31 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33002/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати відповідь Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області від 05.09.2025 0600-0304-8/76813 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 01.08.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 01.08.2025 та зарахувати до її страхового стажу всі періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1984 року, період навчання з 01.09.1980 по 18.02.1984 відповідно до диплому НОМЕР_2 та період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05.01.1994 по 05.01.1997 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 на ОСОБА_2 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в проведенні перерахунку страхового стажу ОСОБА_1 , викладену в листі від 05.09.2025 року №0600-0304-8/76813.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.08.2025 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в позовних вимогах позивачу.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Посилається на правомірність рішення від 24.02.2025 №0455550028336 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю у позивача необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу. Зазначає також про те, що заява визначеного зразка про перерахунок пенсії, з усіма долученими документами не надавалась, офіційної відмови від Управління позивач не отримував, а отримав роз'яснення від 05.09.2025 №0600-0304-8/76813.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.02.2025 року №045550028336 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
При цьому, відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу, ОСОБА_1 на підставі рішення №045550028336 від 10.03.2025 року було призначено пенсію за віком. Загальний страховий стаж позивача при цьому визначено у розмірі 36 років 11 місяців 3 дні.
01.08.2025 року позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії.
Однак, листом від 05.09.2025 №0600-0304-8/76813 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про причини незарахування до страхового стажу періодів роботи, навчання та догляду за дитиною.
Не погодившись діями відповідача щодо обчислення стажу позивача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.09.2025 №0600-0304-8/76813 вбачається, що пенсійним органом не було зараховано до страхового позивача наступні періоди:
- всі періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1984 року, оскільки в трудовій книжці на титульній сторінці виправлене прізвище з ОСОБА_3 (рос. мовою) на ОСОБА_4 (рос. мовою), інформація про зміну прізвища внесена на підставі свідоцтва про одруження НОМЕР_4 від 06.09.1986 року та не завірено печаткою;
- період навчання з 01.09.1980 по 18.02.1984 відповідно до диплому НОМЕР_2 , оскільки зазначено прізвище ОСОБА_3 , що не відповідає паспортним даним ОСОБА_5 ;
- період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в даному документі зазначено прізвище матері ОСОБА_4 , що не відповідає паспортним даним ОСОБА_5 .
Проаналізувавши підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Поряд з цим, суд зазначає, що на час заповнення трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 06.08.1984 року, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.1.2 Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.
Пунктом 2.5 Інструкції № 162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інш. виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно із пунктом 2.7 Інструкції № 162 якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство.
Так, з титульного аркуша трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.08.1984 року вбачається виправлення прізвища ОСОБА_3 (рос. мовою) на ОСОБА_4 (рос. мовою), а також інформація про підстави зміни прізвища, яка не завірена печаткою.
Водночас, з цього приводу, колегія суддів зазначає, що позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести негативні наслідки за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення титульної сторінки трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову в зарахуванні певних періодів до страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
В свою чергу, щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1980 по 18.02.1984 відповідно до диплому НОМЕР_2 , з підстав невідповідності зазначеного у дипломі прізвища ОСОБА_3 , паспортним даним ОСОБА_5 , судом першої інстанції обґрунтовано було зазначено, про те, що з огляду на зміну прізвища з ОСОБА_3 на ОСОБА_5 в 1986 року логічним є зазначення в документі 1984 року ще дівочого прізвища позивача. При цьому, період навчання також підтверджується записом в трудовій книжці позивача від 06.12.1984 року НОМЕР_1 .
При цьому, щодо незарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав невідповідності зазначеного в документі прізвища ОСОБА_4 , паспортним даним ОСОБА_5 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України та статті 179 Сімейного кодексу України, час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до трудового стажу.
Дослідивши наявну в матеріалах справи копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , суд встановив, що свідоцтво про народження заповнене російською мовою. При цьому, анкетні дані дитини та матері в частині прізвища повністю збігаються та відповідають зазначеному у паспорті позивача прізвищу російською мовою, що виключає будь-які сумніви у належності відповідного документа позивачу.
За наведених обставин, пенсійним органом було відмовлено в зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів з формальних підстав.
Поряд з цим, як було встановлено судом першої інстанції, позивачем поставлено перед органом Пенсійного фонду питання про перерахунок пенсії.
Фактично відповідачем не розглянута заява позивача про перерахунок пенсії, відповідачем не прийнято відповідного рішення з питання перерахунку пенсії.
Відповідачем в апеляційній скарзі не приведено жодного доводу у спростування висновку суду першої інстанції про фактичний нерозгляд заяви та не прийняття рішення.
Отже, суд погоджує висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем процедури розгляду заяви та наявності підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 31 березня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун