П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15605/25
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,
повний текст судового рішення
складено 29.09.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволений частково.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу. Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, зазначаючи, що військова частина НОМЕР_1 не мала об'єктивної можливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження у встановлений законом строк, яка зумовлена об'єктивними та непереборними обставинами фінансового характеру, пов'язаними з особливостями бюджетного процесу у Збройних Силах України, що є поважною причиною для його поновлення в порядку ч.1 ст. 121 КАС України.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - залишено без руху. Надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги. Роз'яснено, що у разі, якщо скаржнику у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження. Обґрунтовуючи подану заяву, апелянтом зазначено, що у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування витрат на сплату судового збору в листопаді, грудні 2025 року, січні 2026 року та лютому 2026 року військова частина НОМЕР_1 вживала всіх належних і можливих заходів щодо своєчасної оплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 420/15605/25. Після надходження бюджетного фінансування військова частина НОМЕР_1 06 березня 2026 року сплатила, у встановлених порядку та розмірі, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 420/15605/25, а тому на думку, апелянта, строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення, пропущений військовою частиною НОМЕР_1 з поважної причини - у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування витрат на оплату судового збору.
Оцінивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду, визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами.
Частиною 1 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Статтею 44 КАС України визначено, що відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Так, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, а тому наведені ним обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги, у тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.
Отже, сама по собі сплата суб'єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, від 21.09.2023 у справі № 160/15387/22, від 09.11.2023 у справі № 560/11237/22, від 20.11.2023 у справі № 120/18501/21-а тощо, акцентував увагу на тому, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У постанові від 22.10.2025 року у справі №380/7820/24 за аналогічних обставин Верховний Суд наголосив, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо сплати судового збору та, як наслідок, повернення первинної апеляційної скарги відбулося з причин, які не належать до об'єктивних і непереборних обставин, оскільки усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальності за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, установлених нею ж.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. Водночас судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним зі способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України. Таку позицію Верховний Суд висловив у постанові від 12.09.2025 у справі № 240/7212/24.
Крім того, у постанові № 640/3393/19 від 28.04.2021 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що внутрішні процедури виділення коштів на сплату судового збору державним органом влади (державною установою, організацією) не впливають на перебіг процесуальних строків та не продовжують їх. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку реалізовувати своє право.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи.
Колегія суддів зазначає, що процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому, виходячи з принципу «належного урядування», державний орган має дотримуватися такої процедури, у зв'язку з чим несвоєчасне надходження бюджетних асигнувань на сплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Отже, вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2026 року про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк апелянтом не виконано, недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки, вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2026 не виконані, недоліки апеляційної скарги не усунуто, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 299, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко