153-о/с-ап;
- відповідно до п.2 частини 1 статті 371 КАС України допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є працівником Суворовського районного суду міста Одеси. Працювала на посадах в Суворовському районному суді міста Одеси: - Друкарка суду з 11.05.2011 (наказ №39-о/с-ап від 11.05.2011); - Діловод суду з 01.01.2013 (наказ №113-о/с-ап від 24.12.2012); - секретар судового засідання з 13.11.2015 (наказ №55-о/с-ап від 13.11.2015); - секретар суду з 10.12 2015 ( наказ №67-о/с-ап від 10.12.2015); - консультант суду з 29.11.2022 року (наказ № 134-о/с-ап від 29.11.2022) по теперішній час. Стаж державної служби станом на 13.06.2024 становить 8 років 7 місяців.
01.01.2024 набрав чинності Закон України “Про державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-ІХ, абзацом другим пункту 12 розділу “Прикінцеві положення» якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
На виконання вимог зазначеного Закону, Наказом Суворовського районного суду міста Одеси від 21.03.2024 № 22-о/с-ап “Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» на підставі пункту 12 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік» мені було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2024 рік (з 22 січня 2024 року) у розмірі 16 відсотків посадового окладу, оскільки моя вислуга років на державній службі становить понад 8 років. Тобто, при розрахунку надбавки відповідачем були застосовані приписи абзацу 2 пункту 12 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року № 3460-IX, у якому зазначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Позивач вказує, що застосування Закону України “Про Державний бюджет на 2024 рік» стосовно перерахування надбавки за вислугу років, якими звужується обсяг прав, пільг, компенсацій і гарантій державних службовців, передбачених спеціальним законом у сфері державної служби, тобто Законом України “Про державну службу», суперечить нормам, закріпленим в Конституції України та Бюджетному кодексі України.
З огляду на викладене, позивач вважає, що внаслідок таких протиправних дій були порушені її права на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані статтями 50 та 52 Закону України “Про державну службу», а тому звернулася до суду з даною позовною заявою.
09.07.2024 до суду від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, з огляду на таке.
Щодо встановлення розміру надбавки за вислугу років у відзиві Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області зазначено, що при розрахунку позивачу надбавки за вислугу років на державній службі Суворовським районним судом міста Одеси застосовані приписи абзацу 2 пункту 12 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, а саме: надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Тобто, позивачу відповідно до вимог діючого Закону встановлена надбавка за вислугу років на державній службі в максимально допустимому розмірі.
Враховуючи, що положення Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року № 3460-IX щодо встановлення на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, є чинними, не конституційним не визнавались, підстави для їх незастосування відповідачем наразі відсутні.
Щодо порядку виконання судового рішення, у відзиві Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області зазначено, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів. Таким чином, зобов'язання відповідача вчинити певні дії зобов'язального характеру є неналежним способом захисту порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови з задоволенні вказаної позовної вимоги, оскільки належним способом захисту в даному випадку є вимога про стягнення відповідної суми коштів з затвердженої бюджетної програми КПКВК 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», передбаченої Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Також у відзиві Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області зазначено про недотримання позивачем, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України строку звернення до суду.
14.06.2024 до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на позиції викладеній в позовній заяві та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 20.09.2024 у справі № 420/18889/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправним та скасував підпунктом “а» пункту 3 наказу керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси “Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21.03.2024 № 22-о/с-ап щодо встановлення з 22.01.2024 року консультанту суду ОСОБА_1 , стаж якої на 22.01.2024 складає понад 8 років, надбавки за вислугу років у розмірі 16 відсотків посадового окладу.
Зобов'язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 22.01.2024 надбавки за вислугу років на державній службі консультанту суду Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 52 Закону України “Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах до застосування підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме ч. 1 ст. 52 Закону України “Про державну службу», а не п. 12 розділу Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким звужується обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених чинним законодавством.
За таких обставин, суд виснував, що підпункт “а» пункту 3 наказу керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси “Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21.03.2024 № 22-о/с-ап щодо встановлення з 22.01.2024 консультанту суду ОСОБА_1 , стаж якої на 22.01.2024 складає понад 8 років, надбавки за вислугу років у розмірі 16 відсотків посадового окладу, суперечить нормі ч. 1 ст. 52 Закону України “Про державну службу» та не відповідає критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не звернув увагу, що у межах спірних правовідносин позивачу з 22 січня 2024 року у повному обсязі, відповідно до чинних положень ЗУ “Про Державний бюджет України на 2024 рік», нараховувалась та виплачувалась надбавка за вислугу років;
- решта доводів відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.12.2024 клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про зупинення провадження у справі № 420/18889/24 задовольнив.
Зупинив апеляційне провадження у справі № 420/18889/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Суворовського районного суду м. Одеси про зобов'язання вчинити певні дії до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 240/7215/24.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно із якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, апеляційним судом установлено, що 19.02.2026 Велика Палата Верховного Суду ухвалила остаточне судове рішення у справі № 240/7215/24.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.03.2026 поновив провадження у справі № 420/18889/24 за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про зупинення провадження за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі № 420/18889/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Суворовського районного суду м. Одеси про зобов'язання вчинити певні дії.
