31 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8770/25
Суддя І інстанції - Бойченко Ю.П.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 до Військової частини про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив визнати дії відповідача неправомірними щодо неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Білика Володимира Олексійовича від 25.09.2025 у зв'язку з порушенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Військову частину НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , усунути порушення вимог ст. ст. 20, 23, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» шляхом повторного розгляду та надання на запит адвоката Білика Володимира Олексійовича від 25.09.2025 обґрунтованої відповіді та документів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , який на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги представляє інтереси старшого солдата ОСОБА_2 , звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом щодо надання інформації. Однак, відповідач відмовився надавати запитувану інформацію, оскільки до запиту не додано документу, що підтверджує згоду клієнта на обробку його персональних даних. Позивач вважає такі дії протиправними та зазначає, що відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI до адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Тобто, відповідач ставить неправомірну умову, яка не передбачена законодавством України. Просить задовольнити позов.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимогти задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що Ордер адвоката є достатнім підтвердженням волевиявлення клієнта. Відповідно до ст. 26 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ордер є документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Підписання клієнтом договору про надання правової допомоги, на підставі якого видається ордер, автоматично включає в себе згоду клієнта на те, що адвокат буде обробляти його персональні дані та запитувати їх у третіх осіб для виконання доручення. Таким чином, ордер є похідним документом від волевиявлення клієнта. Вимога надати «окрему згоду» на додачу до ордера є надмірним формалізмом, який перешкоджає реалізації права на професійну правничу допомогу, гарантованого ст. 59 Конституції України.
Суд першої інстанції неправильно інтерпретував положення Закону України «Про захист персональних даних». Суд не врахував, що згідно зі ст. 11 Закону «Про захист персональних даних», підставою для обробки персональних даних є, зокрема, правочин, стороною якого є суб'єкт персональних даних. Договір про надання правової допомоги між адвокатом та ОСОБА_2 є саме таким правочином. Крім того, запитувана інформація стосувалася речового забезпечення та інженерного обладнання військовослужбовця. Ця інформація необхідна адвокату для захисту прав самого ОСОБА_2 , а не для її розголошення стороннім особам. Оскільки адвокат діє «В ІНТЕРЕСАХ» особи, а не проти неї, посилання на захист конфіденційності від власного представника є юридичним абсурдом.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується копією відповідного свідоцтва від 25.09.2003 № 2349/10 (підстава видачі: рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.09.2003 № 99).
ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із запитом адвоката від 25.09.2025, в якому просив, крім іншого:
надати обґрунтовану письмову інформацію та належним чином засвідчені копії документів, а саме: картку обліку військового майна особистого користування старшого солдата ОСОБА_2 ; накладні, акти приймання-передачі, облікові картки або інші документи, що підтверджують факт отримання або повернення військового майна; перелік військового майна, яке було видано ОСОБА_2 під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_3 ; відомості про відповідальних осіб за облік та видачу майна у відповідному підрозділі; витяг з внутрішніх наказів або розпоряджень, що регламентують порядок видачі майна у зазначеному підрозділі;
надати інформацію щодо забезпечення ОСОБА_2 засобами індивідуального захисту та зв'язку, а саме: бронежилет модульний, шолом бойовий балістичний, радіостанція (рація), із зазначенням моделі, серійного номера (за наявності), дати видачі, відповідальної особи та акту приймання-передачі;
надати письмову інформацію (накладні, акти приймання-передачі) щодо невидачі наступного майна станом на 23.01.2025, яке є критично важливим для виконання бойових завдань: бойові гранати; набої до АК-74; спальний мішок; наколінники; налокітники; протигаз; продовольчі пайки;
надати письмову інформацію (накладні, акти приймання-передачі) щодо інженерного забезпечення ОСОБА_2 станом на 21.01.2025, зокрема: наявність/відсутність лопаток, топорів, ножівок, засобів маскування, матеріалів для укріплення позицій.
До запиту адвокатом додано копію ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_2 серії АІ від 11.09.2025 № 1997670 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Листом від 30.09.2025 № 1559/16786 відповідач повідомив, що із доданих до адвокатського запиту документів не вбачається, що ОСОБА_2 надав адвокату згоду на обробку його персональних даних. Для задоволення запиту рекомендовано надати документ, що підтверджує таку згоду.
Незгода із діями відповідача зумовила звернення ОСОБА_1 до суду із даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до статті 12 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (по тексту - Закон № 2939-VI у редакції на час звернення позивача з адвокатським запитом) суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (частина перша статті 13).
Згідно зі статтею 23 Закону № 2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.
У той же час, частиною першою статті 20 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (по тексту - Закон № 5076-VI) передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Правове регулювання відносин щодо внесення і розгляду адвокатського запиту визначено статтею 24 Закону № 5076-VI, зокрема, детально регламентовано перелік адресатів, до яких може бути направлено адвокатський запит, вимоги до такого запиту, питання строків розгляду адвокатських запитів та порядку відшкодування витрат.
Так, адвокатським запитом є письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.
Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Отже, колегія суддів висновує, що питання права на отримання запитуваної інформації перебуває у площині двох законів - Закону №2939-VI і Закону №5076-VI.
Аналіз вищенаведених норм цих Законів дає підстави дійти наступних висновків:
- якщо говорити про запит на отримання публічної інформації у сенсі Закону №2939-VI, то запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. При цьому, розпорядниками такої інформації є суб'єкти, названі у статті 13 цього Закону;
- якщо ж йдеться про адвокатський запит у розумінні Закону № 5076-VI, то на відміну, від запиту на отримання публічної інформації, такий може бути адресований як суб'єктам владних повноважень та юридичним особам, так і приватним особам.
- основною відмінністю запиту на отримання публічної інформації (1) і адвокатським запитом (2) є те, що перший - може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий - інформації, необхідної адвокату для надання правової допомоги клієнту. Тобто метою звернення адвоката з адвокатським запитом є виключно належне виконання договору про надання правової допомоги. Це узгоджується з приписами статті 24 Закону № 5076-VI, якою передбачено обов'язок адвоката додавати до адвокатського запиту посвідчені ним копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Отже, як неодноразово у своїх постановах вказувала Велика Палата Верховного Суду, сам собою адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом № 2939-VI, а більш широкому колу суб'єктів.
Колегія суддів зауважує, що Закон № 5076-VI не містить заборони запитувати в адвокатському запиті публічну інформацію, якщо це необхідно для захисту інтересів клієнта. Тобто, адвокатський запит може стосуватися й надання публічної інформації. Але, у такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону № 5076-VI, зобов'язаний послатися й на відповідні статті Закону № 2939-VI, як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, а також дотриматися вимог останнього й звернути увагу суб'єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 520/13981/21.
Також варто звернути увагу на те, що за змістом статті 24 Закону № 5076-VI відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом. Поряд із цим, за змістом статей 10, 23 Закону № 2939-VI відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Таким чином, окрім уже згаданих відмінностей запиту на отримання публічної інформації і адвокатського запиту, вони відрізняються також і наслідками відмови в отриманні запитуваної інформації.
Як убачається з адвокатського запиту ОСОБА_1 від 25 вересня 2025 року, він направлений командиру військової частини НОМЕР_1 з метою отримання копій документів, необхідних для надання правничої допомоги клієнту ОСОБА_2 . Тобто, запитувана в адвокатському запиті інформація стосується приватноправових відносин між адвокатом (позивачем) і клієнтом ( ОСОБА_2 ).
В адвокатському запиті Білик В.О. посилався виключно на норми Закону №5076-VI, зокрема на статті 20, 23, 24 цього Закону, та не вказував, що запитувана інформація є публічною у розумінні Закону № 2939-VI.
До того ж, у відповідь на адвокатський запит позивача відповідач у листі від 30.09.2025 № 1559/16786 відповідач повідомив, що із доданих до адвокатського запиту документів не вбачається, що ОСОБА_2 надав адвокату згоду на обробку його персональних даних. Для задоволення запиту рекомендовано надати документ, що підтверджує таку згоду.
При цьому, в указаному листі відповідача не йдеться про відмову у наданні позивачу запитуваної інформації.
Отже, фактично у даному випадку має місце відмова відповідача у розгляді адвокатського запиту, поданого на підставі Закону № 5076-VI, та ненадання відповіді на нього, а не про відмову у наданні позивачу доступу до публічної інформації.
Відповідно до заявлених вимог позивач просить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути його адвокатський запит у порядку та на умовах, визначених статтями 20, 23, 24 Закону № 5076-VI, при цьому обґрунтування щодо порушень відповідачем вимог Законом № 2939-VI позовна заява не містить.
Зазначене у сукупності не дає можливості вважати такий адвокатський запит одночасно й запитом на отримання публічної інформації.
Відтак, у даному випадку не йдеться про спір фізичної особи із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
На тлі цього колегія суддів не знаходить правових підстав уважати, що захист прав позивача у спірних правовідносинах може бути реалізований у порядку адміністративного судочинства.
При цьому, колегія суддів вказує, що відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що спір у цій справі є публічно-правовим.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 319 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення в апеляційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню, а провадження у даній справі - закриттю.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 319, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року - скасувати.
Провадження у справі № 280/8770/25- закрити.
Повідомити позивачу, що спір може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 31 березня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова