П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14748/25
Суддя першої інстанції - Хом'якова В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Дегтярьової С.В.,
суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року у справі №420/14748/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 15 серпня 1987 року по 15 серпня 1992 року, при призначенні пенсії за віком 13 травня 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 15 серпня 1987 року по 15 серпня 1992 року, та здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 13 травня 2023 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 154750009331 від 01 травня 2025 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд:
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 154750009331 від 01 травня 2025 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) від 24 квітня 2025 року про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення за розглядом заяви відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позову відмовив.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило, що період роботи з 15 серпня 1987 року по 15 серпня 1992 року згідно записів трудової книжки не було зараховано до страхового стажу, оскільки дані в трудовій книжці вказані не у повному обсязі. Для зарахування вказаних періодів необхідно надати належним чином оформлені довідки, видані за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів, та довідки про перейменування (в разі необхідності).
Враховуючи вищевикладене, апелянт просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року по справі №420/14748/25 - скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28 лютого 2025 року, Генічеський район Херсонської області перебуває в окупації з 24 лютого 2022 року. Отже, ОСОБА_1 не має змоги надати жодних додаткових документів на підтвердження вказаного періоду роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
На думку позивача, всі наведені доводи апелянта фактично зводяться лише до цитування норм законодавства, не спростовують аргументи, які були наведені в позовній заяві та не спростовують висновки, до яких дійшов Одеський окружний адміністративний суд при ухваленні судового рішення по справі.
За таких підстав, ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року без змін.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
05 лютого 2026 року недоліки усунуто.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року відкрите апеляційне провадження.
25 лютого 2026 року матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
20 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що 13 травня 2023 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було призначено пенсію за віком ГУ ПФУ в Одеській області, до загального страхового стажу не було зараховано період роботи з 15 серпня 1987 року по 15 серпня 1992 року у Генічеській загальноосвітній школі №2.
ОСОБА_1 стверджує, що про вказане часткове не зарахування стажу ГУ ПФУ в Одеській області дізналась наприкінці квітня 2025 року в усному порядку від працівників Пенсійного фонду, після чого звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою від 24 квітня 2025 року про перерахунок пенсії та зарахування до страхового стажу вказаного періоду роботи.
Заява про перерахунок пенсії була розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за екстериторіальним принципом. Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №154750009331 від 01 травня 2025 року позивачці було відмовлено у перерахунку пенсії, вказано що "зарахувати період роботи з 15 серпня 1987 року по 15 серпня 1992 року на посаді вчителя початкових класів до страхового стажу немає законних підстав, так як відсутня печатка та підпис уповноваженої особи при звільненні".
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058- IV).
За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Окрім того, загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 року за №110 та затвердженою наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58).
Згідно з п.1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Колегія суддів дослідила матеріали справи та дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Організація ведення, обліку, зберігання і видача трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Більш того, саме органи пенсійного фонду повинні перевіряти свої сумніви з приводу наявності у особи права на врахування стажу та у кожному конкретному випадку доводити їх обґрунтованість, а не посилатись на формальні недоліки, що наявні в трудовій книжці та довідках без такої перевірки.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.
З приводу захисту порушеного права у спосіб повторного розгляду заяви, колегія суддів вказує наступне.
Приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії за віком, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області обмежилось лише фактом відсутності печатки та підпису в трудовій книжці не досліджуючи при цьому та не перевіряючи наявності такого стажу у позивача, зважаючи на обов'язок такої перевірки, а тому орган пенсійного фонду повинен повторно розглянути заяву та прийняти законне та обґрунтоване рішення за результатами її розгляду, з рахуванням висновків суду.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 2, 5, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст судового рішення складений 31 березня 2026 року.
Суддя доповідач С.В. Дегтярьова
Судді А.В. Крусян
О.В. Яковлєв