П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 486/1790/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Джабурія О.В.,
- Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року, прийняте у складі суду судді Птичкіної В.В. в місті Миколаїв, по справі за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визнання протиправними та скасування постанов,-
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Південноукраїнського міського суду Миколаївської області із адміністративним позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час відкриття виконавчого провадження № 78806194 та винесення постанови про арешт коштів боржника;
- скасувати постанову від 20.08.2025 про відкриття виконавчого провадження № 78896194;
- скасувати постанову від 20.08.2025 про арешт коштів боржника.
Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 вересня 2025 року справу передано на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають зазначення для справи, має місце невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове судове рішення згідно позовних вимог, що зазначені в позовній заяві.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що саме відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен доводити, що постанова МУК 2504810 від 12 червня 2025 року набрала законної сили саме 11 липня 2025 року, водночас вказана постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП та статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». На думку апелянта, твердження суду, що державний виконавець не уповноважений перевіряти достовірність інформації, що міститься у виконавчому документі, а стягувач не зобов'язаний надавати документи про дату набрання постанови у справі про адміністративне правопорушення законної сили не відповідають вимогам КУпАП та побудовані на припущеннях. Апелянт звертає увагу, що постанова МУК 2504810 від 12.06.2025 року йому рекомендованим листом не направлялась та ним не отримувалася, натомість вказана постанова не містить ідентифікаційного номеру боржника та невірну адресу місця проживання (реєстрації) боржника. Крім того, апелянт зазначає, що стягнення було звернуто на кошти, що знаходились на пенсійному рахунку позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 19.08.2025 у Відділі було зареєстровано заяву третьої особи (від 13.08.2025 № 21287/02.02.01-22/02.05/14/25) про примусове виконання рішення - постанови MYK 2504810, винесеної 12.06.2025 інспектором з паркування - головним спеціалістом сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування управління транспортного комплексу, зв'язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради Костенком Дмитром Миколайовичем, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на позивача штраф в сумі 340 грн (далі - Постанова). У Постанові вказана дата набрання нею законної сили - 11.07.2025.
З посиланням на частину другу статті 300-1, статтю 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, третя особа просила стягнути в примусовому порядку з ОСОБА_1 штраф у подвійному розмірі - в сумі 680 грн.
20.08.2025 старший державний виконавець Відділу Доля Анна Миколаївна винесла постанови:
про відкриття виконавчого провадження (ВП № 78896194);
про арешт коштів боржника (ВП № 78896194). Згідно з цією постановою, арешт у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів (1 018 грн) було накладено на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонене законом, та належать боржнику.
Вважаючи дії відповідача під час відкриття виконавчого провадження № 78806194 та винесення постанови про арешт коштів боржника протиправними, а оскаржувані постанови такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що докази на спростування того, що постанова MYK 2504810 не набрала законної сили, до позову не додані. Суд також зазначив, що відсутність у виконавчому документі відомостей про ідентифікаційний номер боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання, а той факт, що спірні постанови державний виконавець надіслав не за зареєстрованим місцем проживання позивача, не є свідченням протиправності цих постанов.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 12 Закону № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно зі ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).
Спірним у справі, що розглядається є питання правомірності дій виконавця під час відкриття виконавчих проваджень за виконавчим документом - постановою по справі про адміністративне правопорушення MYK №2504810 за ч.1 ст. 122 КУпАП (порушення правил зупинки).
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Нормами ст. 299 КУпАП передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Згідно ч. 1 ст. 300-1 КУпАП у разі сплати відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-2 цього Кодексу 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі до вручення такої постанови або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили така постанова вважається виконаною.
Нормами ч. 2 ст. 300-1 КУпАП встановлено порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі відповідно до якого, зокрема:
- у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху така постанова підлягає примусовому виконанню.
Сукупний аналіз наведених вище норм КУпАП, які встановлюють порядок та строки виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, як у добровільному порядку так і у примусовому, дає можливість зробити висновок про те, що така постанова підлягає виконанню з моменту її винесення, набирає законної сили після її вручення особі, що притягується до відповідальності або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню у разі не сплати порушником штрафу протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою.
Судом встановлено, що постановою інспектора з паркування - головного спеціаліста сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування управління транспортного комплексу, зв'язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради MYK №2504810 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 22 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. В постанові містяться відомості про набрання нею законної сили (11.07.2025 року).
Вказана вище постанова пред'явлена стягувачем до примусового виконання, на підставі яких державним виконавцем Другого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийняті постанови від 20.08.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП №78896194 та арешт коштів боржника.
За твердженням апелянта, спірні постанови прийняті державним виконавцем передчасно, оскільки виконавчий документ - постанова від 12.06.2025 серії MYK №2504810 не набрала законної сили з огляду на їх не отримання позивачем .
З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 279-1 КУпАП, разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою кваліфікованого електронного підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".
Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п'яти днів з моменту отримання звернення.
Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім'ї такої особи.
Згідно зі ст. 291 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після її вручення особі або повернення поштового відправлення з відповідною позначкою.
Судом встановлено, що постанова MYK №2504810 від 12.06.2025 містить адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Постанова також містить відмітку, що відомості встановлені з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Водночас, з наданих до суду документів, зокрема паспорту громадянина України № НОМЕР_1 від 21.09.2021 року, довідки про реєстрацію місця проживання №3149 від 30.09.2021 року, витягу з рішення експертної команди з функціонування особи №467/25/1555/в від 05.09.2025 року вбачається, що з 24.12.2013 року і по теперішній час зареєстрованим місцем проживання позивача є наступна адреса: АДРЕСА_2 .
Отже, позивач зареєстрований за наведеною вище адресою з 24.12.2013 року, тоді як постанова MYK №2504810 складена у червні 2025 року та пред'явлена до виконання в серпні 2025 року, за адресою, за не є місцем проживання (перебування) позивача. Більш того, матеріали справи взагалі не містять доказів направлення позивачу вказаної постанови.
Колегія суддів зауважує, що Миколаївська міська рада, як суб'єкт владних повноважень, мала змогу направити запит до реєстрів для підтвердження адреси особи, однак не вжила жодних заходів, обмежившись направленням на адресу, яка фактично не є місцем проживання ОСОБА_1 .
Таким чином, постанова надіслана за адресою, яка як з'ясовано, не відповідає фактичному місцю проживання позивача, що свідчить про позбавлення позивача можливості отримати ці постанови.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що постанова MYK №2504810 містила відмітку про набрання ним законної сили, а державний виконавець не уповноважений перевіряти достовірність інформації, що міститься у виконавчому документі.
Разом з тим, суд першої інстанції фактично обмежився наявністю відомостей, вказаними у постанові MYK №2504810, зокрема, щодо набрання нею законної сили, проте не надав жодної оцінки доводам позивача щодо їх неотримання, направлення постанов не за адресою проживання ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції не врахував, що направлення постанови за адресою, за якій не зареєстрований позивач, позбавило останнього реальної можливості оскаржити вказану постанову з огляду на неповідомлення про її винесення або ж скористатись правом на пільгу у разі сплати 50% штрафу у десятиденний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання лише після набрання ним законної сили. У цій справі: постанову не вручено; строк на її добровільне виконання не настав; строк на оскарження не завершився.
Проте, постанова про відкриття виконавчого провадження може прийматись лише на підставі документа, що набрав законної сили.
У даному випадку належних доказів набрання законної сили постановою MYK №2504810 не надано, як наслідок, виконавче провадження відкрите передчасно та незаконно. Більш того, відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, обов'язок доказування факту набрання законної сили постановою покладений на суб'єкта владних повноважень, а не на позивача - фізичну особу.
Відповідно до ст. 307 КУпАП, адміністративне стягнення має бути сплачене з дня вручення постанови, а відповідно до ст. 308 КУпАП - лише після спливу строку добровільного виконання постанова може бути передана на примусове виконання
Враховуючи, що Миколаївською міською радою фактично постанова MYK №2504810 не направлялись позивачу, ОСОБА_1 був позбавлений можливості оскаржити їх або добровільно сплатити штраф у визначений Законом строк, тому остання не набрала законної сили на момент її пред'явлення до примусового виконання.
Відтак у державного виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який не набрав законної сили та, як наслідок, накладення арешту на кошти боржника.
У цьому контексті колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
На підставі Закону України від 11 квітня 2023 року № 3048-ІХ, який набрав чинності 06 травня 2023 року, пп.3 пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ викладено у новій редакції, зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
Суд першої інстанції, розглядаючи справу не врахував доводів позивача, що арешт було фактично накладено на кошти позивача, що знаходились на пенсійному рахунку, і в подальшому такі кошти було примусово стягнуто.
Таким чином постанови від 20.08.2025 року про відкриття виконавчого провадження №78896194 та про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження №78896194, є протиправними та підлягають скасуванню.
Визнання протиправними та скасування зазначених постанов, на переконання суду, є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, з огляду на що суд не вбачає правових підстав для визнання протиправними дій відповідача під час відкриття виконавчого провадження №78806194 та винесення постанови про арешт коштів боржника.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Натомість, суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та надав їм невірну правову оцінку, що призвело до невірного вирішення справи, а тому колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визнання протиправними та скасування постанов - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Другого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.08.2025 року про відкриття виконавчого провадження №78896194.
Визнати протиправною та скасувати постанову Другого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.08.2025 року про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження №78896194.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька