П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4276/25
Суддя першої інстанції - Гордієнко Т. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Дегтярьової С.В.,
суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі №400/4276/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 17 березня 2025 року №143550005569, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив суд:
- скасувати рішення від 17 березня 2025 року №143550005569 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати зарахувати до страхового стажу всі періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка заповнена 01 грудня 1979 року;
- зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 10 березня 2025 року про призначення пенсії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов до хибного висновку, щодо наявності підстав для врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності згідно трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01 грудня 1979 року, оскільки на титульній сторінці зазначено російською мовою ОСОБА_1 (невірно зазначено по батькові). Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Снігурівським РВ УМВС України в Миколаївській області, позивач російською мовою - ОСОБА_1 . Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 08 років 09 місяців 28 днів (при необхідних 22), що недостатньо для призначення пенсії за віком. Жодних інших документів, які підтверджують вищезазначені періоди роботи, передбачені Порядком №637 позивачем при зверненні за призначенням пенсії не надано.
За таких підстав, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року та ухвалити нову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
До П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі №400/4276/25.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
06 лютого 2026 року недоліки усунуто.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року відкрите апеляційне провадження.
02 березня 2026 року матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
23 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 березня 2025 року звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
Відповідно до повідомлення про відмову в призначенні пенсії ГУ ПФУ в Миколаївській області від 25 березня 2025 року, що надсилалося позивачу, ГУ ПФУ в Хмельницькій області 17 березня 2025 року прийнято рішення №143550005569, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу - 22 роки.
Страховий стаж ОСОБА_1 вирахуваний у 8 років 09 місяців 28 днів. До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою від 01 грудня 1979 року, оскільки по батькові в документах ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ). Також неможливо зарахувати період роботи з 03 вересня 1978 року по 28 квітня 1980 року, оскільки запис про звільнення не засвідчений печаткою підприємства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058- IV).
За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Окрім того, загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 року за №110 та затвердженою наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58).
Згідно з п.1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Колегія суддів дослідила матеріали справи та дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Організація ведення, обліку, зберігання і видача трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Орфографічна помилка у написанні прізвища чи імені, за відсутності сумнівів щодо належності працівникові трудової книжки, не може бути достатньою підставою для позбавлення його права на зарахування відповідного періоду до страхового стажу.
Більш того, саме органи пенсійного фонду повинні перевіряти свої сумніви з приводу наявності у особи права на врахування стажу та у кожному конкретному випадку доводити їх обґрунтованість, а не посилатись на формальні недоліки, що наявні в трудовій книжці та довідках без такої перевірки.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Так, згідно зі з статтею 58 Закону №1058-IV призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.
Такий спосіб захисту, як зобов'язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Як наслідок, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу всі періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка заповнена 01 грудня 1979 року.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 2, 5, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст судового рішення складений 30 березня 2026 року.
Суддя доповідач С.В. Дегтярьова
Судді А.В. Крусян
О.В. Яковлєв