01 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/31902/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року (суддя Прудник С.В.) в справі № 160/31902/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) про:
визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області №912250126283 від 12 вересня 2025 року щодо відмови в перерахунку пенсії та зарахуванні до її загального страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по 04.09.2025 (дату звернення);
зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до її загального страхового стажу в подвійному фактичному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по 04.09.2025 року (дату звернення) та здійснити перерахунок й виплату пенсії з 04.09.2025 року з урахуванням отриманих сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №912250126283 від 12.09.2025 року щодо відмови в перерахунку пенсії та зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в подвійному розмірі періоду роботи з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по 04.09.2025 (дату звернення).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному фактичному розмірі на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення» період роботи з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по 04.09.2025 року (дату звернення), та здійснити перерахунок й виплату пенсії з 04.09.2025 року, з урахуванням отриманих сум.
В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Закарпатській області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норма матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що за приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.10.2017 пільгове обчислення стажу роботи відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Тому відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу, обчисленого для отримання пенсії за віком на загальних підставах за Законом №1058-ІV, у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ.
Також зауважує, що оскільки правовідносини щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій належать до виключної компетенції та дискреційних повноважень Пенсійного фонду України, суд при здійсненні захисту прав та свобод особи не може перебирати на себе функції даного органу державної влади та втручатися в делеговані йому повноваження.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 24.12.2015 року та отримує пенсію на пільгових умовах по Списку № 2.
04.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перерахунок пенсії відповідно до статті 60 Закону №1788 та довідками підтверджуючій факт роботи з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року та з 20.08.2024 року по 04.09.2025 року, від 20.08.2025 року № 71, яка видана Комунальним підприємством “Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДМР. А також за період роботи з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року підтверджується довідкою від 02.09.2025 року №1605/25, виданою Комунальним підприємством “Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» ДМР.
Заяву ОСОБА_1 було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
За результатом розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було відмовлено в перерахунку пенсії з урахуванням положень статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та прийнято рішення № 912250126283 від 12.09.2025 року.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №912250126283 від 12.09.2025 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 обґрунтовано наступним: “Пільговий порядок обпилення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та вислугу років. За результатами розгляду документів, поданих до заяви, було встановлено: що період роботи згідно поданої довідки №71 від 20.08.2025 враховано. Період роботи після 01.01.2004 року Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено. Отже, прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії згідно заяви № 16519 від 04.09.2025 року, оскільки період роботи після 01.01.2004 року у подвійному розмірі не зараховується.».
На адвокатський запит Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь від 30.09.2025 № 0400-010307-8/183436 в якій зазначено: “...Статтею 60 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується да стажу роботи у подвійному розмірі. Після набрання чинності Закону № 1058, з 1 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. Отже, для врахування періодів страхового стажу з 01.01.2004 в подвійному розмірі відсутні підстави…».
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , позивач працювала на роботах віднесених до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», а саме:
- з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року - сестра медична палатна в КЗ “Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня»;
- з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року - сестра медична стаціонару (палатна) в різних відділеннях ДОККЛПО “Фтизіатрія»;
- з 20.08.2024 року по теперішній час - сестра медична палатна в КП “Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР.
Відповідно до довідки № 71 від 20.08.2025 року КП “Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР ОСОБА_1 працювала в умовах, що дають право на зарахування стажу у подвійному розмірі в період з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року та з 20.08.2024 року по теперішній час.
Відповідно до довідки № 1605/25 від 02.09.2025 року КП “Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» ДОР ОСОБА_1 працювала в умовах, що дають право на зарахування стажу у подвійному розмірі в період з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки у період з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по дату звернення ОСОБА_1 працювала медичною сестрою в психіатричній та протитуберкульозній лікарні, то це дає їй право на зарахування даного періоду роботи у подвійному розмірі, тому вважав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області безпідставно не врахувало стаж роботи відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у фактичному подвійному розмірі з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по дату звернення.
Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №912250126283 від 12.09.2025 року щодо відмови в перерахунку пенсії та зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі періоду роботи з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по 04.09.2025 року (дату звернення).
Належним способом захисту прав позивача суд першої інстанції вважав зобов'язання ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному фактичному розмірі на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення» період роботи з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по 04.09.2025 року (дату звернення), та здійснити перерахунок й виплату пенсії з 04.09.2025 року, з урахуванням отриманих сум.
При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області має вирішити питання щодо зарахування стажу та розгляду заяви щодо перерахунку та виплати пенсії, а не ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, як помилково вважає позивач.
Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24 грудня 2015 року призначена пенсія за віком на пільгових умовах за списком №2.
ОСОБА_1 з 04 листопада 2008 року по 12 квітня 2011 року працювала сестрою медичною палатною в КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня», з 05 травня 2011 року по 31 січня 2024 року сестрою медичною стаціонарною (палатною) в різних відділеннях ДОККЛПО «Фтизіатрія», з 20 серпня 2024 року по теперішній час сестрою медичною палатною в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР.
Ця обставина підтверджена записами трудової книжки позивача, довідкою № 71 від 20 серпня 2025 року КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР, довідкою № 1605/25 від 02 вересня 2025 року КП «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб».
Під час призначення пенсії спірний період зарахований до страхового стажу позивачу в одинарному розмірі.
ОСОБА_1 04 вересня 2025 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії відповідно на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області, яким заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності, №912250126283 від 12 вересня 2025 року відмовлено в перерахунку пенсії з тих підстав, що пільговий порядок обпилення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та вислугу років. Період роботи згідно з поданою довідкою №71 від 20.08.2025 враховано, період роботи після 01.01.2004 року у подвійному розмірі не зараховується.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року.
До цього моменту пенсійні відносини регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Записами трудової книжки трудової книжки позивача, довідками № 71 від 20 серпня 2025 року КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР, довідкою № 1605/25 від 02 вересня 2025 року КП «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» підтверджено, що ОСОБА_1 працювала у КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР, КП «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» на посаді сестри медичної палатної (молодші спеціалісти з медичною освітою) психіатричного відділення та протитуберкульозному закладі.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ (далі - Закон №1645-ІІІ) інфекційні хвороби - це розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Відповідно до пунктів 7 і 12 статті 1 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» № 4565-VI від 22 березня 2012 року туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу; а протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз.
Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» від 28 жовтня 2002 року № 385 затверджено Перелік закладів охорони здоров'я, у якому міститься, зокрема, протитуберкульозний диспансер, туберкульозна лікарня, заклад з надання психіатричної допомоги, спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.
Відтак, приведене вище правове регулювання дає суду підстави для висновку, що період роботи позивача з 04 листопада 2008 року по 12 квітня 2011 року в КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня», з 05 травня 2011 року по 31 січня 2024 року в ДОККЛПО «Фтизіатрія», з 20 серпня 2024 року по 04 вересня 2025 року в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР має бути зарахований до страхового стажу у подвійному розмірі.
Приведений висновок відповідає правовій позиції, викладений Верховний Судом у постановах від 04 грудня 2019 року в справі №689/872/17, від 27 лютого 2020 року в справі №462/1713/17, від 20 квітня 2022 року в справі № 214/3705/17.
Відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції про протиправність зарахування органами Пенсійного фонду України позивачу в одинарному розмірі спірного періоду роботи позивача.
Доводи апелянта зводяться до того, що з 11.10.2017 пільгове обчислення стажу роботи відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років,
Дійсно, абзацом третім частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV установлено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Разом з тим, за правилами пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу, станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню ГУ ПФУ в Закарпатській області під час виконання покладених на нього функцій розгляду заяви позивача.
Суд не заперечує дискрецію органу Пенсійного фонду у питанні призначення пенсії та обчисленні стажу, проте визнає обґрунтованим обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
У рішенні в справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) ЄСПЛ вказав, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача - зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
Частинами третьою - четвертою статті 245 КАС України установлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зазначає, що в розглядуваному випадку відсутні підстави вважати, що повноваження органу Пенсійного фонду у питанні перерахунку пенсії є дискреційними, позаяк для прийняття рішення на користь позивача виконано усі умови, визначені законом, й прийняття рішення про зарахування спірного періоду у подвійному розмірі та перерахунок пенсії не передбачає право відповідача діяти на власний розсуд.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року в справі № 160/31902/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року в справі № 160/31902/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 01 квітня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко