Номер провадження: 11-сс/819/42/26 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 766/18053/26 Доповідач ОСОБА_2
31.03.2026 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 62025080200000336 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 05.03.2026, якою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцяс. Випасне, Білгород-Дністровського району, Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 06.04.2026 включно із визначенням застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166 400 гривень.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, за таких обставин.
ОСОБА_8 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її на посаді оператора відділення протитанкових ракетних комплексів протитанкового взводу роти вогневої підтримки, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», 15 січня 2025 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та брати участь в бойових діях, в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.2, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи з виконанням обов'язків військової служби, про поважні причини відсутності на службі не повідомляв, та як наслідок ухилився від проходження військової служби до 20 січня 2025 року.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
04.04.2025 на підставі ст.42, 276, 277, 278, 279 КПК України ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, вручене пам'ятку про процесуальні права та обов'язки підозрюваного.
16.04.2025 у зв'язку з зарахуванням до військової частини для продовження військової служби та отримання письмової згоди командира військової частини НОМЕР_2 НГУ, військовослужбовцю ОСОБА_8 було вручене клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України, яке в подальшому скеровано для розгляду до Херсонського міського суду в Херсонській області.
Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_2 НГУ № 20 від 20.01.2025, військовослужбовець ОСОБА_8 був зарахований на всі види забезпечення військової частини.
Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_2 НГУ № 145 від 12.05.2025 (по стройовій частині) ОСОБА_8 , рахується як військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 НГУ.
18.11.2025 суддею Херсонського міського суду Херсонської області винесено ухвалу про залишення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності без розгляду, у зв'язку з відсутністю підозрюваного.
Постановою слідчого від 04.12.2025 ОСОБА_8 оголошено в розшук.
Постановою слідчого від 04.12.2025 зупинене досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді від 28.01.2026 надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_8 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді триманні під вартою щодо нього.
04.03.2026 об 16.50 год. ОСОБА_8 на підставі ст.191 КПК України затримано та досудове розслідування в даному кримінальному провадженні постановою від 04.03.2026 відновлено.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав на неї апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.
Указує, що ризики, передбачені ст.177 КПК України повинні бути реальними, конкретними та підтвердженими належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Також, сторона захисту вважає розмір застави непосильним для підозрюваного з огляду на його матеріальне становище та неадекватним з урахуванням інкримінованого кримінального правопорушення.
Вказує, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, протягом усього часу досудового розслідування поводив себе належним чином, свої процесуальні обов'язки не порушував, а це свідчить про відсутність ризику переховування від слідства та суду.
Також протягом досудового розслідування не було встановлено, що мали місце будь-які реальні спроби ОСОБА_8 незаконно впливати на учасників кримінального провадження особисто або через третіх осіб.
За аналогічних підстав сторона захисту наполягає на тому, що відсутні у кримінальному провадженні будь-які інші ризики, передбачені ст.177 КПК України, в тому числі ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливого продовження злочинної діяльності чи вчинення іншого злочину.
Просить ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 05.03.2026 скасувати та постановити нову ухвалу, якою зменшити суму застави до 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень.
Учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду провадження. Клопотань про відкладення розгляду справи та обов'язкову участь підозрюваного ОСОБА_8 до апеляційного суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, позицію захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на підтримання апеляційних вимог сторони захисту, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Ухвалене слідчим суддею рішення ґрунтується на фактичних обставинах провадження та на вимогах кримінального процесуального закону.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, а саме:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною, кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно матеріалів справи, Слідчим відділенням ХРУП ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження№ 62025080200000336 від 24.02.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, §57).
На даному етапі обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, підтверджується отриманими під час досудового розслідування фактичними даними, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зазначені в клопотанні слідчого, а саме:
- матеріалами службового розслідування;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Зазначені докази у своїй сукупності доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.
Доводи захисника про недоведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та визнаних наявними слідчим суддею, апеляційний суд вважає безпідставними.
Метою застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч.1 ст.177 КПК України).
При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема й у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваним такі дії в майбутньому.
А тому слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, тому позбавлені обґрунтованих підстав доводи захисника про недоведеність ризиків, оскільки для доведеності існування ризиків не є обов'язковою доведеність вчинення особою активних дій.
Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Так, у п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду.
Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Згідно сталої практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п.32, Series A, № 182).
Зі змісту ухвали слідчого судді та журналу судового засідання випливає, що слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням.
Твердження апелянта про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , є безпідставними.
Відповідно до положень п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Підстави для скасування чи зміни застосованого запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_8 на більш м'який відсутні, оскільки з урахуванням наведених обставин обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а також враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, слідчий суддя визнав доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а тому наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням зазначених обставин, даних про особу підозрюваного ОСОБА_8 , а також тяжкості покарання, що загрожуватиме у разі визнання його винуватим, є підстави стверджувати про існування зазначеного вище ризику, передбаченого ч.1 ст.177 КПК України.
У зв'язку з чим, доводи апелянта про недоведеність обставин, з якими закон пов'язує застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваної особи, які, на думку сторони захисту, призвели до порушення конституційних прав підозрюваного ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає неприйнятними.
Дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , зокрема, які зазначені в апеляційній скарзі захисника, були відомі слідчому судді на час розгляду клопотання слідчого та враховані при ухваленні відповідного процесуального рішення.
Інші більш м'які запобіжні заходи, на думку колегії суддів, не здатні запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 з огляду на вищевказані обставини, а тому твердження сторони захисту про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу є неспроможними.
За вказаних обставин, слідчим суддею зроблено обґрунтований висновок про те, що обрання саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення його належної процесуальної поведінки, що в свою чергу, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, даних про особу підозрюваного, вказує на неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, слідчий суддя дотримався і вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Інші обставини, якими апелянт обґрунтовує доводи апеляційної скарги, були відомі слідчому судді при ухваленні оскаржуваної ухвали і саме з урахуванням цих та інших обставин кримінального провадження було ухвалено відповідне рішення.
На цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування щодо ОСОБА_8 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та вмотивовано визначив розмір застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166 400 грн.
Саме такий розмір застави, як вважає колегія суддів, здатен забезпечити у разі її внесення, виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і не може бути визнаний завідомо непомірним для підозрюваного.
Колегія суддів наголошує, що розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно ухвали, слідчий суддя, врахував дані про особу підозрюваного, обставини кримінального провадження, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, майновий стан підозрюваного, а тому правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
Виходячи з наведеного вище, слідчим суддею ухвалено рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , яке відповідає вимогам КПК України і не суперечить практиці ЄСПЛ.
Отже, слідчий суддя врахував всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, та у відповідності до положень даної норми ухвалив обґрунтоване та законне рішення, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 05.03.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 до 06.04.2026 включно - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4