Призначив справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду у залі судового засідання №10 на 31.03.2026.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є працівником Суворовського районного суду міста Одеси.
Позивач працювала на посадах в Суворовському районному суді міста Одеси:
- друкарки суду з 11.05.2011 року(наказ №39-о/с-ап від 11.05.2011 року);
- діловода суду з 01.01.2013 року (наказ №113-о/с-ап від 24.12.2012 року);
- секретаря судового засідання з 13.11.2015 року (наказ №55-о/с-ап від 13.11.2015 року);
- секретаря суду з 10.12 2015 року( наказ №67-о/с-ап від 10.12.2015 року);
- консультанта суду з 29.11.2022 року (наказ № 134-о/с-ап від 29.11.2022 року) по теперішній час.
Наказом в.о. керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси “Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_2 » від 23.11.2023 № 153-о/с-ап позивачу, консультанту Суворовського районного суду міста Одеси, з 29.11.2023 було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 24 відсотки посадового окладу, як такій, стаж державній служби якої станом на 13.11.2023 становить 8 років.
Підпунктом “а» пункту 3 наказу керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси “Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21.03.2024 № 22-о/с-ап, відповідно до пункту 13 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік», консультанту суду ОСОБА_1 , стаж якої на 22.01.2024 складає понад 8 років, замість раніше встановленої, було встановлено з 22.01.2024 надбавку за вислугу років у розмірі 16 відсотків посадового окладу.
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем наказом від 21.03.2024 № 22-о/с-ап щодо встановлення надбавки за вислугу років на державній службі, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч 1 ст. 50 Закону України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
За визначенням ст. 2 Закону № 889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Відповідно до ст. 5 Закону № 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.
Згідно із ч. 6 ст. 155 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Отже, питання оплати праці державних службовців апарату суду регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених Законом України “Про судоустрій і статус суддів».
Згідно зі ст. ст. 46, 50 Закону № 889-VIII, стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки та передбачено, що заробітна плата державного службовця складається з: - посадового окладу; - надбавки за вислугу років; - надбавки за ранг державного службовця; - виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; - виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; - премії (у разі встановлення).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Разом з тим, пунктом 10 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460-IX) установлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20-22 цього розділу.
Згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Норми Закону № 889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Колегія суддів зазначає, що ключовим для вирішення даної справи є визначення норм, які підлягають застосуванню під час визначення розміру надбавки за вислугу років: Закону № 889-VIII чи Закону № 3460-IX.
Вказане питання вирішувалося під час розгляду зразкової справи за наслідком якого ухвалено постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, у якій визначені такі ознаки типової справи:
- позивач - державний службовець місцевого загального суду, якому з 01 січня 2024 року встановлено надбавку за вислугу років на підставі абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;
- відповідачі - місцевий загальний суд, наказом якого державному службовцю установлено надбавку за вислугу років з урахуванням правил, передбачених абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX, та ТУ ДСА, відповідальне за забезпечення фінансування та функціонування місцевого загального суду, у якому працює позивач;
- предмет спору - розмір надбавки за вислугу років на державній службі за 2024 рік;
- спір виник унаслідок обчислення розміру надбавки за вислугу років на державній службі на підставі приписів абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX;
- предмет позову - позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про: визнання протиправним і скасування наказу місцевого загального суду в частині встановлення на 2024 рік щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу; зобов'язання ТУ ДСА нараховувати та виплачувати щомісячну надбавку за вислугу років у 2024 році відповідно до статті 52 Закону № 889-VIII на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи, що дана справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, висновки такої постанови є обов'язковими для суду при ухваленні рішення у даній справі.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24 висловлені такі узагальнені висновки:
"149.Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX - на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
150. Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.".
Так, Законом №3460-IX запроваджено норму, яка відрізняється від норми частини першої статті 52 Закону №889-VIII щодо зменшення максимальної межі розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшення розміру самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби. При цьому визначено випадки (пункт 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону №3460-IX ) коли умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються, а саме - для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Тобто, Законом №3460-IX на 2024 рік запроваджено інше правове врегулювання умов та порядку оплати праці державних службовців, зокрема, щодо структури заробітної плати державного службовця та порядку обчислення надбавки за вислугу років.
Поряд з цим колегія суддів звертає увагу на те, що Закон №3460-IX містить застереження, що Закон №889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Водночас і у частині другій статті 5 Закону №889-VIII вказано, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. А таким законом у спірних відносинах є саме Закон №3460-IX.
Таким чином, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, апеляційний суд зазначає, що нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX, який зупинив дію приписів Закону № 889-VIII у частині оплати праці державних службовців і неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався, а отже, підлягав застосуванню розпорядником бюджетних коштів стосовно позивача.
Враховуючи означене, колегія суддів висновує про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Суворовського районного суду м. Одеси про зобов'язання вчинити певні дії.
У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі № 420/18889/24 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Суворовського районного суду м. Одеси про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик